Рішення № 139188624, 14.08.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1691/25

Провадження № 2-о/355/2/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретарів судових засідань Ліберацької Ю. В., Старенької С. М., Білоног В. О., Котенко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Баришівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту перебування у шлюбі без реєстрації та на утриманні чоловіка,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції заявниці.

ОСОБА_1 (надалі також заявниця, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування у шлюбі без реєстрації та на утриманні чоловіка.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що з ОСОБА_3 проживали разом, як подружжя з 1995 року.

Спільних дітей не мали, оскільки кожен мав дитину від попереднього шлюбу, чоловік - дочку ОСОБА_4 , а заявниця - сина ОСОБА_5 .

З ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 .

Протягом спільного проживання, вели разом господарство, мали спільний бюджет, були поєднані спільним побутом, взаємними правами та обов`язками.

Сина заявниці, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 виховував та утримував як свою рідну дитину, який, в свою чергу, вважав його своїм рідним батьком.

За доводами заяви, після виходу на пенсію ОСОБА_1 повністю перебувала на утриманні ОСОБА_3 , оскільки мала невелику пенсію і всі витрати фактично були на ОСОБА_3 .

Спільно, у не зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прожили понад 30 років.

ОСОБА_3 , з перших днів війни пішов на службу до лав ЗСУ. 18 грудня 2023 року отримав поранення, а саме термічний опік лівого ока, лівої щоки та носа І-ІІ ступеню, закритий перелом кісток лівої гомілки, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму з перфорацією лівої барабанної перетинки, забій поперекового відділу хребта. Протягом всього часу лікування заявниця здійснювала за ним догляд.

14.12.2023 ОСОБА_3 отримав посвідчення учасника бойових дій.

Всі належні ОСОБА_3 банківські картки та документи останній віддав заявниці, як своїй дружині.

Перебуваючи у відпустці, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у місцевій лікарні; причина смерті - серцева недостатність, коронарокардіосклероз, ішемічна хвороба серця.

Похованням ОСОБА_3 займалася територіальна громада, як померлим військовослужбовцем. Заявниця також безпосередньо брала участь в похованні та особисто займалась поминальними обідами, несла інші витрати.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок в с. Войкове Броварського району Київської області, грошові заощадження, компенсацію на поховання, а також, за доводами заявниці, у неї виникло право на перехід на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

За доводами заяви, оскільки нотаріус та територіальне відділення Пенсійного фонду України рекомендують встановити факт перебування у шлюбі без реєстрації та перебування на утриманні спадкодавця виключно в судовому порядку, виникла необхідність звернутися в суд.

Встановлення фактів перебування у шлюбі без реєстрації та на утриманні чоловіка необхідно заявниці для реалізації права на спадкування, перехід на пенсію, пов`язану з втратою годувальника.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

05 серпня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування у шлюбі без реєстрації та на утриманні чоловіка, а саме: встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю та перебували у шлюбі без реєстрації з 1995 року по день смерті ОСОБА_3 , та встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонерка, перебувала на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 2-3).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2025 року головуючою суддею у даній справі визначено суддю Баришівського районного суду Київської області Цирулевську М. В. (а.с. 23).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 28.08.2025 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, судове засідання у цій справі призначено на 26.09.2025 (а.с. 26-27).

25.09.2025 заінтересована особа ОСОБА_2 подала клопотання про розгляд справи без її участі, щодо задоволення заяви не заперечила, зазначивши, що при прийнятті рішення покладається на розсуд суду (а.с. 37).

У судовому засіданні 26.09.2025, в яке з`явилися заявниця та її представник, задоволено клопотання про виклик свідків, оголошено перерву до 29.10.2025.

06.10.2025 представник заінтересованої особи Баришівської державної нотаріальної контори надав лист, за змістом якого просив слухання справи провести у відсутність представника, зазначивши, що з вимогами заяви ознайомлений, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду (а.с. 59).

Представник заявниці, адвокат Блохіна О. В. 29.10.2025 подала клопотання про проведення розгляду справи, призначеного на 29.10.2025, без її участі та участі її довірительки (а.с. 66).

У судове засідання 29.10.2025 учасники справи не з`явилися, інших заяв та/або клопотань до суду не надходило.

29.10.2025 постановлено ухвалу суду про зупинення провадження у цивільній справі № 355/1691/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування у шлюбі без реєстрації та на утриманні чоловіка, до ухвалення рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 308/17634/23 (а.с. 69-70).

30.03.2026 постановлено ухвалу про поновлення провадження в цивільній справі №355/1691/25, призначено судове засідання на 04.05.2026, здійснено виклик учасників справи.

16.04.2026 представник заінтересованої особи Баришівської державної нотаріальної контори надав лист про розгляд справи у відсутності представника, зазначивши, що з вимогами заяви ознайомлений, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду (а.с. 84).

У судовому засіданні 04.05.2026 допитано свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у судовому засіданні оголошено перерву до 03.06.2026 за клопотанням представника заявниці.

14.05.2026 представник заявниці, адвокат Блохіна О. В. подала клопотання про долучення доказів до матеріалів цивільної справи (а.с. 116-131).

У судовому засіданні 03.06.2026 вирішено питання про долучення доказів до матеріалів справи, в судовому засіданні оголошено перерву до 05.08.2026.

30.06.2026 від представника заінтересованої особи Баришівської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи без участі означеної заінтересованої особи (а.с. 143).

05.08.2026 заявницею ОСОБА_1 та її представником у судовому засіданні надано додаткові докази у вигляді фотографій, довідок про доходи заявниці та анкети військовослужбовця.

У судовому засіданні 05.08.2026 ОСОБА_1 підтримала доводи заяви. Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , представник Баришівської державної нотаріальної контори у судове засідання не прибули, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу за відсутності заінтересованих осіб. Судом досліджені докази, які містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 05.08.2026, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення - 14.08.2026 о 10:00 год.

У судове засідання 14.08.2026 учасники справи не з`явилися.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України)

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого 16.12.1999 Баришівським РВ ГУ МВС України в Київській області (а.с. 4-5).

Згідно із пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 заявниця ОСОБА_1 з 29.09.2021 отримує пенсію за віком (а.с. 6).

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства, з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб від 22.07.2025 № 311 зі слів сусідів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , без реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Будучи військовослужбовцем, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 (військова частина НОМЕР_5 ), ОСОБА_3 , згідно довідки про обставини травми від 28.11.2023 №27/01100/1-4113, 18.11.2023 біля населеного пункту Діброва Луганської області, близько 12:25 год, під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, отримав бойове поранення (а.с. 8-9).

Відповідно до відпускного квитка в/ч НОМЕР_6 , старший солдат ОСОБА_3 звільнений у частину щорічної основної відпустки за 2025 рік терміном 15 календарних днів та 2 доби на дорогу з 09 липня 2025 року по 25 липня 2025 року (а.с. 11).

Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть №247 від 16.07.2025 (а.с. 10) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 (а.с. 12-13).

Згідно із довідкою про причину смерті № 247 від 16.07.2025, причина смерті ОСОБА_3 - серцева недостатність, коронарокардіосклероз, ішемічна хвороба серця (а.с. 10).

За інформацією з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (№12025111080000341 від 16.07.2025) від медичної установи надійшла заява про смерть ОСОБА_3 (а.с. 19).

Заявниця надала копії фотографій, якими заявниця доводить, що ОСОБА_1 із ОСОБА_3 проживали як родина, як чоловік та дружина, виховували сина заявниці, проводили свята, вихідні, мали спільний побут (а.с. 14-17).

Як слідує із товарного чеку №2 від 16.07.2025 заявниця ОСОБА_1 брала участь у похованні ОСОБА_3 , а саме в організації поховання та суміжних з ними послуг за власні кошти (а.с. 18).

Відповідно до роз`яснення приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Позднякової Н. М. від 01.08.2025 №69/01-06, заявниця, маючи на меті успадкувати майно після смерті ОСОБА_3 , звернулася до приватного нотаріуса із усним зверненням для відкриття спадкової справи. Приватний нотаріус відмовила у відкритті спадкової справи, мотивуючи тим, що виникнення права у заявниці на спадкування та права на отримання частки в спільному майні подружжя залежить від доведення певних фактів, які нотаріус не має можливості безспірно встановити, відповідно - вони встановлюються винятково рішенням суду (а.с. 20).

За даними Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 16.09.2025, № 82562467, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , у спадковому реєстрі №74434616 заведено спадкову справу №111/2025 у Згурівській державній нотаріальній конторі (а.с. 34).

Згідно із випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по картковому рахунку НОМЕР_8 від 06.05.2026 року, заявниці ОСОБА_1 перераховано кошти за період з 03.11 2023 по 18.07.2025 від ОСОБА_3 , усього надходжень 75600,00 грн. (а.с. 118-121).

На підтвердження того, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час спільного проживання вели спільне господарство та здійснювали спільні покупки цінних товарів, заявницею надано копії товарних чеків (а.с. 117, 122-131).

Відповідно до довідки про доходи №9258232426360252, виданої 04.06.2026 відділом обслуговування громадян №1 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Баришівському об`єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію за віком у розмірі 5122,07 грн за місяць, всього за травень і червень сума пенсії складає 10244, 14 грн. (а.с. 146).

У судовому засіданні 04.05.2026 свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , будучи обізнаною зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань за статтею 384 КК України та приведена до присяги, надала пояснення, що її чоловік та заявниця є двоюрідними братом і сестрою. У 2000 році свідок вийшла заміж за свого чоловіка та познайомилась із його сім`єю, зокрема, із заявницею. На той час ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вже проживали разом. Стосунки між ними були добрі. Заявниця була на утриманні ОСОБА_3 , оскільки він отримував більший дохід. Побут у них був спільний. ОСОБА_3 регулярно надсилав кошти ОСОБА_1 , віддав заявниці свої банківські картки. У ОСОБА_3 є рідна сестра ОСОБА_12 та дочка ОСОБА_13 . У заявниці із сестрою ОСОБА_3 добрі стосунки, проте з дочкою ОСОБА_13 не спілкується, донька ОСОБА_13 з батьком не спілкувалася близько 30 років.

У судовому засіданні 04.05.2026 свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , будучи обізнаним із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань за статтею 384 КК України та приведений до присяги, надав пояснення, що заявниця є його двоюрідною сестрою. У 2000 році ОСОБА_3 був свідком на весіллі брата. Взагалі, з ним склалися добрі стосунки, як у рідних людей. Заявниця разом з ОСОБА_3 разом стали проживати приблизно з 1997 року. Скільки пам`ятає ОСОБА_3 , з дочкою ОСОБА_13 він не проживав. Особисто з нею не знайомий, хто вона, не знає. Чув, що в нього є дочка. Знає, що у ОСОБА_3 ще є сестра.

У судовому засіданні 04.05.2026 свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , будучи обізнаною зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань за статтею 384 КК України та приведена до присяги, надала пояснення, що є дружиною ОСОБА_7 . Із заявницею у свідка дружні відносини, як родичі, спільно проводили свята. Заявниця спільно проживала із ОСОБА_3 із 1997 року, тому вони завжди були разом, з моменту їх знайомства. З ними проживав і син заявниці ОСОБА_14 , про якого ОСОБА_3 піклувався як про рідного, виховував його, забезпечував всім необхідним. З початку війни ОСОБА_3 служив в ЗСУ, а заявницю попросив розрахуватися з роботи, аби та доглядала за господарством і за сином ОСОБА_14 . Фактично заявниця перебувала повністю на утриманні ОСОБА_3 . Головою сім`ї у них був чоловік заявниці - ОСОБА_3 , від нього заявниця отримувала грошові перекази. Дочка ОСОБА_3 . ОСОБА_13 ніколи не вважала його батьком, сім`єю. З народження, 1995 року, вона не спілкується з батьком, майже 30 років. Допомогу від підприємства, заявниця не отримувала. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 протягом всього часу спільного проживання, у зареєстрованих шлюбах не перебували.

У судовому засіданні 04.05.2026 свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , будучи обізнаним із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань за статтею 384 КК України та приведений до присяги, надав пояснення, що заявницю ОСОБА_1 знає з дитинства, проживають по сусідству. З її чоловіком ОСОБА_3 спілкувалися як сусіди. Заявниця і ОСОБА_3 проживали як чоловік і дружина. Син заявниці ОСОБА_14 воював, як і ОСОБА_3 . Для свідка відносини ОСОБА_3 та сина заявниці ОСОБА_14 були як відносини сина і батька. ОСОБА_14 проживав окремо. ОСОБА_1 працювала санітаркою, потім звільнилася, тому була на повному утриманні ОСОБА_3 . Знає, що у ОСОБА_3 була дочка, але вони не спілкувалися. Свідку також відомо, що у ОСОБА_3 була контузія. Про те, чи допомагав ОСОБА_3 своїй дочці, не знає, ОСОБА_3 ніколи про це не говорив.

Зважаючи на означені обставини, заявниця просила задовольнити її заяву про встановлення факту перебування у шлюбі без реєстрації та на утриманні чоловіка у повному обсязі.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин. Висновки Верховного Суду при розгляді спорів із релевантними правовідносинами.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Встановлення фактів є особливою функцією суду, необхідною для підтвердження певної обставини як факту, про що просить заявник. Необхідність цього виникає у зв`язку із прогалиною в інформації або її відсутності, яка не дає змоги дійти остаточного висновку у питанні.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік справ про встановлення факту, що підлягають розгляду у судовому порядку.

Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України - про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Водночас, відповідно до положень частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Статтею 1 Сімейного кодексу України (надалі також СК України) визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Згідно із статтею 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві положення» СК України цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

Відповідно до частини другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином, законом визначений перелік підстав створення сім`ї. Цей перелік не є вичерпним. Підставами створення сім`ї є шлюб (стаття 21 СК України), кровне споріднення, усиновлення (стаття 207 СК України). Також сім`я може створюватися на інших підставах, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Зокрема, сімейні відносини можуть виникати між особами на підставі фактичних шлюбних відносин без зареєстрованого шлюбу.

Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із статтею 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків.

У пункті 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з суб`єктом щодо оплати житлово-комунальних послуг спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи становлять сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Верховний Суд у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19 (61-3071св21) неодноразово зазначав, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до ч. 1 ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За змістом ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» сім`ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до положень ст.30, 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю. Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Пленум Верховного Суду України в п. 8 своєї постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснив, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

V. Висновки суду за результатами розгляду заяви.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , судом встановлені відповідні факти і правові відносини.

Своєю чергою, метою встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 є реалізація права на спадкування майна після померлого ОСОБА_3 та отримання права на призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Що стосується вимоги про встановлення факту перебування у шлюбі без реєстрації, то судом встановлено наступне.

Встановлення даного факту необхідно заявниці для досягнення означеної мети звернення, і, відповідно, заявниця не може довести такий факт інакше, ніж у спосіб встановлення факту в судовому порядку.

Судом не встановлено спору про право щодо означених обставин (проживання заявниці та ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу), жодна особа не оспорює ці обставини щодо заявниці.

Проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років до моменту смерті (відкриття спадщини) має ключове юридичне значення для набуття статусу спадкоємця четвертої черги за законом відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України. Цей факт дозволяє цивільній дружині, заявниці - ОСОБА_1 претендувати на спадщину нарівні з родичами, якщо немає заповіту або спадкоємців попередніх черг.

Встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини породжує для заявника юридичні наслідки, та надає можливість підтвердити факт нотаріусу при вирішенні питання про прийняття спадщини, оскільки іншим шляхом, крім судового порядку це зробити неможливо. Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення вищезазначених вимог заявниці.

Вирішуючи цивільну справу, суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права та інтересу на момент звернення до суду заявника, а також визначив, чи відповідає обраний заявником спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права заявника. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

При цьому, суд зауважує, що під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання за однією адресою, збереження у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття чоловіком та жінкою цього місця проживання як свого основного.

Особливе місце у доказуванні певних обставин у цій категорії справ займають факти спільних подорожей і відпочинку, спільна присутність на святах, показання свідків.

Показання свідків і спільні фотографії можуть бути підставою для встановлення факту спільного проживання.

Водночас, щоб встановити факт проживання чоловіка і жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі обставини. Тобто, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство - це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти, мають певні права та обов`язки тобто передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Судом встановлено, а також при юридичній констатації встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу по день смерті ОСОБА_3 судом враховано те, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , до часу смерті ОСОБА_3 . Також, судом встановлено, що ОСОБА_3 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , і термін спільного проживання із ОСОБА_1 становить більше п`яти років.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , проживаючи тривалий час за означеною адресою, зберігали в ньому свої особисті речі, також придбали нову побутову техніку та інші товари побутового вжитку; крім того, утримували житло, в якому вони проживали, як своє основне місце проживання, до житла відносилися як до власного, здійснювали систематичні спільні витрати на його утримання, не призводили до виникнення будь-якої заборгованості.

Відсутність реєстрації місця проживання за однією адресою та проживання без реєстрації, згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що ОСОБА_1 не проживала разом з ОСОБА_3 . В особистих документах, складених під час проходження військової служби, ОСОБА_3 зазначав ОСОБА_1 як контактну особу та близького родича. Також, ОСОБА_1 займалася похованням ОСОБА_3 та отриманням його особистих речей з місця проходження служби.

Факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, фотографіями, показаннями свідків, а саме, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом, вели спільне господарство, вирішували побутові питання та були пов`язані спільним побутом.

Відтак, суд доходить до переконання, що надані достатні докази того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно вели господарство, оскільки означені особи тривалий час спільно проживали за однією адресою, за час проживання забезпечували себе всім необхідним для життя, та мали відносини, притаманні сім`ї і таким чином, оточення сприймало їх як сім`ю. Зі слів заявниці, на обліку як малозабезпечені чи як особи, які соціально незахищені, не перебували, вирішували питання за спільної згоди витрачання коштів на утримання жила.

При ухваленні рішення суд враховує, що для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не вимагається наявність спільного зареєстрованого майна чи обов`язкової реєстрації місця проживання за однією адресою, оскільки вирішальним є встановлення сукупності ознак сім`ї, передбачених статтею 3 СК України, а саме спільного проживання, спільного побуту та наявності взаємних прав і обов`язків.

Надані докази у своїй сукупності підтверджують, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склалися усталені, тривалі, притаманні подружжю відносини, які характеризувалися спільністю інтересів, взаємною підтримкою, спільним веденням господарства та плануванням спільного майбутнього, вихованням дитини ОСОБА_1 , у зв`язку з чим суд приходить до переконання що вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , проживала з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу слід задовольнити.

Водночас, суд зауважує, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Кодекс про шлюб та сім`ю України (КпШС України ), який був чинним до 01 січня 2004 року, не містив норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 682/415/20 (провадження № 61-6297св21), від 11 липня 2022 року у справі № 755/6427/19 (провадження № 61-17021св21).

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для задоволення заяви в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без шлюбу до 01 січня 2004 року.

Щодо вимоги про встановлення факту перебування на утриманні суд зазначає та виснує таке.

Чинним законодавством України визначено певний порядок подання та оформлення документів для призначення пенсії в разі втрати годувальника.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Заявницею не надано доказів, що вона відноситься до осіб, зазначених у ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Більше того, за змістом ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, тощо визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року (надалі також Порядок).

Згідно з пунктом 2.3. Порядку до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Відтак, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого має значення для переходу на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8постанови №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

В постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц, вказано, що якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

З 2021 року заявник ОСОБА_1 перебуває на обліку в Баришівському об`єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію за віком в розмірі 5122 грн. 07 коп.

У матеріалах цивільної справи відсутні будь-які докази щодо одержання доходів ОСОБА_3 на час смерті, та що саме його дохід був основним джерелом доходу їх сім`ї.

Означені докази необхідні для встановлення судом, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявниці допомога з боку ОСОБА_15 та як і сам його дохід був значно більший, ніж розмір отримуваної пенсії заявницею.

На думку суду, факт отримання одним із подружжя більшого розміру доходу або пенсії, ніж інший з подружжя, достатньою мірою підтверджує ті обставини, що постійним і основним джерелом засобів до існування того з подружжя, хто отримує менший дохід, є дохід іншого з подружжя.

Як слідує із змісту заяви, заявниця посилається на те, що територіальним відділенням Пенсійного фонду України та нотаріусом рекомендовано їй звернутися до суду про встановлення відповідних фактів. Матеріали цивільної справи містять відмову нотаріуса про вчинення нотаріальної дії, проте відповідної заяви ОСОБА_1 про звернення до органів Пенсійного фонду України та рішення про відмову про перехід на пенсію по втраті годувальника, заявницею не надано.

Суд при цьому зауважує, що заявницею не зазначено про необхідність залучення до розгляду цієї справи відповідного територіального управління Пенсійного фонду України, хоча саме для цього судом оголошувалась перерва в судовому засіданні 03.06.2026 за клопотанням представника заявниці.

Крім того, заявник не надала та не довела неможливість одержання певних належним чином оформлених документів (довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою, довідку про доходи померлого), які посвідчують факт її перебування на утриманні ОСОБА_3 .

З врахуванням вище викладеного, суд доходить висновку, що у задоволенні вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення факту на утриманні слід відмовити у зв`язку із ненаданням заявницею належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження такого факту.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, керуючись статтями ст. 259, 263-265, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Баришівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту перебування у шлюбі без реєстрації та на утриманні чоловіка, - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у селищі Баришівка Броварський район Київська область, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року та по день смерті ОСОБА_3 - до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 24.08.2026.

Дані відносно заявниці:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2

РНОКПП: НОМЕР_1

АДРЕСА_2 .

Дані відносно заінтересованих осіб:

ОСОБА_2

РНОКПП: НОМЕР_9

АДРЕСА_3 .

Баришівська державна нотаріальна контора

ЄДРПОУ: 02884291

вул. Київський Шлях, 19А, селище Баришівка, Броварський район, Київська область, 07501.

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА