Рішення № 139206284, 24.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/5397/13 (922/1584/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Аюпова Р.М. , Міньковський С.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" (04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8, м.Київ код ЄДРПОУ 32984271) до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд.134, код ЄДРПОУ 14308894) про стягнення коштів в межах справи № 922/5397/13 про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, в якій просить суд стягнути з останнього суму заборгованості за договором №3-1-290824-2 від 29.08.2024 року за фактично спожиту електричну енергію у липні 2025 року та серпні 2025 року у розмірі 695 966,02 грн., 3% річних у розмірі 25719,59 грн., інфляційні втрати у розмірі 77614,67 грн., а також судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом даної справи.

У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, яка розглядається колегією суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Аюпова Р.М., Міньковський С.В.

Відповідно до ч.2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2026 позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 1584/26 від 08.05.2026) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Аюпова Р.М., Міньковський С.В.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив, що позовну заяву подано з додержанням вимог статей 20, 27-30, 162, 164, 172 ГПК України.

Ухвалою суду від 14.05.2026 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства до розгляду в межах справи №922/5397/13 про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства. Відкрито провадження у справі №922/5397/13 (922/1584/26). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи , подати до суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів з дня отримання відзивів. Докази надіслання відповіді на відзив іншим сторонам надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам надати суду

29.05.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№13101), що за своєю правовою природою є клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 01.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (вх.№13101 від 29.05.2026).

01.06.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за спожиту електричну енергію в сумі 695 966,02 грн., щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 25 719,59 грн. та інфляційних витрат у розмірі 77 614,67 грн., відповідач не заявляє окремих заперечень щодо арифметичного розрахунку позивача, однак залишає вирішення питання про стягнення на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства. Окрім цього, у поданому відзиві на позовну заяву представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, встановивши її у співмірному розмірі.

Відзив на позовну заяву з додатком долучено судом до матеріалів справи.

03.06.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№13483)

Відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що суддя Усатий В.О. в період з 10.06.2026 по 25.06.2026 включно перебував у відрядженні, 26.06.2026 у відпустці, суддя Аюпова Р.М з 29.06.2026 по 14.08.2026 перебувала у відпустці, а суддя Усатий В.О з 17.08.2026 по 21.08.2026 на лікарняному, а 22.08.2026 -13.08.2026 вихідні дні, рішення даній справі ухвалено у перший робочий день колегії судді, а саме 24.08.2026.

Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Між Акціонерним товариством "Енергетична компанія України" (далі - Постачальник, Позивач) та Харківським державним авіаційним підприємством (далі - Споживач, Відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №3-1-290824-2 (далі - договір)

Відповідно до п.1.2 Договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).

Згідно з п.2.1. Договору за цим Договором Постачальник передає електричну енергію Споживачу для потреб об`єктів Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість (купованої) електричної енергії (далі - Товар).

Відповідно до п.2.2. Договору Код предмета закупівлі за цим Договором за ДК 021:2015:09310000-5 "Електрична енергія".

Згідно з п.2.5. Договору Період постачання електричної енергії за Договором з 01.09.2024 по 31.08.2025.

Відповідно до п.5.1 Договору загальна ціна Товару (сума цього Договору) складає 13 007 261,28 грн., у т.ч. ПДВ 2 167 876,88 грн.

Згідно з п.5.8.1 Договору Фактичний розрахунок за поставлену електричну енергію Споживач здійснює згідно з виставленим Постачальником рахунком на оплату, на підставі підписаного Сторонами Акта приймання - передачі електричної енергії, до 25 числа місяця, наступного за звітним, шляхом оплати вартості спожитої електричної енергії.

Відповідно до п.5.8.2 Договору Ціна за одиницю Товару включає тариф на послуги з передачі електричної енергії, що затверджується НКРЕКП, та всі інші складові вартості за одиницю Товару необхідні для виконання цього Договору та не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії. Ціна на одиницю Товару з урахуванням всіх її складових встановлюється у Додатку 1 до Договору.

Згідно з п.5.9 Договору Датою виконання зобов`язань Споживача щодо оплати за спожиту електричну енергію вважається дата перерахування Споживачем на банківський рахунок Постачальника грошових коштів.

Відповідно до п. 5.11 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати відповідно до умов Договору впродовж 2 (двох) послідовних місяців, Постачальник має право змінити складову договірної ціни, попередньо повідомивши Споживача відповідно до п.7.2 за 21 день до застосування змін, а саме Вартість додаткових послуг (прибуток Постачальника) збільшується на 0,02 грн., та обчислюється за наступними формулами:

- Приклад розрахунку Вартість додаткових послуг (прибуток Постачальника) є від`ємною (мінус) - 0,14 грн. (вартість додаткових послуг (прибуток Постачальника)) + 0,02 грн =(мінус) -0,12 грн;

- Приклад розрахунку Вартість додаткових послуг (прибуток Постачальника) є позитивною (плюс) 0,14 грн. (Вартість додаткових послуг (прибуток Постачальника)) + 0,02 грн = (плюс) 0,16 грн;

Після дотримання Споживачем строків своєчасної оплати відповідно до умов Договору протягом 2 (двох) послідовних місяців, Постачальник зобов`язаний змінити складову договірної ціни, а саме Вартість додаткових послуг (прибуток Постачальника) до рівня договірної зазначеної в Додатку1.

Згідно з п.13.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами, скріплення печатками Сторін (за наявності) і діє до 31.08.2025 року включно, але в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами своїх у частині розрахунків.

Якщо до закінчення дня укладання Договору Постачальник не надав Споживачеві забезпечення виконання Договору, передбачене підпунктом 12 пункту 7,2, цей Договорі автоматично розривається і припиняє дію.

На виконання умов укладеного Договору Постачальником було поставлено, а Споживачем спожито електричну енергію протягом періоду постачання, вказаного у п.2.5 Договору, що підтверджується наступними актами приймання передачі електричної енергії:

1) акт №33824091 від 30.09.2024 за вересень 2024 року у сумі 476 474,50 грн.

07.10.2024 року Постачальником виставлено Споживачу рахунок на оплату №338240919 за спожиту електричну енергію за вересень 2024 року на суму 476 474,50 грн.

07.11.2024 та 13.11.2024 споживачем здійснено оплату на загальну суму 476 474,50 грн., згідно з рахунком на оплату №338240919 за спожиту електричну енергію на вересень 2024 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача (платіжна інструкція № 319 від 07.11.2024 на суму 238 237,25 грн, та №343 від 13.11.2024 на суму 238 237,25 грн).

2) акт №33824101 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року у сумі 584 015,63 грн.

05.11.2024 року Постачальником виставлено Споживачу рахунок на оплату №338241019 за спожиту електричну енергію за жовтень 2024 року на суму 584 015,63 грн.

14.11.2024, 26.11.2024, 05.12.2024, 25.12.2024 споживачем здійснено оплату на загальну суму 584 015,63 грн., згідно з рахунком на оплату №338241019 за спожиту електричну енергію за жовтень 2024 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача (платіжна інструкція № 33 від 14.11.2024 на суму 50 000,00 грн, №360 від 26.11.2024 на суму 100 000,00 грн, №376 від 05.12.2024 на суму 394 765,14 грн та №416 від 25.12.2024 на суму 39 250,49 грн).

3) акт №33824111 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 951 297,02 грн.

05.12.2024 року Постачальником виставлено Споживачу рахунок на оплату №3338241119 за спожиту електричну енергію за листопад 2024 року на суму 912 046,53 грн.

30.10.2024, 25.12.2024, 25.12.2024, 08.01.2024 споживачем здійснено оплату на загальну суму 951 297,02 грн., згідно з рахунком на оплату №338241119 за спожиту електричну енергію за листопад 2024 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача (на підставі листа споживача оплату у розмірі 39 250,49 грн. від 30.10.2024 зараховано за розрахунковий період листопад 2024 року, платіжна інструкція № 417 від 25.12.2024 на суму 360 749,51 грн, №417 від 25.12.2024 на суму 300 000,00 грн, №13 від 08.01.2025 на суму 251 297,02 грн).

4) акт №33824121 від 31.12.2024 за грудень 2024 року у сумі 1 247 645,77 грн.

06.01.2025 року Постачальником виставлено Споживачу рахунок на оплату №338241219 за спожиту електричну енергію за грудень 2024 року на суму 1 247 645,77 грн.

16.01.2025,27.01.2025 та 10.02.2025 споживачем здійснено оплату на загальну суму 1 247 645,77 грн., згідно з рахунком на оплату №338241219 за спожиту електричну енергію за грудень 2024 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача (платіжна інструкція № 38 від 16.01.2025 на суму 600 000,00 грн, №46 від 27.01.2025 на суму 400 000,00 грн, №80 від 10.02.2025 на суму 247 645,77 грн).

5) акт №33825011 від 31.01.2025 за січень 2025 року у сумі 1 257 893,28 грн.

10.02.2025 року Постачальником виставлено Споживачу рахунок на оплату №338250119 за спожиту електричну енергію за січень 2025 року на суму 1 257 893,28 грн.

28.02.2025, 10.03.2025 та 11.03.2025 споживачем здійснено оплату на загальну суму 1 257 893,28 грн., згідно з рахунком на оплату №338250119 за спожиту електричну енергію за січень 2025 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача (платіжна інструкція № 107 від 28.02.2025 на суму 150 000,00 грн, №124 від 10.03.2025 на суму 907 893,28 грн, №130 від 11.03.2025 на суму 200 000,00 грн).

6) акт №33825021 від 28.02.2025 за лютий 2025 року на суму 1 247 592,73 грн.

10.03.2025 року Постачальником виставлено Споживачу рахунок на оплату №338250219 за спожиту електричну енергію за лютий 2025 року на суму 1 245 592,73 грн.

07.04.2025, 16.04.2025 та 16.04.2025 споживачем здійснено оплату на загальну суму 1 245 592,73 грн., згідно з рахунком на оплату №338250219 за спожиту електричну енергію за лютий 2025 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача (платіжна інструкція №174 від 07.04.2025 на суму 700 000,00 грн, №192 від 16.04.2025 на суму 66 930,73 грн, №2 від 16.04.2025 на суму 478 662,00 грн).

7) акт №33825031 від 31.03.2025 за березень 2025 на суму 760 995,04 грн.

08.04.2025 року Постачальником виставлено Споживачу рахунок на оплату №338250319 за спожиту електричну енергію за березень 2025 року на суму 760 995,04 грн.

06.05.2025, 14.05.2025, 26.05.2025, 19.06.2025 та 23.06.2025 споживачем здійснено оплату на загальну суму 760 995,04 грн., згідно з рахунком на оплату №338250319 за спожиту електричну енергію за березень 2025 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача (платіжна інструкція №217 від 06.05.2025 на суму 170 995,04 грн, №221 від 14.05.2025 на суму 250 000,00 грн, №255 від 26.05.2025 на суму 150 000,00 грн, №288 від 19.06.2025 на суму 109 000,00 грн, №295 від 23.06.2025 на суму 81 000,00 грн).

8) акт №33825041 від 30.04.2025 за квітень 2025 на суму 579 579,40 грн.

07.05.2025 року Постачальником вставлено Споживачу рахунок на оплату №338250419 за спожиту електричну енергію за квітень 2025 року на суму 579 579,40 грн.

03.07.2025 споживачем здійснено оплату на загальну суму 579 579,40 грн., згідно з рахунком на оплату №338250419 за спожиту електричну енергію за квітень 2025 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача (платіжна інструкція №300 від 03.07.2025 на суму 150 000,00 грн, №301 від 03.07.2025 на суму 429 579,40 грн).

9) акт №33825051 від 31.05.2025 за травень 2025 у сумі 530 196,22 грн.

09.06.2025 року Постачальником виставлено Споживачу рахунок на оплату №338250519 за спожиту електричну енергію за травень 2025 року на суму 530 196,22 грн.

21.07.2025, 11.08.2025,12.08.2025, 20.08.2025,28.08.2025 споживачем здійснено оплату на загальну суму 530 196,22 грн., згідно з рахунком на оплату №338250519 за спожиту електричну енергію за травень 2025 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача (платіжна інструкція №340 від 21.07.2025 на суму 300 000,00 грн, №358 від 11.08.2025 на суму 100 000,00 грн, №362 від 12.08.2025 на суму 50 000,00 грн, №365 від 20.08.2025 на суму 60 000,00 грн, №369 від 28.08.2025 на суму 20 196,22 грн).

10) акт №33825061 від 30.06.2025 за червень 2025 у сумі 409 901,26 грн.

08.07.2025 року Постачальником виставлено Споживачу рахунок на оплату №338250619 за спожиту електричну енергію за червень 2025 року на суму 409 901,26 грн.

28.08.2025 та 11.09.2025 споживачем здійснено оплату на загальну суму 409 901,26 грн., згідно з рахунком на оплату №338250619 за спожиту електричну енергію за червень 2025 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача (платіжна інструкція №370 від 28.08.2025 на суму 79 901,26 грн, №371 від 28.08.2025 на суму 100 000,00 грн, №382 від 11.09.2025 на суму 230 000,00 грн).

11) акт №33825071 від 31.07.2025 за липень 2025 у сумі 443 966,02 грн.

08.08.2025 року Постачальником виставлено Споживачу рахунок на оплату №338250719 за спожиту електричну енергію за липень 2025 року на суму 443 966,02 грн.

03.10.2025, 23.10.2025 та 19.11.2025 споживачем здійснено оплату на загальну суму 248 000,00 грн., згідно з рахунком на оплату №338250719 за спожиту електричну енергію за липень 2025 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача (платіжна інструкція №403 від 03.10.2025 на суму 150 000,00 грн, №411 від 23.10.2025 на суму 50 000,00 грн, №470 від 19.11.2025 на суму 48 000,00 грн).

12) акт №33825081 від 31.08.2025 за серпень 2025 у сумі 562 348,70 грн.

08.09.2025 року Постачальником виставлено Споживачу рахунок на оплату №338250819 за спожиту електричну енергію за серпень 2025 року на суму 562 348,70 грн.

03.11.2025 та 30.12.2025 споживачем здійснено оплату на загальну суму 62 348,70 грн., згідно з рахунком на оплату №33825081 за спожиту електричну енергію за серпень 2025 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача (платіжна інструкція №428 від 03.11.2025 на суму 35 218,86 грн, №605 від 30.12.2025 на суму 27 129,84 грн).

Як зазначає позивач, відповідачем в порушення п.5.8.1. договору не виконав свої зобов`язання перед постачальником та станом на дату звернення до суду з позовною заявою не сплатив у повному обсязі за фактично спожиту електричну енергію у липні 2025 року у сумі боргу в розмірі - 195 966,02 грн. та у серпні 2025 року суму боргу в розмірі - 500 000,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та стягненню з відповідача суми заборгованості за Договором №3-1-290824-2 від 29.08.2024 року за фактично спожиту електричну енергію у липні 2025 року та у серпні 2025 року у розмірі 695 966,02 грн, 3% річних у розмірі 257 19,59 грн., інфляційні втрати у розмірі 77 614,67 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України (ст. 663 ЦК України).

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Взаємовідносини учасників ринку електричної енергії регулюються, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею - продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з п. п. 26, 68, 84 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» електрична енергія - це енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу; постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів як, зокрема про постачання електричної енергії споживачу (ч. 1 ст. 4 Закону).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 затверджено ПРРЕЕ.

Згідно п. 1.1.2 ПРРЕЕ, договір про постачання електричної енергії споживачу - це домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами; постачання електричної енергії - продаж електричної енергії споживачу відповідно до умов договору; розрахунковий період - період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/ або розподіленої/переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки; споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Згідно з п. 3.1.1 Правил (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».

Згідно п. 3.1.8. Правил, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

У відповідності до п. 3.2.6. Правил, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання. Електропостачальник може відмовити, якщо споживач не відповідає критеріям, встановленим для споживача універсальної послуги, та/або об`єкт споживача не відповідає критеріям, зазначеним в обраній комерційній пропозиції. Якщо сторони дійдуть згоди на інших умовах, які не передбачені публічними комерційними пропозиціями відповідного електропостачальника, вони мають укласти договір у паперовій формі, зазначивши умови комерційної пропозиції.

Згідно з п. 4.1 Правил, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

У відповідності до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до п. 5.5.5 Правил, споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що у липні 2025 року позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію на суму 443 966,02 грн. 03.10.2025, 23.10.2025 та 19.11.2025 відповідачем здійснено оплату на загальну суму 248 000,00 грн., згідно з рахунком на оплату №338250719 за спожиту електричну енергію за липень 2025 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача (платіжна інструкція №403 від 03.10.2025 на суму 150 000,00 грн, №411 від 23.10.2025 на суму 50 000,00 грн, №470 від 19.11.2025 на суму 48 000,00 грн). Отже залишок несплаченої суми за липень 2025 становить 195 966,02 грн.

Крім того, суд зазначає, що у серпні 2025 року позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію на суму562 348,70 грн. 03.11.2025 та 30.12.2025 відповідачем здійснено оплату на загальну суму 62 348,70 грн., згідно з рахунком на оплату №33825081 за спожиту електричну енергію за серпень 2025 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача (платіжна інструкція №428 від 03.11.2025 на суму 35 218,86 грн, №605 від 30.12.2025 на суму 27 129,84 грн). Отже залишок несплаченої суми за серпень 2025 становить 500 000,00 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у загальному розмірі 695 966,02 грн. за договором про постачання електричної енергії споживачу №3-1-290824-2 від 29.08.2024.

Суд звертає увагу, що відповідач у своєму відзиві (вх.№13125 від 01.06.2026) зазначив, що визнає позовні вимоги Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" в частині стягнення основного боргу за спожиту електричну енергію в сумі 695 966,02 грн.

За положеннями ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всіх або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 191 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, положення ч. 4 ст. 191 ГПК України, оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши подані докази, суд вважає за необхідне прийняти визнання позову відповідачем, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу за спожиту електричну енергію в сумі 695 966,02 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3 % річних у сумі 25 719,59 грн. та інфляційних втрат у сумі 77 614,67 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Так, приписами ст. 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд враховує, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних, та суми інфляційних збитків, судом встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок та встановлено, що до стягнення підлягає сума 3% річних у розмірі 25 519,64 грн, та 58 710,66 грн. - інфляційних збитків, в решті нарахованої суми 3% річних у розмірі 199,95 грн. та 18 904,01 грн. інфляційних збитків слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Щодо заперечень відповідача стосовно витрат на професійну правничу допомогу, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що наведені заперечення є передчасними.

У позовні заяві позивачем було зазначено лише попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено судом після надання позивачем відповідного клопотання.

З огляду на вищезазначене, суд зауважує, що вирішення питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, буде вирішено судом після подання позивачем відповідного клопотання та належних доказів на підтвердження таких витрат.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, пункт 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 9362,35 грн., в решті залишає за позивачем.

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" задовольнити частково.

Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 134, код ЄДРПОУ 14308894) на користь Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" (04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8, м.Київ код ЄДРПОУ 32984271) суму заборгованості за договором №3-1-290824-2 від 29.08.2024 року за фактично спожиту електричну енергію у липні 2025 року та серпні 2025 року у розмірі 695 966,02 грн., 3% річних у розмірі 25 519,64 грн., інфляційні втрати у розмірі 58 710,66 грн., а також судові витрати у розмірі 9 362,35 грн.

В частині стягнення суми 3% річних у розмірі 199,95 грн. та 18 904,01 грн. інфляційних збитків відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Позивач: Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" (04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8, м.Київ код ЄДРПОУ 32984271).

Відповідач: Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 134, код ЄДРПОУ 14308894).

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua

Рішення складено та підписано 24.08.2026.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий Р.М. Аюпова С.В. Міньковський