Ухвала суду № 139133683, 20.08.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7767/26

Провадження № 1-кп/591/376/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року Зарічний районний суд міста Суми в складі: головуючого судді ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Суми у кримінальному провадженні за № 12026200480000903 від 10.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Харків Харківська область Україна; громадянство України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України

клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою

учасники судового провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3

сторони кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4

з боку захисту:

обвинувачений ОСОБА_2

адвокат ОСОБА_5 захисник обвинуваченого ОСОБА_2

адвокат ОСОБА_6 захисник обвинуваченого ОСОБА_7 в режимі ВКЗ

та установив:

На розгляді Зарічного районного суду м. Суми перебуває вказане кримінальне провадження на стадії підготовчого провадження.

20.08.2026 у судове засідання від прокурора Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 строком на 60 днів без визначення розміру застави. Клопотання мотивує тим, що ризики передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час застосування міри запобіжного заходу не зменшились, і в свою чергу продовжують існувати та виправдовують подальше його застосування. ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, що з урахуванням суворості можливого покарання може призвести до ухилення від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, яких ще не допитано судом, вчинити інше кримінальне правопорушення. Інші більш м`які запобіжні заходи, крім тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього обов`язків.

Обвинувачений та його захисник заперечили проти клопотання прокурора. Просили обрати до ОСОБА_2 альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Адвокат ОСОБА_5 уважає клопотання не обґрунтованим, оскільки подано без додатків на підтвердження викладених у ньому обставин.

Оцінка та мотиви Суду

Клопотання подано у порядку ч. 3 ст. 331 КПК України. Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні №, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 червня 2026 про продовження ОСОБА_2 строк тримання під вартою без визначення розміру застави, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування "обґрунтована підозра", який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання продовження запобіжного заходу.

При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження, що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за найвищим стандартом доказування "поза розумним сумнівом" у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

Прокурор у поданих клопотаннях зазначив, що наразі продовжують існувати встановлені під час досудового розслідування ризики, а саме переховування ОСОБА_2 від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , є особливо тяжким та відповідно передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

Означене покарання в разі визнання ОСОБА_2 винуватим повинне бути призначене до реального відбування, що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі "Ilijkov v. Bulgaria" (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. Вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_2 , про які вказує прокурор, є досить високою.

Рішення про продовження одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до КПК тягар доведення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, покладається на сторону обвинувачення, однак, в свою чергу, сторона захисту має переконати Суд і довести наявність умов, що мінімізують зазначені ризики і спростовують припущення прокурора щодо можливих неправомірних та недобросовісних вчинків обвинуваченого.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Виходячи з положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Метою застосування запобіжного заходу, в тому числі й такого виняткового, як тримання під вартою, відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені пп.1, 3, 5, ч.1 ст. 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Судом серед іншого, береться до уваги особиста ситуація обвинуваченого (вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, в Україні має стійкі соціальні зв`язки), проте, зважаючи на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, що суттєво впливає на здатність особи до самокерованої правослухняної поведінки при виконання ним процесуальних обов`язків та зменшення ризиків, з урахуванням існування наразі значного ризику переховування від суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не здатне забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Домашній арешт, застава, особисте зобов`язання чи порука із покладенням відповідних обов`язків, не усунуть ризики тиску на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, а також запобіганню вчинити інше кримінальне правопорушення.

Жодних об`єктивних даних, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та даних, які свідчать про наявність обставин, що можуть істотно вплинути на можливість продовження тримання під вартою ОСОБА_2 та стати підставою для скасування запобіжного заходу чи зміни запобіжного заходу на інший більш м`який, стороною захисту не надано та в ході судового розгляду справи не встановлено.

Таким чином, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого, на даній стадії судового провадження, встановлені судом ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, що за таких обставин переважає принцип поваги до особистої свободи, а отже не суперечитиме вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 , оскільки лише цей запобіжний захід зможе запобігти встановленим ризикам переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, підстав для визначення розміру застави суд не вбачає, оскільки вказане кримінальне провадження порушено щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Керуючись ст. 7, 9, 177, 178, 181,193 - 196, 331, 350, 370, 372, 395, 532, 615 Кримінального процесуального кодексу України, -

Постановила:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів до 18 жовтня 2026 року включно без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою - до 18 жовтня 2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1