Рішення № 139174075, 24.08.2026, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2557/26

Провадження № 2/621/2192/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24 серпня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючий - суддя Вельможна І.В.,

секретар судового засідання - Лацько А.В.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Браславська О. А. ,

відповідач - Зміївська територіальна громада Чугуївського району Харківської області в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області,

представник відповідача - Заможська К. В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження за відсутності учасників справи цивільну справуза позовною заявою ОСОБА_3 до Зміївської територіальної громади Чугуївського району Харківської області в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської областіпро встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

13.07.2026 адвокат Браславська О.А., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через підсистему "Електронний суд", звернулася до суду з позовною заявою до Зміївської територіальної громади Чугуївського району Харківської області в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області з наступними вимогами: встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що ОСОБА_1 з березня 2022 року постійно проживала разом з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі на час смерті спадкодавця, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно: житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 .

На обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка станом на дату своєї смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті матері відкрилася спадщина до складу якої зокрема увійшов житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 229.

З березня 2022 року ОСОБА_1 переїхала до своєї матері - ОСОБА_4 , з якою спільно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з померлою ОСОБА_4 станом на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ніхто зареєстрований не був, однак фактично проживала її дочка - ОСОБА_1 .

Оскільки позивач є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_4 вважала, що вона успадкувала все її майно і не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

В подальшому, позивач вирішила отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, а тому звернулась до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В. з відповідною заявою.

Проте, постановою нотаріуса ОСОБА_1. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи, що вона постійно проживала зі спадкодавцем до її смерті, вважала, що прийняла спадщину, але в позасудовому порядку позбавлення можливості реалізувати свої спадкові права.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Автоматизованою системою документообігу 13.07.2026 суду для розгляду справи визначено суддю Зміївського районного суду Харківської області Вельможну І. В.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 15.07.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недоплатою суми судового збору.

16.07.2026 представником позивача адвокатом Браславською О. А. до канцелярії суду надано заяву про усунення недоліків до якої додано документ на підтвердження доплати суми судового збору.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 17.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.08.2026, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

На виконання ухвали від 17.07.2026 до суду надійшли витребувані судом докази.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 03.08.2026 підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.08.2026.

24.08.2026 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не прибули.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Браславська О. А. до канцелярії суду подала заяву в якій просила проводити судове засідання за відсутності позивача та її представника, на задоволенні позову наполягала.

Представник відповідача Заможська К. В. до канцелярії суду надала заяву, відповідно до якої просила проводити розгляд справи за відсутності представника Зміївської міської ради за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Спірним є право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , до складу якої входить право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 .

Для вирішення цього спору позивачеві необхідно встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавицею ОСОБА_4 , станом на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 6 ст. 294 ЦПК України передбачено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Частиною 1 ст. 319 ЦПК України передбачено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 - копія Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 виданого 09.02.1975, актовий запис № 2051 (а. с. 9 зворот).

20 листопада 1990 року Московським ВРАЦС м. Харкова було розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , актовий запис про розірвання шлюбу № 1909 (а. с. 16 зворот).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади (Харківська територіальна громада) № 2025/006307467 від 14.05.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років у с. Задонецьке Чугуївського району Харківської області, померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 10 зворот).

Згідно інформації наданої відділом надання адміністративних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 1263 від 19.06.2026, за відомостями, які містяться в Реєстрі територіальної громади, з померлою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто крім неї, не був зареєстрований (а. с. 11).

З копій Договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого 24.05.2011 приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1067, Витягу з Державного реєстру правочинів № 9925533 від 24.05.2011, Договору купівлі продажу посвідченого 24.05.2011 приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1065, Витягу з Державного реєстру правочинів № 9925355 від 24.05.2011, Витягу про державну реєстрацію прав № 30091835 від 26.05.2011, вбачається що земельна ділянка площею 0,1246 га надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6321782501:01:003:0057, за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 75,70 кв.м., житловою площею 40,70 кв.м., розташований на ній, належать в цілому на праві приватної власності ОСОБА_4 (а. с. 11 зворот - 15).

З акту обстеження, складеного 18.06.2026 депутатом Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області Бережним А. Л., в присутності свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , вбачається, що в будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 , разом із власницею з березня 2022 року, в тому числі й на дату смерті ОСОБА_4 фактично проживала її дочка ОСОБА_1 , яка здійснювала догляд за матір`ю, допомагала їй по господарству та після смерті здійснила її поховання (а. с. 19).

Постановою приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.06.2026 відмовлено ОСОБА_10 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 (а. с. 16).

З інформації наданої приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В., на виконання ухвали суду від 17.07.2026, вбачається, що з усною заявою стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , до приватного нотаріуса звернулася ОСОБА_1 та 18.06.2026 їй було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій. З заявами про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, або з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину ніхто до нотаріуса не звертався. Станом на 21.07.2026 спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 не заводилася (а. с. 34).

На підставі зазначених вище доводів позивача, викладених в позовній заяві, а також відомостей, що містяться у письмових доказах, суд дійшов висновку про доведеність факту постійного проживання позивача ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини разом з матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки від встановлення цього факту залежить вирішення спору про право на спадщину за законом, позивач мала підстави звертатися з такою заявою у порядку позовного провадження.

Встановлення цього факту має юридичне значення для позивача, а підтвердити його іншим шляхом вона не має можливості, тому вимога позову про встановлення цього факту є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що відсутні підстави для зазначення в резолютивній частині рішення вказівки на встановлення факту постійного проживання позивача ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а цей факт розглядається судом як обставина, що підлягає доказуванню для вирішення по суті спору щодо спадщини.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.21 п. 3 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. п. 4.15, 4.18 п. 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Таким чином, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивачем надано докази того, що вона проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

За таких обставин, оскільки позивачем надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження обставин, викладених на обґрунтування позову, представник відповідача - Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області проти позову заперечень не подала, у справі є законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Оскільки позивач не вимагала відшкодування судових витрат, з урахуванням характеру спірних правовідносин та дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 211, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 75,70 кв.м. та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1246 га, кадастровий номер 6321782501:01:003:0057, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка який померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено - 24.08.2026.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач - Зміївська територіальна громада Чугуївського району Харківської області в особі Зміївської міської радиЧугуївського району Харківської області, адреса місцезнаходження: вул. Адміністративна, буд. 9, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ: 04058674.

Головуючий: