№ 139205604, 25.08.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/758/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лабораторний центр "ВІТАЛАБ" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лабораторний центр "ВІТАЛАБ", вул. Космічна, буд. 20, м. Дніпро, 49100

до відповідача: Громадської організації "Асоціація лікарів карпатського регіону", вул. Гетьмана Мазепи, буд. 87, приміщення 20, м. Івано-Франківськ, 76018

про розірвання договору про співробітництво та стягнення 57 964 грн 51 коп.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лабораторний центр «ВІТАЛАБ» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Громадської організації "Асоціація лікарів карпатського регіону" (далі - відповідач) про розірвання договору про співробітництво та стягнення 57 964,51 грн. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 14/08 про співробітництво у сфері стажування від 04.08.2025. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 16, 509, 525, 526, 530, 610-612, 615, 651, 625, 901, 903, 907 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2026 позовні вимоги задоволено, розірвано договір №14/08 про співробітництво у сфері стажування від 04.08.2025 року, стягнуто з Громадської організації «Асоціація лікарів карпатського регіону» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лабораторний центр «ВІТАЛАБ» суму заборгованості 53 900,00 грн., 3 % річних у розмірі 1 048,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 016,45 грн. та 5 324,80 грн судового збору.

Через систему "Електронний суд" 14.08.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лабораторний центр "ВІТАЛАБ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.2026 суд прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лабораторний центр "ВІТАЛАБ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/758/26, встановив Громадській організації «Асоціація лікарів карпатського регіону» строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно клопотання про ухвалення додаткового рішення до 24.08.2026 (включно).

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розглянувши без повідомлення сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лабораторний центр "ВІТАЛАБ" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суд дійшов висновку про наступне.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з поданих позивачем документів про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лабораторний центр «ВІТАЛАБ» та адвокатом Антоновим Євгеном Малековичем було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 01-10/2023 від 20 жовтня 2023 року.

На підтвердження наданих правових послуг згідно Договору до суду надано: Акт приймання-передачі наданих послуг № 110826/1549 від 11 серпня 2026 року; рахунок № 110826/1547 від 11 серпня 2026 року, платіжну інструкцію № 30951 від 14 серпня 2026 року на суму - 15 500,00 грн.

Правом на подання письмових пояснень чи заперечень відповідач не скористався.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі №922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Суд, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Враховуючи викладене та беручи до уваги підготовку матеріалів до судового розгляду, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, складністю справи, а тому, розмір заявлених до стягнення із відповідача у даній справі адвокатських витрат відповідає критерію розумності.

Отже, дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає надані докази такими, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу у справі № 909/758/26 у розмірі 15 500,00 грн.

Також, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у справі № 909/758/26 у розмірі 15 500,00 грн відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 13, 73, 74, 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лабораторний центр «ВІТАЛАБ» про ухвалення додатково рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити.

Стягнути з Громадської організації «Асоціація лікарів карпатського регіону» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 87, приміщення 20, код ЄДРПОУ 43225818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лабораторний центр «ВІТАЛАБ» (49100, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 20, код ЄДРПОУ 42031591) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя У.І.Гула