Рішення № 139190917, 17.08.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №572/6751/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 27.06.2025-100000868 від 27 червня 2025 року у розмірі 14 175,00 грн, а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27.06.2025-100000868, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн строком на 168 днів. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредитної заборгованості та виконати інші зобов`язання у строки та на умовах, визначених кредитним договором, заявкою, графіком платежів та іншими документами, що є його невід`ємними частинами. Кредитний договір укладено в електронній формі у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом прийняття відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору та підписання відповідних електронних документів із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Перед укладенням кредитного договору відповідач пройшов ідентифікацію, надав свої персональні дані, реквізити електронного платіжного засобу для перерахування кредитних коштів, підтвердив ознайомлення з умовами кредитування, паспортом споживчого кредиту та погодився з умовами кредитного договору.

Свої зобов`язання за кредитним договором позивач виконав належним чином та в повному обсязі, оскільки кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн були перераховані відповідачу на платіжну картку, реквізити якої зазначені ним при оформленні кредиту. У свою чергу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, проценти та передбачені договором платежі не сплатив. У зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунком становить 14 175,00 грн, що складається з: 5 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 5 925,00 грн - заборгованості за процентами; 750,00 грн - комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 2 500,00 грн - неустойки.

До початку розгляду справи, 17 серпня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла власноруч написана заява, у якій він зазначає, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення суми основного боргу, та просить розглядати справу за його відсутності. Відповідач просив не стягувати з нього відсотки та неустойку, оскільки він проходить військову службу з 07.03.2022 року і по тепер та надав відповідні докази.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить розглядати справу без участі позивача та його представника.

Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, подані сторонами, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу.

Судом установлено, що 27 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27.06.2025-100000868.

Відповідно до умов пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), електронний кредитний договір укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір складається з електронних документів, які містять усі його істотні умови, а саме: пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, а також відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), сформованої на сайті кредитодавця та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію чи комісії, якщо вони встановлені договором.

Як убачається із заявки кредитного договору № 27.06.2025-100000868, вона сформована на ім`я відповідача ОСОБА_1 та містить сукупність його ідентифікаційних і контактних даних, у тому числі РНОКПП НОМЕР_1 , паспортні дані, адресу проживання, а також реквізити електронного платіжного засобу, зазначеного для отримання кредитних коштів.

Відповідно до умов заявки відповідачу надається кредит на таких умовах: дата надання кредиту - 27 червня 2025 року; сума кредиту - 5 000,00 грн; строк користування кредитом - 168 днів; фіксована незмінна процентна ставка становить 1% за кожен день користування протягом перших 7 періодів, та 0,5% за кожен день у наступних періодах. Умовами договору також передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 250,00 грн у кожному з 3 чергових періодів (загалом 750,00 грн).

Судом також досліджено графік платежів та довідку-розрахунок заборгованості, які є складовими кредитного договору. З їх змісту вбачається, що проценти за кредитом нараховані за період з 27.06.2025 по 11.12.2025 та становлять 5 925,00 грн. Загальна сума заборгованості з урахуванням неустойки заявлена в розмірі 14 175,00 грн, із яких 5 000,00 грн - тіло кредиту, 5 925,00 грн - проценти за користування кредитом, 750,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості, та 2 500,00 грн - неустойка.

Судом встановлено, що кредитний договір, заявка та акцепт підписані електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором (код Е462).

У матеріалах справи міститься підтвердження отримання та ознайомлення відповідача з інформацією про умови кредитування, підписане кодом підтвердження, направленим на фінансовий номер телефону позичальника. Спосіб ідентифікації споживача здійснювався шляхом отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

У ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора (алфавітно-цифрової послідовності, надісланої у вигляді смс-повідомлення) є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання фінансового кредиту був укладений в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що свідчить про належну ідентифікацію відповідача та його волевиявлення на укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, укладення спірного кредитного договору в електронній формі відповідає вимогам чинного законодавства.

На підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів позивачем до матеріалів справи долучено лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс iPay.ua) вих. № 1-0912 від 09 грудня 2025 року, з якого вбачається, що на виконання договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 було успішно здійснено переказ коштів у сумі 5 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_2 , а призначення платежу містить посилання на видачу коштів за кредитним договором № 27.06.2025-100000868.

Згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80, 89 ЦПК України суд оцінює докази у їх сукупності.

Таким чином, виконання позивачем зобов`язань за договором позики у повному обсязі підтверджено належними та достатніми доказами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У ст.526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст.598 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 750,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 5 925,00 грн процентів та 2 500,00 грн неустойки суд виходить із наступного.

З довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 27.06.2025-100000868 від 27.06.2025 вбачається, що однією із складових заявленої позивачем заборгованості за договором є неустойка у розмірі 2 500,00 грн.

Разом з тим, спірні правовідносини виникли з договору споживчого кредиту, укладеного 27 червня 2025 року, а прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за цим договором виникло у період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою, штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, позику, банком або іншим кредитодавцем, позикодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця, позикодавця, неустойки, штрафу, пені, за таке прострочення. Установлено, що неустойка, штраф, пеня, та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання, часткове виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем, позикодавцем.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася та триває на момент виникнення прострочення й розгляду справи.

Отже, оскільки заявлена позивачем до стягнення неустойка нарахована за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії в Україні воєнного стану, відповідач відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від обов`язку сплати такої неустойки. За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 500,00 грн неустойки задоволенню не підлягають.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.

Вказаний статус відповідача підтверджується такими документами, долучені відповідачем, наявні у матеріалах справи, а саме: військовим квитком серії НОМЕР_3 ; довідкою Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 13.03.2026 року № 194.02-22, відповідно до якої ОСОБА_1 з 07 березня 2022 року призваний по мобілізації на особливий період до лав Збройних Сил України; копією посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_5 ; довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 08.10.2023 року № 1538/27, виданою командиром військової частини НОМЕР_6 , згідно з якою молодший сержант ОСОБА_1 12 листопада 2022 року за обставин захисту Батьківщини внаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав поранення. Зазначена довідка видана на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 15.11.2022 року № 495. З 10 січня 2025 року відповідач перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з довідкою №139 від 23.03.2026, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до пункту 15 частини 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

При цьому, п. 15 ч.3 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах: від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15, від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18, від 24.02.2022 у справі № 591/4698/20, від 12.05.2022 у справі № 336/512/18, від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.

Отже відповідачем підтверджено, що під час укладення договору та нарахування відсотків на нього поширювались положення п. 15 ч. 3 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей".

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 5 925,00 грн процентів та 2 500,00 грн неустойки задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 5 750,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 750,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Що стосується розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із платіжною інструкцією №СЦ00061469 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Оскільки позовні вимоги заявлено на загальну суму 14 175,00 грн, а задоволенню підлягають вимоги на суму 5 750,00 грн, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно цій частці. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає сума у розмірі 982,63 грн (розраховано як: 5 750,00 ? 2 422,40 грн / 14175,00 = 982,63 грн).

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 509, 526, 530, 599, 612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 247, 265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 27.06.2025-100000868 від 27 червня 2025 року в загальному розмірі 5750 грн (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 коп), що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.) та заборгованості за комісією у розмірі 750,00 грн (сімсот п`ятдесят гривень 00 коп.).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 982,63 грн. (дев`ятсот вісімдесят дві гривні 63 коп).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор