Рішення № 139217996, 25.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

25 серпня 2026 р. справа № 520/15738/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії № 204450024842 від 26.05.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 11.10.2017 по 30.08.2019, з 14.12.2019 по 31.10.2020, з 03.11.2020 по 31.01.2021 та з 03.02.2021 по 08.06.2021 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а період роботи та період отримання допомоги по безробіттю з 31.10.2001 по 14.05.2002 та з 14.09.2005 по 29.11.2005 до страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019, з 18 травня 2026 року та провести відповідні виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.05.2026 № 204450024842 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років є протиправним. Позивач вказує, що відповідач безпідставно не зарахував до спеціального стажу періоди її роботи з 11.10.2017 по 30.08.2019, з 14.12.2019 по 31.10.2020, з 03.11.2020 по 31.01.2021 та з 03.02.2021 по 08.06.2021 на посаді медичної сестри стаціонару в закладах охорони здоров`я, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років. Також позивач зазначає про безпідставність незарахування до страхового стажу періодів з 31.10.2001 по 14.05.2002 та з 14.09.2005 по 29.11.2005. На думку позивача, з урахуванням спірних періодів її спеціальний стаж станом на 18.05.2026 становить 27 років 06 місяців 28 днів, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, зобов`язати зарахувати спірні періоди до стажу та призначити пенсію за вислугу років з 18.05.2026.

Ухвалою від 29.06.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що рішення від 26.05.2026 № 204450024842 прийнято правомірно, оскільки станом на 11.10.2017 позивач не мала необхідного спеціального стажу тривалістю 26 років 06 місяців. Відповідач вказав, що спеціальний стаж позивача на цю дату становив 24 роки 02 місяці 15 днів, а тому правові підстави для призначення пенсії за вислугу років відсутні. Також відповідач заперечував проти зарахування спірних періодів до стажу та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач подала відповідь на відзив, у якій не погодилася з доводами відповідача та зазначила, що при вирішенні питання про право на пенсію має враховуватися спеціальний стаж, набутий нею до дня звернення за призначенням пенсії. Послалася на Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 та правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 360/3611/20. Позивач також зазначила, що відповідач протиправно не зарахував до спеціального стажу спірні періоди роботи на посаді медичної сестри стаціонару, у зв`язку з чим її загальний спеціальний стаж станом на 18.05.2026 становить 27 років 06 місяців 28 днів, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом установлено, що 18.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.05.2026 № 204450024842 позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, страховий стаж позивачки становить 25 років 01 місяць 18 днів, а спеціальний стаж 24 роки 02 місяці 15 днів, тоді як необхідний спеціальний стаж, на думку відповідача, становить 26 років 06 місяців. Відповідач послався на пункт 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, відповідач не зарахував до страхового стажу період роботи позивачки в Російській Федерації з 31.10.2001 по 14.05.2002, пославшись на припинення для України дії Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, а також період отримання допомоги по безробіттю з 14.09.2005 по 29.11.2005 у зв`язку з неналежним, на думку відповідача, відбитком печатки у трудовій книжці.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду. Вона зазначає, що при визначенні права на пенсію відповідач неправильно застосував положення законодавства, не врахував правові наслідки Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 та безпідставно не зарахував до спеціального стажу періоди її роботи з 11.10.2017 по 30.08.2019, з 14.12.2019 по 31.10.2020, з 03.11.2020 по 31.01.2021 та з 03.02.2021 по 08.06.2021 на посаді медичної сестри стаціонару.

Також позивачка вважає протиправним незарахування до страхового стажу періодів роботи та отримання допомоги по безробіттю, зазначених у позові, та просить суд скасувати оскаржуване рішення, зарахувати відповідні періоди до спеціального і страхового стажу та зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення регулюються, зокрема, Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, було передбачено право працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення на пенсію за вислугу років незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Законом №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, до статті 55 Закону №1788-XII було внесено зміни, якими умови призначення пенсії за вислугу років для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення були змінені, зокрема шляхом поступового збільшення необхідної тривалості спеціального стажу та встановлення вікової умови.

Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 положення статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами №213-VIII та №911-VIII, визнано такими, що не відповідають Конституції України. Конституційний Суд України виходив, зокрема, з того, що встановлення додаткової умови щодо досягнення певного віку для призначення пенсії за вислугу років нівелює сутність права на соціальний захист та не відповідає вимогам статей 1, 3, 22, 46 Конституції України.

Отже, після ухвалення Рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 положення пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII підлягають застосуванню з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто без застосування визнаних неконституційними положень, якими було звужено умови реалізації права на пенсію за вислугу років.

Суд звертає увагу, що відповідач, обґрунтовуючи відмову, фактично виходив виключно з положень пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та визначив необхідний спеціальний стаж позивачки станом на 11.10.2017 у розмірі 26 років 06 місяців.

Разом з тим сам по собі такий висновок не звільняв відповідача від обов`язку надати належну правову оцінку всім документам, поданим позивачкою, та визначити, які саме періоди спеціального стажу підлягають зарахуванню відповідно до законодавства з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №2-р/2019.

Пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом №2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення пенсії за вислугу років, передбачені статтями 52, 54, 55 Закону №1788-XII, пенсія призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-XII.

При цьому пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено застосування положень Закону №1788-XII у частині визначення права на пенсію за вислугу років для відповідної категорії осіб.

Таким чином, при вирішенні питання про право позивачки на пенсію відповідач повинен був застосувати норми пенсійного законодавства у їх системному взаємозв`язку, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №2-р/2019, а не обмежуватися формальним посиланням на недостатність спеціального стажу станом на 11.10.2017.

Аналогічний підхід щодо необхідності застосування пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII у редакції, яка відповідає правовій позиції Конституційного Суду України, викладений Верховним Судом у постанові від 27.07.2022 у справі №440/1286/20, у якій зазначено, що з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII необхідно виходити з наявності спеціального стажу від 25 до 30 років.

Водночас, суд не погоджується з доводами відповідача щодо можливості фактичного ігнорування спеціального стажу, набутого позивачкою після 11.10.2017, без наведення конкретних правових та фактичних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, після 11.10.2017 позивачка продовжувала працювати у сфері охорони здоров`я, зокрема на посаді медичної сестри стаціонару. З трудової книжки вбачається, що позивачка працювала: з 11.10.2017 по 30.08.2019 у КНП ХОР «Обласний дитячий психоневрологічний санаторій №1» на посаді медичної сестри стаціонару; з 14.12.2019 по 31.10.2020 у КНП ХОР «Обласний медичний клінічний центр урології і нефрології ім. В.І. Шаповала» на посаді медичної сестри стаціонару; з 03.11.2020 по 31.01.2021 у КНП ХОР «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня» на посаді медичної сестри стаціонару; з 03.02.2021 по 08.06.2021 у КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» на посаді медичної сестри стаціонару.

Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII спеціальний стаж визначається за відповідним переліком закладів, установ і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Таким переліком є Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Відтак, обставини роботи позивачки у зазначені періоди на посаді медичної сестри стаціонару та відповідність відповідних закладів вимогам Переліку №909 мають бути належним чином досліджені органом Пенсійного фонду під час вирішення питання про її пенсійне забезпечення.

При цьому, з оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідач здійснив належну індивідуальну оцінку кожного із зазначених періодів. У рішенні лише зазначено загальний розмір спеціального стажу позивачки 24 роки 02 місяці 15 днів, однак не наведено детального розрахунку, з яких саме періодів він складається, які періоди роботи позивачки після 11.10.2017 були досліджені, з яких причин вони не були зараховані та на підставі яких саме норм законодавства зроблено відповідні висновки.

За таких обставин суд не може визнати обґрунтованим висновок відповідача про відсутність у позивачки необхідного спеціального стажу, оскільки такий висновок не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні всіх документів, поданих для призначення пенсії.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку доводам відповідача щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки в Російській Федерації з 31.10.2001 по 14.05.2002.

Як убачається з оскаржуваного рішення, відповідач відмовився зарахувати зазначений період до страхового стажу з посиланням на припинення для України з 19.06.2023 дії Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Разом з тим таке посилання саме по собі не є достатнім для висновку про відсутність правових підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу. Відповідач повинен був встановити фактичні обставини трудової діяльності позивачки у спірний період, дослідити надані нею документи, визначити період та правовий режим набутого стажу і лише після цього зробити висновок щодо можливості його зарахування відповідно до законодавства, чинного на час виникнення відповідних правовідносин.

При цьому припинення дії міжнародної угоди у 2023 році саме по собі не свідчить про те, що будь-який страховий стаж, набутий особою на території іншої держави до припинення дії такої угоди, автоматично втрачає юридичне значення для цілей пенсійного забезпечення. Відповідач мав надати належне правове обґрунтування того, чому саме спірний період, набутий позивачкою у 2001 2002 роках, не може бути врахований при визначенні її страхового стажу.

Крім того, суд звертає увагу на доводи відповідача щодо незарахування періоду отримання позивачкою допомоги по безробіттю з 14.09.2005 по 29.11.2005 у зв`язку з тим, що відбиток печатки на записі про припинення виплати допомоги по безробіттю є непридатним для сприйняття змісту.

Суд зазначає, що відповідно до законодавства про ведення трудових книжок саме на роботодавця та уповноважених ним посадових осіб покладається обов`язок щодо належного оформлення та ведення трудової книжки. Тому працівник не може нести негативні наслідки у сфері пенсійного забезпечення виключно через недоліки оформлення запису, допущені іншими особами, якщо такі недоліки не свідчать про недостовірність самого факту роботи чи отримання відповідної соціальної виплати. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Сам по собі неналежний або нечіткий відбиток печатки на записі трудової книжки не спростовує факту перебування позивачки на обліку як безробітної та отримання нею допомоги по безробіттю у зазначений період.

Відповідач, встановивши певний недолік оформлення запису, не був позбавлений можливості перевірити відповідні відомості за іншими документами та даними, наявними у розпорядженні органу Пенсійного фонду України, а також запропонувати позивачці надати додаткові документи для підтвердження спірного періоду.

Водночас з оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідачем було проведено всебічну перевірку зазначеного періоду, витребувано або досліджено інші можливі документи, які підтверджують факт отримання допомоги по безробіттю, чи встановлено недостовірність відповідного запису в трудовій книжці. Відповідач фактично обмежився посиланням на неналежний стан відбитка печатки, що саме по собі не є достатньою підставою для остаточного висновку про відсутність у позивачки відповідного страхового стажу.

Отже, доводи відповідача щодо незарахування періоду з 14.09.2005 по 29.11.2005 не свідчать про неможливість його підтвердження та зарахування до страхового стажу, а лише вказують на наявність у відповідному записі певного недоліку оформлення. Такий недолік підлягає перевірці та, за необхідності, усуненню в установленому законодавством порядку, а не може автоматично покладатися в основу негативних наслідків для позивачки при вирішенні питання про її пенсійне забезпечення.

Таким чином, питання щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки з 31.10.2001 по 14.05.2002 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 14.09.2005 по 29.11.2005 відповідачем належним чином не досліджено, а наведені в оскаржуваному рішенні мотиви не містять достатнього та переконливого обґрунтування неможливості їх зарахування.

Ці обставини підлягають повторній перевірці відповідачем під час нового розгляду заяви позивачки про призначення пенсії з урахуванням усіх поданих нею документів та вимог законодавства.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України суд при перевірці рішень суб`єктів владних повноважень з`ясовує, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Оскаржуване рішення цим вимогам не відповідає, оскільки не містить достатнього та зрозумілого обґрунтування щодо кожного спірного періоду стажу. Відповідач фактично навів кінцевий результат власного розрахунку, однак не розкрив його складових та не зазначив, з яких саме підстав певні періоди роботи позивачки не були враховані.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність здійсненого відповідачем розрахунку спеціального та страхового стажу, а позивачка зрозуміти конкретні підстави відмови у реалізації її права на пенсійне забезпечення.

Суд також враховує, що право на пенсію за вислугу років є складовою конституційного права особи на соціальний захист, а тому застосування законодавства у цій сфері має здійснюватися з дотриманням принципів верховенства права, правової визначеності та недопустимості звуження змісту й обсягу існуючих прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 наголосила, що у разі наявності колізії між нормами пенсійного законодавства, які регулюють одне й те саме коло відносин, така ситуація має оцінюватися з урахуванням вимоги «якості закону», а у разі неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи орган державної влади має застосовувати підхід, найбільш сприятливий для особи.

Отже, при новому розгляді заяви позивачки відповідач повинен врахувати правову позицію Конституційного Суду України, викладену у Рішенні від 04.06.2019 №2-р/2019, та наведені судом висновки щодо застосування пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII.

Водночас суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача призначити позивачці пенсію за вислугу років, оскільки встановлення остаточного розміру спеціального та страхового стажу, перевірка всіх документів, визначення дати набуття права на пенсію та безпосереднє призначення пенсійної виплати належать до повноважень органу Пенсійного фонду України.

У цьому випадку суд здійснює контроль за правомірністю рішення суб`єкта владних повноважень, однак не може перебирати на себе повноваження органу Пенсійного фонду щодо первинного обчислення пенсії та прийняття рішення за заявою особи, якщо для цього необхідно провести додаткову перевірку документів та встановити обставини, які не були належним чином досліджені відповідачем.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, а відповідно до частини четвертої цієї статті суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів особи.

При цьому спосіб захисту має забезпечувати реальне відновлення порушеного права, але не передбачати перебрання судом на себе повноважень суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.05.2026 №204450024842 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 18.05.2026 про призначення пенсії за вислугу років.

При повторному розгляді заяви відповідач зобов`язаний надати оцінку всім поданим позивачкою документам та обставинам, у тому числі періодам роботи з 11.10.2017 по 30.08.2019, з 14.12.2019 по 31.10.2020, з 03.11.2020 по 31.01.2021 та з 03.02.2021 по 08.06.2021 на посадах медичної сестри стаціонару, визначити відповідність займаних посад і закладів вимогам Переліку №909 та вирішити питання щодо зарахування цих періодів до спеціального стажу з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №2-р/2019.

Також відповідач має повторно дослідити питання щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки з 31.10.2001 по 14.05.2002 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 14.09.2005 по 29.11.2005, перевірити наявні документи та надати мотивовану відповідь щодо можливості їх зарахування.

При цьому у новому рішенні відповідач повинен навести детальний розрахунок спеціального та страхового стажу позивачки, зазначити кожен період, який зараховується або не зараховується, із наведенням конкретних правових та фактичних підстав такого рішення, а також врахувати правові висновки, викладені у цьому рішенні суду та Рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.05.2026 №204450024842 прийнято без належного, повного та всебічного дослідження обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення позивачці пенсії, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності пере законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактично обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляд справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.05.2026 № 204450024842 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 18.05.2026 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 25 серпня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ