Ухвала суду № 139160029, 20.08.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/2002/23

провадження № 2-р/362/4/26

УХВАЛА

про відмову у роз`ясненні судового рішення

20.08.2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поповича О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Романюк М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Романюк Марини Валеріївни про роз`яснення рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2025 року у справі № 362/2002/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Суд установив:

ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі також відповідач), у якому просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні права володіння та користування ОСОБА_1 належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 0,1000 га для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:02:003:0031, шляхом знесення (демонтажу) самовільно збудованого паркану на вказаній земельній ділянці та демонтажу каналізаційних люків і вигрібної ями.

Васильківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 17 вересня 2025 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року, задовольнив указаний позов і зобов`язав ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні права володіння та користування ОСОБА_1 належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 0,1000 га для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:02:003:0031, шляхом знесення (демонтажу) самовільно збудованого паркану на вказаній земельній ділянці та демонтажу каналізаційних люків і вигрібної ями.

Рішення суду набрало законної сили 10 червня 2026 року.

У серпні 2026 року представник відповідача адвокат Романюк М.В. звернулась до суду із заявою, в якій просить роз`яснити зазначене судове рішення від 17 вересня 2025 року в частині немайнової вимоги «усунути перешкоди у здійсненні права володіння та користування ОСОБА_1 належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 0,1000 га для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:02:003:0031, шляхом знесення (демонтажу) самовільно збудованого паркану на вказаній земельній ділянці».

Заява обґрунтована тим, що задоволена судом вимога знесення частини паркану або паркану є абстрактною, оскільки не може бути виконана. За твердженнями адвоката Романюк М.В., визначити в якій частині земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:02:003:0031 та яка частина паркана підлягає демонтажу неможливо.

З-поміж іншого, авторка заяви зазначила, що «нехтуючи очевидними фактами, судом першої інстанції зроблено висновок, що надані судовим експертом Дощєчкіним Олександром пояснення щодо висновків експертизи підтвердили «наявність паркану відповідача на земельній ділянці позивача, а також вигрібної ями та бетонних кілець».» .

Крім того, адвокат Романюк М.В. стверджує, що «При перевірці судового рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції зроблено хибний висновок, що «доводи апеляційної скарги про те, що експертами при проведенні дослідження та складанні висновку за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 03 березня 2025 року були порушені положення Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції №53/5 від 08 жовтня 1998 року, оскільки експертами у висновку не вказано меж паркану та його координати перетину із земельною ділянкою з кадастровим номером 3210700000:02:003:0031, що не дає змоги визначити яка частина паркану підлягає демонтажу колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки такі питання не ставилися на вирішення експертів при призначенні експертизи.»

У судовому засіданні відповідач і його представник підтримали заяву.

Позивач надав пояснення, згідно з якими рішення суду не потребує роз`яснення.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового документа, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) указано, що необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Якщо фактично порушено питання про зміну судового рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Судове рішення, яке просить роз`яснити адвокат Романюк М.В., не допускає множинного тлумачення, містить мотиви, з яких суд виходив при його ухваленні, є зрозумілим за своїм змістом, процесуальними та правовими наслідками, а тому не підлягає роз`ясненню у порядку статті 271 ЦПК України.

Незгода заявника з судовим рішенням не є підставою для його роз`яснення.

Отже, підстави для задоволення заяви відсутні.

Керуючись статтями 259-260, 271 ЦПК України, суд

постановив:

відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Романюк Марини Валеріївни про роз`яснення рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2025 року у справі № 362/2002/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. Повна ухвала складена 21 серпня 2026 року.

Суддя О.В. Попович