Рішення № 139212498, 25.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6706/26

Провадження №: 2/336/4760/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» Кукса К.О. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 31.05.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №336638385, за умовами якого відповідач отримав кредит в безготівковій формі в сумі 12000,00 грн., який в подальшому було збільшено до 29900,00 грн.

02.09.2025 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/51, згідно з яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 27.02.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №27/0226-01, за умовами якого позивач отримав право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором. Відповідач заборгованість за кредитним договором не сплатив ані первісному кредитору, ані позивачу. Загальний розмір заборгованості за договором №336638385 від 31.05.2025 становить 103425,98 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 29900,00 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам у сумі 56781,98 грн., заборгованості за комісією у розмірі 1794,,00 грн., заборгованості за штрафними санкціями в сумі 14950,00 грн. При цьому позивач просить штрафні санкції з відповідача не стягувати.

Посилаючись на викладені обставини просить позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість у сумі 88475,98 грн., а також судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 08.07.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано з АТ «Універсал Банк» докази у справі.

27.07.2026 та 11.08.202603.08.2026 з АТ «Універсал Банк» до суду надійшла витребувана інформація.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі відповідачу визначено строк на подання відзиву та роз`яснено, що відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання, в розумінні положень ст.279 ЦПК України, не надходило.

Враховуючи вищевикладене, суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку.

31.05.2025 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №336638385 у формі електронного документу та підписано за допомогою введення одноразового ідентифікатора HRJU.

Відповідно до умов договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту (п.2.1. договору). Загальний розмір наданого одразу після укладення цього договору кредиту становить 12000,00 грн., додаткові суми кгрошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів позичальнику в межах встановленого кредитного ліміту 29900,00 грн. (п.2.2. договору). Кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором (п.5.1. Договору).

Сторони погодили розмір та порядок нарахування відсотків, порядок та строки повернення кредитних коштів.

08.07.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, за умовами якої, сторони, зокрема, дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 2000,00 грн. (п.1.1.).

27.07.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, за умовами якої, сторони, зокрема, дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 13000,00 грн. (п.1.1.).

30.07.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, за умовами якої, сторони, зокрема, дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 2900,00 грн. (п.1.1.)

Відповідно до платіжних доручень, наданих суду, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 на його банківську карту № НОМЕР_2 згідно з договором №336638385 від 31.05.2025 грошові кошти в сумі 12000,00 грн., 2000,00 грн., 13000,00 грн., 2900,00 грн., а всього на суму 29900,00 грн.

Факт належності ОСОБА_1 зазначеної вище банківської карти та перерахування йому грошових коштів у вказаних сумах також підтверджується довідкою та інформацією, наданою АТ «Універсал банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

02.09.2025 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №МВ-ТП/51, згідно з яким до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 02.09.2025 ТОВ "Таліон Плюс" набуло право вимоги за кредитним договором №336638385 від 31.05.2025 до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 60938,08 грн. ТОВ «Таліон Плюс» продовжило нарахування відсотків за кредитним договором.

Згідно із розрахунками заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс» у ОСОБА_1 за період з 31.05.2025 по 25.01.2026 виникла заборгованість по кредитному договору №336638385 від 31.05.2025 в сумі 103425,98 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 29900,00 грн., заборгованість за відсотками 56781,98 грн., заборгованість за комісією 1794,00грн., заборгованість за штрафними санкціями 14950,00 грн.

26.01.2026 ТОВ «Таліон Плюс» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про дострокове розірвання договору у зв`язку з наявністю простроченої заборгованості по оплаті процентів за користування кредитом за договором, як це передбачено п.9.1.1.7 Договору.

27.02.2026 між ТОВ ''Таліон Плюс'' та ТОВ ''Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 27/0226-01 за умовами якого та відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27.02.2026 від ТОВ ''Таліон Плюс'' до ТОВ ''Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 103425,98 грн.

При вирішенні питання про задоволення позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом."

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснив дій на погашення існуючої заборгованості.

За змістом ст. 208 ЦК України за загальним правилом у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною і юридичною особою, а договір між сторонами не становить виключення з цього правила.

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір, яким є і договір між сторонами, укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, дійшов висновку відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При ухваленні рішення суд враховує, що відповідач обґрунтованих заперечень проти позову не надав, жодним чином позовні вимоги не спростував.

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором первісний кредитор виконав своєчасно і повністю, надававши кредиті кошти в повному обсязі. Позивачем доведено та документально підтверджено ланцюг переходів права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду за захистом свої порушених прав. Вимоги позивача до відповідача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 29900,00 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 56781,98 грн., які утворились у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №336638385 від 31.05.2025 підлягають задоволенню.

Що стосується вимог щодо стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна сума нарахованої відповідачу комісії за надання кредиту становить 1794,00 гривень.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року.

У даній справі умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати банку комісійну винагороду за надання кредиту.

Між тим, Верховний суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (п.29) прийшов до висновку, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин нарахування комісії за кредитним договором у сумі 1794,00 грн. є неправомірним та підлягає перерахуванню в рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Підсумовуючи викладене, позовна заява ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором №336638385 від 31.05.2025 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в загальному розмірі 86681,98 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 29900,00 грн. та заборгованості по несплаченим відсоткам за період з 31.05.2025 по 25.01.2026 в сумі 56781,98 грн.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір 2662,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2608,35 грн. (2662,40 грн.*97,97%).

Також, представник позивача просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на надані послуги адвокатом розмірі 7000,00 грн.

До позову додано: довіреність, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, додаткову угоду №25771543299 від 20.04.2026, акт прийому передачі наданих послуг від 05.05.2026 на загальну суму 7000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на надання правничої допомоги в розмірі 6857,90 грн. (7000,00 грн.*97,97%).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12-13, 19,76-82, 89, 95, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №336638385 від 31.05.2025 в сумі 86681 (вісімдесят шість гривень шістсот вісімдесят одна) гривня 98 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 29900 гривень 00 копійок та заборгованості за несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 56781 гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір в сумі 2608 гривень 35 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6857 гривень 90 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: м.Київ, Бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Савеленко

25.08.26