Рішення № 139176232, 24.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.08.2026Справа № 910/4308/26За позовом Приватного підприємства "ЛІКОМ"

до Фізичної особи-підприємця Захарчука Андрія Михайловича

про стягнення 6893,81 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Фізичної особи-підприємця Захарчука Андрія Михайловича (далі - відповідача) на користь Приватного підприємства "ЛІКОМ" (далі - позивач) боргу та санкцій за договором поставки №164 від 30.04.2024, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань повністю та вчасно оплатити поставлений йому товар.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Відповідач відзиву на позов, заяв чи клопотань не подавав. Оскільки відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, тому ухвала суду надсилалися на юридичну адресу відповідача вказану в ЄДРЮОФОПГФ, однак конверти поверталися до суду не врученими, з відмітками працівників пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд даного спору, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість, проявив процесуальну бездіяльність.

З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем було укладено Договір поставки № 164 від 30.04.2024 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставляти покупцю товари народного споживання (далі по тексту - Товари) на умовах DDP, або EXW, або FCA (в редакції міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» 2010 року) в залежності від узгодженого сторонами замовлення (письмово або усного), а покупець зобов`язується приймати їх та оплачувати на умовах цього Договору.

Пунктами 2.1 та 2.2 Договору передбачено, що Товари поставляються по накладним на підставі замовлень покупця на поставку. Товари поставляються в строки, попередньо погоджені сторонами у замовленнях на поставку, при умові повного виконання покупцем умов п. 3.2 цього Договору. У разі недоплати за Товари покупцем в строк, вказаний в п. 3.2 цього Договору, подальша його поставка покупцю з умовою відстрочки платежу може бути припинена.

Згідно з п. 2.3 Договору момент виконання постачальником зобов`язання по поставці, та передача права власності на товар вважається: - момент здачі Товарів органу транспорту при самовивозу (FCA); - момент підписання видаткової накладної, акту прийому-передачі або розписки про отримання Товарів - при здачі на складі покупця (DDP) або постачальника (EXW); - інший момент, погоджений сторонами цього Договору у замовленні. З цього моменту до покупця переходить ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) Товарів, відповідно до ст. 323 Цивільного кодексу України, а також відповідальність за його збереження.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору встановлено, що ціни на Товари та загальна сума кожної поставки вказуються в видаткових накладних (рахунках), по яким вони поставляються. За поставлені Товари покупець зобов`язаний сплатити постачальнику грошові кошти протягом 14 днів з дня поставки (п. 2.3 Договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється Товар.

За видатковою накладною №НК-64928 від 03.05.2024 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 2710,26 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем не було оплачено поставлений йому товар на суму 2710,26 грн.

Відповідач жодних заперечень не висловив щодо тверджень позивача.

Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до пункту 3.2 Договору за поставлені товари покупець зобов`язаний сплатити постачальнику грошові кошти протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дня поставки (п. 2.3 Договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється Товар. Відтак, кінцевим строком здійснення розрахунку відповідно до несплаченої видаткової накладної (рахунку) № НК-64928 від 03.05.2024 на суму 2710,26 грн є 17.05.2024.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем позивачу отриманого товару у сумі 2710,26 грн, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2 Договору), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що за порушення грошового зобов`язання покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити 40 % (сорок відсотків) річних.

Крім того пунктом 4.5 Договору сторони цього Договору прийшли згоди не обмежуватись шестимісячним строком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим Договором, що був передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. За згодою Сторін нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання цього Договору припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з вказаним позивач нараховує відповідачу пеню за весь період порушення зобов`язання. Кінцевим строком здійснення розрахунку відповідно до несплаченої видаткової накладної (рахунку) є 17.05.2024 року. Відтак, першим днем для здійснення розрахунку пені, інфляційних витрат та 40% річних є 18.05.2024.

Позивачем було нараховано 611,89 грн інфляційних витрат, 1503,32 грн пені та 2068,34 грн 40% річних від суми заборгованості (за період з 18.05.2024 по 14.04.2026 включно).

Суд перевіряючи наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум заборгованості було встановлено, що інфляційні втрати, пеня та 40% річних у заявлених до стягнення сумах є обґрунтованими та арифметично правильними, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Захарчука Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "ЛІКОМ" (03124, м. Київ, вул. Матущака Юрія, 3; ідентифікаційний код 30638249) 2710 (дві тисячі сімсот десять) грн 26 коп. боргу, 1503 (одну тисячу п`ятсот три) грн 32 коп. пені, 611 (шістсот одинадцять) грн 89 коп. інфляційних втрат, 2068 (дві тисячі шістдесят вісім) грн 34 коп. 40 % річних, 3328 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.