Рішення № 139205668, 27.01.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2026Справа № 910/9605/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/9605/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69»

про стягнення 20213,14 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех»

та до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55»

про визнання недійсним договору

Представники учасників справи:

від позивача за первісним позовом / відповідача-1 за зустрічним позовом: Бутко Д.Г.;

від відповідача за первісним позовом / позивача за зустрічним позовом: Олейников Ю.С., Кузнецов С.М.;

від відповідача-2 за зустрічним позовом: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» (далі - відповідач) про стягнення 20213,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, що є співвласником нежилих приміщень №1-№22 групи приміщень №343 літра «А» в будинку, обслуговування якого здійснює позивач за договором про надання послуг з обслуговування багатоквартирного будинку від 30.04.2022, не сплатив внесок за утримання будинку, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 20 213,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9605/24 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і встановлено відповідачу строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву.

10.10.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та вказав, що будь-яких рахунків по оплаті послуг з обслуговування багатоквартирного будинку від позивача не отримував, а про існування будь-яких взаємовідносин з позивачем дізнався лише з ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідач зауважує, що його нежитлове приміщення знаходиться на цокольному поверсі будинку, має окремий вхід з вулиці і відповідач самостійно за свої кошти прибирає територію та підхід до свого окремого приміщення, тому підстав вимагати від відповідача оплати за невиконані позивачем роботи та послуги немає. Крім того, відповідач наголосив на тому, що не згоден з тарифом в розмірі 9 грн/кв.м., згідно якого проведено нарахування заборгованості, та вважає його незаконним у зв`язку з тим, що ОСББ «Алатир 55», як особа з якою у позивача виникли договірні відносини щодо надання послуг з обслуговування багатоквартирного будинку, не приймало будь-яких законних рішень 22.12.2021 року, окрім дій визначених нотаріально посвідченим протоколом № 1 від 22.12.2021 року, відповідач заперечує проти протоколу №1/2 від 22.12.2021 року зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, і вважає, що даний протокол або взагалі не існував, або був проведений з порушенням Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідач також наголошує, що договір від 30.04.2022 року між ОСББ «Алатир 55» та ТОВ «Управляюча компанія «Політех», укладено між пов`язаними особами, та є нікчемним, як такий що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованим на порушення правового господарського порядку та наявний умисел (намір) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору.

На переконання відповідача, договір від 30.04.2022 укладений між ОСББ «Алатир 55» та ТОВ «Управляюча компанія «Політех», є таким, що підписаний без належних повноважень зі сторони об`єднання співвласників, оскільки був укладений без погодження умов, зокрема, ціни такого правочину. Крім того, об`єднання співвласників затвердило тариф для мешканців будинку, які мають житлову площу та нежитлову площу і встановили різні тарифи з порушенням норм законодавства.

10.10.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» (далі - позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» (далі - відповідач-1 за зустрічним позовом) та до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» (далі - відповідач-2 за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-2 діючи від імені та в інтересах позивача по зустрічному позову без належних на то правових підстав уклав договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 30.04.2022 з відповідачем-1, який за своїм змістом суперечить інтересам позивача, як співвласника багатоквартирного будинку, а відтак, в силу вимог чинного законодавства, такий договір є недійсним з моменту його укладення.

При цьому, з огляду на заявлені зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом просив залучити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» в якості відповідача-2 у справу.

10.10.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» разом із зустрічною позовною заявою надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просив суд витребувати у позивача додатки до договору б/н від 30.04.2022 року про надання послуг з управління багатоквартирного будинку (Додаток 1, Додаток 2, Додаток 3, Додаток 4, Додаток 5); усі додатки, які є невід`ємною частиною до Протоколу №1 від 22.12.2021 року ОСББ «Алатир 55»; усі додатки, які є невід`ємною частиною до Протоколу №1/2 від 22.12.2021 року ОСББ «Алатир 55»; протокол погодження умов договору загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 на підписання договору про надання послуг з управління багатоквартирного будинку. Необхідність витребування вказаних документів обґрунтовує відсутністю можливості надати повний текст оскаржуваного договору з додатками, які є його невід`ємною частиною.

14.10.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, вказавши, що направляв рахунки на оплату на належну адресу, а саме на адресу нежитлового приміщення, що зазначена в реєстрі права власності на нерухоме майно. Позивач наголошує, що для висновку про нікчемність правочину, сторона, яка про це заявляє, має послатися на відповідну норму закону, якою визначається недійсність такого правочину, тоді як відповідач не наводить жодної норми, яка б свідчила про порушення прав та інтересів будь-кого шляхом укладання такого договору та жодною нормою чинного законодавства не передбачено визнання договору недійсним в разі укладання його між двома юридичними особами в яких голова та кінцевий бенефіціарний власник є однією особою та в матеріалах справи відсутні докази того, що правочин укладався з будь-якою іншою метою, окрім як надання відповідних послуг. Щодо заперечень відповідача проти встановлених тарифів, то позивач зазначає про те, що такі тарифи є середніми для міста Києва, що нівелює доводи відповідача про їх невигідність.

Позивач також заперечив проти доводів відповідача про те, що договір від 30.04.2022 між позивачем та ОСББ «Алатир 55» був укладений без належного погодження його умов на загальних зборах, оскільки вказаний договір був належним чином погоджений протоколом №1/2 від 22.12.2021, а посилання на встановлення різних тарифів для житлових та нежитлових приміщень, як підстави для відмови у задоволенні позову, за своєю суттю є неспроможними, оскільки це не суперечить приписам Закону №2866-ІІІ.

14.10.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» надійшли заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки відповідач всупереч положенням статті 80 ГПК України не зазначив обставини, які можуть підтвердити ці докази, заходи, яких відповідач, вжив для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

21.10.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшли заперечення, у яких відповідач повторно зауважив, що позивач не надсилав відповідачу документи на дійсну адресу відповідача. Також Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» наголосило, що не погоджується з протоколом №1/2 від 22.12.2021 року зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, і вважає, що даний протокол або взагалі не існував, або був проведений з порушенням Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». На переконання відповідача, у даному випадку, склалась ситуація, де дві пов`язані особи встановили, без погодження загальних зборів, вигідний для них тариф, який перевищує існуючі тарифи інших управляючих компаній на дату підписання договору, де, до того ж, взагалі встановлюється один тариф для всіх співвласників з розмежуванням тільки за першим поверхом.

Разом з тим, відповідач стверджує, що позивач вводить суд в оману вказуючи, що договір не містить ціни, так як відповідно до спірного договору та визначеного тарифу проводяться оплати послуг позивача, а в додатку до договору вказано прямі витрати позивача та прибуток, тому у вказаному правочині існує ціна, яка встановлена на рівні 933412,43 грн. При цьому, відповідач зазначає, що позивач не надав повний документ, а саме: протокол №1/2 від 22.12.2021 з додатками зборів співвласників багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого можливо визначитись чи проводились загальні збори взагалі в цій частині, чи розглядалось питання погодження договору з умовами, чи давались повноваження загальними зборами на підписання договору на суму більше 100000 грн, та кому давались повноваження на підписання договору.

На думку відповідача, ОСББ «Алатир 55» затвердив тариф для мешканців будинку, які мають житлову площу та нежитлову площу, встановивши різні тарифи з порушенням норм законодавства, оскільки норми законодавства дійсно не розділяють витрати на утримання будинку в залежності від типу нерухомості, єдиним критерієм, визначеним законодавцем, є частка у загальній площі приміщень, тож загальні збори приймаючи рішення про застосування різних ставок відрахувань на утримання будинку, повинні були надати достатньо вагомі аргументи та розрахунки, чому саме на стільки збільшена сума за однакові роботи для співвласників, зважаючи що власник нежитлової частини не користується ліфтом та по тарифам повинен тарифікуватись як перший поверх.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» та до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» про визнання недійсним договору до розгляду з первісним позовом у справі №910/9605/24, залучено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» в якості відповідача-2 за зустрічним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, постановлено здійснювати розгляд справи №910/9605/24 за правилами загального позовного провадження починаючи зі стадії відкриття провадження у справі, встановлено сторонам за зустрічним позовом строки на подачу заяв по суті спору та призначено підготовче засідання у справі.

05.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач-1 за зустрічним/позивач за первісним позовом вказав, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено визнання договору недійсним в разі укладання його між двома юридичними особами в яких голова та кінцевий бенефіціарний власник є однією особою та в матеріалах справи відсутні докази того, що правочин укладався з будь-якою іншою метою, окрім як надання відповідних послуг, а до первісної позовної заяви додавалися докази реального надання послуг - договори, що укладені з третіми особами на окремі обслуговування, тому, така пов`язаність сторін договору, який реально виконується і не порушує прав та інтересів третіх осіб, не є підставою для визнання його недійсним. Разом з цим, відповідач за зустрічним позовом наголосив на тому, що ТОВ «ЮСО69» помилково прийшов до висновку, що загальна сума договору становить 933412,43 грн, оскільки така ціна передбачена лише в додатку 5 до договору (кошторис) і визначає загальну суму витрат на утримання будинку, а не ціну договору. Управляюча компанія також зауважує, що протоколом №1/2 від 22.12.2021 передбачено, передати функції управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 шляхом укладання договору та надання функцій управління будинком - Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Політех», що підтверджується змістом протоколу 1/2 зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Київ Солом`янський район, АДРЕСА_1, та затверджено тариф для нежитлових приміщень в розмірі 9 грн/м. кв., тому рішення загальних зборів і є таким погодженням, у той час як відповідач намагається спростувати законні вимоги надмірним формалізмом.

12.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшло клопотання про витребування доказів, у якому позивач за зустрічним позовом просив суд витребувати у відповідача-2 за зустрічним позовом додатки до Протоколу №1 від 22.12.2021 року зборів співвласників багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, листок голосування по питанню № 1: Обрання Голови та Секретаря зборів, голови та членів Лічильної комісії на 26 аркушах; листок голосування по питанню № 2: Створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, обрання назви «Алатир 55» на 25 аркушах; листок голосування по питанню № 3: Затвердження Статуту Об`єднання на 25 аркушах; листок голосування по питанню № 4: Вибори правління Об`єднання на 28 аркушах; листок голосування по питанню № 5: Вибори Ревізійної комісії Об`єднання на 25 аркушах; листок голосування по питанню № 6: Прийняти житловий будинку АДРЕСА_1 в управління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» на 25 аркушах; листок для голосування по питанню №9: Надати повноваження з державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» Голові зборів - ОСОБА_9 співвласнику кв. АДРЕСА_1 , з правом подачі, підпису та отримання необхідних документів для державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» на 26 аркушах; листки письмового опитування, заповнені відповідно до вимог абзацу четвертого частини восьмої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», пронумеровані та прошнуровані на 307 аркушах; додатки до Протоколу №1/2 від 22.12.2021 року зборів співвласників багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1; листок голосування по питанню № 1: Обрання Голови та Секретаря зборів, голови та членів Лічильної комісії на 25 аркушах; листок голосування по питанню № 2: Обрання управляючої компанії та затвердження тарифу на управління на 26 аркушах; листки письмового опитування, заповнені відповідно до вимог абзацу четвертого частини восьмої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», пронумеровані та прошнуровані на 320 аркушах, оскільки вказані документи можуть підтвердити відсутність повноважень у керівника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» на підписання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех», а також обставини невигідності підписання договору для співвласників ОСББ.

12.11.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшло клопотання про витребування доказів, у якому заявник просив суд витребувати у ТОВ «Управляюча компанія «Політех» завірену належним чином копію доручення №210 від 30.04.2022 на підставі якої було підписано спірний договір.

14.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» надійшла заява, якою відповідачем-1 за зустрічним позовом долучено до матеріалів справи додатки №1-5 до договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 30.04.2022 року.

18.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, у якій позивач за зустрічним позовом повторно наголосив на своїх основних доводах, викладених у зустрічному позові, та зауважив, що спірний договір є нечинним, оскільки укладений між пов`язаними особами, непогоджений у встановленому порядку зборами співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 , а долучений протокол №1/2 від 22.12.2021 є недійсним в силу приписів Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

09.12.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» надійшло клопотання, у якому відповідач-2 за зустрічним позовом просив суд долучити до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_1

09.12.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшла заява про зміну предмету зустрічного позову, у якій позивач за зустрічним позовом на підставі статті 46 Господарського процесуального кодексу України просив здійснювати розгляд справи за вимогами про визнання недійсним протоколу №1/2 від 22.12.2021 року зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; визнання недійсним договору №б/н від 30.04.2022 року, укладеного між ОСББ «Алатир 55» та ТОВ «Управляюча компанія «Політех».

10.12.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшло клопотання про виклик свідка ОСОБА_1 та директора ОСББ «Алатир55» ОСОБА_2 , оскільки вказані особи можуть підтвердити та/або спростувати обставини на яких ґрунтуються вимоги зустрічного позову.

У судовому засіданні 10.12.2024 суд оголосив перерву до 21.01.2025.

23.12.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» надійшло клопотання про долучення доказів, у якому відповідач-2 за зустрічним позовом просив суд долучити до матеріалів справи поштові квитанції, список №26166 згрупованих поштових відправлень, повернуті листи, у підтвердження належного повідомлення всіх співвласників будинку про збори співвласників такого будинку. При цьому, відповідач-2 звертає увагу на сторінку 53 поштових квитанцій, де серед іншого, наявна квитанція, яка підтверджує належне повідомлення про скликання загальних зборів попереднього власника нежилих приміщень з № 1 по № 22 групи приміщень № 343 літера «А», які наразі належать відповідачу, а саме ТОВ «Ленокс Груп», що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна станом на 22.09.2021 року.

16.01.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» надійшло клопотання про поновлення строку для долучення до матеріалів справи доказів та долучення листа Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до якого додається деталізований звіт витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що спростовує доводи відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом про економічну невигідність затвердженого тарифу.

У судовому засіданні 21.01.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 30.01.2025.

27.01.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшла заява про залишення без розгляду раніше поданих клопотань про витребування доказів від 09.10.2024 (зареєстровано судом - 10.10.2024) та від 12.11.2024 (зареєстровано судом - 12.11.2024), у зв`язку із їх передчасністю.

Також, 27.01.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/396/25 за позовом ТОВ «ЮСО69» до ОСББ «Алатир 55» про визнання недійсним рішення загальних зборів №1/2 від 22.12.2021, оскільки вказаний протокол становить основу правової підстави первісного позову, що зумовило укладення договору, який оспорюється ТОВ «ЮСО69» в межах даної справи у зустрічному позові, тому рішення за наслідками розгляду справи №910/396/25 впливає на вирішення даного спору по суті і наявні підстави для зупинення провадження у даній справі.

30.01.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, у яких позивач за первісним/відповідач-1 за зустрічним позовом заперечив проти зупинення провадження у даній справі, оскільки з огляду на зміст заперечень відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом, відсутні обставини, підстави, факти, тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі.

Судове засідання, призначене на 30.01.2025, не відбулось у зв`язку з технічним збоєм в роботі підсистеми відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua/), що підтверджується актом Господарського суду міста Києва від 30.01.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 підготовче засідання у справі призначено на 13.02.2025.

12.02.2025 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» надійшла заява, у якій позивач за первісним позовом долучив до матеріалів справи оригінал договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 30.04.2022 року з додатками 2, 3, 4 та 5, протокол №1 зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 22.12.2021, протокол № 1/2 зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 22.12.2021, доручення №120 від 30.04.2022 року.

У судовому засіданні 13.02.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання позивача за зустрічним позовом про залишення без розгляду клопотань про витребування доказів від 09.10.2024 та від 12.11.2024 та оголошення перерви до 04.03.2025.

Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Приписами частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України визначено коло прав учасників справи, відповідно до якої учасники мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

При цьому, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11 відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Судом встановлено, що клопотання про залишення без розгляду клопотань про витребування доказів підписано уповноваженим представником позивача адвокатом Кузнецовим С.М.

У той же час, законом не встановлено вимог щодо форми клопотання про залишення без розгляду клопотань про витребування доказів, відтак його може бути викладено і у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного, що узгоджується з приписами частини 2 статті 169 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої, заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі.

З огляду на викладене, враховуючи реалізацію позивачем свого процесуального права на подання клопотання про залишення без розгляду клопотань про витребування доказів, яке заявлено уповноваженою особою, суд приходить до висновку про задоволення клопотання та залишення клопотань про витребування доказів від 09.10.2024 та від 12.11.2024 без розгляду.

20.02.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшли додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі.

24.02.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» надійшли додаткові пояснення щодо порядку формування тарифів на послуги з обслуговування багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1.

Судове засідання, призначене на 04.03.2025, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 підготовче засідання у справі призначено на 24.04.2025.

23.04.2025 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшли додаткові пояснення, у яких позивач за зустрічним позовом вказав на порушення, які були допущені під час скликання та проведення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1, що мало місце 22.12.2021 року.

24.04.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшло два клопотання про долучення доказів, у яких позивач за зустрічним позовом просив долучити до матеріалів справи протокол №1 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку 55/13 по вул. Олекси Тихого в місті Києві та додатки до нього (листки голосування до протоколу №1) та протокол №1/2 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку 55/13 по вул. Олекси Тихого в місті Києві та додатки до нього (листки голосування до протоколу №1/2).

24.04.2025 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшло клопотання про виклик свідків, а саме: свідка ОСОБА_1 та директора ОСББ «Алатир55» ОСОБА_2 , оскільки вказані особи можуть підтвердити та/або спростувати обставини на яких ґрунтуються вимоги зустрічного позову.

У судовому засіданні 24.04.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом про зупинення провадження у справі; прийняття та долучення всіх доказів поданих учасниками справи; оголошення перерви у підготовчому засіданні до 01.05.2025.

Так, відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Беручи до уваги правову природу первісного та зустрічного позовів, а також їх підстави, суд дійшов висновку про відсутність перешкоди у наданні правової оцінки доводам сторін, покладеним в основу позовних вимог та заперечень щодо їх задоволення у даній справі, а тому відсутня виключна необхідність у зупиненні провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/396/25.

Відповідно до приписів частини 1, 2, 3, 4, 5 та 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Зі змісту статті 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.

Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.

Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) "верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження".

Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв`язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", п. 63).

Принцип змагальності сторін нерозривно пов`язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., п. 38).

Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2022 у справі №903/522/21 та від 26.05.2021 у справі №912/2007/18.

Виходячи з принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об`єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав про задоволення клопотання учасників справи про долучення доказів та їх прийняття.

01.05.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшло клопотання про витребування доказів, у якому позивач за зустрічним позовом просив витребувати у ОСББ «Алатир 55» рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку про затвердження кошторису на утримання житлового будинку та прибудинкової території будинку 55/13 по вулиці Олекси Тихого в м. Києві; про порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою м. Київ, Солом`янський район, вулиця Олекси Тихого 55/13, оскільки такі докази можуть визначити правомірність заявленого первісного позову про стягнення боргу та перевірити вірність розрахованого та заявленого до стягнення боргу.

01.05.2025 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшла уточнена зустрічна позовна заяву, яка за своїм змістом та суттю є заявою про зміну предмету зустрічного позову, у якій позивач за зустрічним позовом просив розглядати зустрічний позов за вимогою про визнання недійсним пункту 10 договору б/н від 30.04.2022 року, укладеного між ОСББ «Алатир 55» та ТОВ «Управляюча компанія «Політех», в частині тарифу для нежитлових приміщень, а саме шляхом виключення з п. 10 визначеного тарифу 9 грн за 1 кв.м. для нежитлових приміщень.

У судовому засіданні 01.05.2025 оголошено перерву до 08.05.2025.

05.05.2025 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшло клопотання про витребування доказів, у якому позивач за зустрічним позовом просив суд витребувати у ОСББ «Алатир 55» копію акту приймання-передачі багатоквартирного житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Олександа Тихого 55/13, оскільки в матеріалах справи відсутні докази передачі-приймання ОСББ «Алатир 55» багатоквартирного житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Олександа Тихого 55/13.

07.05.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Політех» надійшло заперечення проти задоволення клопотання позивача за первісним позовом про витребування доказів, оскільки заявник не дотримався вимог статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

08.05.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшла уточнена зустрічна позовна заява, яка за своїм змістом та суттю є заявою про зміну предмету зустрічного позову, у якій позивач за зустрічним позовом просив розглядати зустрічний позов за вимогою про визнання недійсним договору від 30.04.2022 року між ОСББ «Алатир 55» та ТОВ «Управляюча компанія «Політех» в частині п.10, а саме тарифу для нежитлових приміщень, та виключення з п.10 визначеного тарифу 9 грн. за 1 кв.м. для нежитлових приміщень.

У судовому засіданні 08.05.2025 оголошено перерву до 16.05.2025.

15.05.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» в порядку ч. 3 ст. 46 ГПК України надійшла зустрічна позовна заява з уточненим предметом позову, згідно поданої редакції зустрічної позовної заяви, позивач за первісним позовом просив здійснювати розгляд зустрічного позову за вимогою про визнання недійсним п. 10 договору б/н від 30.04.2022 року, укладеного між ОСББ «Алатир 55» та ТОВ «Управляюча компанія «Політех», в частині тарифу для нежитлових приміщень, та виключення з п. 10 визначеного тарифу 9 грн. за 1 кв.м. для нежитлових приміщень.

У судовому засіданні 16.05.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотань позивача за зустрічним позовом про витребування доказів; відмову в прийняті до розгляду заяв про зміну зустрічних позовних вимог, відмову в задоволенні клопотання про виклик свідка, водночас виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

Так, за приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлені права та обов`язки учасників справи. Зокрема, учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно приписів статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Як встановлено судом, заявлені позивачем за зустрічним позовом клопотання про витребування доказів заявлено з пропуском встановленого строку, жодних причин неможливості подання клопотань у строк заявником не вказано, як і не зазначено обґрунтувань неможливість їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи встановлені обставини, суд з урахуванням приписів ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про залишення без задоволення клопотання позивача за зустрічним позовом про витребування доказів.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі №910/4501/22.

За змістом частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодекс України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.08.2024 у справі 910/12648/23, одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №925/185/19, збільшенням розміру позовних вимог є збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових чи нових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку (такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/5763/23).

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, на яку посилається Скаржник).

Зі змісту поданих до суду уточнених зустрічних позовних заяв вбачається, що позивач за зустрічним позовом, окрім зміни самого предмету позову, змінював також і його підстави, виходячи при цьому з доказів що подавалися сторонами в ході підготовчого провадження у даній справі.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що частина 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України виключає можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, суд дійшов висновку про відмову у прийняті їх до розгляду та розгляд зустрічних позовних вимог в первісній редакції.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18).

Згідно з частинами першою та третьою статті 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №161/5372/17.

У той же час, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 910/11343/20 міститься висновок, що учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими доказами відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 88 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (стаття 89 Господарського процесуального кодексу України).

У даному випадку, враховуючи характер свідчень та те, що останні ні підтверджують, ні спростовують обставин, які входять в предмет доказування, з огляду на обраний спосіб захисту відповідачем за первісним позовом, суд не вбачав необхідності у виклику заявлених свідків для допиту.

15.10.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Політех» надійшли додаткові пояснення, у яких позивач за первісним позовом з посиланням на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» пояснив, що визначений протоколом загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку №1/2 від 22.12.2021 тариф у розмірі 9 гривень необхідно розраховувати відносно квадратної площі приміщення.

23.10.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшли додаткові пояснення, у яких позивач за зустрічним позовом зазначив, що умови договору не відповідають умовам Протоколу №1 від 22.12.2021 року загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку та умовам Протоколу №1/2 від 22.12.2021 року загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, а відтак вказаний договір б/н від 30.04.2022 року між ОСББ «Алатир 55» та ТОВ «Управляюча компанія «Політех» на суму 933412,43 грн має бути визнаний судом недійсним.

Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 27.01.2026.

У судовому засіданні 27.01.2026 представник позивача за первісним позовом/відповідача-1 за зустрічним позовом позовні вимоги первісного позову підтримав, просив задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити, у свою чергу, представники відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом проти первісного позову заперечили просили відмовити, зустрічний позов просили задовольнити, відповідач-2 за зустрічним позовом у судове засідання не з`явився хоча про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що відповідач-2 за зустрічним позовом був належним чином повідомлений про розгляд справи, втім про причини своєї неявки не повідомив і не подав жодного клопотання, суд на місці постановив розгляд справи проводити за його відсутності.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

У судовому засіданні 27.01.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 , відбулися збори співвласників багатоквартирного будинку, які оформлені протоколом №1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М.О. (далі - протокол №1).

Згідно протоколу №1 загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку: 611 осіб. Загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку: 9025,54 м2. У зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 30 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 367,56 м2. У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 307 особа, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 4403,29 м2. Всього прийняло участь у голосуванні 337 особи, загальною площею 4770,85 становить 52,63%. Збори вважаються такими, що відбулися.

У пункті ІІ протоколу №1 визначено порядок денний зборів: 1) Обрання Голови та Секретаря зборів, голови та членів Лічильної комісії. 2) Створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, обрання назви (надалі - Об`єднання). 3) Затвердження Статуту Об`єднання. 4) Вибори Правління та Голови правління Об`єднання. 5) Вибори Ревізійної комісії Об`єднання. 6) Прийняття будинку за адресою, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 55/13, в управління Об`єднання. 7) Обрання особи відповідальної за проведення державної реєстрації.

За наслідками розглянутих питань порядку денного, збори співвласників багатоквартирного вирішили:

По питанню першому порядку денного: обрати Головою зборів співвласників ОСОБА_2 ; Секретарем зборів співвласників - ОСОБА_1 ; Головою лічильної комісії ОСОБА_3 .

По питанню другом порядку денного: створити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» у житловому будинку АДРЕСА_1

По питанню третьому порядку денного: затвердити Статут об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» в типовій редакції наданій на обговорення.

По питанню четвертому порядку денного: обрати Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» в запропонованому складі: ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 - Голова правління, ОСОБА_3 - член правління АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 - член правління АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 - член правління АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 - член правління АДРЕСА_6 , ОСОБА_6 - член правління АДРЕСА_7 , ОСОБА_7 - член правління АДРЕСА_8 .

По питанню п`ятому порядку денного: обрати Ревізора Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» в особі ОСОБА_10, співвласника квартири АДРЕСА_9 .

По питанню шостому порядку денного: прийняти житловий будинок АДРЕСА_1 в управління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55».

По питанню сьомому порядку денного: надати повноваження з державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» Голові зборів - ОСОБА_9 співвласнику кв. АДРЕСА_1 , з правом подачі, підпису та отримання необхідних документів для державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55».

19.01.2022 року на виконання протоколу №1, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було проведено державну реєстрацію юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55», номер запису: 1000731020000046182.

Відповідно до пункту 1 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташовані за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Разом з цим, 22.12.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 , як зазначає позивач за первісним позовом, відбулися ще одні збори співвласників багатоквартирного будинку, які оформлені протоколом №1/2 (далі - протокол 1/2).

Згідно протоколу №1/2 загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку: 611 осіб. Загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку: 9025,54 м2. У зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 30 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 367,56 м. У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 321 особа, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 6350,72 м2.

Всього прийняло участь у голосуванні 351 особи, загальною площею 6800,08 м.кв. становить 75,04 % Збори вважаються такими, що відбулися.

У пункті ІІ протоколу №1/2 визначено порядок денний зборів: 1) Обрання Голови та Секретаря зборів, голови та членів Лічильної комісії; 2) Обрання управляючої компанії та затвердження тарифу на управління.

За наслідками розглянутих питань порядку денного, збори співвласників багатоквартирного вирішили:

По питанню першому порядку денного: обрати Головою зборів співвласників ОСОБА_2 ; Секретарем зборів співвласників - ОСОБА_1; Головою лічильної комісії ОСОБА_11.

По питанню другому порядку денного: передати функції управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 шляхом укладання договору та надання функції управління будинком - Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» (код ЄДРПОУ 41427450; місцезнаходження: 03113, м. Київ, вулиця Дегтярівська, буд. 45, прим. 3), затвердити тариф на управління (утримання будинком та прибудинкової території), вивіз побутового сміття та систему контролю доступу в розмірі 9 гривень 00 копійок для нежитлового фонду багатоквартирного будинку.

На виконання протоколу №1/2 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1, між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех», як управителем, 30.04.2022 року укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (далі - договір), предметом якого за умовами пункту 1.1 є обов`язок управителя надавати замовнику послугу з утримання будинку та прибудинкової території (далі - послуга з управління), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок), а замовник зобов`язується оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Відповідно по пункту 2 договору список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності, станом на дату укладення договору, зазначаються у додатку до договору, що є невід`ємною його частиною. Загальні відомості про будинок зазначаються у додатку 2 до договору і є невід`ємною його частиною.

Згідно пункту 3 договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Послуга з управління надається відповідно до вимог до якості згідно з додатком 4 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

За умовами пункту 4 договору технічна документація на будинок передається управителю згідно з актом приймання-передачі технічної документації відповідно до додатка 3 до цього договору Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» не пізніше, ніж протягом 30 (тридцяти) днів з дня, наступного за днем набрання чинності цим договором.

Замовник має право: одержувати від управителя своєчасно та належної якості послугу з управління згідно із законодавством та умовами цього договору; без додаткової оплати одержувати від управителя інформацію про ціну послуги з управління, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни, норми споживання та порядок її надання, а також про її споживчі властивості; на відшкодування збитків, завданих майну співвласників (мешканців), шкоди, заподіяної життю або здоров`ю співвласників внаслідок неналежного надання або ненадання послуги з управління та незаконного проникнення управителем в належне співвласнику житло (інший об`єкт нерухомого майна); на усунення управителем протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні послуги з управління; на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за послугу з управління у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості; отримувати від управителя штраф у розмірі, визначеному цим договором, за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновних робіт; на перевірку кількості та якості послуги з управління у встановленому законодавством порядку; складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання послуги з управління, зміною її споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт; без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем нарахування співвласнику плати за послугу з управління (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від нього платежі; одержувати відповідно до законодавства пільги та субсидії на оплату послуги з управління: інші права, що передбачені законодавством або прямо випливають із цього договору (пункт 5 договору).

Умовами пункту 6 договору встановлено, що замовник зобов`язаний: своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням послуги з управління, що виникли з його вини; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором; дотримуватися правил безпеки, зокрема пожежної та газової, санітарних норм; допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя або його представників у порядку, визначеному законом і цим договором, для ліквідації та відвернення аварій, усунення неполадок, що виникли у санітарно-технічному та інженерному обладнанні, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників та/або учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг з управління; забезпечити своєчасну підготовку об`єктів, що перебувають у його власності, до експлуатації в осінньо-зимовий період; у разі несвоєчасного здійснення платежів за послугу з управління сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором. Пеня вводиться з 01 серпня 2022 року; інформувати управителя про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі, у випадках та порядку, передбачених цим договором; негайно повідомляти управителю про виявлені несправності спільного майна будинку; протягом місяця з дня припинення дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за отриману послугу з управління.

Пунктом 7 договору встановлено, що управитель має право: вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором; вимагати від співвласника дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних правил і правил пожежної безпеки, інших нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг; вимагати від співвласника своєчасного проведення робіт з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з експлуатацією спільного майна, що виникли з вини співвласника, або відшкодування вартості таких робіт; отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати послуг з управління; отримувати інформацію від співвласників про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі, у випадках та порядку, передбачених договором управління; за рішенням Замовника надавати в оренду, встановлювати сервітут щодо спільного майна багатоквартирного будинку; доступу до приміщень, будинків і споруд для ліквідації аварій, усунення неполадок, що виникли у санітарно-технічному та інженерному обладнанні, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів у порядку, визначеному законодавством та цим договором; вести претензійно-позовну роботу у разі виникнення заборгованості за надану послугу з управління в порядку і строки, встановлені законом та/або договором; у випадках та порядку, передбачених договором, припинити/зупинити надання послуги з управління або оплати не в повному обсязі.

Управитель зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і цього договору, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг; надавати замовнику без додаткової оплати інформацію про ціну послуги з утримання будинку та прибудинкової території, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни, норми споживання та порядок надання послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а також про її споживчі властивості; від імені та за рахунок замовника вживати заходів для забезпечення захисту спільного майна багатоквартирного будинку від протиправних посягань та стягнення з осіб, винних у знищенні, пошкодженні або викраденні спільного майна, відшкодування завданих збитків; своєчасно проводити підготовку будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період; розглядати в порядку та строки, визначені законом та цим договором, претензії та скарги Замовника; своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням Замовником послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що виникли з його вини; вести і зберігати технічну та іншу встановлену законом та цим договором документацію будинку; інформувати Замовника про необхідність капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку; укласти з виконавцем послуги з постачання електричної енергії договір про постачання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку, забезпечувати виконання умов цього договору та контроль якості цієї послуги; за рішенням Замовника та в межах виділених ними коштів організовувати виконання та виступати замовником робіт з капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку; вести окремий облік доходів і витрат за будинком та надавати Замовнику відповідну інформацію у порядку, визначеному пунктами 15 та 18 цього договору; протягом одного місяця після підписання цього договору (змін, доповнень до нього) видати під розписку або надіслати рекомендованим листом кожному співвласникові завірену підписом управителя і печаткою (за наявності) копію цього договору (змін, доповнень до нього); звітувати щороку перед Замовником про виконання кошторису витрат та подавати кошторис витрат на поточний рік Замовнику на погодження; письмово повідомляти протягом десяти днів Замовника про зміну власної адреси, реквізитів для сплати коштів за послугу з утримання будинку та прибудинкової території; не пізніше дня припинення дії цього договору здійснити остаточні нарахування плати за послугу з утримання будинку та прибудинкової території, перерахунок плати в разі її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, якщо такий перерахунок не було здійснено раніше в відповідно до вимог, визначених законодавством. Управитель має інші права та обов?язки, що передбачені законом або прямо випливають з цього договору (пункти 8, 9 договору).

Згідно пункту 10 договору ціна послуги з управління (утримання будинку та прибудинкової території становить) 6,05 (шість) гривень 05 коп. (в тому числі податок на додану вартість, якщо управитель є його платником) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового приміщення починаючи з другого поверху та вище, 5.75 (п`ять) гривень 75 коп. на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового приміщення першого поверху, 9,00 (дев`ять) гривень 00 коп. на місяць за 1 кв. метр нежитлового приміщення у будинку з вивезенням сміття, 32,41 грн (тридцять дві гривні) 41 коп. з кожного зареєстрованого/проживаючого мешканця у місяць за вивезення побутового сміття, 28,00 грн. (двадцять вісім гривен) 00 коп. з кожної квартири - плата за обслуговування домофонної системи, послуга управління включає: відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис витрат), що міститься у додатку 5 до цього договору; винагороду управителю в розмірі 10%, що входить в вартість зазначену в п. 10 даного договору на місяць.

Відповідно до пункту 11 договору плата за послугу з утримання будинку та прибудинкової території нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Цей договір набирає чинності з 01 травня 2022 р. та укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік (пункти 30, 31 договору).

Додатком №1 до договору сторони погодили список співвласників і площ квартир та приміщень, що перебувають у їх власності.

Додатком №2 до договору сторони погодили загальні відомості про будинок, а саме: загальні відомості: рік введення в експлуатацію, матеріал, матеріал покрівлі, кількість поверхів, кількість під`їздів, кількість квартир, кількість нежитлових приміщень, кількість ліфтів, кількість ліфтів, підключених до диспетчерських систем, кількість номерних знаків/аншлагів, кількість сміттєкамер; відомості про площу об`єкта; загальну площу допоміжних приміщень (у тому числі загального користування); облаштування об`єкту; благоустрій прибудинкової території.

У якості додатку №3 до договору сторони підписали акт приймання-передачі технічної документації на будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Додатком №4 до договору сторони встановили вимоги до якості послуги з управління будинком, а саме: утримання будинку та прибудинкової території та поточного ремонту спільного майна будинку.

Додатком №5 до договору сторони погодили кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території за адресою АДРЕСА_1, у якому, зокрема, визначили, що загальна сума витрат (без урахування податку на додану вартість) складає 933412,43 грн.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12.12.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» стало власником нежилих приміщень з №1 по №22 групи приміщень №343 літера «А», загальною площею 313,9 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу №750 від 12.12.2023, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чібісовим Г.О.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

Відповідно до пункту 2 Розділу V Статуту ОСББ «Алатир 55» співвласники зобов`язуються своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Загальна площа нежилих приміщень, власником яких є відповідач, становить 313,9 кв.м., відтак, враховуючи, що за умовами договору тариф становить 9,00 грн на місяць за 1 кв.м. нежитлового приміщення у будинку з вивезенням сміття, відповідач мав щомісячно сплачувати за утримання багатоквартирного будинку 2825,10 грн (313,9*9).

Втім, відповідач за первісним позовом, всупереч положенням Статуту ОСББ «Алатир 55» та договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 30.04.2022 року, не здійснив оплати за утримання багатоквартирного будинку за період з січня 2024 по липень 2024 року, у загальному розмірі 19775,70 грн.

З метою досудового врегулювання спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» засобами поштового зв`язку направило на адресу приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» лист №15 від 12.06.2024, у якому просило сплатити наявну заборгованість за утримання багатоквартирного будинку, при цьому, разом з листом були направлені акти надання послуг та рахунки на оплату.

Відповідач відповіді на вказаний лист не надав, як і не сплатив наявної заборгованості, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач, у свою чергу, проти задоволення заявленого позову заперечив з тих підстав, що рахунки по оплаті послуг з обслуговування багатоквартирного будинку він не отримував; що ним самостійно здійснюються заходи щодо прибирання території та підходу до приміщення; що визначений договором тариф у розмірі 9 грн/кв.м. є незаконним, у зв`язку з тим, що ОСББ «Алатир 55», як особа з якою у позивача виникли договірні відносини щодо надання послуг з обслуговування багатоквартирного будинку, не приймало будь-яких законних рішень 22.12.2021 року; що затвердження різних тарифів для мешканців будинку, які мають житлову площу та нежитлову площу є порушенням норм законодавства та що договір від 30.04.2022 року між ОСББ «Алатир 55» та ТОВ «Управляюча компанія «Політех», укладено між пов`язаними особами, тому він є нікчемним, і таким що суперечить інтересам держави і суспільства, спрямований на порушення правового господарського порядку.

Також, на переконання відповідача, договір від 30.04.2022 укладений між ОСББ «Алатир 55» та ТОВ «Управляюча компанія «Політех», є таким, що підписаний без належних повноважень зі сторони об`єднання співвласників, оскільки був укладений без погодження умов, зокрема, ціни такого правочину.

При цьому, виходячи зі змісту та суті заперечень проти задоволення заявленого до відповідача позову, останній в порядку статті 180 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех», як відповідача-1 за зустрічним позовом, та до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55», як відповідача-2 за зустрічним позовом, з вимогою про визнання недійсним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 30.04.2022.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач-2, діючи від імені та в інтересах позивача за зустрічним позовом, без належних на то правових підстав уклав договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 30.04.2022 з відповідачем-1, який за своїм змістом суперечить інтересам позивача, як співвласника багатоквартирного будинку, а відтак, в силу вимог чинного законодавства, такий договір є недійсним з моменту його укладення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Згідно з ч. 2, 5 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об`єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2021 року за адресою: АДРЕСА_1, були проведені збори співвласників багатоквартирного будинку, які оформлені протоколом №1/2, за результатом проведення яких прийнято: обрати Головою зборів співвласників ОСОБА_2; Секретарем зборів співвласників - ОСОБА_1; Головою лічильної комісії ОСОБА_3; передати функції управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 шляхом укладання договору та надання функції управління будинком - Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех», затвердити тариф на управління (утримання будинку та прибудинкової території), вивіз побутового сміття та систему контролю доступу в розмірі 9 гривень 00 копійок для нежитлового фонду багатоквартирного будинку.

30.04.2022 року, на виконання протоколу №1/2 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1, між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех», як управителем, було укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (далі - договір), предметом якого за умовами пункту 1.1 є обов`язок управителя надати замовнику послугу з утримання будинку та прибудинкової території (далі - послуга з управління), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок), а замовника - сплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Так, пунктом 10 договору визначено, що ціна послуги з управління (утримання будинку та прибудинкової території) становить 6,05 (шість) гривень 05 коп. (в тому числі податок на додану вартість, якщо управитель є його платником) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового приміщення починаючі з другого поверху та вище, 5.75 (п`ять) гривень 75 коп. на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового приміщення першого поверху, 9,00 (дев?ять) гривень 00 коп. на місяць за 1 кв. метр нежитлового приміщення у будинку з вивезенням сміття, 32,41 грн (тридцять дві гривні) 41 коп. з кожного зареєстрованого/проживаючого мешканця у місяць за вивезення побутового сміття, 28,00 грн. (двадцять вісім гривен) 00 коп. з кожної квартири - плата за обслуговування домофонної системи, послуга управління включає: відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис витрат), що міститься у додатку 5 до цього договору; винагороду управителю в розмірі 10%, що входить в вартість зазначену в п. 10 даного договору на місяць.

Відповідно до пункту 11 договору плата за послугу з утримання будинку та прибудинкової території нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Як зазначає позивач за первісним позовом та не спростовано відповідачем, управителем надавались послуг з обслуговування багатоквартирного будинку у відповідності до умов договору, про що свідчать і надані договори про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів №D1005M2169 від 04.05.2022, укладеного з ПрАТ «ОТІС» з додатками; на вивезення твердих побутових відходів №4489 від 01.05.2023, укладеного з ТОВ «Альтфатер Київ» з додатками, підписані акти надання послуг, в межах зазначених договорів, та накази ТОВ «Управляюча компанія - Політех» про призначення працівників на посади працівників по утриманню будинків та прибудинкових територій.

Про належне виконання управителем своїх зобов`язань по утриманню будинку та прибудинкової території свідчить і відсутність з боку замовника чи співвласників претензій та повідомлень про порушення виконавцем своїх зобов`язань.

При цьому, матеріали справи не містять і відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи не надано доказів того, що визначені договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком послуги взагалі не надавались або ж що такі послуги відповідач за первісним позовом отримував від інших осіб чи забезпечував їх виконання власними силами і засобами.

За змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У зазначеному аспекті слід зазначити, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів, цілком вірогідним є факт надання позивачем за первісним позовом узгоджених договором послуг, а відтак і наявність обов`язку сплатити за надані послуги.

Судом встановлено, що у спірний період власником нежилих приміщень з № 1 по № 22 групи приміщень № 343 літера "А", загальною площею 313,9 кв.м. було Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮСО69», яке не здійснило внесків на утримання багатоквартирного будинку за період з січня 2024 року по липень 2024 року, у загальному розмірі 19775,70 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за первісним позовом листом №15 від 12.06.2024 року на адресу нерухомого майна відповідача направлялись рахунки на оплату №254 від 01.01.2024 на суму 2825,10 грн, №103 від 02.02.2024 на суму 2825,10 грн, №104 від 01.03.2024 на суму 2825,10 грн, №213 від 30.04.2024 на суму 2825,10 грн, №255 від 31.05.2024 на суму 2825,10 грн, №299 від 30.06.2024 на суму 2825,10 грн, №311 від 31.07.2024 на суму 2825,10 грн, та акти надання послуг №14 від 31.01.2024 на суму 2825,10 грн, №78 від 29.02.2024 на суму 2825,10 грн, №189 від 31.03.2024 на суму 2825,10 грн, №274 від 30.04.2024 на суму 2825,10 грн, №342 від 31.05.2024 на суму 2825,10 грн, №407 від 30.06.2024 на суму 2825,10 грн, №431 від 31.07.2024.

Втім, відповідач за первісним позовом вказані рахунки не оплатив, як і не підписав акти надання послуг.

У той же час, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду сторона правочину не повинна вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта (постанова Верховного Суду України від 02.02.2012 у справі №3-42гс12; постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №927/414/17, від 04.06.2018 у справі №908/3519/16, від 05.06.2018 у справі №910/16804/17, від 26.06.2018 у справі №902/1370/15, від 19.09.2018 у справі №905/1090/17, від 06.08.2018 у справі №911/662/17, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18 тощо).

При цьому, суд наголошує, що направлення позивачем листа №15 від 12.06.2024, рахунків та актів на адресу приміщення: 03067, АДРЕСА_1, нежитлові приміщення групи №343, кабінет №6, не змінює можливості одержання адресатом поштової кореспонденції і описка у слові «кабінет», замість вірного «офіс» не спростовує тієї обставини, що в цілому лист був направлений за належною адресою.

Разом з цим судом враховано, що обов`язок з оплати, згідно пункту 11 договору, виникає не на підставі отриманого акту наданих послуг та/або рахунку на оплату, а вноситься кожним співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, як обов`язковий платіж на утримання будинку за приписами статті 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

За наведеного вище, суд відхиляє доводи відповідача за первісним позовом про неотримання рахунків на оплату та актів надання послуг, як підстави для звільнення від оплати послуг по утриманню будинку.

Посилання ж відповідача за первісним позовом на те, що йому невідомо було про будь-які правовідносини з позивачем, суд відхиляє з огляду на те, що купуючи нежитлове приміщення у грудні 2023 року, відповідач зобов`язаний був проявити практичний інтерес щодо визначення власного кола прав та обов`язків щодо належного утримання майна, враховуючи наявний у нього тягар за приписами статей 322, 360 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1, 4 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).

Норми ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України визначають, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (стаття 360 Цивільного кодексу України).

При цьому, особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав і виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

У відповідності із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

За змістом частин 2, 3 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Отже, обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Таким чином, виходячи з приписів Цивільного кодексу України, Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми закону.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 19775,70 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що тариф згідно протоколу зборів №1/2 становить 9 грн за нежитлове приміщення, а не за його квадратний метр, оскільки це не відповідає загальним правилам визначення тарифікації та приписам частини 3 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції, яка діяла на дату проведення зборів, якими затверджено тариф, яка визначає, що ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати, на підставі наведених вище норм чинного законодавства, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 110,69 грн та інфляційні втрати у розмірі 326,75 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

У той же час, за результатом розгляду справи, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» про визнання недійсним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 30.04.2022.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 Цивільного кодексу України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 Цивільного кодексу України.

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 тощо.

Отже, правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Положеннями частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як встановлено судом, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» було створене 22.12.2021 року відповідно до рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1, оформленого протоколом №1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М.О.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12.12.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» стало власником нежилих приміщень з №1 по №22 групи приміщень №343 літера «А», загальною площею 313,9 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу №750 від 12.12.2023, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чібісовим Г.О.

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон), встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Представник співвласника - фізична або юридична особа, яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласника. Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Таким чином, позивач за первісним позовом є співвласником будинку з 12.12.2023.

Приписами статті 10 Закону визначено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

За змістом статті 12 Закону управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Оспорюваний правочин укладено між відповідачами за зустрічним позовом на підставі рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1, оформленого протоколом від 22.12.2021 № 1/2 (далі - протокол №1/2), відповідно до якого, за наслідками розглянутих питань порядку денного, збори співвласників багатоквартирного, зокрема, вирішили, передати функції управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 шляхом укладання договору та надання функції управління будинком - Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» та затвердити тариф на управління (управління будинком та прибудинкової території), вивіз побутового сміття та систему контролю доступу в розмірі 9 гривень 00 копійок для нежитлового фонду багатоквартирного будинку.

Із правової природи рішень органів управління юридичної особи, зокрема рішень загальних зборів, як актів індивідуальної дії (ненормативних актів) випливає презумпція їх легітимності. Такі рішення породжують юридичні наслідки для юридичної особи та її учасників і вважаються такими, що відповідають вимогам закону, доки інше не встановлено судом.

Відповідно, рішення органу управління юридичної особи не може вважатися недійсним автоматично або ставитися під сумнів поза встановленою законом процедурою. До моменту визнання такого рішення недійсним у судовому порядку воно зберігає свою юридичну силу та є обов`язковим для виконання (постанова Верховного суду від 06.02.2020 у справі №912/712/19, від 03.09.2022 у справі №916/451/21, від 03.08.2023 у cправі №916/3610/21).

Під час розгляду справи, суду не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку вказаного рішення зборів, відтак воно зберігає свою юридичну силу та є обов`язковим для виконання.

Положеннями частини 11 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

Таким чином, рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , оформлені протоколом від 22.12.2021 № 1/2 є обов`язковим і для позивача за зустрічним позовом.

Разом з цим, слід зауважити, що статтею 13 Закону встановлено, що спори щодо змісту конкретного договору вирішуються за згодою сторін або у судовому порядку.

Абзацом 11 частини 9 статті 10 Закону визначено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації.

Втім, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача за зустрічним позовом до відповідача-2 з пропозиціями про внесення змін до оспорюваного правочину чи зміни управителя шляхом скликання загальних зборів з вирішення цих питань.

Отже, оспорюваний договір укладено в межах визначених повноважень загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку та його умови не прирічать закону, що не спростовано позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами під час розгляду справи.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача за зустрічним позовом про наявність підстав для визнання недійсним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 30.04.2022, у зв`язку з тим, що він укладений у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

У статті 232 Цивільного кодексу України (на яку як на підставу недійсності оспорюваного договору послався позивач за зустрічним позовом) унормовані правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. Так, за змістом зазначеної норми правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17).

Отже, розглядаючи позов про визнання недійсним договору на підставі статті 232 Цивільного кодексу України, суд має врахувати, що необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень.

Звертаючись із позовом про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність усіх ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а суд має перевірити відповідність доводів позивача вимогам статті 232 Цивільного кодексу України і лише за наявності таких обставин суд може визнати такий договір недійсним.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи; передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Водночас цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» є ОСОБА_2.

При цьому, кінцевими бенефіціарами ТОВ «Управляюча компанія - Політех» є: ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , а засновниками (учасниками) ОСББ «Алатир 55» є члени об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

З матеріалів справи вбачається, що підписантом договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 30.04.2022 зі сторони ТОВ «Управляюча компанія - Політех» є ОСОБА_12 (на підставі доручення №210 від 30.04.2022), а зі сторони ОСББ «Алатир 55» є ОСОБА_13.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2024 у справі №366/3222/21 керівник - це посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу працівників (службовців) і здійснює внутрішньоорганізаційне управління ним. Розрізняють керівників: лінійних - здійснюють комплексне управління об`єктом у цілому та всіма його підрозділами, функціональних - керують всередині організаційних структур виконанням певних функцій управління або елементами цих функцій.

Отже, категорія «керівник» є загальним поняттям, що вказує на особу, яка має функції управління.

Під поняття «керівник підприємства», враховуючи функціональні повноваження, підпадають особи, які виконують обов`язки організаційно-розпорядчі (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності) чи адміністративно-господарські (обов`язки з управління або розпорядження державним майном).

Сам по собі факт того, що одна й та сама особа є керівником ОСББ «Алатир 55» та ТОВ «Управляюча компанія - Політех», не свідчить автоматично про вчинення оспорюваного правочину внаслідок зловмисної домовленості у розумінні статті 232 ЦК України.

У кожному із зазначених випадків така особа діє не від власного імені, а як представник відповідної юридичної особи та реалізує надані їй повноваження в межах визначеної законом, статутом та рішеннями уповноважених органів компетенції.

У даному випадку, укладення спірного правочину від імені ОСББ відбулося на виконання рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, яке є чинним, тобто воля співвласників багатоквартирного будинку на виникнення відповідних договірних правовідносин була сформована безпосередньо органом управління ОСББ.

За таких обставин керівник ОСББ «Алатир 55», підписуючи договір, не формував волю довірителя та не визначав на власний розсуд необхідність його укладення, а реалізовував вже виражену волю співвласників.

У такому випадку відсутні правові підстави вважати, що при вчиненні правочину він діяв усупереч інтересам ОСББ, оскільки його дії були обумовлені та легітимовані рішенням уповноваженого органу управління.

Таким чином, наявність у керівника ТОВ «Управляюча компанія - Політех» та ОСББ «Алатир 55» однієї й тієї ж посадової особи саме по собі не породжує презумпції зловмисної домовленості, тим більше коли щодо ОСББ воля на укладення договору була реалізована шляхом прийняття співвласниками відповідного рішення.

При цьому, позивачем за зустрічним позовом під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами наявності умислу в діях відповідача-1, як і не доведено виникнення негативних наслідків для довірителя і незгода його з такими наслідками, що є передумовою для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу України.

Доводи ж позивача за зустрічним позовом про те, що оспорюваний договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 30.04.2022 був укладений з перевищенням повноважень та/або що визначений у ньому тариф за послуги з управління (утримання будинку та прибудинкової території) є завищеним та встановленим з порушенням вимог чинного законодавства, судом відхиляються, оскільки такі доводи напряму стосуються правомірності прийнятого рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1, оформленого протоколом від 22.12.2021 № 1/2, яке у даній справі позивачем за зустрічним позовом не оспорюється, а відомостей про визнання його недійсним матеріали справи не містять.

У частині першій статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 19.10.2022 у справі №910/14224/20).

У даному випадку, більшість доводів позивача за первісним позовом зводяться до непогодження з рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1, оформленого протоколом від 22.12.2021 № 1/2, наслідком прийняття якого і було укладення оспорюваного договору.

Однак, таке непогодження, не може розглядатися як самостійна та достатня правова підстава для визнання недійсним договору, укладеного на виконання рішень зборів співвласників.

Незгода співвласника з волевиявленням більшості сама по собі не свідчить про недодержання сторонами договору вимог закону, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України, та не зумовлює застосування наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 215 цього Кодексу.

Суд враховує, що позивач, набуваючи у власність нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку, повинен був виявляючи належну ступінь розумної обачності з`ясувати порядок управління будинком, рішення співвласників щодо утримання спільного майна, а також чинні тарифи та розмір відповідних платежів.

Відтак, посилання після набуття права власності на незгоду з установленим порядком управління будинком чи розміром платежів не може саме по собі свідчити про порушення його прав або створювати правову підставу для нівелювання наслідків правочину укладеного на виконання рішення співвласників.

Враховуючи викладене вище та обставини справи, зважаючи також на те, що співвласники мають здійснювати управління діяльністю ОСББ шляхом ініціювання/прийняття участі в загальних зборах та винесення на голосування тих питань, які вважають необхідними, а у разі незгоди з прийнятими рішеннями не позбавлені права на їх оскарження в судовому порядку, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю не дотримання вимог закону під час укладення оспорюваного договору на виконання рішення зборів співвласників, оформленого протоколом від 22.12.2021 № 1/2, доказів визнання недійсним якого чи встановленого факту його фальсифікації не надано під час розгляду справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач за первісним позовом під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені первісні позовні вимоги, а заявлені вимоги у зустрічному позові не знайшли свого підтвердження, з огляду на встановлені судом обставини.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову покладаються на відповідача за первісним позовом, а в частині зустрічного позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» про стягнення 20213,14 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» (03067, м. Київ, вул. Олекси Тихого, буд. 55/13, офіс 6; ідентифікаційний код: 45185285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 45, прим. 3; ідентифікаційний код: 41427450) заборгованість по утриманню будинку у розмірі 19775 (дев`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн 70 коп., 3% річних у розмірі 110 (сто десять) грн 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 326 (триста двадцять шість) грн 75 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ позивачу за первісним позовом після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2026.

СуддяТ.В. Васильченко