Рішення № 139151186, 20.08.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1429/26

Провадження № 2/352/1303/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гриньків Д.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

05.06.2026 року представник позивача звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 13.10.2025 року між сторонами укладено кредитний договір № 13.10.2025-100001406 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» було надано кредит позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування суми кредиту на його банківську картку № НОМЕР_2, у розмірі 11900грн, строком на 217 днів за процентною ставкою "Стандарт" -у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів та процентною ставкою "Економ" у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Комісія пов`язана з наданням кредиту - 900 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 900 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, унаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 35458 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11900 грн, по процентах в розмірі 18445 грн, по комісії за надання кредиту - 1071 грн, комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2142 грн, відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України - 1900 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

За указаних обставин позивач, звернувшись в суд із даним позовом, просив стягнути з позивача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 35458 грн та судові витрати.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, без її участі, проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, яка йому була вручена 18.06.2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача до суду надіслав відзив, у якому вказав, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, оскільки позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами сукупність юридичних фактів, які є необхідними для задоволення позову. Зокрема, на думку представника відповідача, позивач повинен довести факт належного укладення електронного договору саме відповідачем, факт належного доведення до відповідача істотних умов споживчого кредиту, факт отримання відповідачем одноразових ідентифікаторів та їх використання саме відповідачем, факт перерахування кредитних коштів саме на належний відповідачу платіжний засіб, правомірність включення до суми боргу комісій, правомірність застосування договірної умови про 170 000 відсотків річних за статтею 625 ЦК України, а також правильність розрахунку заборгованості.

Альтернативно, у випадку якщо суд дійде висновку про доведеність факту укладення електронного договору та фактичного отримання відповідачем грошових коштів, відповідач вважає, що заявлена сума не може бути стягнута у повному обсязі. За будь яких умов не підлягають стягненню проценти річних за статтею 625 ЦК України у розмірі 1 900 грн, нараховані на підставі явно неспівмірної умови про 170000 відсотків річних, а також комісії у розмірі 3 213 грн, якщо позивач не доведе реальність, індивідуальність, необхідність та фактичне надання відповідних послуг відповідачу. Крім того, заявлена позивачем сума процентів потребує перевірки, оскільки в матеріалах справи одночасно містяться дані про початкову суму кредиту 10 000 грн та про подальше збільшення суми кредиту до 11 900 грн на підставі додаткового договору, а отже суд має перевірити не тільки основний договір, але і належне укладення додаткового договору та належність його підписання відповідачем.

Представник позивача надіслала суду відповідь на відзив у якому вказала, що сторона, що заперечує проти доведених іншою стороною фактів, повинна надати докази, які спростовують такі факти, або належним чином обґрунтувати неможливість їх подання. Відсутність будь-яких доказів на підтвердження заперечень відповідача свідчить про їх декларативний характер і позбавляє суд можливості надати їм доказове значення.

Також зазначила, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Таким чином, було укладено спірний кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Зокрема, Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.

Крім того вказала, що договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань.

Зауважила, що не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копії цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнів у їх відповідності оригіналу (постанова Верховного Суду від 2804.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-20329св19).

Підкреслила, що позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. При цьому Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Вказала, що від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування. Просила позовні вимоги задовольнити.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.06.2026 року відкрито провадження у справі постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року постановлено клопотання представника відповідача задовольнити частково. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» оригінал кредитного договору № 13.10.2025-100001406 від 13.10.2025 року з додатками, а саме: заявкою, паспортом споживчого кредиту, пропозицією, відповіддю, інформаційним повідомленням, а також електронний оригінал додаткового договору та додатки до нього. На виконання даної ухвали 20.08.2026 року до суду надійшли докази.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 13.10.2025 року ОСОБА_1 ознайомився із пропозицією про укладення кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» та підписав її одноразовим ідентифікатором Е375 (доказ в електронному вигляді).

В подальшому 13.10.2025 року відповідач підписав заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення договору № 13.10.2025-100001406, згідно якого кредитодавець надає позичальнику кредит у сумі 10000 грн строком на 217 днів, дата повернення кредиту - 17.05.2026 року.

Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п.6 договору).

Згідно п. 7 договору Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

У відповідності до п. 8. Договору передбачена Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 9% від суми Кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "Комісія за обслуговування", "Комісія") - 900 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит (п. 9 договору).

Згідно п. 16 договору (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 3095.67%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 25676 грн. 93 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 15676 грн. 93 коп.

Відповідно до п. 17 договору сторони домовились, що Позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - "проценти річних").

Договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е375, який був надісланий на номер телефону НОМЕР_1 . (доказ в електронному вигляді).

Відповідно інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №905-0106 від 01.06.2026 року, підтверджено успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 13.10.2025 14:34:35 год. на суму 10000,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 890521862, призначення платежу: Видача за договором кредиту №13.10.2025-100001406, що здійснено на підставі договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», платіжна установа, якою є ТОВ «Універсальні платіжні рішення» приймає на себе зобов`язання надавати торговцю, яким є ТОВ «Споживчий центр» послуги з переказу коштів без відкриття рахунків (доказ в електронному вигляді).

В матеріалах справи міститься інформація отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію щодо користувача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його номер мобільного телефону НОМЕР_4 та адресу реєстрації проживання (доказ в електронному вигляді).

13.10.2025 року між тими ж сторонами було укладено додатковий договір до кредитного договору № 13.10.2025-100001406 від 13.10.2025 року, за яким Кредитодавець зобов`язується надати ОСОБА_2 у розмірі 1900 грн. 00 коп.; дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) - 13/10/2025. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2.

Сторони домовились, що Позичальник відповідно до даного Додаткового Договору зобов`язаний сплатити Комісію, пов`язану з наданням 2-го Траншу (частини Суми Кредиту) (надалі - "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) - 9% від суми 2-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 171 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми 2-го Траншу (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитодавцем та обліковується в день видачі Траншу, сплачується згідно Графіку платежів. 1.4. Комісія за обслуговування з дати укладення даного Додаткового Договору встановлюється у розмірі 1071 грн. 00 коп., починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. Кількість і порядкові номери чергових періодів, у яких сплачується Комісія за обслуговування, не змінюються даним Додатковим Договором, Комісія за обслуговування сплачується у чергові періоди №2-3. Грошова сума у розмірі різниці між Комісією за обслуговування у черговому періоді (у черговому періоді №1), у якому надається Транш, встановленою до та з дати укладення даного Додаткового Договору, становить 171 грн. 00 коп., нараховується та обліковується в день укладення даного Додаткового Договору та сплачується у складі відповідного чергового платежу згідно Графіку платежів, встановленого даним Додатковим Договором.

Додатковий договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора K447 (доказ в електронному вигляді).

Відповідно інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №904-0106 від 01.06.2026 року, підтверджено успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 13.10.2025 19:27:23 на суму 1900,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 890709771, призначення платежу: Видача за договором кредиту №13.10.2025-100001406. ( (доказ в електронному вигляді).

Згідно розрахунку заборгованості за договором 13.10.2025-100001406 від 13.10.2025 року, станом на 20.05.2026 року, відносно позичальника ОСОБА_1 , РНОКПП: ( НОМЕР_3 ), існує заборгованість в загальному розмірі 35 458 грн, з яких: основний борг - 11900 грн, залишок відсотків - 18 445 грн, залишок комісій 3213 грн та відсотки за ст. 625 ЦК України - 1900 грн. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось за період з 13.10.2025 року по 17.05.2026 року (217 днів). При цьому відповідачем не здійснювалось погашення заборгованості за кредитом (доказ в електронному вигляді).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Щодо стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки(штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних(боргових) зобов`язань

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Щодо одноразової комісії за надання та обслуговування кредиту.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.

Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи підтверджено, що 13.10.2025 року у встановленому вказаними заявкою та пропозицією порядку, а також у відповідності до Закону «Про електронну комерцію», ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 строком на 217 календарних днів уклали кредитний договір за заявкою в електронній формі № 13.10.2025-100001406 на суму 10000 грн за процентною ставкою у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, та процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт".

В подальшому, на підставі укладеного в електронній формі додаткового договору до договору № 13.10.2025-100001406, який підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, сума кредиту збільшилася до 11 900 грн та продовжено строк користування кредитними коштами на 217 днів.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору та додаткового договору до нього(оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та відповідно і додаткового договору, невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 13.10.2025-100001406 від 13.10.2025 року, з якими він попередньо ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір та додатковий договір до нього на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовими ідентифікаторами, які були надіслані на відповідний номер телефону позичальника.

За таких обставин, враховуючи положення законодавства, договір про споживчий кредит та додатковий договір до нього були підписані відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Суми позики 10000 грн та 1900 грн 13.10.2025 року були перераховані відповідачу на платіжну картку, що підтверджується інформацією ТОВ «УПР».

Посилання відповідача на не укладення кредитного договору в електронній формі, спростовується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема електронним кредитним договором № 13.10.2025-100001406 від 13.10.2025 року, який укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, що прирівнюється до власноручного підпису. Доказів протилежного стороною відповідача не надано. В свою чергу матеріали справи не містять відомостей щодо визнання недійсним спірного кредитного договору, відповідач не оспорював факт його укладання в судовому порядку та не звертався до банку із заявами щодо несанкціонованого використання кредитних коштів.

Доводи відповідача щодо відсутності доказів отримання кредитних коштів також не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріали справи містять інформацію ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів кредиту на банківську картку, реквізити якої були зазначені самим відповідачем при укладенні кредитного договору, що свідчить про належне виконання кредитором своїх зобов`язань.

Крім цього, судом встановлено, що згідно умов кредитного договору нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось за ставкою 1% в день протягом трьох чергових періодів згідно графіку платежів (31 день - 1 черговий період) та за ставкою 0,5% протягом решти чергових періодів, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість за відсотками становить 18445 грн (11900*1%*93дні+11900*0,5%*124 дні), нарахування відсотків здійснювалось за період з 13.10.2025 року по 17.05.2026 року (217 днів).

Відповідачем іншого розрахунку заборгованості суду не надано.

При цьому, наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання та обслуговування кредиту, яку передбачає кредитний договір № 13.10.2025-100001406 від 13.10.2025 року.

Умови кредитного договору, якими визначено права споживача, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що одноразова комісія за надання та обслуговування кредиту може передбачати плату за інші послуги, які банк зобов`язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови. Таким чином суму несплаченої комісії, за надання кожного траншу кредиту в розмірі 1071 грн (10000*9%+1900*9%) грн та сума комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі по 1071 протягом двох чергових періодів, тобто 2142 грн підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача відсотків за ст. 625 ЦК України, в розмірі 1900 грн, то суд вважає, що остання до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки (штрафу, пені) в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

Таким чином з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальній сумі 33558 грн.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2519,74 грн.

Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі з описом вкладення у розмірі орієнтовно 150 грн, при цьому до позовної заяви долучив квитанцію «Поштової служби «Е-пост» від 01.06.2026 №2092855 на загальну суму 130,98 грн, що складається з плати за пересилку - 72 грн, плати за друк документів 56,88 грн та сервісного збору 2,10 грн.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, поштові витрати позивача, які слід стягнути з відповідача становитимуть 130,98 грн.

На підставі ст.ст.549, 551, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12,13,81,247,259,263,265,268, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 13.10.2025-100001406 від 13.10.2025 року у сумі 33 558 (тридцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім) грн, яка складається з: 11 900 (одинадцять тисяч дев`ятсот) грн - заборгованості за тілом кредиту, 18 445 (вісімнадцять тисяч чотириста сорок п`ять) грн - заборгованості за процентами, 1 071 (одна тисяча сімдесят одна) грн - заборгованість з комісії за надання кредиту та 2 142 (дві тисячі сто сорок дві) грн - заборгованість з комісії за обслуговування кредиту.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений судовий збір у сумі 2 519 (дві тисячі п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 74 коп. та 130 (сто тридцять) грн 98 коп. - витрат позивача на поштові відправлення.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833;

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення складене в повному обсязі 20.08.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.