Постанова № 139134638, 19.08.2026, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1066/26

Провадження №3/145/249/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 селище Тиврів

Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Патраманський І. І. , розглянувши матеріали, що надійшли від ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності притягувався 08.05.2026 за ч. 1 ст. 130 КУпАП штраф у розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (справа № 145/388/26)

за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 06.06.2026 серії ЕПР 1 № 685794, 06.06.2026 о 19:58:00 год в с-щі Тиврів Вінницького району Вінницької області по вулиці Тиверська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Lexus", д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: під час спілкування водій мав різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, шкіри і очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно, в установленому законом.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Повар І.П. просив закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що ОСОБА_1 було зупинено за не увімкнення повороту. На місці запинки йому не було вручено направлення та не запропоновано пройти медичний огляд в медичному закладі.

В судовому засіданні досліджено письмові докази та відтворено відеозаписи, які долучено до матеріалів справи.

Суд, заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Відповідно до п.п. а, б п. 2.9. Правил дорожнього руху (далі ПДР) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (зі змінами) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 1.9. ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Положеннями частини першої ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 06.06.2026 серії ЕПР 1 №685794, 06.06.2026 о 19:58:00 год в с-щі Тиврів Вінницького району Вінницької області по вулиці Тиверська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Lexus", д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: під час спілкування водій мав різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, шкіри і очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився.

Як вбачається з відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського №798521, 06.06.2026 о 19:58:00 поліцейський автомобіль рухається по дорозі в селищі Тиврів. Попереду нього видно автомобіль марки "Lexus", д.н.з. НОМЕР_2 . Наблизившись до вказаного автомобіля поліцейськими подано звуковий спеціальний сигнал, після чого водій на автомобілі "Lexus" зупинився і вийшов з транспортного засобу. Поліцейський вийшов зі свого автомобіля та підійшов до автомобіля "Lexus", представився та попросив особу документи, як пізніше встановлено ОСОБА_1 . Поліцейський повідомив його про здійснення відеофіксації та попросив пред`явити документи на автомобіль та посвідчення водія. Поліцейським повідомлено ОСОБА_1 , що від нього чути запах алкоголю, та запропонував пройти огляд на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу або пройти огляд в лікарні. Крім цього поліцейський повідомив, що ОСОБА_1 може відмовитись від огляду, але на нього в такому разі буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 відмовляється проходити огляд. Поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що в такому разі на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовано факт відмови від проходження огляду, та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції приладу "Драгер" та до Тиврівська багатопрофільна лікарня, у якому також зафіксовано відмову ОСОБА_1 від огляду.

Згідно рапорту інспектора з РППСПД 1 ВП2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Мушенка С. від 06.06.2026 на ім`я начальника ВП 2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції Цехмейструка А.А., 06.06.2026 під час несення служби в добовому наряді в складі екіпажу "Форма 51" було зупинено водія ОСОБА_1 , жителя с-ще Тиврів, вул.Тиверська, 47, кв.11, який керував транспортним засобом Лексус ЕС 300 Н, д.н.з. НОМЕР_2 та під час зупинки водія та при перевірці документів у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. В подальшому спілкуванні з водієм, якому було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, або в медичному закладі, останній відмовився. Після чого, на ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст.130 КУпАП (а.с.8).

Згідно довідки інспектора САП ВВГ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Яремчук С.Ю. згідно ІКС ІПНП отримував посвідчення водія (а.с.9).

В матеріалах справи наявне повідомлення начальника ВП№2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області №136524-2026 від 10.06.2026, в якому зазначено, що у зв`язку із нестабільною роботою ІКС ІПНП при складанні адміністративного протоколу ЕПР 1 № 685794 від 06.06.2026 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 130 КУпАП було випадково збережено не вірну кваліфікацію правопорушення, тому просить вважати статтею вчинення правопорушення "ч. 2 ст. 130 КУпАП" взамін "ч. 1 ст. 130 КУпАП" (а.с.13).

Водночас, суд звертає увагу на те, що за ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. Протокол повинен складатися у точній відповідності із законом, оскільки відповідно до приписів ст. 254 КУпАП за своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до змісту ст. 279 КУпАП, при розгляді справи про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності, саме протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ, є предметом дослідження та оцінки суддею в судовому засіданні при розгляді справи по суті.

Системний аналіз приписів ст. 7, 254, 279 КУпАП визначає, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо неї.

Згідно зі статтею 2 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. При цьому стаття 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. Суть порушення, яке має значення для справи, формулюється у протоколі про адміністративне правопорушення. Саме цей документ встановлює в чому полягає правопорушення, тоді як суд, покликаний винести постанову, має лише обмежені повноваження щодо встановлення наявності / відсутності вини особи у скоєному.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З оглядна те, що судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення має відбуватися виключно в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, в якій уповноваженою на те особою зазначаються всі ознаки складу адміністративного правопорушення та обставини його вчинення, перекваліфіковувати дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, самостійно відшукувати докази винуватості такої особи.

У справі «Малофєєва проти росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип) рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З урахуванням викладеного суд не приймає доводи органу поліції щодо помилкового відображення у протоколі кваліфікації вчиненого правопорушення, оскільки в описі правопорушення не зазначено кваліфікуючої ознаки повторності, в протоколі зазначено ч. 1 ст. 130 КУпАП та з долучениого до протоколу відеозапису вбачається, що відносно ОСОБА_1 поліцейські складають протокол саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази в межах складеного відносно ОСОБА_1 протоколу та надавши їм оцінку, суд дійшов переконання, що ОСОБА_1 відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, порушив вимоги п. 2.5. ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою та доповнюють один одного, є належними, допустимими. достовірними та у своїй сукупності достатніми для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заперечення стороною захисту події і складу адміністративного правопорушення у даному випадку суд розцінює, як специфічний, обраний спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, за яке передбачене суворе покарання у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, є особою, яка підлягає адміністративній відповідальності, обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

Таким чином, аналізуючи матеріали справи, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 вчинив грубе порушення ПДР України, внаслідок якого могли настати тяжкі наслідки, керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, своїми діями наражав на небезпеку себе та інших громадян, не дивлячись на загальноприйняті норми поведінки та співжиття в суспільстві легковажно дозволив собі не проходити медичний огляд на законну вимогу працівника поліції, що свідчить про нехтування ним вказаних норм, тому, за таких обставин, вважаю за доцільне, з метою попередження вчинення ним грубих правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Положеннями ч. 2, 3 ст. 30 КУпАП передбачено, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Відповідно до постанови Тиврівського районного суду Вінницької області від 08.05.2026, яке набрало законної сили 19.05.2026, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ч. 2. ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Отже, невідбута частина стягнення у виді позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом за постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 08.05.2026 на момент розгляду справи складає 9 місяців.

Враховуючи положення ст. 30 КУпАП суд вважає за необхідне приєднати до стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом невідбуту частину стягнення, призначеного постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 08.05.2026, та остаточно визначити строк позбавлення права керування транспортним засобом 1 рік 9 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 130, 280, 283, 284, 287, 289, 291 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення за цією статтею у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Приєднати до стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, призначеного постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 08.05.2026, та остаточно визначити ОСОБА_1 строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом 1 рік 9 місяців.

Роз`яснити положення ст. 307, 308 КУпАП, відповідно до яких штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня отримання копії постанови, а у разі її оскарження - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у строк, зазначений вище, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір призначеного штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили з моменту закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Реквізити для сплати штрафу: р/рахунок № UA 418999980313080149000002001, призначення платежу: 21081300; серія ЕПР 1 номер протоколу 685794, одержувач: ГУК у Вінницькій обл./Він об./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Реквізити для сплати судового збору: розрахунковий рахунок №UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ 22030106, банк одержувача - Казначейство України, код за ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.

С Суддя: І. І. Патраманський

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.