Рішення № 139211831, 24.08.2026, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/781/23

Номер провадження 2/298/181/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

судді Зизич В.В.,

секретар судового засідання Керецман Х.Ю.,

номер справи 298/781/23,

учасники справи:

позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Великий Березний за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.12.2017 у м.Ужгород на перехресті вул. Об`їзна - Ротмана відбулась дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «SKODA OKTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок якої загинув пішохід ОСОБА_2 .

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2021 у справі №308/3253/19 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.3 ст.135 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13.05.2022 на підставі ч.1 ст.49 Кримінального кодексу України звільнено обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.286 КК, у зв`язку із закінченням строків давності, вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2021 в частині визнання винуватим ОСОБА_1 за ч.3 ст.135 КК України та призначення йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років та іншій частині залишено без змін.

Вказується, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «SKODА OKTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «СТДВ «ГЛОБУС» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК-7278888.

Згідно договору про приєднання від 19.12.2019, укладеного між ТДВ «СТДВ «ГЛОБУС» та ПРАТ «СК «Українська страхова група», затверджених протоколом загальних зборів ТДВ «СТДВ «ГЛОБУС» №16 від 19.12.2019, та протоколом загальних зборів ПРАТ «СК «Українська страхова група» №29 від 19.12.2019 - ПРАТ «СК «Українська страхова група» є набувачем всіх прав та обов`язків ТДВ «СТДВ «ГЛОБУС», до ПРАТ «СК «Українська страхова група» перейшли всі зобов`язання ТДВ «СТДВ «ГЛОБУС», зокрема і зобов`язання за полісом № АК-7278888.

До ПРАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про виплату страхового відшкодування звернулись дружина загиблого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 . Дана заява була розглянута, подія визнана страховим випадком, у зв`язку з чим на підставі страхового акту №ДКЦВ-26263 від 31.08.2022 та №ДКЦВ - 26262 від 21.08.2022 ПРАТ «СК «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 31800 грн (витрати на поховання та відшкодування моральної шкоди), що підтверджується платіжним дорученням №37012 від 31.08.2022 та № 37011 від 31.08.2022.

Наголошується, що оскільки відповідач після скоєння ДТП самовільно залишив місце пригоди, то останній зобов`язаний сплатити на користь ПАТ «СК «УСГ» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 31800 грн.

За наведених обставин, посилаючись на норми ст. 1191 ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування та суму сплаченого судового збору.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2023 року вказана позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Представник позивача в судове засідання 17.08.2026 не з`явився. Попередньо подав клопотання про проведення розгляду справи у відсутності представника позивача, зазначивши, що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, повторно в судове засідання 17.08.2026 не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи суду не подав.

Щодо неявок відповідача, то судом зауважується наступне.

Судом вжито заходів щодо належного та своєчасного неодноразового повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Судом неодноразово надсилались повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання відповідача, що встановлена в порядку передбаченому ч.ч. 6, 7 ст.187 ЦПК України, однак поштова кореспонденція повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». В силу приписів п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України така поштова кореспонденція вважається врученою належним чином.

9 липня 2024 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду поштовим відправленням надійшла заява, в якій він просив надати йому для ознайомлення матеріали справи №298/781/23, зазначаючи, що з даної справою його не ознайомили, про неї його ніхто не повідомляв, просив не розглядати без його присутності дану справу. Згідно поштового конверту відправником є СІЗО, адреса АДРЕСА_1 . Така ж адреса зазначена і у заяві ОСОБА_1 .

З урахуванням вказаної заяви ОСОБА_1 , з огляду на повідомлені обставини щодо перебування останнього в місцях позбавлення волі, судом в порядку вимог ч.7 ст.130 ЦПК України неодноразово були надіслані судові повістки, а також матеріли цивільного позову з ухвалою про відкриття провадження в справі для вручення відповідачу ОСОБА_1 на адресу Державної установи «Київський слідчий ізолятор», а саме: Київ, вул. Дегтярівська, 13, 04050, і такі були вручені ОСОБА_1 , про що свідчать розписки, що повернулися на адресу суду з ДУ «Київський слідчий ізолятор». У подальшому, у зв"язку з отриманням відомостей про переміщення відповідача ОСОБА_1 до ДУ "Закарпатська УВП №9" та ДУ "Дрогобицька ВК №40", судові повістки для вручення ОСОБА_1 скеровувались також на адреси вказаних установ.

Заяв, клопотань від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду не надходило.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень та сайту "Судова влада України" ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду від 23.06.2026 у справі № 442/2369/26 клопотання начальника ДУ «Дрогобицька виправна колонія №40» про звільнення ОСОБА_1 умовно-достроково від призначеного покарання задоволено, звільнено засудженого ОСОБА_1 умовно-достроково на невідбутий термін покарання 1 (один) рік 9 (дев`ять) місяців.

Після умовно-дострокового звільнення відповідачу ОСОБА_1 у подальшому судові повістки про виклик до суду в даній справі надсилались зазареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання відповідача.

Після умовно-дострокового звільнення від відповідача ОСОБА_1 жодних клопотань до суду не надходило.

Суд констатує, що з моменту перебування справи в провадженні суду, з урахуванням вжитих судом заходів щодо належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи, скерування останньому за адресою місця його проживання, місць його перебування під вартою відповідних процесуальних документів, останній не подав суду жодних заяв, не подав відзиву на позовну заяву, не висловив позицію щодо участі в розгляді справи в режимі відеоконференції, не забезпечив явку свого представника до суду, хоча суд вважає зазначений строк достатнім для забезпечення реалізації вказаного.

Що стосується висловленої позиції відповідача ОСОБА_1 у заяві від 9 липня 2024 року щодо не розгляду без його присутності даної справи, то з огляду на наведені вище обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для цього, виходячи в тому числі із того, що справа розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач достеменно обізнаний про перебування на розгляді суду вказаної справи, відтак відповідно до положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити по справі рішення у відсутності відповідача по наявним у справі доказам. Підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

За наслідком розгляду даної справи, 17.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст.244 ЦПК України відклав судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення на 24.08.2026 об 11.00 год.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2021 у справі №308/3253/19 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним в тому, що 5 грудня 2017 року близько 17 години 50 хвилин він, керуючи технічно справним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Skoda», моделі «Oktavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 Польської республіки, рухаючись по проїзній частині вулиці Об`їзна міста Ужгорода в напрямку міста Мукачево, з більшою за допустиму в населених пунктах швидкістю 98-114 км/год, здійснив обгін попутного автомобіля марки «ВАЗ-НИВА», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 . Продовжуючи свій рух на вказаній швидкості у районі перехресті з вул. Ротмана в місті Ужгород, діючи в супереч вимогам п.п. 1.3; 1.5; 2.3.б); 12.2 та 12.3 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху, та інформаційно-вказівного дорожнього знаку «5.35-1-5.35.2 - Пішохідний перехід», при під`їзді до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, з моменту виникнення йому небезпеки для руху, не вжив заходів до застосування своєчасного гальмування, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, з моменту виникнення йому небезпеки для руху, яку він об`єктивно був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а навпаки продовжив рух та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який в той час перебував на проїзній частині дороги у районі пішохідного переходу, маючи намір перетнути проїзну частину дороги з права на ліво по ходу руху вказаного транспортного засобу.

Внаслідок наїзду, потерпілого ОСОБА_2 по інерції відкинуло на цю же смугу руху, де в той час на його тіло в лежачому положенні відбувся наїзд автомобіля марки «ВАЗ-НИВА», моделі «2121», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався по заду в попутному з ним напрямку, та вже був позбавлений технічної можливості уникнути вказаної автопригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи №476 від 06.03.2018 та згідно комісійної судово-медичної експертизи трупа №23 від 21.11.18, пішоходу ОСОБА_2 в результаті наїзду на нього першого автомобіля марки «Skoda» моделі «Oktavia» реєстраційний номер НОМЕР_1 Польської республіки спричинено середньої ступені тяжкості тілесні ушкодження, а в результаті наїзду другого автомобіля марки «ВАЗ-НИВА», моделі «2121», реєстраційний номер НОМЕР_2 , потерпілому ОСОБА_2 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент спричинення, які потягли за собою його смерть.

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 1.3; 1.5; 2.3.б); 12.2 та 12.3, 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху.

Крім цього, ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що своїми діями, пов`язаними з порушенням правил дорожнього руху та допущенням наїзду, за наведених вище обставин, поставив потерпілого ОСОБА_2 в безпорадний та небезпечний для життя стан. При цьому, маючи можливість для надання йому допомоги, діючи умисно, всупереч вимогам п. 2.10. Правил дорожнього руху, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, поширюючи аморальну поведінку, змістом якої є неповага до права людини на життя і безпеку, нехтуючи моральними і правовими нормами, що зобов`язують надавати допомогу людині, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, через отримані нею травми, не намагався вжити покладені на водіїв Законом України відповідні обов`язки - надавати першу медичну допомогу потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та транспортування його до найближчого медичного закладу, хоча сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, завідомо залишивши його у небезпеці на проїзній частині дороги і зник з місця події, в результаті чого, через 8,67 секунд, на лежачого на проїзній частині потерпілого ОСОБА_2 , який перебуваючи в небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадний стан, здійснив наїзд автомобіль марки «ВАЗ - НИВА», моделі «2121», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який з моменту виникнення йому небезпеки для руху, не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, як шляхом зупинки до місця наїзду так і шляхом безпечного об`їзду перешкоди.

Водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10. Правил дорожнього руху, яким визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

ОСОБА_1 визнаний винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, як особа, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження і його дії суд кваліфікував за ч. 1 ст. 286 КК України. Також, суд встановив, що ОСОБА_1 , поставивши потерпілого в небезпечний для життя стан, внаслідок чого він був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, завідомо залишив його без допомоги, що призвело до його смерті, і його дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 135 КК України.

Вказаним вироком суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286 та ч. 3 ст.135 КК України, і призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 286 КК України виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки; за ч. 3 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років. На підставі ч. 1 та ч. 3 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13.05.2022 у справі №308/3253/19 вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2021 стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України скасовано, а кримінальне провадження щодо нього в цій частині закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284, 417 КПК України, а за ч. 3 ст. 135 КК України даний вирок залишено без змін.

Згідно постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №308/3253/19 вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 березня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 13 травня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Отже, з огляду на викладене та відповідно до положення статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2021 у справі №308/3253/19 та ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13.05.2022 у справі №308/3253/19 щодо ОСОБА_1 .

У ході судового розгляду з`ясовано також, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , як володільця транспортного засобу марки «Skoda» моделі «Oktavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-траспортної пригоди - 05.12.2017 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів в ТДВ «СТДВ «Глобус», правонаступником зобов`язань якого є ПАТ СК «УСГ», з лімітом відшкодування в сумі 200000 гривень за шкоду життю та здоров"ю, 100000 грн. за шкоду майну та франшизою, яка дорівнює 2000, що підтверджується Полісом №АК/7278888.

До позивача ПАТ "СК "УСГ", як до правонаступника ТДВ СТДВ "Глобус", перейшли всі зобов`язання ТДВ СТДВ «Глобус». 19.12.2019 Товариство з додатковою відповідальність «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» уклали договір про приєднання. Відповідно до даного договору ПАТ «СК «УСГ» є набувачем усіх прав та обов`язків ТДВ СТДВ «Глобус». До ПАТ «СК «УСГ» згідно з передавальним актом переходять всі зобов`язання ТДВ СТДВ «Глобус».

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 11.12.2017 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 59 років, про що зроблено відповідний актовий запис №1206 від 11.12.2017.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дружиною померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 уклала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 30.06.2011, виданого повторно.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є донькою померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно, серії НОМЕР_5 від 13.12.2018, та в подальшому при укладенні шлюбу 21.05.2009 змінила прізвище на ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 21.05.2009.

19.07.2022 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до ПАТ «СК «УСГ» із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просили здійснити виплату страхового відшкодування : для дружини потерпілого - ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 19200 грн., для доньки потерпілого - ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 19200 грн та витрати на поховання та встановлення пам"ятника - 38400 грн.

Надані документи (накладні та розрахункові квитанції ФОП ОСОБА_9 ) підтверджують факт понесених витрат ОСОБА_4 на спорудження надгробного пам`ятника в сумі 38000,00 грн., а також на ритуальні послуги в сумі 6850 грн.

Згідно розрахунку суми страхового відшкодування від 31.08.2022, страхового акту №ДКЦВ-26262 від 31.08.2022 та платіжного доручення №37011 від 31.08.2022 на рахунок ОСОБА_3 ПАТ «СК «УСГ» було перераховано кошти у розмірі 6400,00 грн., призначення платежу "страх.відшк.АК-7278888 в 16.10.17 стр.акт. ДКЦВ-26262 від 31.08.2022".

Згідно розрахунку суми страхового відшкодування від 31.08.2022, страхового акту №ДКЦВ-26263 від 31.08.2022 та платіжного доручення №37012 від 31.08.2022 на рахунок ОСОБА_4 ПАТ «СК «УСГ» було перераховано кошти у розмірі 25400,00 грн. призначення платежу "страх.відшк.АК-7278888 в 16.10.17 стр.акт. ДКЦВ-26263 від 31.08.2022".

Оскільки ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування, представник товариства звернувся до суду з позовом в порядку регресу до відповідача - водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Відтак, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо відшкодування шкоди в порядку регресу.

Мотиви, з яких виходив суд та застосовані норми права

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961- IV від 01.07.2004 в редакції чинній на момент здійснення страхових виплат позивачем (далі Закон), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та /або майну потерпілого.

Статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961- IV від 01.07.2004 в редакції чинній на момент здійснення страхових виплат позивачем (далі - Закон) передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п.23.1. ст. 23 Закону - шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно зі ст. 27 Закону, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Статтею 1191 ЦК України та п.2 ч.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Керуючись ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі п.п. 27.3, 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на момент здійснення виплат позивачем, було виплачено страхове відшкодування потерпілим особам в розмірі 31800 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Тому з огляду на зміст наведених норм, за фактом звернення за відшкодуванням родичів загиблого, у страховика виникло зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування, та у зв`язку зі здійсненням такого відшкодування, - право на зворотню вимогу до винної особи.

Згідно з п.п.в), п.38.1.1 п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції чинній на момент здійснення виплат позивачем потерпілим, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

ВирокомУжгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2021 у справі №308/3253/19 та ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13.05.2022 у справі №308/3253/19 встановлено, що відповідач ОСОБА_1 вчинив ДТП і достовірно знаючи, що своїми діями, пов`язаними з порушенням правил дорожнього руху та допущенням наїзду поставив потерпілого ОСОБА_2 в безпорадний та небезпечний для життя стан, маючи можливість для надання йому допомоги, діючи умисно, всупереч вимогам п. 2.10. Правил дорожнього руху, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, поширюючи аморальну поведінку, змістом якої є неповага до права людини на життя і безпеку, нехтуючи моральними і правовими нормами, що зобов`язують надавати допомогу людині, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, через отримані нею травми, не намагався вжити покладені на водіїв Законом України відповідні обов`язки - надавати першу медичну допомогу потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та транспортування його до найближчого медичного закладу, хоча сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, завідомо залишивши його у небезпеці на проїзній частині дороги і зник з місця події, в результаті чого, через 8,67 секунд, на лежачого на проїзній частині потерпілого ОСОБА_2 , який перебуваючи в небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадний стан, здійснив наїзд автомобіль марки «ВАЗ - НИВА», моделі «2121», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який з моменту виникнення йому небезпеки для руху, не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, як шляхом зупинки до місця наїзду так і шляхом безпечного об`їзду перешкоди.

ОСОБА_1 , поставивши потерпілого в небезпечний для життя стан, внаслідок чого він був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, завідомо залишив його без допомоги, що призвело до його смерті, чим вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 135 КК України.

Отже, відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», враховуючи, що ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний, до позивача, як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в межах фактичних затрат, переходить право на звернення з регресною вимогою до відповідача.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

При цьому, матеріали справи не містять даних про те, що завдана шкода особисто особою, винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_1 , була відшкодована.

Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин, суд вважає, що після здійснення виплати страхового відшкодування у ПАТ «Страхова компанія «УСГ» виникло право зворотної вимоги до відповідача, який є водієм транспортного засобу, що спричинив дорожньо-транспортну пригоду та після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди, у зв`язку з чим наявні фактичні та правові підстави для захисту порушеного права позивача шляхом задоволення позову в повному обсязі.

При цьому, судом враховуються аргументи позивача, викладені його представником у позові на підтвердження підстав для його задоволення, оскільки такі знайшли своє підтвердження в ході дослідження зібраних по справі доказів, які, на переконання суду, є належними, допустимими та достовірними в розумінні статтей 77-79 ЦПК України.

Розподіл судових витрат

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору в сумі 2684 гривень, які стверджуються даними платіжної інструкції №20268 від 25 січня 2023 року та платіжного доручення №3274 від 16 листопада 2022 року, судом покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 31800 (тридцять одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок, всього 34484 (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 А, ЄДРПОУ 30859524.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_7 .

Повне судове рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя В.В. Зизич