Ухвала суду № 139152682, 10.08.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3983/21

Провадження № 2-др/450/46/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

10 серпня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мельничук І. І.,

при секретарі Дикій О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Пустомити заяву представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича адвоката Кусого Андрія Васильовича про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, стягувач ОСОБА_2 , щодо вчинення виконавчих дій у цивільній справі № 450/3983/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

встановив:

представник приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. Кусий А. В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, стягувач ОСОБА_2 , щодо вчинення виконавчих дій у цивільній справі № 450/3983/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно якої просить стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування заяви покликається на те, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 29.07.2026 року у справі № 450/3983/21 скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича залишено без розгляду на підставі частини другої статті 449 ЦПК України. Під час розгляду скарги представник приватного виконавця заявив про необхідність вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Посилається на те, що правнича допомога надавалася на підставі договору від 16.07.2026 року, а її вартість визначена сторонами у фіксованому розмірі 30 000,00 грн. Зазначає, що адвокатом здійснено ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та судової справи, аналіз поданої скарги, підготовку та подання відзиву на скаргу, збір доказів, а також представництво інтересів приватного виконавця у судовому засіданні. Вказує, що понесені витрати є реальними, документально підтвердженими та співмірними зі складністю справи й обсягом виконаної роботи. Крім того, заявник посилається на те, що скаржник пропустив установлений законом строк на звернення зі скаргою, не подав клопотання про його поновлення та не навів поважних причин його пропуску, у зв`язку з чим скаргу залишено без розгляду. Вважає, що саме поведінка скаржника зумовила необхідність участі представника приватного виконавця у розгляді скарги та понесення відповідних витрат. Також зазначає, що скаржником не подано заперечень щодо розміру заявлених витрат та не заявлено клопотання про їх зменшення. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.04.2026 року у справі № 461/5975/25, вважає, що за відсутності відповідного клопотання іншої сторони суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи. З огляду на наведене просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

31.07.2026 року боржником ОСОБА_1 подано заперечення на заяву приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення, відповідно до яких він заперечив проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, посилаючись на відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, оскільки скаргу на дії приватного виконавця було залишено без розгляду, а не відмовлено в її задоволенні. Також зазначив, що положення статті 452 ЦПК України передбачають покладення судових витрат на заявника лише у разі відмови у задоволенні скарги. Крім того, вказував на відсутність встановленого судом факту зловживання ним процесуальними правами, недоведеність фактичного понесення приватним виконавцем заявлених витрат та неспівмірність їх розміру зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи і тривалістю судового розгляду. Зокрема, посилався на відсутність доказів оплати правничої допомоги та зазначав, що розгляд скарги по суті не здійснювався, відбулося лише одне судове засідання, а адвокатом підготовлено письмові заперечення. У зв`язку з наведеним просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, а в разі встановлення судом підстав для вирішення питання про судові витрати зменшити їх до розумного та співмірного розміру.

Відповідно до частин другої, третьої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ч. 1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність; нормативно-правовий акт № 5076-VI від 05.07.2012" ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 29.07.2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, стягувач ОСОБА_2 , щодо вчинення виконавчих дій у цивільній справі № 450/3983/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 449 ЦПК України.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Системний аналіз наведених норм процесуального права дає підстави вважати, що у разі залишення скарги без розгляду вимоги приватного виконавця про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій скаржника, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.

Відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про стягнення з скаржника витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до котрої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.(ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Тобто, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Представником приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. Р. Кусим А. В. долучено Договір № 01/16/07/2026 про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) від 16.07.2026 року, ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1481047 від 16.07.2026 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001364 від 20.02.2019 року.

Пунктом 1.1. Договору визначено, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов?язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, щодо представництва інтересів Клієнта в Пустомитівському районному суді Львівської області у справі № 450/3983/21 (провадження № 4-с/450/8/26) за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича у виконавчому провадженні № 79547841, відкритому 07.11.2025 на підставі виконавчого листа № 450/3983/21, виданого Пустомитівським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості на загальну суму 128 881 гривня 61 копійка, включаючи підготовку відзиву на скаргу, інших процесуальних документів та участь у судових засіданнях.

Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Суд погоджується з доводами представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області про те, що адвокатом Кусим А. В. здійснювалося представництво інтересів приватного виконавця при розгляді скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що на підтвердження заявлених до стягнення витрат у розмірі 30 000,00 грн представником приватного виконавця долучено до матеріалів справи, зокрема, договір про надання правової допомоги, яким визначено фіксований розмір винагороди адвоката. Водночас інших документів, які б детально підтверджували обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений ним час, вартість кожного виду наданих послуг та обґрунтовували необхідність сплати саме 30 000,00 грн за розгляд цієї скарги, суду не надано.

При цьому суд враховує, що скарга Даниляка Р. І. по суті не розглядалася, а була залишена без розгляду у зв`язку з пропуском строку на її подання та відсутністю заяви про його поновлення. Відповідно, у справі не здійснювалося дослідження доводів скарги, доказів та правомірності оскаржуваних дій приватного виконавця.

Суд також бере до уваги обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, зазначений у заяві про ухвалення додаткового рішення, а саме ознайомлення з матеріалами справи, підготовку письмових заперечень на скаргу та участь в одному судовому засіданні. При цьому справа не відзначалася особливою складністю, не потребувала дослідження значного обсягу доказів, а розгляд скарги по суті не здійснювався.

Судом також враховано, що Даниляк Р. І. у поданих 31.07.2026 року запереченнях проти заяви про ухвалення додаткового рішення заперечував проти стягнення заявлених витрат та просив, у разі встановлення підстав для їх стягнення, зменшити їх розмір, посилаючись, зокрема, на їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи.

Відтак, хоча сам факт надання приватному виконавцю професійної правничої допомоги під час розгляду скарги знайшов своє підтвердження, заявлений до відшкодування розмір витрат у сумі 30 000,00 грн суд вважає завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності з урахуванням характеру спору, обсягу фактично виконаної роботи та результату розгляду скарги.

При визначенні розміру витрат, які підлягають компенсації, суд також виходить із принципів справедливості, розумності та співмірності судових витрат, враховуючи конкретні обставини цієї справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що обґрунтованим та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М., є 3 000,00 грн, тоді як у стягненні решти заявленої суми 27 000,00 грн слід відмовити.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до переконання, що заява представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. Кусого А. В. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, зі стягненням з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у судовій справі №922/2017/17 зробив висновок, що недобросовісний скаржник (боржник) мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача (стягувача та приватного виконавця), створення перешкод іншим учасникам справи.

Суд вважає, що стягнення судових витрат на користь приватного виконавця з ОСОБА_1 буде відповідати практиці Верховного Суду та дисциплінуватиме боржника щодо безпідставного звернення із скаргою до суду, так як такі дії з боку боржника слід розцінювати, як необґрунтовані.

З огляду на вищевикладене та виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до переконання, що заявлені представником приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. Кусого А. В. вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

заяву представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича адвоката Кусого Андрія Васильовича про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, стягувач ОСОБА_2 , щодо вчинення виконавчих дій у цивільній справі № 450/3983/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича (адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Грабовського 11 офіс 104, РНОКПП НОМЕР_2 ) 3000 грн. (три тисячі гривень) витрат на правову допомогу.

В решті вимог відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляцію до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 10.08.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук