Постанова № 139148376, 20.08.2026, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/762/26

Провадження №3/145/205/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 селище Тиврів

Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Патраманський І. І. , розглянувши матеріали, що надійшли від ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м.Гнівань Вінницького району Вінницької області Донецької області, мешканця АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

30.04.2026 о 18:50 год в с. Черемошне Вінницького району Вінницької області, по вулиці Ватутіна ОСОБА_1 керував самохідним електровелосипедом, при цьому мав виражені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, пояснив, що після роботи вживав спиртне. Не знав, що електровелосипедом також не можна керувати, коли випив. Щиро кається у вчиненому.

Суд, заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Відповідно до п.п. а, б п. 2.9. Правил дорожнього руху (далі ПДР) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.

Пунктом 2.5. ПДР визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 1.9. ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Положеннями частини першої ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 30.04.2026 серії ЕПР 1 №653923 30.04.2026 о 18:50 год в с. Черемошне Вінницького району Вінницької області, по вулиці Ватутіна ОСОБА_1 керував самохідним електровелосипедом, при цьому мав виражені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.

Відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду зафіксована на нагрудну бодікамеру поліцейського 798260, відеозапис з якої долучено до матеріалів справи.

В матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовано факт відмови від проходження огляду, та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції приладу "Драгер" та до КНП "Тиврівська багатопрофільна лікарня", у яких також зафіксовано відмову ОСОБА_1 від огляду.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 15 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які досягли 16-річного віку; автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії B1, B, C1, C, T), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - особам, які досягли 18-річного віку; автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії BE, C1E, CE), а також призначеними для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - особам, які досягли 19-річного віку; автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1E, DE, T) - особам, які досягли 21-річного віку.

В п. 1.10 Правил дорожнього руху визначено значення термінів, що наведені у цих Правилах.

Так, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Велосипедист - особа, яка керує велосипедом.

Транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Враховуючи вказане, оскільки наявність посвідчення водія на право керування електровелосипедом чинним законодавством України не вимагається, ОСОБА_1 не є водієм в розумінні правил дорожнього руху та положень ст. 130 КУпАП. Водночас він є особою, яка керує транспортним засобом та є учасником дорожнього руху, у зв`язку з чим на нього розповсюджуються вимоги Правил дорожнього руху та відповідальність за їх порушення.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд дійшов переконання, що ОСОБА_1 , відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою та доповнюють один одного, є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".

В своєму рішенні у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 "Трегубенко проти України").

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Юридична відповідальність має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 не є водієм в розумінні правил дорожнього руху, водночас він є особою, яка керує транспортним засобом та є учасником дорожнього руху, на нього розповсюджується санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП для інших осіб, які керують транспортним засобом.

Обставинами, які пом`якшують відповідальність, відповідно до ст. 34 КУпАП, суд визнає щире розкаяння та визнання своєї провини.

Обставин, які обтяжують відповідальність, відповідно до ст. 35 КУпАП, судом не встановлено.

Враховуючи вказане та характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, визнання ним своєї вини та його щире каяття, як обставини, що пом`якшують відповідальність, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, а також з урахуванням інших обставин справи, суд вважає за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Суд вважає, що саме таке стягнення буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 130, 280, 283, 284, 287, 289, 291 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення за цією статтею у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Роз`яснити положення ст. 307, 308 КУпАП, відповідно до яких штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня отримання копії постанови, а у разі її оскарження - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у строк, зазначений вище, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір призначеного штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Реквізити для сплати штрафу: р/рахунок № UA 418999980313080149000002001, призначення платежу: 21081300; серія ЕПР 1 номер протоколу 273584, одержувач: ГУК у Вінницькій обл./Він об./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Реквізити для сплати судового збору: розрахунковий рахунок №UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ 22030106, банк одержувача - Казначейство України, код за ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили з моменту закінчення строку на її апеляційне оскарження.

С Суддя: І. І. Патраманський

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.