Рішення № 139208546, 25.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 930/1022/26

Провадження № 2/127/6402/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001637637701 від 16.07.2020 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.07.2020 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001637637701, зі всіма змінами та доповненнями до нього.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 01.03.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 52 974,32 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 31 009,31 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 21 965,01 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 974,32 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 01.05.2026 року цивільну справу № 930/1022/26 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.07.2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Згідно з частиною третьою статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

20 липня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач частково визнав позовні вимоги АТ «Перший український міжнародний банк» та зазначив, що визнає заборгованість за тілом кредиту та процентами, нарахованими до моменту закінчення строку дії кредитної картки, у загальному розмірі 23 272,77 грн, з яких 17 954,20 грн - заборгованість за тілом кредиту та 5 318,57 грн - проценти.

В іншій частині заявлених позовних вимог відповідач заперечив.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач послався, зокрема, на те, що інструментом доступу до кредитних коштів за кредитним договором була платіжна картка «всеМОЖУ gold», строк дії якої закінчився у жовтні 2023 року.

На думку відповідача, після закінчення строку дії картки банк не мав правових підстав продовжувати нарахування процентів за користування кредитом у розмірі, передбаченому кредитним договором, оскільки після припинення строку кредитування відповідач був позбавлений можливості надалі користуватися кредитними коштами на договірних умовах.

У зв`язку з цим відповідач вважає необґрунтованим нарахування позивачем процентів за період після жовтня 2023 року.

Також відповідач заперечив проти визначеного позивачем розміру основної заборгованості, посилаючись на те, що ним у 2023 році здійснювалися платежі на погашення кредитної заборгованості, які, на його думку, не були належним чином враховані банком у розрахунку заборгованості.

Зокрема, відповідач зазначив про здійснення 10 серпня 2023 року платежу в розмірі 4 000,00 грн, 17 серпня 2023 року - платежу в розмірі 21 000,00 грн, 04 жовтня 2023 року - двох платежів на загальну суму 3 000,00 грн, а також 05 грудня 2023 року - платежу в розмірі 2 200,00 грн.

При цьому загальна сума зазначених платежів становить 30 200,00 грн.

У відзиві відповідач також зазначив суму 13 055,11 грн, яку, за його розрахунком, належить врахувати саме в рахунок погашення основної суми кредиту.

Відповідач зазначив, що частина здійснених ним платежів була врахована банком лише частково, а окремі платежі, на його думку, були згодом виключені з розрахунку шляхом проведення банком внутрішньої операції, яку відповідач називає «рекласифікацією заборгованості» від 04 січня 2024 року.

Посилаючись на надані квитанції про здійснення платежів, відповідач вважає, що фактичний залишок основної заборгованості за кредитом становить 17 954,20 грн, а не 31 009,31 грн, як зазначено позивачем у розрахунку.

Крім того, відповідач послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після закінчення строку кредитування, зокрема на постанову від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

За твердженням відповідача, з урахуванням зазначених обставин обґрунтованою є заборгованість у розмірі 23 272,77 грн, у тому числі 17 954,20 грн основного боргу та 5 318,57 грн процентів, нарахованих до моменту закінчення строку дії кредитної картки.

Відповідач просив суд позов задовольнити частково, стягнувши з нього на користь АТ «Перший український міжнародний банк» 23 272,77 грн, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав поданий ним відзив, підтвердив наведені у ньому доводи та просив суд задовольнити позов частково саме у розмірі 23 272,77 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Частина четверта цієї статті передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 16 липня 2020 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 2001637637701 шляхом приєднання відповідача до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ».

На виконання умов вказаного договору відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт.

Як убачається з наданої позивачем довідки про збільшення кредитного ліміту за договором № 2001637637701 від 16.07.2020 року, первісний кредитний ліміт відповідачу встановлено 16 липня 2020 року у розмірі 30 000,00 грн, процентна ставка при цьому становила 47,83 % річних.

Надалі, 15 жовтня 2020 року, банком прийнято рішення про збільшення кредитного ліміту за вказаним картковим рахунком до 50 000,00 грн, при цьому процентна ставка залишилася на рівні 47,83 % річних.

Таким чином, сторонами погоджено істотні умови кредитування, у тому числі розмір кредитного ліміту, процентну ставку, порядок користування кредитними коштами та обов`язок позичальника повернути отримані кошти і сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, і умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець - зобов`язується надати грошові кошти - кредит - позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність у нього обов`язку щодо їх повернення судом встановлено.

Разом з тим спірним є розмір заборгованості, яка підлягає стягненню.

Позивач просить стягнути 52 974,32 грн, тоді як відповідач визнає заборгованість у розмірі 23 272,77 грн.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це у заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення рішення суд перевіряє, чи не суперечить таке визнання закону та чи не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, часткове визнання позову відповідачем у цій справі не є безумовною підставою для механічного задоволення позовних вимог у відповідній частині. Суд повинен перевірити його на відповідність закону та зіставити із сукупністю доказів у справі.

Суд встановив, що відповідач визнає як факт існування кредитної заборгованості, так і обов`язок її погашення, однак заперечує проти розміру, визначеного банком.

Такий характер заперечень свідчить про те, що відповідач не заперечує самих кредитних правовідносин, а оспорює правильність розрахунку заборгованості.

При цьому відповідач надав суду квитанції про здійснення платежів на користь банку.

Загальна сума зазначених відповідачем платежів становить 30 200,00 грн.

Суд звертає увагу, що наведена відповідачем сума 13 055,11 грн не є загальною сумою здійснених ним платежів, а зазначена ним як сума, яка, за його розрахунком, має бути врахована при визначенні залишку основної заборгованості.

Отже, доводи відповідача стосуються не лише факту здійснення платежів, а й порядку їх відображення банком при формуванні остаточного розрахунку заборгованості.

Суд враховує, що відповідно до статті 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Тому як розрахунок банку, так і контррозрахунок відповідача підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами.

Позивач, заявляючи до стягнення 31 009,31 грн основного боргу, повинен був надати суду достатні та перевірювані докази того, що саме така сума фактично залишилася непогашеною після врахування всіх платежів відповідача.

У свою чергу, матеріали справи підтверджують здійснення відповідачем платежів, а належного та достатнього спростування доводів відповідача щодо їх врахування при визначенні залишку основного боргу позивачем не наведено.

Посилання на проведення банком внутрішньої операції, зазначеної як «рекласифікація заборгованості», саме по собі не дає можливості суду встановити правову та фактичну підставу для неврахування відповідних коштів при визначенні остаточного розміру боргу.

Суд виходить із того, що внутрішнє бухгалтерське відображення кредитором операцій за рахунком не може саме по собі змінювати обсяг цивільного зобов`язання позичальника без встановлення відповідної договірної або законної підстави.

Відтак суд не знаходить достатніх підстав для стягнення з відповідача всієї суми основного боргу, визначеної одностороннім розрахунком позивача.

Щодо процентів за користування кредитом

Відповідач заперечив проти нарахування процентів після закінчення строку дії платіжної картки.

Суд зазначає, що строк дії платіжної картки та строк кредитування не є тотожними поняттями.

Сам по собі факт закінчення строку дії платіжної картки не свідчить автоматично про припинення кредитного договору, оскільки відповідно до наданих суду умов Договору комплексного банківського обслуговування договір діє протягом невизначеного строку.

Зокрема, пунктом 2.4.1 ДКБО передбачено, що договір діє протягом невизначеного строку та може бути розірваний за ініціативою Банку або Клієнта у випадках, передбачених договором.

Пунктами 2.4.3-2.4.5 ДКБО передбачено, що розірвання договору не звільняє клієнта від обов`язку погасити заборгованість.

Отже, саме закінчення строку, зазначеного на платіжній картці, не може саме по собі розглядатися як припинення всіх договірних правовідносин між сторонами.

Разом із тим це не означає, що банк автоматично має право нараховувати договірні проценти без обмеження у часі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 сформулювала правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. У подальшому кредитор може захищати свої права з урахуванням правових наслідків прострочення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

Зазначений правовий підхід був надалі уточнений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, у якій зазначено, що поняття користування кредитом пов`язується з можливістю позичальника правомірно не повертати кредитору кошти протягом погодженого сторонами строку кредитування, а право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється після спливу такого строку або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Таким чином, для вирішення спору необхідно розмежовувати плату за правомірне користування кредитними коштами та правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У цій справі відповідач визнав обґрунтованими проценти у розмірі 5 318,57 грн, нараховані до моменту, який він пов`язує із закінченням строку дії платіжної картки, та заперечив проти стягнення решти процентів у сумі 16 646,44 грн.

При цьому позивачем не доведено належними та достатніми доказами наявності правової підстави для нарахування саме договірних процентів у сумі, що перевищує визнані відповідачем 5 318,57 грн, за весь заявлений у розрахунку період.

Суд також враховує, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України суд при застосуванні норм права зобов`язаний враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права.

Отже, з урахуванням установлених обставин та правових висновків Великої Палати Верховного Суду суд не знаходить достатніх правових підстав для стягнення з відповідача процентів у заявленому позивачем розмірі 21 965,01 грн.

Таким чином, судом установлено факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність у нього непогашеного грошового зобов`язання перед позивачем.

Разом із тим позивач не довів належними та допустимими доказами правильність визначення заборгованості у заявленому до стягнення розмірі 52 974,32 грн.

Натомість відповідач подав мотивовані заперечення щодо розміру заборгованості, надав докази здійснення платежів, навів власний розрахунок та в судовому засіданні підтримав відзив і просив суд стягнути заборгованість у розмірі 23 272,77 грн.

Вказана сума складається з 17 954,20 грн основного боргу та 5 318,57 грн процентів.

Суд, перевіривши наведені відповідачем доводи у сукупності з наявними матеріалами справи, доходить висновку, що часткове визнання позову відповідачем у цій частині не суперечить закону, відповідає встановленим обставинам справи та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України таке визнання позову може бути враховане судом при ухваленні рішення за умови його відповідності закону та фактичним обставинам справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості за кредитним договором № 2001637637701 від 16.07.2020 року у розмірі 23 272,77 грн, з яких 17 954,20 грн - основна сума кредиту та 5 318,57 грн - проценти за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 29 701,55 грн слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив до стягнення 52 974,32 грн., суд задовольняє позовні вимоги на суму 23 272,77 грн.

Частка задоволених позовних вимог становить: 23 272,77 / 52 974,32 ? 100 % = 43,932173 %.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно, пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 2 422,40 ? 23 272,77 / 52 974,32 = 1 064,21 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1064,21 грн судового збору.

При цьому суд не застосовує положення частини першої статті 142 ЦПК України щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору.

Таке повернення закон пов`язує, зокрема, з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті. У даній справі відповідач подав відзив 20 липня 2026 року та підтримав своє часткове визнання позову безпосередньо під час судового розгляду, у зв`язку з чим передбачена частиною першою статті 142 ЦПК України підстава для повернення 50 відсотків судового збору відсутня.

Суд також зазначає, що у цьому випадку питання судового збору вирішується саме шляхом його розподілу відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, оцінивши всі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме про стягнення 23 272,77 грн заборгованості за кредитним договором та 1 064,21 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.509, 610, 625, 634, 638, 1046, 1048, 1049, 1050, 1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 258 268, 272, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість за кредитним договором № 2001637637701 від 16.07.2020 року в розмірі 23 272 (двадцять три тисячі двісті сімдесят дві) гривні 77 копійок, з яких 17 954 (сімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 20 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту; 5 318 (п`ять тисяч триста вісімнадцять) гривень 57 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 21 копійка.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглянута без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позива: Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070

код ЄДРПОУ 14282829.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 25.08.2026.

Суддя: