Рішення № 139143865, 21.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1583/26

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Н И В А», м. Вишневе Київської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Дистрибьюшн»,

м. Бровари Київської області

про стягнення 246 111,17 грн.,

без виклику представників;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «НИВА», м. Вишневе Київської області (далі по тексту ПрАТ «Н И В А») 28.05.2026 через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Дистрибьюшн», м. Бровари Київської області (далі по тексту ТОВ «Терра Дистрибьюшн»), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості в розмірі 246 111,17 грн., що складається з:

178 751,49 грн. основного боргу з орендної плати та компенсації комунальних послуг за Договором оренди №1НИВ0250019 від 01.10.2025 за лютий-березень 2026 року;

10 340, 95 грн. пені, нарахованої за період з 11.03.2026 по 27.05.2026,

53 625,45 грн. штрафу, нарахованого відповідно до умов п.7.2.1 Договору,

1034,10 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.03.2026 по 27.05.2026,

2359,18 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня по травень 2026 року.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтований тим, що відповідач всупереч умовам Договору оренди №1НИВ0250019 від 01.10.2025 в період з лютого по березень 2026 року належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання з оплати орендної плати та компенсації комунальних послуг за оренду нежитлового приміщення загальною площею 594,00 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова 10.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2026 позовну заяву ПрАТ «НИВА» залишено без руху, зобов`язано позивача усунути недоліки позовної заяви в строк не пізніше десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

11.06.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано виправлену позовну заяву, оформлену відповідно до вимог ст. 162, 164 ГПК України та надано довідку №153-10/81 від 21.02.2018, що підтверджує наявність рахунку в банку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2026 відкрито провадження у справі №911/1583/26 за правилами спрощеного позовного провадження.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача невідкладно здійснити реєстрацію електронного кабінету юридичної особи ТОВ «Терра Дистрибьюшн» (код ЄДРПОУ 46105840) в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, про що письмово повідомити суду.

Крім того, зобов`язав відповідача подати суду у строк п`ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази сплати орендної плати та компенсації комунальних послуг за Договором оренди №1НИВ0250019 від 01.10.2025 за період з лютого по березень 2026 року за користування нежитловим приміщенням загальною площею 594,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова 10 (частина 2 ст. 74 ГПК України).

16.06.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про долучення доказів.

30.06.2026 через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву, якому просить суд долучити до матеріалів справи копії платіжних доручень, що підтверджують повне погашення заборгованості перед ПрАТ «Н И В А». Крім того відповідач просить закрити провадження у справі №911/1583/26 у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Аналогічний відзив надійшов до суду 12.08.2026.

Відповідно до ч. 5 ст. 165 ГПК України копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ч. 6 ст. 165 ГПК України документи, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Суд встановив, що подані відповідачем відзиви не містять доказів направлення іншій стороні, що суперечить вимогам статті 165 ГПК України, у зв`язку з чим суд не бере викладену у відзиві позицію відповідача до увагу під час розгляду справи.

Разом з тим, відповідно до ч.9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

З огляду на те, що долучені до відзиву докази подані в електронній формі, суд враховує їх під час розгляду справи.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши позов ПрАТ «Н И В А» до ТОВ «Терра Дистрибьюшн» про стягнення 246 111,17 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

01.10.2025 між ПрАТ «Н И В А» (орендодавець) та ТОВ «Терра Дистрибьюшн» (орендар) був укладений договір №1НИВ0250019 оренди нежитлового приміщення (далі Договір), за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування

1) нежитлове складське приміщення загальною площею 572,00 кв.м (приміщення-1), на 1 поверсі будівлі складу (літ. Б),

2) нежитлове офісне приміщення загальною площею 22,0 кв.м (приміщення-2) на 2 поверсі буд. (літ. Б),

які знаходяться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 10 (п.1.1);

- об`єкт оренди передається орендарю 01.10.2025 по акту приймання-передачі (Акт №1) (п.1.5);

- орендар зобов`язаний вносити плату за користування об`єктом оренди в розмірах та в строки обумовлені цим договором. Плата за оренду нараховується орендареві з дати підписання сторонами акта №1 (п.3.1, 3.2);

- якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 10 числа поточного (оплачуваного місяця) місяця (п.3.3);

- орендодавець виставляє орендареві рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до додатка №2 до цього Договору. Орендар зобов`язаний сплачувати плату за оренду не пізніше строку, зазначеного в цьому договорі, незалежно від факту одержання ним зазначених рахунків. При неотриманні орендарем зазначених рахунків, плата за оренду розраховується орендарем самостійно відповідно до додатку №2 до договору (п.3.4);

- орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.), та витрати на комунальні послуги в місцях загального користування, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об`єкта оренди до загальної площі будівлі (п.3.6);

- компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за діючими тарифами. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги на підставі виставлених орендодавцем рахунків, згідно отриманих від орендодавця розрахунків фактичних витрат, а також у випадку встановлення орендодавцем лічильників на підставі їх показників (п. 3.6.1, 3.6.2);

- перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків або актів наданих послуг, ні пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та Акт наданих послуг. Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка та акта покладається на орендаря. У разі неотримання рахунка на компенсацію витрат на комунальні послуги за оплачуваний місяць або відповідного акта орендарем, останній зобов`язаний сплатити таку компенсацію у розмірі витрат на комунальні послуги за місяць, попередній оплачуваному. Після отримання рахунка або акта за такий оплачуваний місяць сторони проводять перерахунок (п.3.6.3);

- у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості (п.7.2);

- якщо період прострочення становить більше 1 календарного дня, то орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 10% від простроченої суми грошового зобов`язання (п. 7.2.1.1);

- якщо період прострочення становить 2-6 календарних днів, то орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 20% від простроченої суми грошового зобов`язання (п.7.2.1.2);

- якщо період прострочення становить більше 7 календарних днів, то орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 30 відсотків від простроченої суми грошового зобов`язання (п.7.2.1.3);

- строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об`єкта оренди за Актом №1 і закінчується 30.09.2026 (п.10.2).

Разом із договором сторони підписали план об`єкта оренди (додаток №1) та розмір плати за оренду, порядок розрахунків (додаток №2).

Відповідно до умов додатку №2, плата за оренду об`єкта оренди за кожний місяць складається з двох частин: Орендної плати та Додаткової плати. Додаткова плата є вартістю експлуатаційних витрат, які зазначені у п.1.2.2 Додатку №2.

Крім того, сторони погодили та підписали Додаток №3 до договору (комунальні платежі) та Додаток №5 (ліміти на використання орендарем комунальних послуг).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковий для виконання сторонами

Суд встановив, що за актом приймання-передачі №1 від 01.10.2025 (додаток №4), орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду об`єкт оренди: нежитлове складське приміщення загальною площею 572,00 кв.м на 1 поверсі будівлі складу (літ. Б та нежитлове офісне приміщення загальною площею 22,00 кв.м на 2 поверсі буд. (літ. Б), які знаходиться за адресою Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 10.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Сторони погодили, що плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 10 числа поточного (оплачуваного) місяця (п.3.3 Договору). При цьому, плата за оренду об`єкта оренди за кожний місяць складається з двох частин: Орендної плати та Додаткової плати.

На виконання пункту 3.4 Договору, позивач виставив відповідачу рахунок для сплати орендної плати за березень 2026 року №0000000077/2026 від 26.02.2026 на суму 97 085,07 грн.

Крім того, позивач виставив відповідачу акти здачі-прийняття надання послуг за оренду приміщень у березні 2026 року, а саме 0000000077/2026 від 31.03.2026.

Суд зазначає, що матеріали справи не місять доказів надіслання або вручення рахунків на оплату та актів здачі-прийняття, однак вказане не змінює обов`язок орендаря здійснювати плату за оренду об`єкта не пізніше 10 числа поточного (оплачуваного місяця) місяця (п.3.3 Договору).

Як вбачається із погодженого між сторонами п.3.4 Договору орендар зобов`язаний сплачувати плату за оренду не пізніше строку, зазначеного в цьому договорі, незалежно від факту одержання зазначених рахунків. При неотриманні орендарем зазначених рахунків, плата за оренду розраховується орендарем самостійно відповідно до додатку №2 до цього Договору.

Таким чином, відповідач мав самостійно розрахувати належну до сплати орендну плату керуючись погодженими між сторонами формулами її визначення та сплатити плату за оренду об`єкта не пізніше 10 числа оплачуваного місяця.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на те, що плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 10 числа поточного (оплачуваного) місяця, суд встановив, що строк внесення орендної плати за березень 2026 року сплив 10.03.2026, а з 11.03.2026 настало прострочення.

Суд, встановив, що відповідач сплатив позивачу орендну плату за березень 2026 року, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжної інструкції №126 від 30.03.2026 на суму 97 085,07 грн. із призначенням платежу «орендна плата за березень 2026 року, в т.ч. 20% 16 180,85 грн.».

Будь-яких заперечень щодо здійсненої оплати або доказів того, що вказана оплата врахована в інший період або за іншим договором, позивач не подав.

Таким чином, суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення орендна плата за березень 2026 року була повністю оплачена відповідачем до подання позовної заяви.

Також, заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу включає компенсацію витрат на комунальні послуги за лютий 2026 року та березень 2026 року.

Умовами договору передбачений обов`язок орендаря здійснювати компенсацію витрат на комунальні послуги на підставі виставлених орендодавцем рахунків або актів наданих послуг не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. При цьому, обов`язок по отримання рахунка та акта покладається саме на орендаря (п.3.6.3).

В контексті зазначеного, суд звертає увагу на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19 відповідно до якого наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18).

Для здійснення компенсації комунальних послуг позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату, а саме:

№000016392026/4823 від 28.02.2026 за лютий 2026 року на суму 43 724,17 грн.;

№000024132026/4823 від 31.03.2026 за березень 2026 року на суму 37 942,25 грн.

А також, акти здачі-прийняття наданих послуг №000016392026/4823 від 28.02.2026 за лютий 2026 року та №000024132026/4823 від 31.03.2026 за березень 2026 року.

З огляду на те, що орендар був зобов`язаний здійснювати компенсацію витрат на комунальні послугине пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, суд встановив, що строк оплати за компенсацію комунальних послуг

за лютий 2026 року сплив 10.03.2026, а з 11.03.2026 настало прострочення;

за березень 2026 року сплив 10.04.2026, а з 11.04.2026 настало прострочення.

Суд, встановив, що відповідач компенсував позивачу комунальні витрати за спірний період, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями

№165 від 27.04.2026 на суму 37 942,25 грн. із призначенням платежу «компенсація комунальних послуг за березень 2026 року, в т.ч. ПДВ 20,00% - 6323,71 грн.»

№176 від 06.05.2026 на суму 43 724,17 грн. із призначенням платежу «компенсація комунальних послуг за лютий 2026 року, у т.ч. ПДВ 20,00% - 7287,36 грн.»

За таких обставин, суд встановив, що відповідач повністю сплатив позивачу оренду плату за березень 2026 року та компенсував витрати комунальних послуг за лютий та березень 2026 року ще до подання даного позову позивачем.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20).

Відповідно до частини 3 статті 232, пункту 1 частини 5 статті 238 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливість включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов`язаних з вирішенням справи по суті, зокрема щодо закриття провадження щодо частини позовних вимог. Крім того, у частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі №911/1583/26 у частині стягнення 178751,49 грн. основного боргу належить закрити відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору шляхом постановлення відповідної ухвали. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання зі сплати орендної плати та компенсації комунальних послуг, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 10 340,95 грн. пені, нарахованої за період з 11.03.2026 по 27.05.2026.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2 Договору у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем,

Строк оплати Фактично сплаченоБорг, грнПеріод прострочення,Пеня, грн.оренда за березень 2026 року10.03.2026097 085,0711.03.26-29.03.261516,12 97 085,07 (ПІ №126 віл 30.03.2026)0 витрати за лютий 2026 року10.03.2026043 724,1711.03.26-05.05.262012,51 43 724,17 (ПІ №176 від 06.05.2026)0 витрати за березень 2026 року10.04.2026037 942,2511.04.26-26.04.26498,97 37 942,25 (ПІ №165 від 27.04.26)0 ВСЬОГО 4027,60встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 4027,60 грн., у зв`язку з чим заявлену вимогу слід задовольнити частково.

Крім того, за порушення строків сплати орендної плати та компенсації комунальних послуг понад 7 днів, позивач нараховує та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 53 625,45 грн. відповідно до п.7.2.1 Договору.

Згідно із пунктом 7.2.1 Договору до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення грошових зобов`язань: якщо період прострочення становить більше 1 календарного дня, то орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 10% від простроченої суми (7.2.1.1), якщо період прострочення становить 2-6 календарних днів, то орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 20% від простроченої суми (7.2.1.2); якщо період прострочення становить більше 7 календарних днів, то орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов`язання (7.2.1.3).

Суд звертає увагу сторін, що одночасне стягнення передбачених договором двох підвидів неустойки (пені та штрафу), не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

По-перше, у даному випадку сторонами застосовано два підвиди неустойки, а в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій, про що неодноразово наголошував Верховний Суд. По-друге, таке формулювання сторони погодили у Договорі на підставі вільного волевиявлення, що не суперечить положенням чинного законодавства.

Крім того, стаття 61 Конституції України вміщена у розділі ІІ Конституції «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина» відповідно не розповсюджується на господарсько-правову відповідальність юридичних осіб у господарських зобов`язальних відносинах.

Суд встановив, що відповідач порушив строки сплати орендної плати та компенсації комунальних послуг більше ніж на 7 днів, відтак, суд погоджується, що у позивача виникло право для нарахування штрафу відповідно до п.7.2 договору, а саме за ставкою 30% згідно з підпунктом 7.2.1.3.

Суд, перевіривши правильність нарахування штрафу позивачем, встановив, що такий здійснено арифметично вірно, розмір штрафу становить 53 625,45 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена повністю в заявленій сумі.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 1034,10 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.03.2026 по 27.05.2026 та 2359, 18 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня по травень 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, здійснивши власний розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір процентів річних за період прострочення до переддня фактичного виконання грошового зобов`язання становить 402,76 грн., вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 1143,33 грн., у зв`язку з чим вказані вимоги слід задовольнити частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ПрАТ «Н И В А» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Терра Дистрибьюшн» 4027,60 грн. пені, 53 625,45 грн. штрафу, 402,76 грн. процентів річних та 1143,33 грн. інфляційних втрат.

Звертаючись до суду з позовом, позивач за платіжною інструкцією №4695 від 18.05.2026 сплатив судовий збір у розмірі 3398,14 грн.

Разом із тим, враховуючи, що позовна заява була подана через систему «Електронний суд», судовий збір мав розраховуватись із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та за відповідною ставкою прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня календарного року. Тож виходячи із визначеної позивачем ціни позову 246 111,17 грн. при поданні позовної заяви судовий збір мав бути сплачений в сумі 2953,33 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тож позивач відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не позбавлений права вирішити питання про повернення зайво сплаченого судового збору в сумі 444,81 грн. (3398,14 - 2953,33) у спосіб подання до суду відповідного клопотання.

Оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, який прострочив грошове зобов`язання, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2662,40 грн.

Також частиною 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Тож позивач відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не позбавлений права вирішити питання про повернення сплаченого судового збору в сумі 290,93 грн. (2953,33 - 2662,40) у спосіб подання до суду відповідного клопотання.

Доказів понесення сторонами витрат на правову допомогу до матеріалів справи не долучено.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Н И В А»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Дистрибьюшн» (07403, Київська область, м. Бровари, вул. Москаленка Сергія, буд. 26, ідентифікаційний код 46105840)

на користь Приватне акціонерне товариство «Н И В А» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова 10, ідентифікаційний код 19253407; розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АТ "Укрексімбанк")

4027,60 грн. (чотири тисячі двадцять сім гривень шістдесят копійок) пені,

53 625,45 грн. (п`ятдесят три тисячі шістсот двадцять п`ять гривень сорок п`ять копійок) штрафу,

402,76 грн. (чотириста дві гривні сімдесят шість копійок) процентів річних,

1143,33 грн. (одну тисячу сто сорок три гривні тридцять три копійки) інфляційних втрат,

2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх