Рішення № 139190918, 17.08.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/63/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 6694646 від 30 листопада 2023 року в загальному розмірі 10972,50 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 6694646, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Позивач зазначає, що кредитний договір було укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора. Електронна ідентифікація відповідача здійснювалася під час входу до особистого кабінету, а підписання договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, направленим на номер мобільного телефону, зазначений клієнтом при оформленні кредиту. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти у сумі 3000,00 грн на його платіжну картку.

26 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 104-МЛ, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників первісного кредитора, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6694646 від 30 листопада 2023 року.

Станом на дату звернення до суду, заборгованість відповідача становить 10972,50 грн, яка складається з: 3000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 7672,50 грн - заборгованості за відсотками; 300,00 грн - заборгованості за комісією.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву у визначений строк не подав, проте надав суду копію Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що за його заявою відкрито кримінальне провадження № 12026181110000053 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство), та копію свого паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Досудове розслідування наразі триває. 17.08.2026 року подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи провести без його участі, зазначив, що позов не визнає, кредит не брав, бо був за кордоном.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши подані докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що 30 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір № 6694646 про споживчий кредит.

Як убачається із анкети-заявки кредитного договору №6694646, вона сформована на ім`я відповідача ОСОБА_1 та містить сукупність його ідентифікаційних і контактних даних, у тому числі РНОКПП, паспортні дані, адресу проживання, а також реквізити електронного платіжного засобу, зазначеного для отримання кредитних коштів та погоджені умови кредитування.

Відповідно до пункту 1.2 договору сума кредиту складає 3000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3 договору загальний строк кредитування становить 105 днів, з яких пільговий період складає 15 днів, а поточний період - 90 днів. Договором також передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 300,00 грн. та ставку процентів у розмірі 1,65% за кожен день користування кредитом

Оцінюючи доводи відповідача про те, що він кредиту не брав, оскільки перебував за кордоном, суд виходить з того, що спірний кредитний договір було укладено в електронній формі.

Відповідно до умов пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), електронний кредитний договір укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір складається з електронних документів, які містять усі його істотні умови, а саме: пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, а також відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), сформованої на сайті кредитодавця та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію чи комісії, якщо вони встановлені договором.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

На підтвердження проходження відповідачем процедури електронної ідентифікації та підписання кредитного договору позивачем надано довідку про ідентифікацію, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Із цієї довідки вбачається, що при укладенні кредитного договору № 6694646 від 30 листопада 2023 року був використаний одноразовий ідентифікатор 335109, який був відправлений відповідачу 30 листопада 2023 року о 16:39:54 на належний йому номер телефону НОМЕР_1 .

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

У ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора (алфавітно-цифрової послідовності, надісланої у вигляді смс-повідомлення) є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

Факт виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 116537570 від 30 листопада 2023 року, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» здійснило переказ коштів у сумі 3000,00 грн на банківську картку, що закінчується на 545708*16, із зазначенням призначення платежу - "Кошти згідно договору 6694646" та одержувача - ОСОБА_1 .

Окрім цього, обставина отримання коштів підтверджується листом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260326/72337-БТ від 31 березня 2026 року, наданий у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів. Згідно з наданою банківською установою інформацією, на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку, і по відповідному рахунку 30 листопада 2023 року дійсно відбулося зарахування коштів на суму 3000,00 грн. Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту свого перебування за кордоном у момент укладення правочину, так само як і доказів вибуття з його володіння мобільного телефону чи банківської картки.

Оскільки на момент розгляду цієї цивільної справи вирок суду в кримінальному провадженні стосовно осіб, які вчинили шахрайство щодо ОСОБА_1 , відсутній, сам факт реєстрації кримінального провадження в ЄРДР не є доказом неукладеності кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач надав електронний договір, підписаний одноразовим паролем, надісланим на номер телефону, який використовувався для верифікації особи. Окрім того, відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено, що кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн надійшли безпосередньо на картковий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідач у межах цього цивільного процесу не надав суду доказів, які б спростовували факт отримання ним цих коштів. Наявність кримінального провадження фіксує лише припущення про вчинення злочину, але не скасовує цивільно-правового факту перерахування грошей на рахунок відповідача. За таких обставин суд відхиляє заперечення відповідача як повністю необґрунтовані та такі, що спростовуються об`єктивними письмовими доказами.

Судом також встановлено, що після укладення кредитного договору відбулася заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

26 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 104-МЛ. На підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи долучено зазначений договір, акт приймання-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників та платіжну інструкцію № 406 від 26 березня 2024 року, яка підтверджує реальне виконання договору відступлення прав вимоги.

Із витягу з реєстру боржників вбачається, що до реєстру включено ОСОБА_1 як боржника за кредитним договором № 6694646 від 30 листопада 2023 року із сумою заборгованості за тілом кредиту 3000,00 грн, заборгованістю за відсотками 7672,50 грн та заборгованістю за комісією 300,00 грн.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є належним позивачем у даній справі.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6694646 від 30 листопада 2023 року вбачається, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість у загальному розмірі 10972,50 грн, яка складається з 3000,00 грн за тілом кредиту, 300,00 грн за комісією та 7672,50 грн за відсотками.

Заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3000,00 грн та заборгованість за комісією у розмірі 300,00 грн підтверджена належними доказами, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розміру відсотків, які підлягають стягненню, суд виходить із необхідності дотримання засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності у споживчих правовідносинах.

Відповідно до частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, однак така свобода здійснюється з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 наголосив, що споживач є слабкою стороною договору споживчого кредиту та підлягає особливому правовому захисту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначила, що якщо обсяг відповідальності боржника є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам порушення, суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, може зменшити розмір відсотків.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 викладено висновок про те, що визначення процентів, які становлять непропорційно велику суму порівняно з розміром кредиту та покладаються на споживача у зв`язку з невиконанням ним зобов`язання, може свідчити про несправедливість відповідної умови договору та істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 зазначила, що якщо обсяг відповідальності боржника залежить виключно від установлених договором процентів та є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам порушення, суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір процентів як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 вказано, що під час вирішення вимог про стягнення процентів суд повинен керуватися чітко погодженими умовами кредитування та не допускати застосування умов, які дають кредитодавцю можливість вийти за межі погодженого строку і нарахувати непропорційно велику суму компенсації. Надмірні проценти спотворюють своє правове призначення та перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача.

Позивач просить стягнути 7672,50 грн відсотків при сумі отриманого кредиту 3000,00 грн. Заявлені відсотки більш ніж у два з половиною рази перевищують суму самого кредиту, що є явно неспівмірним із наслідками порушення зобов`язання та фактично становить надмірну компенсацію на користь кредитодавця.

Ураховуючи розмір отриманого кредиту, погоджений строк користування ним, а також імперативні положення законодавства про захист прав споживачів, суд вважає справедливим, розумним і пропорційним визначити суму відсотків, що підлягає стягненню, у розмірі 1500,00 грн, тобто п`ятдесят відсотків від суми кредиту. У стягненні решти заявленої заборгованості за відсотками слід відмовити.

Що стосується розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем сплачено судовий збір, який згідно з поданою позовною заявою становить 2422,40 грн, сплата збору підтверджується відповідною платіжною інструкцією. Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги (10972,50 грн) задоволено частково на суму 4800,00 грн, що становить пропорційну частину, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1059,70 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, ордер серії ВС № 1408806, акт наданих послуг № Д/12198 від 05 січня 2026 року та детальний опис на суму 8000,00 грн.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 4, ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною третьою ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Слід зазначити, що 12 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України").

Враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, типовість позовів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, враховуючи, що справа не обтяжена кількістю доказів, які б потребували вивчення, відтак, не є складною, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3000,00 грн. У стягненні решти витрат слід відмовити.

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 509, 526, 530, 599, 612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 247, 265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ", заборгованість за кредитним договором № 6694646 від 30 листопада 2023 року в загальному розмірі 4800,00 грн (чотири тисячі вісімсот гривень 00 коп), що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп), заборгованості за відсотками у розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп) та заборгованості за комісією у розмірі 300,00 грн (триста гривень 00 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1059,70 грн. (одна тисяча п`ятдесят дев`ять гривень 70 коп) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн (три тисячі гривень).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ", адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор