Рішення № 139175939, 24.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5228/26

Провадження № 2/752/8346/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором № 335602910 від 20.10.2021 року в розмірі 42 188,76 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 20.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 335602910 у формі електронного документа з використанням електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора MNV48VG7.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед відповідачем за вказаним кредитним договором виконало та надало кредит в розмірі 2 500,00 грн, який в подальшому збільшено до 10 000,00 грн, перерахувавши вказану суму коштів на банківську картку ОСОБА_1 .

Разом з тим, ОСОБА_1 свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача за спірним Кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача за вказаним Кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

В подальшому, 11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, згідно з яким до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором № 335602910 від 20.10.2021 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 42 188,76 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32 188,76 грн - заборгованість за відсотками.

Ухвалами від 05.03.2026 року відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Витребувано з АТ «Райффайзен Банк» інформацію, що містить банківську таємницю відносно ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 11-12, 13-15).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відзиву на позовну заяву до суду від відповідача не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 335602910 у формі електронного документа з використанням електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора MNV48VG7, на підставі якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило перерахування грошових коштів відповідачу строком на 30 днів, на загальну суму 10 000,00 грн.

За змістом п. п. 1.9.1., 1.12.2. вказаного Договору визначено, що в період дисконтного періоду нарахування процентів здійснюється щоденно за ставкою 1,98 % від суми кредиту за кожний день користування. Нарахування процентів за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду здійснюється в розмірі 2,98 % відсотків від суми кредиту за кожен день користування ним.

На підтвердження факту виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своїх зобов`язань за вказаним Кредитним договором, зокрема перерахування грошових коштів на загальну суму 10 000,00 грн відповідачу на картку № НОМЕР_1 позивачем надано довідки від 27.06.2025 року, та платіжні доручення за період з 20.10.2021 року по 23.10.2021 року.

Крім того, вказані обставини підтверджуються інформацією АТ «Райффайзен Банк» від 12.03.2026 року № 81-15-9/4334-БТ, що надійшла до суду на виконання вимог ухвали від 05.03.2026 року з якої вбачається, що банківська картка № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , та випискою по рахунку НОМЕР_3 з якої вбачається надходження коштів в загальній сумі 10 000,00 грн за період з 20.10.2021 року по 23.10.2021 року включно.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118/01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року.

Відповідно до п. 1.3. цього Договору визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали низку додаткових угод: № 19 від 28.11.2019 року, № 26 від 31.12.2020 року, № 27 від 31.12.2021 року, № 31 від 31.12.2022 року, № 32 від 31.12.2023 року - якими продовжено до 31.12.2024 року строк дії Договору факторингу № 28/1118/01 від 28.11.2018 року.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 165 від 21.12.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним Кредитним договором на загальну суму 25 202,76 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 000,00 грн, та 15 202,76 грн - заборгованість за відсотками.

23.02.2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано Протокол узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 165 від 21.12.2021 року.

Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчили передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Таким чином, право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог у формі, встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 23.02.2021 року, тобто після укладання Кредитного договору № 335602910 від 20.10.2021 року.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, зі строком дії до 04.08.2021 року. В подальшому між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено низку додаткових угод, якими продовжено строк дії цього Договору факторингу до 30.12.2022 року.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 42 188,76 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32 188,76 грн - заборгованість за відсотками.

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладений Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до Реєстру боржників від 14.07.2025 року до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 335602910 від 20.10.2021 року в сумі 42 188,76 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32 188,76 грн - заборгованість за відсотками.

Таким чином, суд вважає доведеним право вимоги позивача до відповідача за Кредитним договором № 335602910 від 20.10.2021 року.

Крім того, позивачем надано паспорт споживчого кредиту до Договору № 335602910 від 20.10.2021 року, правила надання грошових коштів у позику, алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів, розрахунки заборгованості первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс» з яких вбачається, що відповідачем здійснювалося сплата заборгованості за Кредитним договором, яку ними зараховано на погашення кредиту та процентів.

Зокрема, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в графах таблиці «Тіло Нараховано Сплачено» та «Проценти Нараховано Сплачено» вказано, що 21.12.2021 року сплачені: тіло - 10 000,00 грн і 15 202,76 грн - проценти, а також вказано, що всього нараховано тіло - 10 000,00 грн і всього сплачено тіло - 10 000,00 грн, та всього нараховано проценти в розмірі 15 202,76 грн і всього сплачено проценти в розмірі 15 202,76 грн.

В той же час, зазначений розрахунок містить вказівку про суму в графі таблиці «До сплати» в розмірі 24 904,76 грн станом на 20.12.2021 року, тобто за день до вказівки в цьому ж розрахунку про сплату тіла та процентів у вищевказаних розмірах.

Також з розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 335602910 від 20.10.2021 року ТОВ «Таліон Плюс», наданого позивачем, вбачається, що в графах таблиці «Тіло Нараховано Сплачено» та «Проценти Нараховано Сплачено» зазначено про сплату 30.05.2023 року 10 000,00 грн - тіло та 32 188,76 грн - проценти, а також вказано, що всього нараховано тіло - 10 000,00 грн і всього сплачено тіло - 10 000,00 грн, та всього нараховано проценти - 32 188,76 грн і всього сплачено проценти - 32 188,76 грн.

При цьому, зазначений розрахунок містить суму в графі таблиці «До сплати» в розмірі 42 188,76 грн станом на 16.02.2022 року.

Аналізуючи зазначені вище розрахунки, судом з`ясовано, що не дивлячись на різні вказані дати нарахованих та сплачених сум тіла і процентів за Кредитним договором № 335602910 від 20.10.2021 року, вони не містять жодних відомостей про залишок заборгованості після вказівок у них про здійснення платежів та погашень.

Однак, з наданої позивачем виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 335602910 від 20.10.2021 року за період із 14.07.2025 року по 26.12.2025 року, вбачається, що станом на 26.12.2025 року загальна сума заборгованості становить 42 188,76 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32 188,76 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст. ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Поряд із цим, що стосується вимог позивача про стягнення заявленої суми заборгованості в загальному розмірі 42 188,76 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32 188,76 грн - заборгованість за відсотками, то суд зазначає наступне.

Як уже вказувалося судом вище, на підтвердження наявності заборгованості стороною позивача надані два розрахунки заборгованості: первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс» і виписку з особового рахунка безпосередньо ТОВ «ФК «Ейс».

З розрахунків, здійснених первісним кредитором і ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що в графах таблиці «Тіло Нараховано Сплачено» та «Проценти Нараховано Сплачено», вказано відповідно, що всього нараховано тіло - 10 000,00 грн і сплачено тіло - 10 000,00 грн, та всього нараховано проценти - 15 202,76 грн і сплачено проценти - 15 202,76 грн, а також, що всього нараховано тіло - 10 000,00 грн і всього сплачено тіло - 10 000,00 грн, та всього нараховано проценти - 32 188,76 грн і всього сплачено проценти - 32 188,76 грн.

Однак, надана виписка по особовому рахунку позивача таких відомостей взагалі не містить.

Таким чином, суд вважає, що на обґрунтування доводів щодо наявності заборгованості та її розрахунку позивачем надано суперечливі докази, більшість з яких свідчить про відсутність такої взагалі, а ТОВ «ФК «Ейс» в межах вказаного позову заявлено вимоги про стягнення суми заборгованості, яка фактично сплачена, що вбачається із розрахунків заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», зокрема, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в графах таблиці «Тіло Нараховано Сплачено» та «Проценти Нараховано Сплачено» вказано, що 21.12.2021 року сплачені: тіло - 10 000,00 грн і 15 202,76 грн - проценти, а також вказано, що всього сплачене тіло в розмірі 10 000,00 грн, і 15 202,76 грн - проценти, а ТОВ «Таліон Плюс», в свою чергу, в своєму розрахунку зазначено про сплату 30.05.2023 року 10 000,00 грн - тіло та 32 188,76 грн - проценти, а також ці ж суми вказано у відповідних графах «Всього».

При цьому, в даному випадку, суд не вправі самостійно обирати або надавати перевагу одному із наявних в матеріалах справи розрахунків, що містять розбіжності, як правильному, та покласти його в основу рішення, визначивши розмір заборгованості, адже жоден із них не підтверджений первинними бухгалтерськими документами.

За цих обставин, відсутність первинних фінансових доказів щодо розміру кредиту, можливого часткового (повного) повернення коштів відповідачем, не дає підстав суду робити висновок про дійсну заборгованість та її розмір.

Необхідність дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості знайшла своє відображення у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року в справі № 161/16891/15-ц від 16.09.2020 року в справі № 200/5647/18.

Таким чином, через неможливість перевірити та встановити як точний розмір заборгованості за тілом кредиту і відсотками, так і наявність такої взагалі, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що стороною позивача необґрунтовано належними та достатніми доказами наявність у відповідача непогашеної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 грн і відсотків за користування кредитом на суму 32 188,76 грн відповідно до ч. 2 ст. 76 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, враховуючи ті факти, що розрахунки заборгованості попередніх кредиторів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» містять чіткі відомості про дату і розміри сплачених сум тіла кредиту та нарахованих процентів, з яких можна зробити висновок про фактичну сплату відповідачем кредиту та відсотків і відсутність заборгованості в цілому.

При цьому, ТОВ «ФК «Ейс» в межах вказаного позову заявлено вимоги про стягнення цих же самих сум коштів, розрахованих на підставі виписки з особового рахунка, та вказані розбіжності із відомостями про розмір заборгованості по кредитному договору, що отримано позивачем у документах попередніх кредиторів, не усунуті.

Отже, в зв`язку з недоведеністю позовних вимог, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно відмовити.

Відповідно до 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко