Ухвала суду № 139152656, 19.08.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/316/26 Справа №447/2927/26

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

19.08.2026 місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.12.2023 за №62023100140000629,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Розділ Миколаївського району Львівської області, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст. 358, ч.4 ст.408 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисниці ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2026 року на розгляд судді Миколаївського районного суду Львівської області ОСОБА_1 передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.12.2023 за №62023100140000629, щодо ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст. 358, ч.4 ст.408 КК України.

Ухвалою суду від 14.08.2026, обвинувальний акт призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 19.08.2026.

В підготовче судове засідання 19.08.2026 з`явилися прокурор, обвинувачений та його захисниця.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст. 358, ч.4 ст.408 КК України.

Копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування обвинувачений та його захисник отримали 12.08.2026.

В підготовчому засіданні встановлено, що вказане кримінальне провадження підсудне Миколаївському районному суду Львівської області, підстав для повернення обвинувального акта немає, та відповідних клопотань не поступало.

Під час досудового розслідування угоди у кримінальному провадженні не укладались, клопотання про затвердження угоди відповідно до ст.ст. 468-475 КПК України, у кримінальному провадженні не заявлялось.

Підстав для закриття провадження, що передбачені пунктами 4-8, 10 ч.1 та ч.2 ст.284 КПК України, на даній стадії судового провадження не встановлено.

Прокурор, обвинувачений та його захисниця не заперечили проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Окрім того, прокурором подано клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке у відповідності до ст.186 КПК України, слід вирішити в даному підготовчому засіданні.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтвердили, що отримали відповідне клопотання про продовження запобіжного заходу, в межах строків визначених ч.2 ст. 184 КПК України.

Подане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що на розгляді Миколаївського районного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст. 358, ч.4 ст.408 КК України.

Згідно обвинувального акту, досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 15.03.2022 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України та в подальшому направлений для її проходження до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №76 від 15.03.2022 солдат ОСОБА_3 призначено на посаду навідника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення, справи та посаду прийняв і притупив до виконання службових обов`язків.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та ст.ст.1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний: неухильно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути дисциплінованим, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Проте, 25.09.2022 близько 08 год. 00 хв. солдат ОСОБА_3 , діючи умисно, бажаючи ухилитися від подальшого проходження військової служби назавжди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, без поважних причин, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_3 , що знаходилось у АДРЕСА_2 та до місця проходження військової служби не повертався, жодним із Законів України, про повернення на військову службу після самовільного залишення військової частини не скористався, до правоохоронних органів, органів військового управління, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з питань повернення на військову службу не звертався, натомість проводив час на власний розсуд приховуючи свою належність до Збройних Сил України.

Надалі, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на ухилення від військової служби назавжди, 18.06.2026 близько 21 год. 50 хв. ОСОБА_3 прибув до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Шегині» з метою виїзду за межі України.

Однак, під час перевірки відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів, а також у взаємодії з Військовою службою правопорядку було встановлено, що ОСОБА_3 являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та перебуває серед осіб, які самовільно залишили військову частину. У зв?язку із цим останньому відмовлено у перетинанні державного кордону України.

В подальшому, 22.06.2026 солдата ОСОБА_3 затримано на підставі ст. 615 КПК України у місті Миколаєві Стрийського району Львівської області.

Крім того, упродовж 2026 року, але не пізніше 18.06.2026 більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 , маючи умисел, спрямований на отримання офіційних документів для їх подальшого використання як підстави для виїзду за межі України в умовах воєнного стану.

Реалізуючи задумане, ОСОБА_3 перебуваючи за адресою: смт. Розділ Стрийського району Львівської області, попередньо вступивши у змову з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, про спільне підроблення офіційних документів, для їх подальшого використання як підстави для виїзду за межі України в умовах воєнного стану, діючи умисно та узгоджено з останнім, спільно вчиняючи дії, безпосередньо спрямовані на підроблення офіційних документів, погодив зміст відомостей та передав такій особі через ТОВ «Нова Пошта» належний йому військовий квиток серії НОМЕР_4 , свої анкетні дані та іншу інформацію, необхідну для внесення до військового квитка завідомо неправдивих відомостей та виготовлення підробленої довідки про перебування у полоні.

У подальшому, отримав від особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, через ТОВ «Нова Пошта» військовий квиток серії НОМЕР_4 із завідомо неправдивим записом про звільнення з військової служби 28.04.2026 у зв?язку зі звільненням з полону та підробленими відбитками печаток військової частини НОМЕР_1 і ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також довідку №1071 від 17.11.2023 про перебування у полоні, достовірно знаючи, що фактично у полоні не перебував та уповноваженими органами такі документи йому не видавались.

Надалі, 18.06.2026 близько 21 год. 50 хв., солдат ОСОБА_3 реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, спрямований на використання завідомо підроблених офіційних документів, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що військовий квиток серії НОМЕР_4 , до якого внесено завідомо неправдивий запис про звільнення його з військової служби 28.04.2026 на підставі пункту «г» частини другої статті 26 Закону України «Про військовий бов?язок і військову службу», у зв?язку зі звільненням з полону та проставлено підроблені відбитки печаток військової частини НОМЕР_1 і ІНФОРМАЦІЯ_3 , які не відповідають офіційним відбиткам зазначених установ, а також довідка №1071 від 17.11.2023 про перебування у полоні, яка фактично уповноваженими органами не видавалася, є завідомо підробленими офіційними документами, прибув до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Шегині» Львівської області, з метою виїзду за межі України, за допомогою використання завідомо підроблених офіційних документів.

Станом на 18.06.2026 ОСОБА_6 з військової служби не звільнявся, статус військовослужбовця в останнього не припинений, однак під час проходження прикордонного контролю, на законну вимогу уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України, з метою підтвердження наявності права на виїзд за межі України, в умовах правового режиму воєнного стану, останній пред?явив паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також військовий квиток серії НОМЕР_4 і довідку №1071 від 17.11.2023 про перебування у полоні, достовірно знаючи, що зазначені документи є завідомо підробленими.

Зазначає, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: актом службового розслідування, заявою від командира військової частини НОМЕР_1 , наказами командира військової частини НОМЕР_1 , показаннями свідка ОСОБА_7 , повідомленням про підозру від 22.06.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Також, прокурор зазначає, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати і на теперішній час, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв?язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання; незаконно впливати на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій; вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_3 під час перебування поза межами військової частини до органів військового управління не звертався, заходів щодо повернення на військову службу не вживав, натомість вчинив злочини щодо підроблення документів з метою залишити територію України і таким чином ухилитися від проходження військової служби назавжди.

Прокурор вважає, що застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, окрім, як тримання під вартою не забезпечить виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе запобігти наведеним вище ризикам.

В судовому засіданні прокурор в повному обсязі підтримав клопотання з підстав що викладені в ньому. Додатково зазначив, що на стадії досудового розслідування обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв`язку із наявністю ризиків передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати на даний час. Просить подане клопотання задовольнити. Також вважає, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не зможе запобігти встановленим ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисниця адвокат ОСОБА_5 заперечували клопотання в частині визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Просили суд врахувати, що на утриманні обвинуваченого перебуває матір яка хворіє, та визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді мінімального розміру застави.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно із ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України законодавцем визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

В силу вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч.2 ст.331 КПК України, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 .

Як вбачається із ухвали слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 24.06.2026 в ході досудового розслідування кримінального провадження №62023100140000629 від 20.12.2023, обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 20.08.2026 із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів.

13.08.2026 обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст.408 КК України скеровано до Миколаївського районного суду Львівської області для розгляду.

Ухвалою суду від 14.08.2026, вказаний обвинувальний акт призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

На даний час, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 перебуває на розгляді в суді, судове слідство ще не розпочато, жодні докази не досліджувались, свідки не допитувались. Завершити судовий розгляд до 20.08.2026, не видається можливим.

При розгляді клопотання судом встановлено, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст.408 КК України. Як вбачається з обвинувального акту, доданого до нього реєстру, ОСОБА_8 на підставі зібраних доказів обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст.408 КК України.

Відповідно до положень ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.358 КК України є нетяжким злочином, ч. 4 ст. 358 КК України є кримінальним проступком, а кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст.408 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

При цьому, перевіряючи обґрунтованість підозри (обвинувачення), суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.

Згідно хвали слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 24.07.2026, при обранні на той час підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було встановлено наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: ризик переховування від суду; ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.

При розгляді клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурором доведено що встановлені при обранні запобіжного заходу ризики передбачені у п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати: обвинувачений може переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв?язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання; незаконно впливати на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій; вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_3 під час перебування поза межами військової частини до органів військового управління не звертався, заходів щодо повернення на військову службу не вживав, натомість обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень щодо підроблення документів з метою залишити територію України і таким чином ухилитися від проходження військової служби назавжди.

Також, при вирішенні цього клопотання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість дійти висновку про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Стосовно того, чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (частина 1 статті 184 Кримінального процесуального кодексу України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 .

Поряд з тим, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, в розмірі, встановленому ч.5 ст.182 КПК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст.194 КПК України обов`язків у разі внесення застави та звільнення з - під варти.

Так, відповідно до ч.ч.4,5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як вбачається з ухвали слідчого судді від 24.06.2026, при обранні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було визначено обвинуваченому заставу в розмірі 199680 гривень, що відповідає 60 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року) та узгоджується зі змістом ст.182 КПК України. Сторонами не надано суду доказів, які б давали підстави для зміни визначеного судом розміру застави.

При цьому суд критично оцінює посилання сторони захисту на те, що в обвинуваченого на утриманні перебуває матір, яка важко хворіє, оскільки суду не надано доказів, що матері обвинуваченого перебуває на його утриманні та він здійснює за нею догляд. Окрім того, медичні документи щодо стану здоров`я матері обвинуваченого свідчать про те, що обставини щодо стану здоров`я матері вже існували на час визначення обвинуваченому застави при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Доказів зміни матеріального стану обвинуваченого матеріали клопотання не містять.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, покласти на нього такі обов`язки:

- прибувати до слідчого , прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатися за межі Стрийського району, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну (у разі їх наявності/відновлення).

Згідно з ч.7 ст.194 КПК України, зазначені обов`язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Керуючись статями 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 194, 197, 314-316, 331, 369-372, 392, 395 КПК України, суд,

постановив:

кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст. 358, ч.4 ст.408 КК України, призначити до судового розгляду суддею одноособово на 31.08.2026 о 11 год. 20хв.

Судове засідання, відбудеться в приміщенні Миколаївського районного суду Львівської області (вул. Мазепи, буд. 29, м. Миколаїв, Стрийський район, Львівська область).

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу - тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», що за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, 20.

Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу становить 60 днів з 12 год 50 хв 19 серпня 2026 року по 12 год 50 хв 17 жовтня 2026 року, включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , заставу в розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 грн (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Миколаївського районного суду Львівської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA918201720355299001500000757).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 на строк до 17 жовтня 2026 року включно обов`язки:

- прибувати до слідчого , прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатися за межі Стрийського району, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну (у разі їх наявності/відновлення).

Роз`яснити ОСОБА_3 , що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 .

Копію ухвали направити до Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19», для її виконання в частині утримання обвинуваченого ОСОБА_3 .

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - протягом п`яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 20.08.2026.

Суддя ОСОБА_9