Рішення № 139180486, 21.08.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1237/26

Провадження №2/338/1139/26

21 серпня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю: секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1581-9936 від 29 липня 2025 року в розмірі 50115,87 грн та судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 29 липня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту кредитодавця укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1581-9936 продукту «MiniKasa».

Договір укладено в електронній формі шляхом підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором А4388.

За умовами договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 17900 грн строком на 365 днів. Сторони погодили базовий період тривалістю 30 днів, промоставку в розмірі 0,35 % за кожен день користування кредитом, знижену процентну ставку в розмірі 1 % за кожен день, а також стандартну процентну ставку: 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів і 0,74 % за кожен день починаючи зі 181 календарного дня до закінчення строку кредитування або фактичного повернення кредиту.

На виконання умов договору 29 липня 2025 року позивач перерахував на зазначений відповідачем картковий рахунок 17900 грн.

Додатковою угодою № 1 від 07 вересня 2025 року сторони погодили надання відповідачу додаткових кредитних коштів у сумі 3300 грн, а додатковою угодою № 2 від 06 жовтня 2025 року - додаткових кредитних коштів у сумі 3000 грн.

Загалом на виконання договору та додаткових угод позивач надав відповідачу 24200 грн.

Відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів і сплати процентів. У зв`язку із простроченням платежів позивач направив йому вимогу про дострокове повернення кредиту, яку відповідач отримав у встановленому порядку, однак заборгованість у повному обсязі не погасив. Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 21 липня 2026 року заборгованість відповідача становить 50115,87 грн, із яких: 22157,79 грн - заборгованість за кредитом; 17126,33 грн - заборгованість за договірними процентами; 10831,75 грн - проценти річних, нараховані на підставі статті 625 ЦК України.

Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача 50115,87 грн заборгованості за договором та 2662,40 грн сплаченого судового збору.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими документами отримав, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За визначенням статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Відповідно до частин третьої, шостої та восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Відповідь про прийняття пропозиції може бути надана шляхом підписання електронного повідомлення, заповнення формуляра заяви або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснений в інформаційній системі.

Згідно зі статтею 12 цього Закону, якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором або іншого передбаченого законом аналога власноручного підпису.

Матеріалами справи підтверджено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1581-9936 від 29 липня 2025 року укладено ОСОБА_1 із застосуванням одноразового ідентифікатора А4388.

У договорі зазначені прізвище, ім`я та по батькові відповідача, його паспортні дані, РНОКПП, номер мобільного телефону, адреса електронної пошти, номер банківської картки, сума кредиту, строк кредитування, розмір і порядок нарахування процентів та інші істотні умови кредитування.

Таким самим способом відповідач уклав додаткові угоди про отримання додаткових кредитних коштів.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зазначено, що без отримання листа на адресу електронної пошти та SMS-повідомлення, без входу на вебсайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля кредитний договір між сторонами не був би укладений, а тому такий правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається укладеним у письмовій формі.

Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджено довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та квитанціями платіжної установи, згідно з якими на картковий рахунок відповідача перераховано: 29 липня 2025 року - 17900 грн; 07 вересня 2025 року - 3300 грн; 06 жовтня 2025 року 3000 грн. Отже, загальна сума отриманих відповідачем кредитних коштів становить 24200 грн.

Крім того, після укладення договору відповідач здійснював платежі на його виконання. Такі дії підтверджують як факт отримання кредитних коштів, так і визнання відповідачем зобов`язань за договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов`язання умов, а боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у встановлений строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, що передбачено частиною першою статті 1054 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачено договором.

Споживач зобов`язаний здійснити дострокове повернення протягом 30 календарних днів із дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань позивач направив відповідачу письмову вимогу від 07 травня 2026 року про дострокове повернення кредиту, яку відповідач отримав належним чином. У встановлений законом строк відповідач порушення умов договору не усунув і заборгованість повністю не погасив.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що направлення та одержання позичальником передбаченої законом вимоги про дострокове повернення кредиту свідчить про дотримання кредитором установленого законом порядку дострокового стягнення заборгованості та не позбавляє суд права вирішити позов по суті.

Отже, після спливу тридцятиденного строку з дня отримання відповідачем вимоги настав строк дострокового повернення всієї непогашеної суми кредиту та сплати належних кредитодавцю договірних процентів.

Перевіряючи розрахунок заборгованості, суд установив, що позивач надав відповідачу кредитні кошти на загальну суму 24200 грн. Відповідач здійснив платежі на загальну суму 45987,11 грн.

За рахунок цих платежів позивач погасив комісію в сумі 3630 грн, частину договірних процентів, частину основного боргу, а також 1268,25 грн процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

За розрахунком позивача залишок основного боргу становить 22157,79 грн. Ця складова заборгованості підтверджена поданими доказами, узгоджується з рухом коштів за договором і відповідачем не спростована.

Позивач також заявив до стягнення 17126,33 грн договірних процентів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення позичальнику належної вимоги про дострокове повернення кредиту. Права та інтереси кредитодавця після настання прострочення забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналогічний підхід викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, згідно з яким звернення кредитора з вимогою про дострокове повернення кредиту змінює порядок, умови та строк виконання основного зобов`язання.

Із розрахунку позивача вбачається, що договірні проценти нараховувалися до 22 травня 2026 року, після чого їх нарахування припинено. Подальші платежі відповідача від 23 та 28 травня 2026 року враховані при визначенні залишку заборгованості.

Тому нарахування договірних процентів у межах фактичного строку правомірного користування кредитом і до зміни строку виконання зобов`язання відповідає умовам договору та положенням статті 1048 ЦК України.

Водночас суд не погоджується з визначеним позивачем залишком договірних процентів у сумі 17126,33 грн з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 12100 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України. За рахунок платежів відповідача позивач погасив 1268,25 грн таких процентів, а залишок у сумі 10831,75 грн заявив до стягнення.

Однак пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому надано кредит або позику, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язання, підлягають списанню кредитодавцем.

Пленум Верховного Суду в постанові від 07 лютого 2025 року № 6 зазначив, що пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України законодавець передбачив звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, зокрема від сплати процентів річних та інфляційних втрат, протягом установленого цією нормою періоду.

У постанові Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24 наголошено, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України має спеціальний характер і поширюється саме на позичальників за кредитними договорами.

Оскільки спірна сума 12100 грн нарахована відповідачу як позичальнику за кредитним договором на підставі статті 625 ЦК України під час дії воєнного стану, вона підлягає списанню в повному обсязі.

Отже, вимога про стягнення непогашеного залишку таких процентів у сумі 10831,75 грн задоволенню не підлягає.

Крім того, 1268,25 грн, які позивач із платежів відповідача зарахував на погашення процентів за статтею 625 ЦК України, не можуть вважатися погашенням платежу, що відповідно до імперативної норми закону підлягав списанню.

Вказану суму необхідно врахувати на погашення дійсної заборгованості за договором, зокрема заборгованості за договірними процентами.

Тому залишок належних до стягнення договірних процентів становить: 17126,33 грн - 1268,25 грн = 15858,08 грн.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 22157,79 грн основного боргу, 15858,08 грн договірних процентів, а всього - 38015,87 грн.

У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні в суд сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Оскільки позов задоволено на 75,86 % від заявленої суми, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2019,59 грн судового збору.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 274, 280-282, 354 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626-629, 638, 639, 1048-1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1581-9936 від 29 липня 2025 року в розмірі 38015 (тридцять вісім тисяч п`ятнадцять) гривень 87 копійок, із яких: 22157 грн 79 коп. - заборгованість за кредитом; 15858 грн 08 коп. - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2019 (дві тисячі дев`ятнадцять) гривень 59 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598, рахунок IBAN НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Гололвуючий О. А. Шишко