Рішення № 139178687, 07.08.2026, Березанський районний суд Миколаївської області

07.08.2026 Справа №469/160/24

2/469/46/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.

учасники справи та їхні представники:

прокурор Бережна-Семененко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах Коблівської сільської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Керівник Миколаївської окружної прокуратури 31 січня 2024 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03 листопада 2023 року на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0277 та зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Коблівської сільської ради спірну земельну ділянку.

Прокурор посилався на те, що рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2023 року у справі № 469/863/17, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано п.п.1, 2 розпорядження Березанської РДА від 11 вересня 2012 року № 543, якими затверджено проект землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0277 для індивідуального дачного будівництва за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області; ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2023 року провадження у цій справі за вимогою прокурора про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування вказаної земельної ділянки у ОСОБА_2 закрито у зв"язку зі смертю відповідача ОСОБА_2 .

Задовольняючи позов, суд встановив, що спірна земельна ділянка розташована у межах пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря, надання якої у приватну зону для будівництва та обслуговування індивідуальних дачних будинків забороняється земельним, водним законодавством, а тому спірна земельна ділянка не може перебувати у приватній власності; будівництво капітальних об"єктів нерухомості на території пляжу забонено законодавством.

Відповідач ОСОБА_1 , який є сином померлої ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія НСО № 946553, посвідченого приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу і зареєстрованого в реєстрі 03 листопада 2023 року за № 1465, набув право власності на спірну земельну ділянку у порядку спадкування; право власності за ОСОБА_1 зареєстровано 03 листопада 2023 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 52387298.

Оскільки незаконність набуття права власності на спірну земельну ділянку як на таку, що розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, встановлена судом, відповідач не набув права власності на земельну ділянку на визначених законом підставах.

22 лютого 2024 року суд відкрив провадження у справі та задовольнив заяву прокурора про забезпечення позову, наклав арешт на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0277, яка розташована в межах Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, заборонив органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі, у разі зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладання договорів, вчинення інших правочинів щодо неї), заборонив ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983900:06:000:0277 дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об`єднання з іншими ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

12 грудня 2024 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

08 жовтня 2025 року суд задовольнив клопотання прокурора про повернення до стадії підготовчого провадження.

24 жовтня 2025 року суд задовольнив заяву прокурора про зміну предмета позову та клопотання про закриття провадження у справі, провадження у частині вимог керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах Коблівської сільської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину закрив у зв"язку з відмовою позивача від позову (п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України); у іншій частині вимог продовжив розгляд справи за зміненою вимогою прокурора в інтересах Коблівської сільської ради до ОСОБА_1 про витребуваня у власність територіальної громади в особі Коблівської сільської ради земельної ділянки.

У судовому засіданні прокурор Бережна-Семененко С.В. заявлені вимоги підтримала у повному обсязі.

Інші учасники справи у судове засідання, у якому ухвалено рішення, не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі ст.223 ЦПК України зі згоди прокурора суд розглянув справу за відсутності вказаних осіб.

Встановлені судом обставини з посиланням на докази, що їх підтверджують

У провадженні Березанського районного суду Миколаївської області перебувала цивільна справа №469/863/17 за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження (в частині), визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки. У вказаній справі прокурор просив визнати незаконними та скасувати пункти 1, 2 розпорядження Березанської районної державної адміністрації №543 від 11 вересня 2012 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області; визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт серії ЯК №957549 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 4820983900:06:000:0277; витребувати від ОСОБА_2 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації вказану земельну ділянку, посилаючись на те, що Березанською районною державною адміністрацією порушено вимоги законодавства при наданні безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва земельної ділянки, яка знаходиться у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та відповідно до законодавства не може передаватися у приватну власність.

Ухвалою суду від 16 березня 2023 року провадження у справі у частині вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки закрите на підставі п..7 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26-27).

Суд виходив з того, що відповідно до вимог ЗК України набуття відповідачем як фізичною особою права власності на землі водного фонду є неможливим, тобто ОСОБА_2 не набула права власності на вказане майно в силу закону, а тому воно відповідно до ст.1218 ЦК України не входить до складу спадщини, а, отже, виниклі між сторонами правовідносини не допускають правонаступництва,

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2023 року у справі №469/863/17за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання незаконним та скасування розпорядження (в частині) позовні вимоги прокурора задоволено повністю,визнано незаконними та скасовано пункти 1, 2 розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 543 від 11 вересня 2012 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0.1000 га для індивідуального дачного будівництва за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.21-25).

Зазначене рішення набрало законної сили 24 квітня 2023 року та на час розгляду справи є чинним.

На підставі ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У рішенні у справі № 469/863/17 суд встановив, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №543 від 11 вересня 2012 року двадцяти чотирьом громадянам України, у тому числі ОСОБА_2 , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності, не переданих у власність або не наданих в користування, за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області загальною площею 2,1050 га; на ім`я ОСОБА_2 21 вересня 2012 року видано державний акт серії ЯК №957549 на право власності на земельну ділянку площею 0.1000 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0277, яка розташована у зоні рекреації, у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони Чорного моря (відстань від південної межі земельної ділянки до урізу води Чорного моря становить 55-60 м., а від північної межі - 95-100 м.).

03 листопада 2023 року приватним нотаріусом Подільського нотаріального округу Одеської області Бобошко Н.Є. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яким посвідчено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , спадщина складається із земельної ділянки площею 0.1000 га, розташована на території Рибаківської сільської ради Миколаївського (колишній Березанський) району Маколаївської області, яку передано для індивідуального дачного будівництва, землі житлової та громадської забудови, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 957549, виданого Березанською РДА Миколаївської області 21 вересня 2012 року на підставі розпорядження Березанської РДА Миколаївської області від 11 вересня 2012 року № 543, кадастровий номер земельної ділянки 4820983900:06:000:0277 (а.с.35).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер 1465, виданого 03 листопада 2023 року приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області (а.с.35), запис про право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0277 за ОСОБА_1 внесено до Державного реєстру 03 листопада 2023 року, номер запису про речове право 52387298 (а.с.33-34).

Згідно з ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За ч.ч.1, 2 ст.178 ЦК України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

На підставі ч.ч.1, 2 ст.324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води (ч.10 ст.88 Водного кодексу України).

Таким чином, надана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони Чорного моря.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 62 ЗК України, частиною третьою статті 90 ВК України у межах пляжної зони прибережних захисних смуг заборонено будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_2 не набула права власності на вказану земельну ділянку в силу закону.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові 15 липня 2026 року у справі № 915/268/24, розмежування віндикаційного та негаторного позовів здійснюється залежно від того, володіє позивач майном чи ні; володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника.

У правовідносинах, які стосуються об`єкта, право власності за яким належить державі чи територіальній громаді, і такий об`єкт в силу приписів закону не може бути переданий у приватну власність, судова практика виходить із того, що ані державна реєстрація права приватної власності за порушником, ані фактичне зайняття ним такого об`єкта не призводять до заволодіння ним, оскільки право приватної власності на нього не може виникнути за жодних умов.

У цьому випадку йдеться не про втрату володіння у речово-правовому розумінні, а про створення перешкод у здійсненні правомочностей власника - держави або територіальної громади.

Незаконний набувач не може вважатися володільцем такого майна з юридичної точки зору, оскільки його володіння не ґрунтується на праві і не може бути легітимізоване.

Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Земельні ділянки водного фонду (за винятком випадків, визначених у статті 59 ЗК України) належать до об`єктів, на які за жодних умов не може виникнути право приватної власності.

Оскільки набуття права приватної власності на спірну земельну ділянку за змістом викладених вище законодавчих норм є неможливим, тому як первісний набувач ОСОБА_2 , так і відповідач ОСОБА_1 заволоділи вказаним майном незаконно та без відповідних правових підстав, у зв"язку з чим вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки є обгрунтованими.

Щодо правомірності втручання у право особи на мирне володіння майном

Європейський суд з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес, чи є таких захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Законність як критерій втручання у право власності особи означає, що таке втручання повинно здійснюватися в межах та на підставі закону, у відповідності з принципом верховенства права, що включає свободу від свавілля. Законність втручання вимагає не лише того, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя в національному законодавстві, але щоб таке законодавство відповідало вимогам якості, необхідними елементами якоі є: а) доступність; б) передбачуваність; в) достатнє чітке встановлення дискреційних повноважень, наданих органам влади, та спосіб їх здійснення.

Поняття «суспільний інтерес» в обов`язковому порядку має тлумачитися широко, тим самим надаючи державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначає, що поняття «суспільний інтерес» обов`язково підлягає розширювальному тлумаченню. А отже, широкі межі розсуду, які надаються законодавцям для здійснення соціальної та економічної політики, і ґрунтуються на розумних міркуваннях, суд вважає природним.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «Пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах «Рисовський проти України», «Кривенький проти України», пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

У цій справі суд не вбачає невідповідності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Так, повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим.

Велика Палата Верховного Суду у п. 117 постанови від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц зазначила, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України ). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України).

Як встановлено судом, набуття права приватної власності на спірну земельну ділянку є неможливим в силу закону та порушує право власності держави.

Відповідач ОСОБА_1 мав доступ до законодавства України та у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянка на момент її відчуження первісному набувачу перебувала у межах пляжної зони прибережної захисної смуги, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідача під час набуття земельної ділянки у власність. Крім того, з відкритих джерел, зокрема, Державного земельного кадастру, актів законодавства відповідач ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність та за необхідності скориставшись допомогою спеціаліста, мав можливість з"ясувати наявність існуючих на вказаний час обмежень щодо використання земельної ділянки, у тому числі встановлених містобудівною та землевпорядною документацією, а також правомірність набуття права власності ОСОБА_2 , у зв"язку з чим суд погоджується з посиланнями прокурора на відсутність підстав вважати відповідача ОСОБА_1 добросовісним набувачем.

За вказаних обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з позовом про витребування спірної земельної ділянки є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі у користування громадянам земель водного фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, відновлення правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення державі земельної ділянки, забезпечення охорони водних об`єктів від забруднення, засмічення, та інших дій, які можуть погіршити їх природний стан, завдавати шкоди здоров`ю людей, завдати інших екологічних проблем.

Тому повернення спірної земельної ділянки у власність держави не порушуватиме принцип пропорційності втручання в її право власності.

Суд зазначає, що витребування спірної земельної ділянки від ОСОБА_1 відповідає критерію законності, оскільки воно здійснюється на підставі норми статті 391 ЦК України у зв`язку з порушенням вимог Земельного та Водного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь прокуратури сплачені судові витрати за задоволеною позовною вимогою майнового характеру та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 3028,00 грн.+1514,00 грн.=4542,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Витребувати від ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Коблівської територіальної громади в особі Коблівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04375748, адреса: вул. Одеська, 4, с. Коблеве Миколаївського району Миколаївської області) земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 4820983900:06:000:0277.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у сумі 4542.00 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя