Рішення № 139144595, 27.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1131/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської окружної прокуратури Харківської області (Григорівське шосе, 52, місто Харків, 61098) в інтересах держави в особі Нововодолазької селищної ради (63202, Харківська область, Харківський район, сел. Нова Водолага, вул. Донця Григорія, 14; код 04397997)

до відповідача - 1. Комунального некомерційного підприємства "Нововодолазька центральна лікарня" (63202, Харківська область, Харківський район, сел. Нова Водолага, вул. Амосова Миколи; код 02002724),

2. Фізичної особи-підприємця Лемешка Артура Олександровича ( АДРЕСА_1 )

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 657 986,00 грн

за участю представників:

прокурор Ковпик О.С.

позивача не з`явився

відповідача 1 Мозговий М.В.

відповідача 2 Дем`янов В.А.

ВСТАНОВИВ:

Харківська окружна прокуратура Харківської області звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Нововодолазької селищної ради до 1. Комунального некомерційного підприємства "Нововодолазька центральна лікарня" та 2. ФОП Лемешка Артура Олександровича, в якій просить суд:

- Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 23.10.2025 до Договору про закупівлю товарів № 07/08 від 07.08.2025, укладену між комунальним некомерційним підприємством "Нововодолазька центральна лікарня" Нововодолазької селищної ради (код ЄДРПОУ: 02002724) та фізичною особою-підприємцем Лемешко Артуром Олександровичем (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 21.11.2025 до Договору про закупівлю товарів № 07/08 від 07.08.2025, укладену між комунальним некомерційним підприємством "Нововодолазька центральна лікарня" Нововодолазької селищної ради (код ЄДРПОУ: 02002724) та фізичною особою-підприємцем Лемешко Артуром Олександровичем (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- Стягнути з фізичної особи-підприємця Лемешко Артура Олександровича (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Нововодолазької селищної ради (код ЄДРПОУ: 04396555) 657 986,00 гривень;

- Судові витрати стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог за наступними реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 прийнято позовну заяву Харківська окружна прокуратура Харківської області до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1131/26, розгляд якої призначити за правилами загального позовного провадження; проведення підготовчого засідання у справі призначено на 30 квітня 2026 року об 10:00.

17.04.2026 до суду від представника першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 9358), в якому останній заперечує проти вимог прокурора та їх обґрунтуванням, наголошуючи, що при укладенні спірних додаткових угод сторонами дотримано вимоги чинного законодавства України на той момент, а необхідність в укладенні додаткових угод була обумовлена змінами цін такого товару на ринку, що підтверджується довідками Полтавської торгово-промислової палати від 06.10.2025 та 18.11.2025, наданими постачальником. При внесенні змін до умов договору сторони правомірно керувались нормами пункту 3-7 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі", підпунктом 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою КМУ від 12.10.2022 року №1178 в редакції до 01.09.2025 року. Одночасно відповідач 1 заперечує твердження прокурора про те, що надмірно сплачено саме бюджетні кошти, оскільки прокурором не враховано та не дано належної оцінки того, що КНП "Нововодолазька центральна лікарня" Нововодолазької селищної ради має джерелами доходів підприємства, також власні надходження підприємства. При цьому умовами договору визначено, що оплата здійснювалась як за рахунок коштів місцевого бюджету, так і за рахунок коштів власного бюджету.

23.04.2026 до суду від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх. 9745), в якій останній просить позовні вимоги керівника окружної прокуратури задовольнити в повному обсязі, наголошуючи, що надані листи Полтавської торгово-промислової палати носять виключно фактографічно-інформаційний характер і не можуть вважатися належним та достатнім документальним підтвердженням істотного коливання ціни на ринку, яке робило б виконання договору за початковою ціною очевидно невигідним для постачальника у розумінні ст. 652 Цивільного кодексу України, а незгода відповідача з позовними вимогами спрямована виключно на уникнення відповідальності за неправомірні дії.

24.04.2026 до суду від представника другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 9909), в якому останній заперечує проти вимог прокурора та просить у задоволенні позову відмовити повністю, наполягаючи на чіткій відповідності дій відповідачів нормам закону, що діяв на час укладення договору, При цьому відповідач 2 наголошує, що за період часу з вересня 2025 по березень 2026 року (по факту це період опалювального сезону 2025/2026pp), ріст цін на паливні гранули (пелети) на ринку становив від 8800грн/т у вересні і аж до 14500 грн/т у березні 2026 року; цей ріст був постійний, оскільки на ринку твердого палива спостерігався значний його дефіцит; багато заводів стояло; за відсутності електроенергії, поставки сировини зривались; виробництво твердого палива суттєво зменшилось. В свою чергу, другий відповідач зміг забезпечити КНП «Нововодолазька центральна лікарня» Нововодолазької селищної ради визначену договором №07/08 кількість палива в максимально можливі короткі строки. По факту, укладені додаткові угоди не дали зірвати опалювальний сезон у КНП. Одночасно відповідач 2 наголошує, що кошти на придбання палива за договором були з двох джерел - місцевого бюджету та від власної господарської діяльності лікарні. Прокурор свідомо не розділяє їх та стверджує про якісь порушення і збитки, які завдані саме місцевому бюджету. Заявлена до стягнення з мене сума є загальною. При цьому, прокурор жодним чином не пояснює її відносно джерел фінансування договору.

У підготовчому засіданні 30.04.2026 у справі задоволено клопотання другого відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановлено протокольну ухвалу відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 04 червня 2026 року о 10:00 год.

У підготовчому засіданні 04.06.2026 р. постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 06.07.2026 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 25 червня 2026 року о 13:00 год.

У судовому засіданні 25.06.2026 р. постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 23.07.2026 р. о 10:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

В судовому засіданні 23.07.2026 прокурор підтримав позов у повному обсязі.

Представник позивача у призначене судове засідання 23.07.2026 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені судом належним чином, відповідно до ст. 120, 121, п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Представник першого відповідача в судовому засіданні по розгляду справи по суті 27.07.2026 просив у задоволенні позову відмовити повністю

Представниця другого відповідача в судовому засіданні по розгляду справи по суті 27.07.2026 проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до вимог статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У судовому засіданні, 27.07.2026, судом оголошено скорочений текст (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Харківською окружною прокуратурою здійснено опрацювання відомостей, розміщених у відкритому доступі на веб-порталі Уповноваженого органу з питань публічних закупівель «Prozorro» - https://prozorro.gov.ua та встановлено, що за результатами проведеної закупівлі UA-2025-07-30-006563-a 07.08.2025 Комунальним некомерційним підприємством "Нововодолазька центральна лікарня" Нововодолазької селищної ради (перший відповідач, замовник) з ФОП Лемешко Артуром Олександровичем (другий відповідач, постачальник) було укладено договір № 07/08 про закупівлю товарів «Код ДК 021:2015 09110000-3-Тверде паливо (пелети паливні з лушпиння соняшника, 8мм, ДСТУ 7124)» (Договір), відповідно до Специфікації, яка після її підписання є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна Товару зазначається у Специфікації, що додається до Договору. Відповідно до Специфікації (Додаток № 1) ціна за одиницю виміру (тонна) без ПДВ становить 8 000,00 гривень.

Пунктом 2.2 договору узгоджено, що загальна сума договору складається з суми вартості товару, поставленого постачальником протягом дії цього договору та становить: 2800000,00 грн (два мільйони вісімсот тисяч грн. 00 коп.), ПДВ не передбачено: за рахунок коштів місцевого бюджету 1800000,00 грн. (один мільйон вісімсот тисяч грн. 00 коп.), ПДВ не передбачено, за рахунок коштів власного бюджету (коштів від господарської діяльності підприємства) - 1000000,00 грн. (один мільйон грн. 00 коп.), ПДВ не передбачено.

Сума Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін у випадках, передбачених Законом. (п. 2.3 договору)

Згідно п. 2.4. договору, джерело фінансування: кошти місцевого бюджету, кошти власного бюджету (кошти від господарської діяльності підприємства).

Строк постачання Товару: до 20 грудня 2025 року (п. 5.1. договору) .

За пунктом 4.2 договору, ціна за одиницю товару в Договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого Товару на ринку, що відбулося з моменту укладення Договору про закупівлю або останнього внесення змін до Договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю Товару. Зміна ціни за одиницю Товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого Товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю Товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого Товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в пункті 2.2. Договору.

У Специфікації до договору № 07/08 від 07.08.2025 року сторонами було погоджено постапвку товару у кількості 350 тон по ціні за одиницю 8000,00 грн на загальну суму 2800000,00 грн: за рахунок коштів місцевого бюджету 1800000.00 грн, за рахунок власного бюджету 1000000,00 грн.

Судом встановлено, що протягом дії договору № 07/08 від 07.08.2025 між його сторонами були укладені оспорювані прокурором у даній справі додаткові угоди, відповідно до яких сторонами внесені зміни до істотних умов договору, здійснено перегляд ціни та обсягів постачання товару, коригування загальної суми договору, а саме:

1. Додатковою угодою № 1 від 23.10.2025 до вказаного договору було внесено наступні зміни:

- Сторони домовились зменшити суму договору на 25,00 грн;

- пункт 2.2 Договору викладено у такій редакції: «2.2. Загальна сума Договору складається з суми вартості Товару, поставленого Постачальником протягом дії цього Договору та становить: 2799975,00 грн. (два мільйони сімсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять грн. 00 коп.), ПДВ не передбачено: за рахунок коштів місцевого бюджету 1800000,00 грн. (один мільйон вісімсот тисяч грн. 00 коп.), ПДВ не передбачено; за рахунок коштів власного бюджету (коштів від господарської діяльності підприємства) - 999975,00 грн. (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять грн. 00 коп.), ПДВ не передбачено.

Специфікацією до договору № 07/08 від 07.08.2025 року в редакції від 23.10.2025 року погоджено поставку товару у кількості 302 тон по ціні за одиницю 9250,00 грн на загальну суму 2799975,00 грн: за рахунок коштів місцевого бюджету 1800000.00 грн, за рахунок власного бюджету 1000000,00 грн.

Як наголошує прокурор, додатковою угодою № 1 ціна за тонну пелетів паливних з лушпиння соняшнику визначена в розмірі 9250 грн, тобто її збільшено на 15,625 % від ціни, визначеної у договорі.

2. Додатковою угодою № 2 від 21.11.2025 до вказаного договору було внесено наступні зміни:

- Сторони домовились зменшити суму договору на 389,00 грн;

- пункт 2.2 Договору викладено у такій редакції: «2.2. Загальна сума Договору складається з суми вартості Товару, поставленого Постачальником протягом дії цього Договору та становить: 2799586,00 грн. (два мільйони сімсот дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість грн. 00 коп.), ПДВ не передбачено: за рахунок коштів місцевого бюджету 2720000,00 грн. (два мільйони сімсот двадцять тисяч грн. 00 коп.), ПДВ не передбачено; за рахунок коштів власного бюджету (коштів від господарської діяльності підприємства) - 79586,00 грн. (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість грн. 00 коп.), ПДВ не передбачено.

Специфікацією до договору № 07/08 від 07.08.2025 року в редакції від 21.11.2025 року погоджено поставку товару: у кількості 91 тон по ціні за одиницю 9250,00 грн на загальну суму 841750,00 грн; 176,7 тон по ціні за одиницю 11080,00 грн на загальну суму 1957836,00 грн. Всього 2799586,00 грн: за рахунок коштів місцевого бюджету 2720000,00 грн, за рахунок власного бюджету 79586,00 грн.

Підставою для укладання додаткової угоди № 2 стала довідка (листа) Полтавської торгово-промислової палати України від 18.11.2025 №24.14-05/339 "Про динаміку коливання (зростання) середньоринкових цін на паливні пелети на внутрішньому ринку України в порівнянні цін станом на 01.10.2025р. та 17.11.2025р.", складена за зверненням другого відповідача, за якою на підставі порівняльного аналізу комерційних пропозицій, що публікуються на торгівельних майданчиках в мережі Internet та електронній системі закупівель PROZORRO щодо поставки альтернативного палива палива (пелетів з лушпиння соняшника), відповідей на усні запити до постачальників зазначеної продукції, встановлено за даними Полтавської ТПП середньоринкові ціни (серед домінуючих) на внутрішньому ринку України станом на 01.10.2025р. та 17.11.2025р. на паливні пелети, а також відсоток коливання (зростання) середньоринкових цін в порівнянні цін станом на 01.10.2025р. та 17.11.2025р. на паливні пелети на внутрішньому ринку України, зроблено висновок, що: середньозважена ціна пелети (гранули) паливні, виготовлені з лушпиння соняшника станом на 01.10.2025 дорівнювала 9600,00 грн; станом на 17.11.2025 - 11500,00 грн, зміна (зростання) середньоринкової ціни дорівнювало + 19,79%

Як наголошує прокурор, додатковою угодою № 2 ціна за тонну пелетів паливних з лушпиння соняшнику для 176,7 тонн встановлена в розмірі 11 080,00 грн (її збільшено на 38,5 % від ціни, визначеної у Договорі), для іншої частини товару (91,0 тонна) ціна за тонну залишилася на рівні 9 250,00 грн. Таким чином, при укладенні додаткових угод № 1 та № 2 до Договору № 07/08 від 07.08.2025 про закупівлю товарів було порушено вимоги Закону України «Про публічні закупівлі».

Як вбачається з матеріалів справи, в період жовтень - листопад 2025 року, Фізичною особою-підприємцем Лемешко Артуром Олександровичем було поставлено, а Комунальним некомерційним підприємством Нововодолазька центральна лікарня» Нововодолазької селищної ради прийнято товар:

- на підставі видаткової накладної № 3 від 29.10.2025 поставлено 46,00 т по ціні за одиницю 9250,00 грн на суму 425500,00 грн;

- на підставі видаткової накладної № 4 від 29.10.2025 поставлено 45,00 т по ціні за одиницю 9250,00 грн на суму 416250,00 грн;

- на підставі видаткової накладної № 4 від 26.11.2025 поставлено 46,06 т по ціні за одиницю 11080,00 грн на суму 510344,80 грн;

- на підставі видаткової накладної № 5 від 27.11.2025 поставлено 71,86 т по ціні за одиницю 11080,00 грн на суму 796208,80 грн;

- на підставі видаткової накладної № 64 від 28.11.2025 поставлено 58,78 т по ціні за одиницю 11080,00 грн на суму 651282,40 грн.

Загальна сума сплачених за поставлений товар у кількості 267,7 тон склала 2799586,00 грн.

Стверджуючи про безпідставність та незаконність внесених сторонами до Договору № 07/08 від 07.08.2025 змін в частині збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% та, відповідно, недійсність оспорюваних у даній справі додаткових угод № 1 від 23.10.2025 № 2 від 21.11.2025 відповідно до статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", прокурор просить такі додаткові угоди визнати недійсними та в стягнути з ФОП Лемешко А.О. (відповідача) надмірно сплачені бюджетні кошти в загальній сумі 657 986,00 грн. (267,7 тонн х 8 000,00 = 2 141 600,00 грн; 91 тонн х 9250) + (176,7 тонн х 11080,00) = 2 799 586,00 грн; 2 799 586,00 2 141 600,00 = 657 986,00 грн)

Таким чином, означена сума прокурором обрахована як різниця між фактично сплаченою вартістю товару відповідно до його ціни, яка визначалася відповідно до недійсних додаткових угод до Договору № 07/08 та встановленою сторонами в Договорі № 07/08 вартістю за одиницю товару помножену на фактичну кількість товару поставленого другим відповідачем першому відповідачу згідно з первинними умовами укладеного сторонами Договору № 07/08, яка повинна була оплачуватися позивачем на користь відповідача 2 з врахуванням недійсності внесених в Договір № 07/08 подальших змін щодо збільшення вартості ціни товару, які перевищують 10 % від початково визначеної в договорі ціни природного газу.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 23 Закон України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на їх захист в суді у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, чинним законодавством визначено дві обов`язкових умови, за обов`язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави; 2) не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 зазначив, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

В обґрунтування позовних вимог прокурора посилається на порушення приписів статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з укладенням додаткових угод № 1 та № 2 на підставі яких збільшено ціну товару більше ніж на 10%, в порівнянні з тендерною пропозицією переможця торгів та умовами основного договору постачання товару.

Як встановлено судом, в межах дії договору № 07/08 від 07.08.2025, товар закуповувалався, зокрема, місцевого бюджету, для забезпечення діяльності закладу охорони здоров`я, що входить до сфери управління позивача. Укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства, як вважає прокурор, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів селищної ради, що були виділені на забезпечення охорони здоров`я та порушило економічні (майнові) інтереси у бюджетній сфері у вигляді переплати 657986,00 грн бюджетних коштів, виділених з обласного бюджету.

Оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, то у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів охорони здоров`я, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ, тощо.

Таким чином, порушенням інтересів держави у спірних правовідносинах полягає в тому, що внаслідок, як зазначає прокурор, неправомірного підвищення цін на товар на підставі додаткових угод до договору № 07/08 від 07.08.2025,, що в свою чергу призвело до сплати у надмірному розмірі коштів з місцевого бюджету.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Закон України «Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Отже, правомірне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить суспільний інтерес. З іншої сторони, недотримання законодавства у цій сфері такому інтересу однозначно не відповідає.

Крім того, за умовами договору, товар закуповувався у другого відповідача для забезпечення діяльності закладу охорони здоров`я. Законність використання коштів, передусім на лікарні, завжди викликає підвищений суспільний інтерес. І навпаки, будь-які порушення, пов`язані з незабезпеченням прав на охорону здоров`я, завжди викликає негативний суспільний резонанс, свідчить про неспроможність держави в особі державних органів та установ належним чином забезпечити реалізацію державної політики і потребує невідкладного вжиття заходів до усунення порушень.

Ураховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами прокурора, що у вказаному випадку в разі порушення інтересів держави є підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.

Враховуючи висновки викладені в постанові від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, де Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Тобто, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).

У пункті 8.16 постанові від 18.09.2024 у справі 918/1043/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб`єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб`єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.

У пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.

Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах як розпорядник коштів місцевого бюджету територіальної громади є Нововодолазька селищна рада, а відтак саме на Нововодолазьку селищну раду, покладаються функції контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів, в тому числі при проведення публічних закупівель, а тому остання в даному випадку становитиме собою орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави в розумінні Закону України «Про прокуратуру».

На підставі з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, окружною прокуратурою 04.02.2026 за №62-613ВИХ-26 до КНП «Нововодолазька центральна лікарня» Нововодолазької селищної ради та 11.02.2026 за №62-147-26 до Нововодолазької селищної ради скеровано запити в порядку абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з детальним описом виявлених порушень та вимогою надати копії документів, необхідних для підтвердження позовних вимог.

Харківською окружною прокуратурою 12.02.2026 отримано відповідь від КНП «Нововодолазька центральна лікарня» Нововодолазької селищної ради, в якій були надані запитувані документи.

Після цього, а саме 26.02.2026, окружною прокуратурою на адресу Нововодолазької селищної ради направлено повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вирішення питання стосовно наміру звернутись до суду з позовною заявою в інтересах держави.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивачем не вживала заходи щодо поновлення порушених прав, у тому числі.

Оскільки було порушено інтереси у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, а орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і будучи поінформованим про існування такого порушення, не здійснив захисту інтересів держави, у прокурора виникли підстави для представництва інтересів держави в особі Нововодолазької селищної ради шляхом пред`явлення даного позову, про що повідомлено позивача про прийняття прокурором рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Як свідчить зміст позовної заяви, прокурор виконав вимоги статті 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом у межах даної справи.

Щодо спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).

Частиною 1 статті 2 Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

За змістом частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

У пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачена така підстава зміни істотних умов договору як збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Згідно з пунктами 3-7 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Підпунктом 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), визначено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Таким чином, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, неухильним аспектом при застосуванні підпункту 2 пункту 19 Особливостей при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.

Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За змістом частин 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України Про державні закупівлі нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду №922/2321/22 від 24.01.2024).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору (додаткової угоди) і до внесення відповідних змін до нього.

Таким чином, збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, мусить бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до договору, а в разі наступних змін - між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.

Згідно усталеної практики Верховного Суду постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19, пункт 5.46 Постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).

Таким чином, лише якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар збільшилась на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди (або між додатковими угодами), обґрунтує та доведе, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), є підстави для внесення змін до договору.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

У постановах від 21.11.2024 у справі №920/19/24, від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зазначила, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 року у справі №913/368/19, від 11.05.2023 року у справі №910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

У постанові від 16.02.2023 у справі №903/383/22, прийнятій у подібних правовідносинах, Верховний Суд вже звертав увагу на те, що будь-який покупець товару за звичайних умов не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника".

При цьому, Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.06.2014 №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І Господарського процесуального кодексу України.

Зі змісту підпункту 2 пункту 19 Особливостей вбачається, що документ, який передає постачальник на підтвердження коливання ціни на ринку товару ініціюючи зміну істотних умов договору про закупівлю товару, має підтвердити саме зміну (коливання) ціни на ринку, тобто містити інформацію про попередню ціну і про ціну станом на певну дату.

Отже, для підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18.

При внесенні змін до договору в частині вартості товару, постачальнику потрібно не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №913/166/19.

Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника. На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у справі №910/13579/23.

Отже, на підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

З матеріалів справи вбачається, що для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку та в підтвердження обґрунтованості змін істотних умов договору, що має своїм наслідком підставу для внесення змін до Договору згідно з додатковими угодами № 1 та № 2 другим відповідачем надано довідку Полтавської торгово-промислової палати.

Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №926/3244/22), де, зокрема, зазначено на те, що довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.

З приводу аргументів відповідачів про те, що додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладені між сторонами відповідно до діючих як на час укладення основного договору, так і на час їх підписання Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, то постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану, (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 також вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Окрім того, у постанові від 02.02.2026 у справі № 922/2121/25 Верховний Суд зазначив, що Постановою № 1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.

Разом з тим, така Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі № 916/747/24, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 тощо).

Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного Договору та Додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась. Ураховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд зазначає, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України Про публічні закупівлі, зокрема пунктом 2 п`ятої статті 41, оскільки:

1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;

2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Схожих висновків щодо правозастосування Постанови №1178 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі №918/694/23.

Відтак, укладаючи спірні Додаткові угоди та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони Договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Доводи відповідачів щодо пріоритетності застосування до спірних правовідносин лише положень Постанови № 1178 фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення таких норм права, що не має нічого спільного з їх дійним змістом.

Кількість, ціна і асортимент товару визначаються Специфікацією (Додаток №1).

Специфікацією до Договору передбачено, що ціна за одиницю виміру (тонна) без ПДВ - 8000,00 гривень.

Разом з тим, при укладанні додаткової угоди №1 від 23.10.2025 та додаткової угоди №2 від 21.11.2025, сторони збільшили ціну непоставленої частини товару, порівняно з первісними умовами Договору на 15,625% та 38,5% відповідно.

Зазначене є порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою передбачено, що обмеження 10% щодо зростання ціни застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі.

Суд зауважує, що відповідач-2 не заперечував проти визначених цінових показників, а лише посилався на правомірність підвищення ціни з мотивів росту ринкових цін, що, однак, не звільняє сторони договору про закупівлю від дотримання імперативно встановленої Законом максимальної межі такого підвищення.

Надана другим відповідачем довідка Полтавської торгово-промислової палати не підтверджують належним чином саме пропорційність зміни ціни та не доводять об`єктивної необхідності її зміни у конкретному розмірі.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що вона містить виключно узагальнені показники середньоринкової ціни станом на дві дати з відсотком її зміни, без зазначення, зокрема, переліку та кількості досліджених суб`єктів господарювання, критеріїв формування вибірки, джерел отримання цінової інформації, методики розрахунку середньоринкової ціни. Довідка має інформаційний характер та ціни в яких можуть непропорційно змінюватися залежно від кількості товару, що пропонується до продажу, відстані, на яку здійснюється доставка, та умов розрахунків.

Крім того, сам по собі факт коливання ціни на ринку не є достатньою підставою для зміни ціни договору, якщо не доведено, що виконання договору на первісних умовах стало економічно невигідним або неможливим.

Доводи відповідачів щодо економічної доцільності укладення додаткових угод, а також можливих негативних наслідків у разі розірвання договору не можуть бути підставою для ігнорування прямих приписів закону, які мають імперативний характер.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання Додаткових угод недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, що Додаткові угоди № 1, 2 до Договору суперечать наведеним вище положенням ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому наявні підстави для визнання вказаних Додаткових угод недійсними відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Щодо позовних вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця Лемешко Артура Олександровича (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Нововодолазької селищної ради (код ЄДРПОУ: 04396555) 657 986,00 гривень,, отриманих на підставі недійсних додаткових угод, суд не знаходить правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Із застосуванням ст. 1212 ЦК України, як правової підстави для повернення коштів, одержаних на підставі недійсних додаткових угод про збільшення ціни товару в договорі про закупівлю, погодилась і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 під час перегляду справи №922/2321/22.

Із наданого прокурором розрахунку суми, що необґрунтовано сплачена комунальним некомерційним підприємством "Нововодолазька центральна лікарня" Нововодолазької селищної ради на користь ФОП Лемешко Артур Олександрович за Договором 07/08 вбачається що заявник виходить з того що фінансування всієї суми було здійснено за рахунок коштів місцевого бюджету.

Кожна сторона в суді повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень (статті 74 Господарського процесуального кодексу)

Натомість умовами укладеного сторонами договору було унормовано, що джерелами фінансування є кошти місцевого бюджету, кошти власного бюджету (кошти від господарської діяльності підприємства). Загальна сума Договору складається з суми вартості Товару, поставленого Постачальником протягом дії цього Договору та становить: 2800000,00 грн. (два мільйони вісімсот тисяч грн. 00 коп.), ПДВ не передбачено: за рахунок коштів місцевого бюджету 1800000,00 грн. (один мільйон вісімсот тисяч грн. 00 коп.), ПДВ не передбачено, за рахунок коштів власного бюджету (коштів від господарської діяльності підприємства) - 1000000,00 грн. (один мільйон грн. 00 коп.), ПДВ не передбачено.

Прокурором, в порушення приписів ст. 77 ГПК України не доведено, що фінансування поставленого товару у загальній сумі фактично відбулось за рахунок коштів місцевого бюджету, а відтак і не доведено, що вся заявлена сума є сума є надмірно сплаченої саме з державного/місцевого бюджету, що виключає можливість задоволення вимог прокурора в цій частині як недоведеного належними доказами.

У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку із частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України", no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, "Папазова та інші проти України", no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").

У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).

Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).

За таких обставин, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, а також у зв`язку з знаходженням на лікарняному судді Шатернікова М.І. з 03.08.2026 до 12.08.2026 року, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого частиною 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, а відтак повний текст рішення складено та її підписано суддею після виходу судді на роботу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 23.10.2025 та Додаткову угоду № 2 від 21.11.2025 до Договору про закупівлю товарів № 07/08 від 07.08.2025, укладену між комунальним некомерційним підприємством «Нововодолазька центральна лікарня» Нововодолазької селищної ради (код ЄДРПОУ: 02002724) та фізичною особою-підприємцем Лемешко Артуром Олександровичем (РНОКПП: НОМЕР_1 );

3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Нововодолазька центральна лікарня" (63202, Харківська область, Харківський район, сел. Нова Водолага, вул. Амосова Миколи; код 02002724) на користь Харківської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) 2662,40 грн судового збору сплаченого при подачі позову.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лемешка Артура Олександровича ( АДРЕСА_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) 2662,40 грн судового збору сплаченого при подачі позову.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "17" серпня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков