Рішення № 139126457, 19.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/4587/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також позивач) до Державної казначейської служби України (далі також ДКСУ, відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не здійснення перерахування грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 218123,88 грн, згідно виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/5584/20 у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей, відповідно до Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 №4901-VI;

- зобов`язання Державну казначейську службу України здійснити перерахування грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 218123,88 грн, згідно виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/5584/20, відповідно до Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 №4901-VI.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач безпідставно не здійснює перерахування коштів на виконання судового рішення у справі № 620/5584/20, чим порушує права позивача.

27.04.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки діяв у спосіб, встановлений законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі № 260/5584/20 позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у виплаті нарахованої пенсії, яка викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.11.2020 за № 4238-4472/0-02/8-2500/20.

Це судове рішення набрало законної сили 26.04.2021.

23.06.2021 Чернігівським окружним адміністративним судом виданого виконавчий лист, який 03.07.2025 разом із відповідною заявою надіслано позивачем до Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області.

Листом від 01.08.2025 № 04-17-08/5757 відповідач повідомив позивача, що для вжиття заходів щодо стягнення коштів на користь позивача за судовим рішенням у справі № 620/5584/20 у безспірному порядку відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, відповідачем направлявся боржнику запит щодо погашення заборгованості, на що отримав відповідь про неможливість виконання. Одночасно повідомлено, що на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" перебуває судові рішення, що надійшли раніше виконавчого листа по справі № 620/5584/20.

В подальшому позивач звертався до ДКСУ у Чернігівській області та ДКСУ із заявою від 30.10.2025 та запитом від14.04.2026, в яких просив: надати відповідь щодо виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 по справі №620/5584/20 у відповідності до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901 -VI та у відповідності «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, у якій також вказати номер черги виконання виконавчого листа від 30.06.2025 у справі №620/5584/20 на день подачі 03.07.2025 цього виконавчого листа та на даний час.

За результатами розгляду заяви від 30.10.2025, ДКСУ у Чернігівській області листом від 05.11.2025 № 04-17/8229 повідомила про вжиття всіх відповідних заходів щодо виконання виконавчого листа по справі № 620/5582/20 у спосіб, встановлений законодавством.

За результатами розгляду заяви від 30.10.2025 ДКСУ листом від 11.11.2025 № 5-11-11/24888 повідомило, що пакет документів перебуває в Управлінні до моменту настання черги для його виконання, а питання щодо нарахування компенсації згідно Порядку 845 в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою буде розглянуто після виконання виконавчого листа.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України закріплено принцип обов`язковості судових рішень, відповідно до якого судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року, № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлює Закон України від 05.06.2012 за № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набув чинності 01.01.2013 (далі - Закон № 4901-VI).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.1 Закону № 4901-VI).

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування, бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (ч. 4 Закону № 4901-VI).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок № 845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

За змістом пункту 33 Порядку № 845 у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.

Відповідно до підпункту 1 пункту 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Згідно з пунктом 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Відповідно до пункту 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Як вже встановив суд, у відповідача перебуває на черзі виконавчий лист по справі № 620/5584/20 за бюджетною програмою КПКВ 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою".

Станом на час розгляду справи вказаний виконавчий лист не виконаний.

Тобто тримісячний строк, визначений частиною четвертою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і пунктом 48 Порядку № 845 для перерахування коштів стягувачу, був порушений Державною казначейською службою України.

З огляду на викладені норми чинного законодавства, у спірних правовідносинах саме на ДКС України покладено обов`язок виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що станом на 23.04.2026 в Казначействі на виконанні перебуває 268 681 судових рішень на суму понад 8 340,86 млн грн, з них:

- 13394 судових рішень на загальну суму понад 1 434,23 млн. грн., що мають бути виконані в порядку черговості за першою чергою,

- 5415 судових рішень на загальну суму понад 2731,9 млн. грн., що мають бути виконані в порядку черговості перед виконавчим листом у справі № 620/5584/20.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України. Законами України про Державний бюджет України за КПКВК 3504040 передбачено: на 2025 рік - 100,00 млн. гривень; на 2026 рік - 100,00 млн. гривень. Вказані асигнування у повному обсязі скеровані у попередні роки та скеровуються протягом поточного року на виконання судових рішень, віднесених до першої черги погашення заборгованості.

Отже, Законами про Державний бюджет на 2025-2026 роки не встановлено бюджетних призначень, достатніх для безспірного списання коштів державного бюджету за КПКВК 3504040 на виконання рішень суду, віднесених до першої черги погашення заборгованості.

З огляду на викладене, заборгованість за судовим рішенням у справі № № 620/5584/20 може бути погашена лише після виконання судових рішень, які надійшли раніше виконавчих листів позивача.

Разом із тим зазначені доводи відповідача про можливість виконання судових рішень виключно в межах, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік суми та у порядку черговості надходження виконавчих документів, суд відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17 липня 1997 року, є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в пункті 66 рішення у справі «ImmobiliareSaffi проти Італії», заява №22774/93, зазначено, що ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Порушення цього правила буде свідчити про порушенням права на справедливий суд.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: «Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід`ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов`язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)» (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: «Гасан і Чеус проти Болгарії» від 26 жовтня 2000 року).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Комнацький проти України» визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини «Гордєєви і Гурбик проти України» від 17 січня 2006 року зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду.

Тобто рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Вказане свідчить про те, що орган державної влади повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

З огляду на викладене відсутність у Державної казначейської служби України бюджетних коштів за відповідною бюджетною програмою та наявність значної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні в органах Казначейства, не може слугувати підставою для невиконання судових рішень, ухвалених на користь позивача.

Також відповідач посилається на те, що з дня надходження виконавчого листа у справі № 620/5584/20 протягом 10 днів звертався з листом до Міністерства фінансів України з проханням внесення змін до Закону про Державний бюджет України .

У цьому контексті суд зауважує, що встановлений частиною четвертою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень.

Зі змісту пункту 49 Порядку № 845 випливає, що у разі необхідності у додаткових коштах понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає до Міністерства фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України протягом 10 днів з дня надходження відповідних виконавчих документів для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету.

Приписи цього пункту вимагають направлення до Міністерства фінансів України пропозицій щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України після надходження кожного виконавчого документа від кожного стягувача, а тому належним доказом виконання зазначених приписів може бути лише відповідне звернення до Міністерства фінансів України, направлене із дотримання строку, установленого Порядком № 845.

Такий висновок щодо тлумачення частини четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», абзацу другого пункту 48 Порядку № 845 викладений у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 826/7371/15, від 4 вересня 2020 року у справі № 640/5757/19, від 16 квітня 2020 року у справі № 818/1814/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 826/13511/17, від 21 лютого 2023 року у справі № 500/5748/21.

Як слідує з матеріалів справи, Державна казначейська служба України неодноразово зверталась до Міністерства фінансів України з листами про збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040 на 2025 рік та 2026 рік від 03.07.2025, 24.07.2025, 05.08.2025, 15.08.2025, 06.10.2025, 05.11.2025, 08.12.2025, 18.12.2025, 29.12.2025, 08.01.2026, 19.01.2026, 29.01.2026, 09.02.2026, 02.03.2026, 23.03.2026, 02.04.2026, 23.04.2026.

Проте адресовані з цього приводу Міністерству фінансів України листи не є належними доказами своєчасного, протягом 10-денного терміну з дня надходження виконавчого документа на ім`я позивача, надання Казначейством пропозицій Мінфіну щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України у вигляді невиконання, протягом тривалого часу, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/5584/20.

Щодо вимог зобов`язального характеру то суд зауважує, що відповідач на підставі закону має обов`язок здійснити виконання виконавчого листа, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом у вищевказаній справі, а тому додаткове зобов`язання вчинити дій, як про це просить позивач, є необґрунтованим.

За встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2023 року у справі № 500/5748/21.

При цьому щодо застосування принципу ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зазначити.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Разом з цим, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Пунктом 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 констатується, що "право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними".

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

В даному випадку судом надано належний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України у вигляді невиконання, протягом тривалого часу, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі № 620/5584/20.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Підстави для відшкодування судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України у вигляді невиконання, протягом тривалого часу, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі № 620/5584/20

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Державна казначейська служба України вул. Бастіонна, 6,м. Київ,01601 код ЄДРПОУ 37567646.

Повний текст рішення виготовлено 19 серпня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко