Рішення № 139127259, 20.08.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/3135/24

Провадження № 2/505/1372/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

прокурора Подільської окружної прокуратури

Одеської області Нерубащенко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

ОСОБА_3 звернулась до Подільського міськрайонного суду із позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , батька її спільної з ним дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач є батьком дитини, однак фактично залишив її після народження та тривалий час не бере участі у її вихованні й утриманні. Офіційного шлюбу між ними укладено не було. На підставі рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 16.08.2012 з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини, однак останні чотири роки він їх не сплачує, у зв`язку з чим станом на 23.03.2024 утворилася заборгованість у розмірі 102 713,74 грн. Позивач також вказала, що з приводу несплати аліментів здійснюється досудове розслідування за ч. 1 ст. 164 КК України.

Позивач зазначає, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання та лікування дитини, не цікавиться станом її здоров`я, навчанням, розвитком та особистим життям, не спілкується з нею, не бере участі у її вихованні, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та лікування. Усі питання щодо виховання та утримання дитини позивач вирішує самостійно, дитина перебуває на її повному утриманні.

Також позивач посилається на те, що дитина проживає разом із нею та її чоловіком, який бере участь у її вихованні. За твердженням позивача, донька погоджується з позбавленням відповідача батьківських прав та бажає змінити прізвище і по батькові.

Позивач вважає, що наведені обставини свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та нехтування ним своїми обов`язками щодо виховання і утримання дитини, що є підставою для позбавлення його батьківських прав відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України.

Позиція відповідача

Відповідачем заяв по суті не подано.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.01.2025 матеріали справи за територіальною підсудністю передано до Подільського міськрайонного суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 12.05.2025 матеріали справи передано головуючому судді Дзюбинському А.О.

Ухвалою суду від 13.05.2025 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження. Визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання у підготовчому судовому провадженні. Доручено Органу опіки та піклування підготувати письмовий висновок у справі.

Ухвалою суду від 02.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Визнано обов`язковою явку позивача. Доручено Органу опіки та піклування підготувати письмовий висновок у справі.

08.12.2025 до суду надійшов від Органу опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі, представник третьої особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Позивачем подано заяву про приведення судове засідання за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги.

У судове засідання з`явився прокурор.

Суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ситуації, що розглядається, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Позиція сторін у судовому засіданні

У судовому засіданні прокурор зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись на висновок органу опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області № 445 від 01.12.2025 року щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видано 30.09.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Котовську Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис про народження № 398.

На даний час неповнолітня ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , вітчимом ОСОБА_5 та сестрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються довідкою, виданою головою правління ОСББ «Ступені 2» від 22.07.2024.

Відповідно до характеристики на неповнолітню ОСОБА_4 , складеної директором та класним керівником Фонтанського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, дитина характеризується позитивно. Марію виховує мати ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_5 , які беруть активну участь у вихованні дитини.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 16.08.2012 у справі № 1516/3219/12, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/6 частини з усіх його доходів, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 липня 2012 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 11.03.2024, здійсненого старшим державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Сітарчук О.О., заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 01.03.2024 становить 102 713,74 грн.

23.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до Подільського РУП ГУНП в Одеській області з заявою про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

Рішенням виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області № 445 від 01.12.2025 затверджено висновок Органу опіки та піклування Фонтанської сільської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, зазначено про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , становлять сімейні правовідносини щодо реалізації батьківських прав та виконання батьківських обов`язків стосовно малолітньої дитини, а також наявності чи відсутності передбачених законом підстав для позбавлення відповідача батьківських прав у зв`язку з можливим ухиленням від їх виховання.

Позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Спірні правовідносини склалися між сторонами з приводу позбавлення батьківських прав.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст.165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

Судом, не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, яка залишилась проживати з матір`ю.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, наразі ОСОБА_1 разом з дитиною проживають у Чеській Республіці. Дійсно, ОСОБА_2 самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї доньки. Проте, не встановлено вагомих підстав доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Крім того, представником Органу опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області було проведено телефонну бесіду з неповнолітньою ОСОБА_4 , яка повідомила, що її стосунки з батьком були добрими, батько її ніколи не ображав, проводив з нею вільний час навіть після того як батьки розлучилися.

Таким чином суд враховує, що сторони тривалий час проживають окремо, між ними існують конфліктні відносини, позивач з дитиною проживають за межами території України. Вказані обставини не звільняють відповідача від виконання батьківських обов`язків, однак не дають суду підстав дійти висновку про неможливість зміни його поведінки у майбутньому.

З огляду на те, що позбавлення батьківських прав є виключним заходом сімейно-правової відповідальності, який застосовується лише у разі доведеного свідомого нехтування батьківськими обов`язками та неможливості зміни поведінки матері чи батька, суд вважає передчасним застосування до відповідача такого заходу.

Отже за встановлених обставин судом не встановлено негативного впливу на психічний стан та розвиток неповнолітньої.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин, судом у справі не встановлено.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 47 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», п. 49 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).

За таких обставин, суд доходить висновку, що у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав необхідно відмовити, у зв`язку з відсутністю підстав застосовування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частинами першою-четвертою ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно із п. 1 ст.18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України).

Відповідно до частин першої, другої ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

П. п. 1, 3 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), в тому числі й на рівне виховання батьками.

Беручи до уваги всі встановлені судом обставини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, враховуючи викладені норми законів, суд доходить висновку про необхідність попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на неї.

На підставі ст. 51 Конституції України, ст. 19, 141, 164, 165, 180, 181 СК України, ст. 12, 15 ЗУ "Про охорону дитинства", керуючись ст. ст. 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та що у випадку ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки він може бути позбавлений батьківських прав.

Контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків покласти на Орган опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення буде складено 20.08.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_5

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04379746, місцезнаходження: Україна, Одеська область, Одеський район, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4, тел. 380487889209

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ