Рішення № 139180487, 21.08.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1231/26

Провадження №2/338/1132/26

21 серпня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю: секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №574945-КС-001 про надання кредиту від 05 січня 2026 року.

Позов обґрунтовано тим, що 05 січня 2026 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями укладено договір №574945-КС-001 про надання кредиту. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1677, надісланим на зазначений ним номер мобільного телефону.

За умовами договору позивач надав відповідачуві кредит у розмірі 50000 грн строком на 24 тижні, до 22 червня 2026 року, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 1 % за кожний день користування кредитом. Пунктом 2.5 договору передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 10000 грн. Позивач свої зобов`язання виконав та 05 січня 2026 року перерахував 50000 грн на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, здійснивши на погашення заборгованості три платежі на загальну суму 33250 грн.

Посилаючись на наданий розрахунок, позивач зазначив, що станом на 09 липня 2026 року заборгованість відповідача становить 134750 грн, з яких: 50000 грн - заборгованість за кредитом; 63000 грн - заборгованість за процентами; 21000 грн - проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України; 750 грн - заборгованість за комісією.

Просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість та 2662,40 грн судового збору.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23 липня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не прибув. У позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подав.

З огляду на належне повідомлення відповідача, його неявку без повідомлення причин, неподання ним відзиву та відсутність заперечень представника позивача проти заочного вирішення справи суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах або повідомленнях, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною.

За змістом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, зокрема електронній, формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною.

За змістом частин шостої та восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в установленому порядку, заповнення електронного формуляра або вчинення інших дій, які відповідно до розміщеного в інформаційній системі роз`яснення вважаються прийняттям пропозиції.

Згідно зі статтею 12 цього Закону, якщо відповідно до законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний, моментом його підписання є використання електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 зроблено висновок, що договір, укладений в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 зазначено, що без отримання листа на електронну пошту або SMS-повідомлення та без здійснення входу на вебсайт кредитодавця за допомогою логіна і пароля кредитний договір між сторонами не був би укладений. Такий спосіб укладення договору відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Матеріалами справи встановлено, що 05 січня 2026 року позивач направив відповідачеві пропозицію укласти договір №574945-КС-001 про надання кредиту. Відповідач прийняв пропозицію та підписав договір одноразовим ідентифікатором UA-1677.

В анкеті клієнта зазначено персональні дані відповідача, номер його мобільного телефону, адресу електронної пошти та реквізити платіжної картки. Вказані відомості відповідають даним, зазначеним у договорі.

Отже, надані позивачем оферта, акцепт, кредитний договір, анкета клієнта та відомості про послідовність дій в інформаційній системі у своїй сукупності підтверджують волевиявлення відповідача на укладення договору та погодження його істотних умов.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов`язання умов, а боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо не виконав зобов`язання у встановлений строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит і сплатити проценти.

Факт надання кредиту підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід», згідно з якою 05 січня 2026 року на платіжну картку № НОМЕР_2 здійснено переказ 50000 грн із призначенням платежу: «Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. кред. дог. №574945-КС-001 від 05.01.2026».

Номер платіжної картки отримувача відповідає номеру, зазначеному відповідачем в анкеті та кредитному договорі. Крім того, відповідач здійснював платежі на виконання договору, що свідчить про одержання кредиту та визнання відповідного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 зазначила, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт укладення договору, надання відповідачеві 50000 грн та порушення останнім обов`язку щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів.

Водночас суд не погоджується з визначеним позивачем розміром заборгованості та порядком зарахування здійснених відповідачем платежів.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснив три платежі: 20 січня 2026 року - 10250 грн; 05 лютого 2026 року - 12250 грн; 17 лютого 2026 року - 10750 грн, усього 33250 грн.

Із цих коштів позивач зарахував: 20000 грн - на погашення договірних процентів; 9250 грн - на погашення комісії; 4000 грн - на погашення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Разом із тим нарахування 21000 грн відповідно до статті 625 ЦК України суперечить пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Цим пунктом установлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит або позику, звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 зроблено висновок про поширення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на відповідальність за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.

У постанові Пленуму Верховного Суду від 07 лютого 2025 року №6 зазначено, що дія пункту 18 поширюється на кредитні договори, у тому числі договори про споживчий кредит, а позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України.

Оскільки договір укладено 05 січня 2026 року, тобто під час дії воєнного стану, правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача 21000 грн відповідно до статті 625 ЦК України відсутні. Нарахована сума підлягає списанню кредитодавцем.

Крім того, не підлягають задоволенню й вимоги про стягнення 750 грн залишку одноразової комісії за видачу кредиту.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості, суму сплачених коштів та інші відомості щодо виконання договору.

Частиною п`ятою статті 12 цього Закону передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 наголосила, що об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна зі сторін вчиняє на власну користь. Економічною метою кредитодавця є повернення кредиту та одержання процентів. Комісія може встановлюватися лише за реально надані споживачу додаткові чи супутні послуги, які не повинні надаватися йому безоплатно.

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23 залишено в силі рішення про відмову у стягненні заборгованості за комісією, оскільки кредитодавець не визначив конкретного переліку додаткових або супутніх послуг, за які вона нарахована.

Аналогічний висновок щодо нікчемності умови про комісію, пов`язану з наданням кредиту, викладено Верховним Судом у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №582/202/22.

Пунктом 2.5 укладеного сторонами договору визначено лише назву платежу «комісія за видачу кредиту». Конкретних додаткових або супутніх послуг, які кредитодавець зобов`язався надати відповідачеві за цю плату, договором не передбачено. Однак надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором і не становить окремої послуги для позичальника.

Тому умова про сплату 10000 грн комісії за видачу кредиту є нікчемною, а заявлена за нею заборгованість у розмірі 750 грн стягненню не підлягає.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вказала, що в разі нікчемності умови про комісію суд повинен застосувати наслідки виконання нікчемного правочину та забезпечити проведення відповідного перерахунку заборгованості.

Отже, сплачені відповідачем 9250 грн не могли бути зараховані на погашення комісії. Так само 4000 грн не могли бути спрямовані на погашення відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, від якої відповідач звільнений законом.

Зазначені кошти є виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором і повинні бути враховані при визначенні дійсного розміру заборгованості.

Відповідно до статті 534 ЦК України в разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі сплачена сума погашає насамперед витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання, далі - проценти і неустойку, а в останню чергу - основну суму боргу, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №909/1141/18, від 26 вересня 2019 року у справі №910/12934/18, від 26 грудня 2019 року у справі №911/2630/18 та від 17 квітня 2020 року у справі №905/2319/17 зазначено, що встановлена статтею 534 ЦК України черговість застосовується, якщо інше не передбачено договором або законом і боржник не визначив конкретного призначення платежу.

Доказів визначення відповідачем іншого призначення здійснених платежів позивач не надав. Односторонній розподіл кредитодавцем коштів на погашення платежів, обов`язку зі сплати яких відповідач не мав, не може бути підставою для збільшення розміру дійсної заборгованості.

Тому кожний здійснений відповідачем платіж належить зарахувати насамперед на погашення процентів, нарахованих станом на дату платежу, а залишок - на погашення основної суми кредиту. Подальше нарахування процентів має здійснюватися на фактичний залишок кредиту після відповідного платежу.

Пунктом 2.4 договору передбачено процентну ставку в розмірі 1 % за день. Відповідно до пункту 2 договору проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок календарного дня.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що в дні здійснення відповідачем платежів нові проценти позивачем не нараховувалися. Тому, перевіряючи заявлений розрахунок, суд застосовує таку ж методику, яка не погіршує становища відповідача.

Від дня видачі кредиту 05 січня 2026 року до першого платежу, здійсненого 20 січня 2026 року, проценти нараховані за 15 днів: 50000 грн ? 1 % ? 15 днів = 7500 грн.

Із платежу в розмірі 10250 грн 7500 грн зараховуються на погашення процентів, а 2750 грн - на погашення тіла кредиту.

Після першого платежу залишок тіла кредиту становить: 50000 грн - 2750 грн = 47250 грн.

За період із 21 січня до 04 лютого 2026 року включно, тобто за 15 днів, проценти становлять: 47250 грн ? 1 % ? 15 днів = 7087,50 грн.

Із платежу від 05 лютого 2026 року в розмірі 12250 грн 7087,50 грн зараховуються на погашення процентів, а 5162,50 грн - на погашення тіла кредиту.

Після другого платежу залишок тіла кредиту становить: 47250 грн 5162,50 грн = 42087,50 грн.

За період із 06 до 16 лютого 2026 року включно, тобто за 11 днів, проценти, з урахуванням їх щоденного нарахування з округленням до копійок, становлять: 420,88 грн ? 11 днів = 4629,68 грн.

Із платежу від 17 лютого 2026 року в розмірі 10750 грн 4629,68 грн зараховуються на погашення процентів, а 6120,32 грн - на погашення тіла кредиту.

Після третього платежу залишок тіла кредиту становить: 42087,50 грн 6120,32 грн = 35 967,18 грн.

Із 18 лютого до 22 червня 2026 року включно залишилося 125 днів строку кредитування.

Щоденний розмір процентів становить: 35967,18 грн ? 1 % = 359,6718 грн, або після округлення - 359,67 грн.

Отже, за цей період нарахуванню підлягають проценти: 359,67 грн ? 125 днів = 44958,75 грн.

Таким чином, після належного зарахування всіх здійснених відповідачем платежів обґрунтований розмір заборгованості станом на закінчення строку кредитування становить 80925,93 грн, з яких: 35967,18 грн - заборгованість за кредитом; 44958,75 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог у частині, що перевищує зазначену суму, слід відмовити.

Відповідно до частин першої та третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задовольняються на 60,0563 % (80925,93 грн ? 134750 грн ? 100 = 60,0563 %), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1598,94 грн судового збору (2662,40 грн ? 80 925,93 грн ? 134 750 грн = 1598,94 грн).

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 259, 263-265, 274, 280-282, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 525, 526, 530, 534, 610, 612, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №574945-КС-001 про надання кредиту від 05 січня 2026 року в розмірі 80925 (вісімдесят тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 93 копійки, з яких: 35967 грн 18 коп. - заборгованість за кредитом; 44958 грн 75 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 1598 грн 94 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; банківський рахунок IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ОТП БАНК», код ЄДРПОУ банку 21685166, МФО 300528.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий О. А. Шишко