Рішення № 139174074, 24.08.2026, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2679/26

Провадження № 2/621/2236/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24 серпня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Вельможна І.В.,

секретар судового засідання Лацько А.В.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач - Зміївська територіальна громада Чугуївського району Харківської області в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області,

представник відповідача Заможська К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зміївської територіальної громад в особі Зміївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

16.07.2026 адвокат Біленко О. О., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через підсистему "Електронний суд", звернувся до суду із позовом до Зміївської територіальної громади в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, з наступними вимогами: визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку площею 0,2431 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Зміївської міської ради, м. Зміїв, шосе Зміїв-Таранівка, передану для ведення особистого підсобного господарства, надану в приватну власність на підставі рішення виконкому Зміївської міської ради народних депутатів від 22.10.1999 № 23, за Державним актом серії ІІІ-ХР №006342, на право приватної власності на землю, виданого громадянину України ОСОБА_3 , головою Зміївської міської ради народних депутатів та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4206 17.01.2000.

На обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 , відкрилася спадщина на належне померлому майно, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 0,2431 гектарів в межах згідно з планом, розташована на території Зміївської міської ради, м. Зміїв, шосе Зміїв-Таранівка, передана для ведення особистого підсобного господарства, надану в приватну власність на підставі рішення виконкому Зміївської міської ради народних депутатів від 22.10.1999 № 23, за Державним актом серії ІІІ-ХР №006342, на право приватної власності на землю, виданого громадянину України ОСОБА_3 , головою Зміївської міської ради народних депутатів та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4206 17.01.2000.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1261 ЦК України є спадкоємицею першої черги майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 ..

Дружина померлого ОСОБА_3 ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини, а син ОСОБА_5 спадщину не прийняв, таким чином ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем до майна померлого батька ОСОБА_3 .

В передбачений законом шестимісячний термін ОСОБА_1 , через свого уповноваженого представника звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_3 , на підставі вказаної заяви приватним нотаріусом була заведена спадкова справа.

Разом з тим, постановою приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Трубнікової В. В. від 03.04.2026 № 144//02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії вдачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 0,2431 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта серії ІІІ-ХР №006342 на право приватної власності на землю, виданого Зміївською міською радою народних депутатів 17.01.2000 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 4206, у зв`язку з ненаданням спадкоємцем та неможливістю отримання Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку шляхом безпосереднього доступу до ДЗК, оскільки земельній ділянці не присвоєно кадастровий номер.

Враховуючи викладене, позивач хоча й своєчасно прийняла спадщину після смерті батька, однак позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в позасудовому порядку, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.08.2026, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

На виконання ухвали від 22.07.20266 до суду надійшли витребувані судом докази.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 04.08.2026 підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.08.2026.

24.08.2026 належним чином повідомлені учасники справи в підготовче засідання не прибули.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Біленко О. О. до канцелярії суду скерував заяву відповідно до якої просив проводити розгляд справи за відсутності позивача та її представника.

Представник відповідача Заможська К. В. до канцелярії суду надала заяву, відповідно до якої просила проводити розгляд справи за відсутності представника Зміївської міської ради за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Спірним є право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , до складу якої входить право власності на земельну ділянку, площею 0,2431 га для ведення особистого підсобного господарства, надану в приватну власність на підставі рішення виконкому Зміївської міської ради народних депутатів від 22.10.1999 № 23.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 копія Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 07.10.2021 (а. с. 12).

09 квітня 2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу змінено з "ОСОБА_8 "на "ОСОБА_9 ", актовий запис № 1547 ( а. с. 12 зворот).

Даними копії Державного акта на право власності на землю Серія ІІІ-ХР № 006342, виданого 17.01.2000 головою Зміївської районної ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Зміївської міської ради народних депутатів № 23 від 22.01.1999, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4206, підтверджується, що ОСОБА_3 належить земельна ділянка, площею 0,2431 гектарів в межах згідно з планом, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території Зміївської міської ради, м. Зміїв, шосе Зміїв-Таранівка (а. с. 13 зворот).

Згідно відповіді наданої в. о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Саранча В. № Х-173/0/25.1-190/0/21-25 від 22.5.2025 наданої на заяву ОСОБА_1 , за інформацією відділів № 8 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління, згідно з Книгами записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, записи в яких здійснювалися до 01.01.2013, обліковується запис від 17.08.2000 №4206 про державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР №006342, виданий ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 0,2431 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зміївської міської ради м. Зміїв, м. Зміїв, шосе Зміїв-Таранівка. Відомості про вищевказану земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру (а. с. 15).

З копії Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , виданого 16.10.2024 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 72 років помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 14).

Згідно копій паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 виданого 13.10.2011 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_4 виданого 07.07.2009 на ім`я ОСОБА_3 , Витягу з реєстру територіальної громади (Зміївська територіальна громада) № 2024/012546122 від 17.10.2024, ОСОБА_3 , станом на дату своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , його дочка ОСОБА_1 мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10-13).

З копії спадкової справи № 83/2024 заведеної 17.10.2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В. В. та наданої на виконання ухвали суду від 20.07.2026 в частині витребування доказів, вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Трубнікової В. В. звернулася його дочка ОСОБА_1 , з заявою про прийняття спадщини. Крім ОСОБА_1 спадкоємцями першої черги є дружина померлого ОСОБА_4 , яка відмовилася від прийняття спадщини, про що подала нотаріусу відповідну заяву та повністю дієздатний син ОСОБА_5 , який спадщину не прийняв. Інших спадкоємців передбачених статтею 1261 Цивільного кодексу України у померлого немає. (а. с. 28-45).

Водночас, постановою приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Трубнікової В. В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.04.2026 № 144/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку площею 0,2431 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, що належала померлому на підставі Державного акту ІІІ-ХР №006342 на право власності на землю, виданого Зміївською міською радою народих депутатів 17.01.2000, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4206, у зв`язку з тим, що Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку спадкоємцем/його представником не наданий і його неможливо отримати шляхом безпосереднього доступу до ДЗК, оскільки земельній ділянці не присвоєно кадастровий номер (а. с. 15, 44 зворот-45).

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.21 п. 3 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. п. 4.15, 4.18 п. 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Таким чином, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивачем надано докази того, що вона є спадкоємицею першої черги до майна померлого батька ОСОБА_3 , яка у передбачений частиною 1 статті 1270 ЦК України строк, звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, дружина померлого ОСОБА_4 від спадщини відмовилася, а син померлого ОСОБА_5 спадщину не прийняв, таким чином позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємцею першої черги яка прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 .

Разом з тим, у позивача наявні труднощі в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з вищевикладеними обставинами.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, воно підлягає вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що визначено ч.1 ст.1225 ЦК України.

В постанові Верховного Суду від 10 червня 2022 року у справі № 750/519/21 (провадження № 61-14957св21) вказано, що згідно з пунктом "г" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права (пункт 1 частини третьої статті 152 ЗК України). ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку

Відповідно до частин 1, 3 ст. 23 ЗК України (в редакції чинній на дату набуття правав власності на спірну земельну ділянку) право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Право власності померлого ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку посвідчене Державним актом на право приватної власності на землю затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2201-XII від 13 березня 1992 року "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею" та який видано до набрання чинності Законом України "Про Державний земельний кадастр" та який не передбачав присвоєння земельній ділянці кадастрового номера.

Пунктом 10 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Також згідно із пунктом 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Таким чином, відсутність кадастрового номера земельної ділянки у спадкодавця не є автоматичною підставою для позбавлення спадкоємця прав на земельну ділянку, яку в передбаченому законом порядку набув спадкодавець, спадкоємець має право на оформлення спадщини на земельну ділянку, навіть якщо в старому державному акті немає кадастрового номера, однак таке оформлення спадкових прав неможливе в позасудовому порядку.

На підставі зазначених вище доводів заявника ОСОБА_1 та її представника викладених у заяві, письмових доказів судом достовірно встановлено, що померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акту ІІІ-ХР №006342 на право власності на землю, виданого Зміївською міською радою народних депутатів 17.01.2000, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4206, належить земельна ділянка площею 0,2431 га для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, яку успадкувала його дочка ОСОБА_1 , шляхом подання приватному нотаріусу у встановлений положеннями частини 1 ст. 1270 ЦК України.

За таких обставин, оскільки позивачем надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження обставин, викладених на обґрунтування позову, представник відповідача - Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області проти позову заперечень не подала, у справі є законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Оскільки позивач не вимагала відшкодування судових витрат, з урахуванням характеру спірних правовідносин та дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 211, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, площею 0,2431 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Зміївської міської ради, м. Зміїв, шосе Зміїв-Таранівка, передану для ведення особистого підсобного господарства, яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР №006342, виданого головою Зміївської міської ради народних депутатів 17.01.2000 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4206.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 24.08.2026.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Відповідач Зміївська територіальна громада в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, місцезнаходження за адресою: вул. Адміністративна, буд. 9, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ: 04058674.

Головуючий: