Рішення № 139146200, 21.08.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/968/26

Провадження 2/718/433/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат - Тарновецький Вадим Ілліч, до Акціонерного товариства «Сенс Банк», інтереси якого представляє адвокат Самокиша В.Ю., про захист прав споживачів та стягнення коштів (стягнення банківського вкладу),-

за участю учасників судового процесу:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Тарновецького В.І.

представника відповідача Самокиші В.Ю.

ВСТАНОВИВ:

01.04.2026 адвокат Тарновецький В.І. звернувся до Кіцманського районного суду Чернівецької області в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «Сенс - Банк» про захист прав споживачів та стягнення банківського вкладу.

Позовні вимоги мотивує тим, 03.10.2009 між Позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В. було укладено Договір № 129/1 банківського вкладу (депозитний вклад з виплатою відсотків щомісячно).

Згідно з пунктом 1.1. Договору банк продовжує дію договору № 129/1 від 03.10.2009 року в сумі 150 000 грн на умовах, визначених цим договором з нарахуванням 30,2% річних. Згідно з пункту 1.2 Договору депозитний вклад залучається з 03 жовтня 2009 року по 03 січня 2010 року.

Представник позивача вказує, що даний договір був укладений в кабінеті начальника Кіцманського відділення АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Сенс Банк») ОСОБА_2 у двох примірниках. Після внесення коштів на депозит начальник відділення банку Василькова Г.В. видала позивачу на руки банківське розпорядження про внесення коштів. У позивача дане розпорядження не збереглося, однак збереглися банківські документи (розпорядження) із зазначенням всіх необхідних реквізитів, які свідчать про розміщення позивачем депозиту в банку. 05 січня 2010 року відповідно до банківського розпорядження на продовження дії договору № 129/1 від 03.10.2009 та виплату відсотків відповідачем було продовжено договір банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009 на строк до 03.02.2010.

Окрім гривневого вкладу, позивачем у ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», було розміщено валютні вклади в доларах США та Євро.

14.05.2012 між Позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В. укладено Договір № 132 банківського вкладу, згідно з яким позивач розмістила на депозитному рахунку 15 600 доларів США. 26.02.2014 до суми депозиту в 15 600 доларів США додано відсотки по депозиту у сумі 2 496 доларів США, після чого загальна сума депозиту станом на 26.02.2014 збільшилася до 18 096 доларів США.

Також позивач 18.04.2014 додатково до валютного вкладу, що був відкритий згідно з договору банківського вкладу № 132 від 14.05.2012, внесла на депозит 3000 Євро.

Представник позивача зазначає , що у другій половині листопада 2014 року Позивачу стало відомо, що керівник Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Василькова Г.В. з понеділка 17.11.2014 не виходить на роботу, а в Кіцманському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк» вкладникам почали відмовляти у видачі вкладів та виплаті відсотків по депозитам. У зв`язку із цим, Позивач 20.11.2014 письмово звернулася до ПАТ «Укрсоцбанк» з заявою про повернення банківських вкладів на що отримала відповідь, що вказані нею договори банківського вкладу в ПАТ «Укрсоцбанк» не обліковується. Основною підставою неповернення коштів є позиція Банку, що між сторонами не було укладено договору вкладу, а факт привласнення коштів керівником відділення банку свідчить про наявність деліктних відносин, а тому питання відшкодування шкоди, завданої злочином повинно вирішуватися у межах кримінальної справи. Кошти розміщені в банку в розмірі 150 000 грн., 18 096 дол. США, 3000 Євро залишилися неповернутими.

24 листопада 2014 року Позивачу стало відомо про факт відкриття кримінального провадження щодо начальника Кіцманського відділення № 933 ОСОБА_2 щодо факту привласнення депозитних коштів фізичних осіб. Цього ж дня, позивач була допитана в якості свідка по кримінальному провадженню, а 22 грудня 2014 року ОСОБА_1 присвоєно статус потерпілої у кримінальному провадженні по факту заволодіння її коштами у сумі 150 000 грн 18 096 та 3000 Євро.

При цьому, ПАТ «Укрсоцбанк» провів внутрішнє службове розслідування від 06.03.2015 року за фактами допущених співробітниками Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» порушень впродовж 2008 - 2014 років; за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» відносно начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В. було порушено кримінальне провадження.

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, було проведено судово-почеркознавчу експертизу документів № 98-К від 28.01.2015, згідно з якою підписи на договорі № 129/1 банківського вкладу від 03.10.2009 року відкритого на ім`я Позивача та банківських розпорядженнях від 05.01.2010 року, від 26.02.2014, від 26.02.2014, від 18.04.2014 виданих на ім`я Позивача від імені банку належать начальнику Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковій Галині Вікторівні.

З огляду на викладене, з посиланням на наведені правові норми, правові висновки Верховного Суду та надані суду докази, позивач просить позов задовольнити та стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами банківського вкладу, а саме:

1.661 475,65 грн, що складається з:

?150 000,00 грн суми неповернутого банківського вкладу;

?460 360,58 грн інфляційних втрат;

?51 115,07 грн трьох процентів річних.

2.24 262,52 доларів США, що складається з:

?18 096,00 доларів США суми неповернутого банківського вкладу;

?6 166,52 доларів США трьох процентів річних.

3.4 022,30 євро, що складається з:

?3 000,00 євро суми неповернутого банківського вкладу;

?1 022,30 євро трьох процентів річних.

Таким чином, загальна сума заборгованості за гривневим вкладом становить 661 475,65 грн, а за валютними вкладами 24 262,52 доларів США та 4 022,30 Євро відповідно (гривневий еквівалент згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ).

Ухвалою суду від 02.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

05.05.2026 АТ «Сенс Банк» надав відзив, за яким вимоги ОСОБА_1 не визнав, оскільки ОСОБА_1 не надала належних доказів, які б підтверджували існування між сторонами правовідносин, а також доказів внесення коштів на депозит. Грошові кошти ОСОБА_1 на рахунках банку не обліковуються. Крім того, просив застосувати до вимог ОСОБА_1 пред`явлених в порядку ст.625 ЦК України, позовну давність, яка обмежується трьома роками з дня представлення позову.

Одночасно з відзивом представником АТ «Сенс Банк» було подано низку клопотань, зокрема: про призначення у справі комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів; про залучення ОСОБА_2 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; про витребування доказів щодо доходів ОСОБА_1 , у межах якого також порушувалося питання про обов`язкову участь позивачки в судових засіданнях; а також про зупинення провадження у справі до розгляду кримінального провадження № 718/470/17 за обвинуваченням колишнього начальника відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г. В.

Ухвалою суду від 25.05.2026 в задоволенні зазначених клопотань було відмовлено, водночас суд визнав обов`язковою участь позивачки ОСОБА_1 у судових засіданнях. Підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, додав, що дана категорія справ не є новою, з приводу вкладників ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») є усталена практика Верховного Суду, в тому числі і щодо позовної давності, яка не застосовується до вимог щодо повернення вкладу, та, відповідно, і до вимог про наслідки несвоєчасного повернення вкладу у виді 3 % річних, інфляційних витрат.

ОСОБА_1 погодилася з доводами, викладеними її представником та надала суду власні пояснення. Зокрема, зазначила, що грошові кошти передавала начальнику банку ОСОБА_2 . Також пояснила, що протягом певного періоду отримувала від ОСОБА_2 грошові кошти як нараховані проценти за вкладом, однак у зв`язку зі значним проміжком часу, що минув, а також поважним віком не змогла точно пригадати період та обставини таких виплат.

Представник відповідача адвокат Самокиша В.Ю в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладеним у відзиві.

З урахуванням доводів сторін, наданих під час розгляду справи та викладених у заявах по суті справи, досліджених письмових доказів, суд приходить до наступного.

Судом встановлено,що 03.10.2009 між позивачем Позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В. було укладено Договір № 129/1 банківського вкладу (депозитний вклад з виплатою відсотків щомісячно) (а.с.23-24).

Перше розпорядження про внесення коштів на депозит у позивача не збереглося, однак збереглися наступні банківські документи (розпорядження) із зазначенням всіх необхідних реквізитів, які свідчать про розміщення позивачем депозиту в банку.

Згідно з пункту 1.1. Договору банк продовжує дію договору № 129/1 від 03.10.2009 в сумі 150 000 грн. на умовах, визначених цим договором з нарахуванням 30,2% річних.

Згідно з пунктом 1.2 Договору депозитний вклад залучається з 03.10.2009 року по 03.01.2010 року.

05.01.2010 відповідно до банківського розпорядження на продовження дії договору № 129/1 від 03.10.2009 та виплату відсотків Відповідачем було продовжено договір банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009 на строк до 03.02.2010, а також Позивачу було виплачено відсотки у розмірі 11 325 грн. Загальна сума гривневого вкладу після виплати відсотків залишалася у розмірі 150 000 грн. (а.с. 25-26).

14.05.2012 між Позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку Василькової Г. В. було укладено договір банківського вкладу № 132, відповідно до умов якого ОСОБА_1 розмістила на депозитному рахунку грошові кошти в сумі 15 600 доларів США, що підтверджується банківським розпорядженням на внесення коштів на депозит від 26.02.2014 року, оформленим ПАТ «Укрсоцбанк», яке підтверджує наявність та розмір вкладу (а.с.27)

Відповідно до банківського розпорядження від 26.02.2014 , станом на зазначену дату на ім`я клієнта ПАТ «Укрсоцбанк» - ОСОБА_1 у Кіцманському відділенні банку, за договором банківського вкладу № 132 від 14.05.2012 був розміщений депозит у розмірі 15 600 доларів США. Датою закінчення строку депозиту визначено 14.11.2014. Пізніше, 26.02.2014 до суми основного вкладу в розмірі 15 600 доларів США були приєднані нараховані проценти в сумі 2 496 доларів США, унаслідок чого загальний розмір депозиту збільшився до 18 096 доларів США.

Крім того,18.04.2014 ОСОБА_1 внесла на депозит додаткові грошові кошти в розмірі 3 000 євро, що підтверджується банківським розпорядженням про внесення коштів на депозит від 18.04.2014 (а.с.28). Зазначений документ виданий Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк», підписаний начальником відділення Васильковою Г. В. та скріплений відповідною печаткою банку. Зі змісту банківського розпорядження від 18.04.2014 вбачається, що ОСОБА_1 , як клієнт ПАТ «Укрсоцбанк», відповідно до договору банківського вкладу № 132 від 14.05.2012 внесла на депозит 3 000 євро. При цьому датою закінчення строку депозиту також визначено 14.11.2014 .

20.11.2014 ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до поліції із заявою про вчинення злочину і повідомив (а.с.38-39), що під час проведеної 20.11.2014 перевірки встановлено, що начальник Кіцманського відділення № 933 Василькова Г. В., зловживаючи своїм службовим становищем, протягом тривалого часу отримувала від фізичних осіб значні суми грошових коштів як у національній, так і в іноземній валюті та від імені банку оформляла договори банківських вкладів.

Отримати пояснення безпосередньо від ОСОБА_2 під час проведення перевірки не виявилося можливим, оскільки, як зазначено у заяві банку, починаючи з 17.11.2014 вона не виходила на роботу, за місцем проживання була відсутня та на телефонні дзвінки не відповідала.

При цьому, за інформацією банку, отримані від клієнтів кошти фактично не зараховувалися на відповідні банківські рахунки, незважаючи на те, що оформлені документи містили підпис ОСОБА_2 та були скріплені печаткою банку.

Заява ПАТ «Укрсоцбанк» була прийнята Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області до свого провадження, та 21.11.2014 було відкрите кримінальне провадження за №12014260110000622 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.191 ч.3, 191 ч.4, 191 ч.5, 200 КК України.

Постановою про прилучення до кримінального провадження речових доказів від 26.02.2015 до матеріалів кримінального провадження № 12014260110000622 від 21.11.2014 в якості речових доказів було долучено документи, надані органу досудового розслідування потерпілою ОСОБА_1 (а.с.29)

Зокрема, до матеріалів кримінального провадження були долучені: договір банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009; розпорядження про продовження строку дії договору № 129/1 від 05.01.2010; два банківські розпорядження про внесення процентів на депозит від 26.02.2014; а також банківське розпорядження про внесення процентів на депозит від 18.04.2014 . Зазначені документи були визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження у встановленому законом порядку.

Згідно з висновком експерта № 98-К від 28.01.2015 року, складеним у межах кримінального провадження № 12014260110000622 від 21.11.2014 щодо ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 191 та ст. 200 КК України, було досліджено документи, що зберігаються в матеріалах зазначеного кримінального провадження. За результатами проведеного експертного дослідження встановлено, що підписи від імені банку на договорі банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009, укладеному на ім`я ОСОБА_1 , а також на банківських розпорядженнях від 05.01.2010 року, 26.02.2014 (двох розпорядженнях) та 18.04.2014, належать начальнику Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковій Г.В.(а.с.47-73)

Згідно з висновком судово-технічної експертизи документів № 209-К від 24.02.2015, проведеної у межах кримінального провадження № 12014260110000622 від 21.11.2014 щодо ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 191 та ст. 200 КК України, встановлено відповідність відбитків печатки та кліше «Укрсоцбанк», нанесених на досліджуваних документах, зразкам печатки банку.(а.с.74-103)

Зокрема, експертизою підтверджено, що відбитки печатки та кліше «Укрсоцбанк» на договорі банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009 року, укладеному на ім`я ОСОБА_1 , а також на банківських розпорядженнях від 05.01.2010, 26.02.2014 (двох документах) та 18.04.2014, нанесені кліше печатки ПАТ «Укрсоцбанк», зразки якої були надані експерту для проведення дослідження.

Судом також встановлено, що відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12014260110000622 від 21.11.2014 ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 191 та ст. 200 КК України. (а.с.43-46)

Зокрема, за змістом обвинувального акта, 03.10.2009 року, перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» та використовуючи своє службове становище, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 150 000 грн для розміщення на депозитному рахунку. Однак зазначені кошти, як вказано в обвинувальному акті, до каси банку внесені не були, відповідна операція в обліку банку не відображалася, а отримані кошти ОСОБА_2 привласнила та розпорядилася ними на власний розсуд.

З метою створення видимості належного оформлення депозитної операції ОСОБА_2 , відповідно до пред`явленого обвинувачення, оформила у службовому кабінеті Кіцманського відділення договір банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009 між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 на суму 150 000 грн., який підписала та засвідчила печаткою Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк». Крім того, нею було оформлено банківське розпорядження про внесення ОСОБА_1 коштів у розмірі 150 000 грн на депозит, яке також було підписане ОСОБА_2 та засвідчене печаткою банку.

Як зазначено в обвинувальному акті, надалі ОСОБА_2 продовжила аналогічні дії щодо коштів ОСОБА_1 . Так, нею було отримано від останньої 15 600 доларів США, що на момент їх отримання за відповідним курсом становили 124 644 грн, а 18.04.2014 року 3 000 євро, що за вказаним у обвинувальному акті курсом становили 46 666,50 грн. Згідно з пред`явленим обвинуваченням, ці кошти також не були внесені до каси банку та не відображені в бухгалтерському обліку, а ОСОБА_2 заволоділа ними на свою користь.

При цьому, як убачається з обвинувального акта, для створення у ОСОБА_1 враження про належне оформлення депозитних операцій ОСОБА_2 видавала їй банківські розпорядження про внесення коштів на депозит, які підписувала та засвідчувала печаткою Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк». Водночас, за версією сторони обвинувачення, фактичного відкриття відповідних депозитних рахунків на ім`я ОСОБА_1 у банку не відбулося.

Крім того, обвинувальний акт містить відомості про те, що у випадках звернення ОСОБА_1 до Кіцманського відділення банку щодо отримання процентів за депозитом ОСОБА_2 , з метою приховати факт заволодіння коштами та уникнути викриття, виплачувала їй проценти за рахунок власних коштів, створюючи таким чином видимість фактичного існування депозитних вкладів та належного виконання банком своїх зобов`язань.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовує вимоги до форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

У частині 3 статті 1060 ЦК України зазначено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

За частиною 2 статті 1070 ЦК України, проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (частина 5 статті 1061 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина статті 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що є недопустимою одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку правових відносин, на які поширюється його дія, втім з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої слабкої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг, страхування тощо.

У частині 3 статті 1060 ЦК України зазначено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ч.1ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що є недопустимою одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку правових відносин, на які поширюється його дія, втім з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої слабкої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг, страхування тощо.

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до чч.1, 5, 6ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8. Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10. Інструкції).

Пунктом 10.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах №492 передбачено порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 року №174та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 року за №790/19528, яка прийнята на заміну Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 року №337, (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Отже, письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час -час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Договори між Позивачем і ПАТ «Укрсоцбанк» укладені в письмовій формі з уповноваженою особою банку начальником Кіцманського відділення та посвідчений печаткою ПАТ «Укрсоцбанк».

Розпорядження щодо внесення коштів на виконання договору банківського вкладу між банком та позивачем за змістом і формою відповідають вимогам, які передбачені п.2.9 глави 2 розділу IV Інструкції №174 до оформлення іншого документу, яким підтверджено внесення коштів в банк, а саме: містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою ПАТ «Укрсоцбанк».

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).

У відзиві на позовну заяву представниця відповідача Самокиша В.Ю. посилалась на те, що договори банківських вкладів № 129/1 від 03.10.2009 та № 132 від 14.05.2012 не укладалися, кошти на рахунок не вносилися вказує, що кошти за цими договорами передавала безпосередньо колишньому начальнику Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковій Галині Вікторівна. Депозитні кошти за даними договорами необліковуються на рахунках у Банку. Позивач не перераховувала кошти на депозитний рахунок Банку кошти у розмірі 150 000 грн, 18 096 доларів США, 3000 євро. В касу Банку готівкою дані кошти Позивач також не вносила. АТ «Сенс Банк» звернув увагу суду на те, що відносно ОСОБА_2 за ч.ч.3-5 ст. 191, ч. 2 ст. 200 КК України розглядається кримінальна справа №718/470/17 у Заставнівському районному суді Чернівецької області. В п. 1.1.1 договору №129/1 від 03.10.2009 наданому Позивачем вказано, що внесення коштів підтверджується випискою. Розпорядження надані Позивачем не являються банківською випискою. Також вказує, що у відповідності до ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу №129/1 від 03.10.2009 є нікчемним, оскільки письмова форма не додержана, Позивачем не надано належних доказів внесення депозиту за даним Договором. Вказаний договір не укладався з Банком, в Банку він не обліковується, у Банку немає примірника такого договору. Договору банківського вкладу № 132 від 14.05.2012 взагалі Позивачем не надано. Наголошує, що прикладені до позову копії розпоряджень не можуть бути належним та допустимим доказом у справі, адже не відповідають вимогам закону.

Суд вважає наведені доводи відповідача необґрунтованими оскільки Верховний Суд України неодноразово зазначав, що відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов`язків за договором банківського вкладу (постанови Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-20цс12 та від 06 червня 2012 року у справі № 6-17цс12).

Наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №308/6023/15-ц).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року в справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21) зазначено, що:

«місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що факт укладення вказаних депозитних договорів підтверджується Витягом з електронного додатка до договору про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, що за своїм юридичним змістом фактично є формою банківської виписки (довідки) за всіма банківськими договорами позивача, що є предметом розгляду. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-244цс21)…» . Окрім того Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по цивільній справі № 175/4639/19 відступив від попередніх висновків Верховного Суду відносно нікчемності договорів банківського вкладу у випадку відсутності у вкладника первинного касового документа на внесення коштів на депозит.

Таким чином, 03 липня 2023 року Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові по справі №175/4639/19 відступила від висновку про нікчемність договору банківського вкладу внаслідок відсутності відповідних оригіналів банківських договорів та оригіналів первинних банківських документів (квитанцій) про внесення коштів на депозит. В подальшому Верховний Суд, у своїй постанові від 04 вересня 2024 року при розгляді аналогічної справи №718/2832/23 за позовом вкладника Особи 1 до АТ «Сенс Банк» (ПАТ «Укрсоцбанк»), за фактичних обставин справи відсутності у вкладника первинного договору банківського вкладу та первинних банківських розпоряджень на внесення коштів на депозит, застосував висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 03 липня 2023 року у справі № 175/4639/19, та скасував постанову Чернівецького апеляційного суду від 06.02.2024 року, якою було відмовлено у позові Особі 1 з підстав відсутності у нього самого договору банківського вкладу та первинного банківського розпорядження на внесення коштів на депозит.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) вказано, що:

«з огляду на те, що позивачі правомірно сподівалися на належне оформлення вказаних договорів вкладу з відповідачем, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами вже після передачі їх на депозит, отже, вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача. Позивачі не можуть бути відповідальними за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ними виконані умови укладених угод. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів про наявність між сторонами договірних правовідносин за договорами банківського вкладу.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02.06.2025 по справі № 306/44/22 зауважує, що договір банківського вкладу є реальним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу);

парламентом у частині першій статті 1059 ЦК України розмежовано власне письмову форму (тобто коли вчиняється сторонами письмовий договір, який підтверджує внесення коштів вкладником) та замінники письмової форми договору банківського вкладу (зокрема, ощадна книжка, сертифікат чи інший документ, коли письмовий договір не вчинявся сторонами). Письмова форма договору банківського вкладу внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми банку;

оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов`язків за договором банківського вкладу.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування статей 1058, 1059, 1064, 1065 ЦК України, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2023 року в справі № 306/1119/21 (провадження № 61-6392св23) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2023 року в справі № 308/9488/21 (провадження № 61-11449св23).

Отже, суд, оцінюючи доводи відповідача про неукладення договорів банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009 року та № 132 від 14.05.2012 року, відсутність обліку спірних коштів на рахунках банку та ненадання позивачкою первинних касових документів, виходить із правових висновків Верховного Суду, відповідно до яких невідображення банком отриманих від вкладника коштів у банківському обліку, відсутність відповідного рахунку чи первинного касового документа самі по собі не свідчать про недодержання письмової форми договору банківського вкладу та не є безумовною підставою для визнання такого договору нікчемним. З огляду на те, що банк самостійно визначає уповноважених працівників, порядок оформлення депозитних операцій та систему контролю за рухом коштів, порушення працівником банку встановлених правил щодо прийняття та обліку вкладу не може покладатися на вкладника. Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду зокрема викладені у постановах від 08.06.2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 03.07.2023 року у справі № 175/4639/19, від 04.09.2024 року у справі № 718/2832/23 та від 02.06.2025 року у справі № 306/44/22, суд вважає доводи відповідача щодо нікчемності договорів банківського вкладу та відсутності між сторонами договірних правовідносин необґрунтованими. При цьому суд виходить із того, що неналежне виконання працівником банку своїх службових обов`язків не може позбавляти вкладника права на повернення переданих банку коштів, а відсутність їх обліку в банку підлягає оцінці як невиконання банком своїх зобов`язань за договором банківського вкладу.

Також відповідач у відзиві посилається на те, що Експертний висновок № 98-К від 28.01.2015 та експертний висновок №209-К від 24.02.2015 проведені в кримінальному провадженні № 12014260110000622, копії яких додані до матеріалів справи, не можуть бути доказами у даній справі та тим більше не можуть підтверджувати факти належності підписів ОСОБА_2 та печаток Відповідача на розпорядженні, копії яких додано до позову. Вказує, що у висновку експерта від 24.02.2015 №209-К відсутній висновок на питання Яким же саме кліше нанесено відтиск печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» код 00039019 *КАСА № 1» кліше печатки, зразки якої міститься у журналі обліку та видачі печаток і штампів наданий на дослідження або іншим кліше на наданих Позивачем документах. Зазначає, що постановою Верховного суду від суду від 27.11.2024 у аналогічній справі 718/1305/23 за позовом Особа 1 до АТ «Сенс Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів, скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанції та направлено на новий розгляд дану справу у зв`язку із тим, що суди попередніх інстанцій ухилилися від обов`язку призначення експертизи у цій справі та не встановили обставин, які мають значення для правильного її вирішення.

Помилковим є твердження банку про те, що Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2024 року у аналогічній справі № 718/1305/23 (провадження № 61-18000св23) зробив висновок про наявність підстав для призначення комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів.

У постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 718/1305/23 (провадження № 61-18000св23) Верховний Суд зазначив, що, відмовляючи у задоволенні клопотань про призначення експертиз суди залишили поза увагою наявність сумнівів щодо справжності саме цього депозитного договору, про який позивач не згадувала у кримінальному провадженні, відповідне розпорядження про поповнення вкладу саме на 30 000 доларів США не надавала.

Натомість у справі, що розглядається, наданий позивачем договір та розпорядження були предметом дослідження експерта під час проведення експертизи у рамках кримінального провадження.

Також безпідставними є посилання АТ «Сенс Банк», що у висновку експерта № 209-К від 24 лютого 2015 року відсутній висновок на питання «Яким же саме кліше нанесено відтиск печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * код 00039019 * КАСА №1» кліше печатки, зразок якого міститься у журналі обліку та видачі печаток і штампів наданий на дослідження або інше кліше на наданих позивачем документах?», оскільки в у мотивувальній частині висновку експерта зазначено, що перераховані ознаки стійкості, суттєві, в їх сукупності індивідуальні та достатні для висновку, що відбитки печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1» нанесені кліше печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1», зразки якої надані на дослідження.

Також не заслуговують на увагу доводи АТ «Сенс Банк» про те, що експертні висновки, проведені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014260110000622 від 21 листопада 2014 року, є неналежними доказами, оскільки порушений порядок призначення експертизи.

Встановлено, що Акціонерне товариство «Сенс Банк» залучено до участі у кримінальному провадженні №12014260110000622 від 21 листопада 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.ч.3-5 ст.191, ч.2 ст.200 КК України в якості цивільного відповідача. У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, Акціонерне товариство «Сенс Банк» не було позбавлено можливості заявити клопотання про призначення повторної експертизи.

Суд відхиляє доводи АТ «Сенс Банк» щодо неналежності та недопустимості висновків експертів № 98-К від 28.01.2015 року та № 209-К від 24.02.2015 року, оскільки зазначені експертні дослідження безпосередньо стосувалися документів, наданих позивачкою, а їх проведення відбулося в межах кримінального провадження № 12014260110000622 від 21.11.2014 року, у якому АТ «Сенс Банк» залучено як цивільного відповідача. При цьому доводи відповідача щодо необхідності призначення експертизи з урахуванням постанови Верховного Суду від 27.11.2024 року у справі № 718/1305/23 не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки, на відміну від зазначеної справи, документи, надані ОСОБА_1 , уже були предметом експертного дослідження, за результатами якого встановлено належність підписів ОСОБА_2 та відповідність відбитків печатки зразкам печатки ПАТ «Укрсоцбанк». Посилання відповідача на відсутність у висновку № 209-К відповіді на поставлене питання також є безпідставним, оскільки відповідний висновок щодо використання конкретного кліше печатки міститься у мотивувальній частині експертного висновку. Крім того, саме по собі проведення експертиз у межах кримінального провадження не позбавляє їх доказового значення у цій цивільній справі, а АТ «Сенс Банк», будучи учасником кримінального провадження, не було позбавлене можливості оскаржити результати експертизи чи порушити питання про проведення повторної експертизи.

Отже, з урахуванням встановлених у справі обставин, надані позивачкою договір банківського вкладу та банківські розпорядження, які містять підпис начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г.В. та відбитки печатки банку, є належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження укладення договорів банківського вкладу та внесення позивачкою відповідних грошових коштів. Зазначені документи були предметом експертного дослідження, за результатами якого підтверджено належність підписів ОСОБА_2 та відповідність відбитків печатки печатці ПАТ «Укрсоцбанк». При цьому доказів недійсності зазначених правочинів судом не встановлено, а відповідачем таких доказів не надано.

Відповідно до частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За таких обставин суд доходить висновку про доведеність факту укладення договорів №129/1 від 03.10.2009 та №132 від 14.05.2012 банківського вкладу та внесення позивачкою грошових коштів за ними.

Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог Позивача.

АТ «Сенс Банк» позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві. Разом з тим представниця відповідача заявила про пропуск позивачкою строку позовної давності. Зазначила, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу. Згідно з частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у березні 2026 року, представниця відповідача вважає, що позивачкою пропущено встановлений законом трирічний строк звернення до суду з вимогами про стягнення коштів за договорами, зазначеними у позовній заяві. Також зазначає, що до вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, на її думку, підлягає застосуванню загальний трирічний строк позовної давності.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимоги вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу. У висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02.02.2026 по справі № 716/1842/24 зазначено, що правопорядок виключає застосування позовної давності до вимог про повернення вкладів, щоб гарантувати їх збереження у довгостроковій перспективі та стимулювати довіру до банків. Тобто в основі виключення вимог вкладника із сфери дії позовної давності є політико-правовим. Цей «імунітет» має поширюється на будь-яку вимогу вкладника щодо видачі (повернення) вкладу банком, іншою фінансовою установою. Зазначена гарантія охорони прав вкладника не залежить від обраного ним способу захисту прав, підстав пред`явлення такої вимоги, розірвання договору про банківський вклад за взаємною домовленістю сторін або в судовому порядку, відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом, чи навіть недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

На вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання про видачу вкладу позовна давність не поширюється відповідно до пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання.

У даній справі, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості у розмірі 150 000 грн, 18 096 доларів США та 3000 євро здійснюється з наступного дня після звернення позивача до банку з вимогою про повернення вкладу, а саме з 21 листопада 2014 року.

Відповідно до розрахунку інфляційних витрат та 3% річних по вкладу в гривнях за період з 21.11.2014 по 31.03.2026 (а.с.14-17) з Відповідача у порядку ч.2 ст.625 ЦК України повинні бути стягнуті:

- інфляційні втрати з грудня 2014 по березень 2026 року у розмірі 460 360,58 грн.

- 3% річних за період з 21.11.2014 по 31.03.2026 року у розмірі 51 115,07 грн.

Загальна заборгованість по вкладу в гривнях: 150 000 грн. (тіло депозиту) + 460 360,58 грн. (інфляційні втрати) + 51 115,07 грн. (3% річних) = 661 475,65 грн.

Відповідно до проведеного розрахунку по валютному банківському вкладу за період з 21.11.2014 по 31.03.2026 (а.с.18) у розмірі 18 096 доларів США з Відповідача у порядку ч.2 ст.625 ЦК України повинні бути стягнуті:

- 3% річних за період з 21.11.2014 по 31.03.2026 у розмірі 6 166,52 дол.США.

Загальна заборгованість по вкладу в доларах США: 18 096 доларів США (тіло депозиту) + 6 166,52 доларів США. (3% річних) = 24 262,52 доларів США.

Відповідно до проведеного розрахунку по валютному банківському вкладу за період з 21.11.2014 по 31.03.2026 (а.с.19) у розмірі 3000 євро з Відповідача у порядку ч.2 ст.625 ЦК України повинні бути стягнуті:

- 3% річних за період з 21.11.2014 по 31.03.2026 року у розмірі 1 022,30 Євро.

Загальна заборгованість по вкладу в ЄВРО: 3000,00 Євро (тіло депозиту) + 1 022,30 Євро (3% річних) = 4 022,30 Євро.

Представником позивачки до матеріалів справи надано роздруківку з офіційного вебсайту Національного банку України щодо офіційного курсу гривні до іноземних валют станом на 31.03.2026 року (а. с. 120). Відповідно до зазначеного офіційного курсу НБУ, станом на 31.03.2026 року 1 долар США становив 43,7955 грн, а 1 євро 50,3123 грн. З урахуванням наведеного судом перевірено розрахунок ціни позову, відповідно до якого: 661 475,65 грн + (24 262,52 дол. США ? 43,7955 грн) + (4 022,30 євро ? 50,3123 грн) = 1 926 436,01 грн.

Разом із тим, оскільки станом на дату ухвалення рішення офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України, змінився, судом здійснено перерахунок гривневого еквівалента заявлених позовних вимог за офіційним курсом НБУ станом на 21.08.2026 року. Станом на 21.08.2026 року 1 долар США становить 44,6144 грн, а 1 євро 52,1301 грн.

Відтак, з урахуванням зазначеного курсу, розмір гривневого еквівалента заявлених позовних вимог становить: 661 475,65 грн + (24 262,52 дол. США ? 44,6144 грн) + (4 022,30 євро ? 52,1301 грн) = 1 953 616,32 грн.

Представником відповідача адвокатом Самокишею В.Ю. не оспорювалася правильність нарахування суми за ст.625 ЦК України.

Окрім того, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних за останні 12 років, що передують зверненню до суду в заявленому позивачем розмірі з відповідача, з огляду на доведеність належними та допустимими доказами законність вказаних нарахувань.

Щодо стягнення судового збору.

Як передбачено ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, у 2026 році мінімальний розмір судового збору становить 1 331,20 грн, а максимальний 16 640 грн.

Враховуючи, що ціна позову становить 1 926 436,01 грн, 1 відсоток від ціни позову становить 19 264,36 грн, що перевищує встановлений законом максимальний розмір судового збору. З огляду на те, що у 2026 році максимальний розмір судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 16 640 грн, саме в зазначеному розмірі підлягає визначенню судовий збір у цій справі.

З огляду на вказані вимоги, з відповідача Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 16 640 гривень.

На підставі викладеного, ст.ст.4, 15, 16, 509, 526, 608, 610, 625, 1058, 1059, 1060, 1061, 1068, 1070 ЦК України, ст.ст.1, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», керуючись ст.ст.1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СенсБанк» про захист прав споживачів та стягнення банківського вкладу задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «СенсБанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ: 23494714) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по неповернутому банківському вкладу в розмірі 661475,65 гривень, що складається з 150 000 грн. - неповернутого банківського вкладу, 460 360,58 грн. - інфляційних втрат та 51 115,07 грн. - трьох процентів річних.

Стягнути з Акціонерного товариства «СенсБанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ: 23494714) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по неповернутому банківському вкладу у розмірі 24 262,52 доларів США, що складається з 18 096,00 доларів США - неповернутого банківського вкладу та 6 166,52 доларів США - трьох відсотків річних, гривневий еквівалент якого становить відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним Банком України станом на дату прийняття рішення 1 082 457,77 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «СенсБанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ: 23494714) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по неповернутому банківському вкладу у розмірі 4022,30 Євро, що складається з 3000 Євро - неповернутого банківського вкладу та 1022,30 Євро - трьох відсотків річних, гривневий еквівалент якого становить відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним Банком України станом на дату прийняття рішення, 209 682,90 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «СенсБанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ: 23494714) на користь держави 16 640 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ: 23494714.

Суддя Василь Скорейко