Ухвала суду № 139173086, 07.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/664/26

Провадження № 1-кс/202/5236/2026

УХВАЛА

Іменем України

07 серпня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника власника майна ОСОБА_4 ,

власника майна ОСОБА_5 ,

розглянувши клопотання прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022046750000291 від 13.08.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч.3 ст.15, ч.4 ст.190, ч.4 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, яке мотивував тим, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12022046750000291 від 13.08.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст.190, ч.4 ст.190 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою.

Згідно з матеріалами клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб в період 2022 року, діючи за попередньою змовою, з розподіленням ролей, в умовах воєнного стану, шляхом обману (шахрайство), з використанням підроблених документів заволоділи 5 земельними ділянками площею 1,5933 гектара з кадастровим номером 3221886000:03:165:1223, площею 2,9861 гектара з кадастровим номером 3221886000:03:165:6332, площею 0,3710 гектара з кадастровим номером 3221886000:03:165:6334, площею 0,7420 гектара з кадастровим номером, 3221886000:03:165:6335, площею 0,7419 гектара з кадастровим номером 3221886000:03:165:6336, розташованими в Київській області, Вишгородський район, Новопетрівська сільська рада та намагалась заволодіти будівлею торговельно-виставкового комплексу № 22 «К», № 24 «Д», № 20 «К» розташованої за адресою м. Дніпро вул. Володимира Вернадського, квартирою розташованої за адресою АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яке накладено мораторій (заборону) на відчуження та будь-які інші дії, згідно постанови Кабінету Міністрів № 187 від 03.03.3022.

У ході проведення досудового розслідування, було встановлено, що до скоєння вищевказаних кримінальних правопорушень можуть бути причетні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та інші невстановлені особи, що підтверджується матеріалами досудового розслідування.

09.07.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області проведено обшук житла, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ході якого було вилучено мобільний телефон «Iphone», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-картою НОМЕР_3 .

Постановою слідчого від 09.07.2026 вилучений мобільний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні на підставі ст. 98 КПК України.

09.07.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області проведено обшук іншого володіння особи автомобіля марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 , який належить на праві власності ТОВ «САВ ЛОДЖИСТИК», який знаходиться у користуванні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ході проведення якого вилучено мобільний телефон «Iphone», ІМЕІ НОМЕР_6 , без сім-карти, на момент вилучення заблокований.

Постановою слідчого від 09.07.2026 вилучений мобільний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні на підставі ст. 98 КПК України.

При проведенні слідчих дій, а також у ході здійснення негласних слідчих (розшукових) дій у іншому кримінальному провадженні, дозвіл на використання яких надано слідчим суддею Дніпровського апеляційного суду, встановлено, що ОСОБА_8 з використанням засобів мобільного мобільних телефонів та мобільного зв`язку надавав вказівки іншим членам злочинної групи, пересилав електроні зразки підроблених документів, які необхідно посвідчувати нотаріуса для подальшого їх використання у заволодінні чужим майном.

Сторона обвинувачення вважає, що вилучені мобільні телефони:

- «Iphone», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-картою НОМЕР_3 ;

- Iphone», ІМЕІ НОМЕР_6 , без сім-карти, на момент вилучення заблокований, використовувалися для здійснення заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах з використанням підроблених документів.

Накладення арешту на вилучене під час обшуку майно, необхідно для виконання цілей кримінального провадження, зокрема їх використання з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування та знищення, а також з спеціальної конфіскації, конфіскації майна, як виду покарання, а також з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Власник майна та його представник у судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання.

Заслухавши прокурора, власника майна та його представника, повно та всебічно дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів, що і потрібно під час даного досудового розслідування.

Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Згідно статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, що були знаряддям скоєння кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або утримують інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються під час проведення досудового розслідування.

Згідно зі ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 170-174 КПК України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у тому числі у реалізації права на збирання речових доказів.

Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, серед іншого встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Нормами ч. 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В свою чергу вказані предмети. відповідають критеріям ст. 98 КПК України, оскільки є об`єктами кримінально протиправних дій. Слідчим винесено постанову про визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки на теперішній час у слідства є достатньо підстав вважати, що вилучене під час вказаного вище огляду майно може бути використане у якості доказів у кримінальному провадженні.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, а саме зазначеного вище речового доказу, для виконання завдання арешту майна, встановленого ч. 1 ст. 170 КПК України, щодо запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а також для забезпечення проведення експертиз, наявні підстави у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження арешту.

У разі зволікання із наданням дозволу на арешт майна (речового доказу) виникає ризик його знищення або переховування, тощо.

З метою подальшого використання вилученого майна у кримінальному провадженні, виникла необхідність у накладенні на нього арешту.

Наведене зумовило прокурора звернутися із клопотанням до слідчого судді.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, вивчивши матеріали клопотання, приходжу до висновку, що на час розгляду клопотання є достатньо підстав вважати, що вилучене майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.

Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

На підставі ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час досудового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, зокрема, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна передбачає собою тимчасове позбавлення можливості відчужувати певне майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

З матеріалів провадження вбачається, що прокурор, в обгрунтування клопотання про арешт майна, додав до клопотання постанову про визнання речовими доказами від 09.07.2026 року, відповідно до якої вищевказане майно визнано речовими доказами у цьому кримінальному проваджені.

Враховуючи вищевикладене, з метою збереження речових доказів, недопущення його відчуження, приховування, знищення та інших незаконних дій, виникає необхідність у застосуванні саме такого засобу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, відповідає вимогам ст.171 КПК України і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Накласти арешт на майно (шляхом накладення заборони користування, відчуження, розпорядження майном), виявлене та вилучене в ході проведення обшуку житла та іншого володіння особи ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на:

- мобільний телефон «Iphone», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-картою НОМЕР_3 , вилучений під час обшуку житла розташованого за адресою АДРЕСА_2 ;

- мобільний телефон «Iphone», ІМЕІ НОМЕР_6 , без сім-карти, вилучений під час проведення обшуку автомобіля марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 ,

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.

Особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-ти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 12.08.2026 року о 12.00 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1