Ухвала суду № 139163039, 20.08.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/2002/23

провадження № 6/362/331/26

УХВАЛА

про відмову у відстроченні виконання судового рішення

20.08.2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поповича О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Романюк М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Романюк Марини Валеріївни про відстрочення виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2025 року у справі № 362/2002/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Суд установив:

ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі також відповідач), у якому просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні права володіння та користування ОСОБА_1 належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 0,1000 га для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:02:003:0031, шляхом знесення (демонтажу) самовільно збудованого паркану на вказаній земельній ділянці та демонтажу каналізаційних люків і вигрібної ями.

Васильківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 17 вересня 2025 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року, задовольнив указаний позов і зобов`язав ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні права володіння та користування ОСОБА_1 належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 0,1000 га для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:02:003:0031, шляхом знесення (демонтажу) самовільно збудованого паркану на вказаній земельній ділянці та демонтажу каналізаційних люків і вигрібної ями.

Рішення суду набрало законної сили 10 червня 2026 року.

У серпні 2026 року представник відповідача адвокат Романюк М.В. звернулась до суду із заявою, в якій просить відстрочити виконання судового Рішення від 17 вересня 2025 року у справі № 362/2002/23 Васильківського міськрайонного суду Київської області до 17 вересня 2026 року включно.

Заява обґрунтована тим, що задоволена судом вимога знесення частини паркану або паркану є абстрактною, оскільки не може бути виконана. За твердженнями адвоката Романюк М.В., визначити в якій частині земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:02:003:0031 та яка частина паркана підлягає демонтажу неможливо.

З-поміж іншого, авторка заяви зазначила, що «нехтуючи очевидними фактами, судом першої інстанції зроблено висновок, що надані судовим експертом Дощєчкіним Олександром пояснення щодо висновків експертизи підтвердили «наявність паркану відповідача на земельній ділянці позивача, а також вигрібної ями та бетонних кілець».» .

Крім того, адвокат Романюк М.В. стверджує, що «При перевірці судового рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції зроблено хибний висновок, що «доводи апеляційної скарги про те, що експертами при проведенні дослідження та складанні висновку за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 03 березня 2025 року були порушені положення Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції №53/5 від 08 жовтня 1998 року, оскільки експертами у висновку не вказано меж паркану та його координати перетину із земельною ділянкою з кадастровим номером 3210700000:02:003:0031, що не дає змоги визначити яка частина паркану підлягає демонтажу колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки такі питання не ставилися на вирішення експертів при призначенні експертизи.»

За змістом заяви, формулювання судового рішення від 17 вересня 2025 року у справі № 362/2002/23 в частині немайнової вимоги («усунути перешкоди у здійсненні права володіння та користування ОСОБА_1 належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 0,1000 га для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:02:003:0031, шляхом знесення (демонтажу) самовільно збудованого паркану на вказаній земельній ділянці») без ідентифікації меж паркану (довжина, визначення частини паркану, координат перетину паркану із земельною ділянкою 3210700000:02:003:0031) робить неможливим його виконання та порушує майнові права відповідача. Негайне виконання рішення суду є об`єктивно неможливим із поважних виняткових причин. Існує технічна невизначеність способу виконання, а саме в резолютивній частині рішення суду та у висновку експертизи № 28581/23-41 від 03.03.2025 р. Пповністю відсутні точні координати точок накладення паркану, його довжина чи межі. Це унеможливлює проведення демонтажу без ризику знищення іншого майна відповідача, яке знаходиться на його законній території.

Також у заяві йдеться про те, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, інвалідом війни, систематично проходить тривале лікування у зв`язку із проблемами з хребтом. На жаль, непоодинкі випадки термінової госпіталізацію проходив тривале лікування у зв`язку із загостренням хвороби емфізема легенів, дифузний пневмосклероз, ДН ІІ (дихальна недостатність, СН ІІА (сердцева недостатність), гіпертонічна хвороба ІІ ст. високого ступеню; має складний матеріальний стан, що позбавляє можливості фінансово забезпечити масштабні демонтажні роботи та найм спеціальної техніки в установлений виконавцем строк.

Крім того, в заяві зазначено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. в Україні введено воєнний стан, дія якого наразі триває. Територія Київської області, зокрема Обухівський район та місто Васильків, регулярно зазнають масованих ракетних обстрілів та атак безпілотних літальних апаратів (БПЛА) з боку російської федерації. Здійснення будівельно-демонтажних робіт на земельній ділянці (демонтаж паркану, розкопування вигрібної ями та демонтаж люків із залученням важкої спецтехніки) в умовах систематичних повітряних тривог та загрози ракетних ударів становить пряму і реальну загрозу для життя та здоров`я Боржника, залучених ним робітників, а також третіх осіб. Постійні сигнали «Повітряна тривога» змушують зупиняти будь-які роботи та переходити в укриття, що унеможливлює дотримання встановлених державним виконавцем стислих строків демонтажу. Крім того, внаслідок постійних атак на критичну та цивільну інфраструктуру регіону, спостерігається дефіцит і суттєве збільшення вартості послуг будівельної техніки та робочої сили, що критично погіршує матеріальне становище Боржника. Запровадження воєнного стану є форс-мажорною обставиною, яка сама по собі хоч і не звільняє від обов`язку виконання судового рішення, проте у сукупності з іншими факторами (загроза безпеці життю, відсутність умов для безпечного проведення робіт на відкритій місцевості під час обстрілів) є вагомою та винятковою підставою для відстрочення виконання рішення суду з метою захисту фундаментального права людини - права на життя та дотримання положень статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У судовому засіданні відповідач і його представник підтримали заяву.

Позивач у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечив.

Представник Васильківського відділу ДВС до суду не прибув, надав копію матеріалів виконавчого провадження.

За матеріалами виконавчого провадження № 81597656, зокрема, на виконання рішення суду у справі № 362/2002/23 постановою від 28 липня 2026 року відкрито виконавче провадження; 28 липня 2026 року боржникові направлено вимогу про виконання рішення суду.

Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно із частинами третьою-четвертою статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З аналізу викладених норм процесуального закону вбачається, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд констатує, що заявником на надано документально підтверджених відомостей на підтвердження матеріального стану боржника й інших обставин, на яких ґрунтується заява.

Суд зазначає, що запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

При цьому виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

До того ж, розстрочення виконання рішення суду не повинно сприяти ухиленню від його виконання, а також створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для відповідача (боржника).

За наведених обставин, виходячи з принципів верховенства права, обов`язковості виконання судових рішень, недоведеності наявності виключних обставин для розстрочення виконання рішення, а також беручи до уваги ступень вини відповідача у виникненні спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись статтями 259-260, 435 ЦПК України, суд

постановив:

відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Романюк Марини Валеріївни про відстрочення виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2025 року у справі № 362/2002/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. Повна ухвала складена 21 серпня 2026 року.

Суддя О.В. Попович