Рішення № 139176233, 24.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.08.2026Справа № 910/4734/26За позовом Приватного підприємства "ОТРАДА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр"

про стягнення 127000 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр" (далі - відповідача) на користь Приватного підприємства "ОТРАДА"(далі - позивач) 127000 грн грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що між сторонами існували договірні відносини (договір №15 про надання охоронних послуг від 01.08.2024) і позивачем були перераховані відповідачу кошти, однак послуг не було надано на спірну суму. У зв`язку із чим, позивач вважає, що відповідач безпідставно утримує ці кошти у себе.

Вказану позовну заяву судом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

За відсутності відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2024 між позивачем як замовником та відповідачем як виконавцем було укладено договір №15 про надання охоронних послуг (далі - Договір), за умовами якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов`язання здійснювати протягом усього терміну дії договору комплекс заходів пов`язаних з фізичною охороною об`єкта відповідно до ДК 021:2015 « 79710000-4 Охоронні послуги».

Відповідно до Додатку до Договору (Протокол погодження вартості послуг, що надаються) сторонами було досягнуто згоди про розмір договірної вартості пропонованих виконавцем послуг за місяць згідно договору в сумі 32000 грн. Оплату замовник зобов`язується проводити щомісяця не пізніше ніж за 5 днів з моменту підписання актів виконаних робіт, на підставі наданих виконавцем рахунків і актів виконаних робіт.

За умовами п. 7.1 Договору він вступає в силу з 01.08.2024 і діє до 01.08.2025.

Як зазначає позивач, починаючи з 01.01.2025 відповідач припинив надання послуг за Договором, між сторонами не укладались акти наданих послуг.

Позивач вказує, що листа чи повідомлення від відповідача про дострокове розірвання договору він не отримував.

При цьому, позивач стверджує, що на виконання п. 2.2.4 Договору ним здійснювалися щомісячні платежі на рахунок відповідача у період з 01.01.2025 по 01.08.2025 на суму 256000 грн.

Листом №01/08/2025 від 25.08.2025 позивач звернувся до відповідача із проханням повернути кошти у сумі 256000 грн за ненадані послуги по Договору.

Позивач підтверджує, що відповідачем було повернуто лише 129000 грн. Натомість решта суми у розмірі 127000 грн не були повернуті.

19.03.2026 позивач направив відповідачу претензію №9 про повернення коштів у сумі 127000 грн та повідомлення №8 про розірвання Договору.

Однак коштів відповідач не повернув, що стало підставою для подання вказаного позову. Позивач вважає, що у відповідач безпідставно утримує кошти.

Відповідач правом на судовий захист не скористався, відзиву на позов не подавав.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Зазначене викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року № 910/1238/17, від 26.06.2018 року № 910/9072/17.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 року № 904/2444/18, від 23.04.2019 року № 918/47/18, від 23.01.2020 року № 910/3395/19.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

З наведеного вбачається, що відповідач мав надати позивачу послуги з охорони об`єкта у період з 01.01.2025 по 01.08.2025, чого не було здійснено. Крім того, позивачем в односторонньому порядку було розірвано Договір.

Під час розгляду справи позивачем надані докази про часткове погашення відповідачем суми боргу на 70000 грн, що підтверджується банківськими виписками від 04.08.2026 та від 05.08.2026, де вказано призначення оплати «повернення коштів за договором №15 від 01.08.2024, послуги не надані, без ПДВ», що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України є підставою для закриття провадження на цю суму.

Враховуючи вище зазначене, предметом розгляду спору є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 57000 грн.

Доказів того, що відповідачем було повернуто позивачу решту боргу в сумі 57000 грн матеріали справи не містять.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що вимога позивач про стягнення з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України грошових коштів у сумі 57000 грн підлягає задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, статтями 231, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині 70000 грн боргу.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр" (м. Київ, вул. Солом`янська, будинок 22; ідентифікаційний код 32343758) на користь Приватного підприємства "ОТРАДА" (65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, будинок 53; ідентифікаційний код 32433249) 57000 (п`ятдесят сім тисяч) грн попередньої оплати та 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.