Рішення № 139125380, 20.08.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/735/26

Провадження № 2/595/500/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Тхорик І.І.,

з участю секретаря Єдинак Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», в інтересах якого діє представник адвокат Столітній М.М., звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 141280,00 грн, яка складається із: суми заборгованості за основним боргом в розмірі 40000,00 грн; суми процентів за користування кредитом 54720,00 грн; процентів, нарахованих позивачем за 112 календарних днів 42560,00 грн; комісії за надання кредиту 4000,00 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 сплачений ними судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. Заявлені вимоги мотивує тим, що 25 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договр № 5409982 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Кредитний договір укладено в електронній формі. ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до умов договору, сума кредиту складає 40000 грн, з стандартною процентною ставкою 0,95 % в день, строком на 360 днів, з 25.03.2025 по 20.03.2026. ТОВ «Лінеура Україна» надало у безготівковій формі кошти ОСОБА_1 шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. 28.11.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу 28/11/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача. Всупереч умовам договору № 5309982 від 25.03.2025 відповідач не виконав свого зобов`язання у зв`язку з чим в нього утворилася заборгованість у сумі 141280,00 грн, яка складається з: 40000 грн тіло кредиту; 54720,00 грн проценти нараховані первісним кредитором; 42560,00 грн проценти нараховані позивачем за 112 календарних днів; 4000,00 грн комісія за надання кредиту. З огляду на вищевикладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 червня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

30 червня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рекуша О.Р. на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення. Відзив мотивує тим, що відповідач заперечує позовні вимоги у повному обсязі. Відповідачем не оспорюється факт укладення договору з TOB «Лінеура Україна», який мав місце 25.03.2025, а також зарахування на картковий рахунок відповідача грошових коштів в сумі 40 000 грн. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 28.11.2025, який доданий до матеріалів позовної заяви, заборгованість відповідача ОСОБА_1 складає 118620 грн., (нараховано 158620 грн. сплачено 40 000 грн). Водночас, зазначає, що відповідачем упродовж строку дії вказаного договору, повністю погашено тіло кредиту в сумі 40 000 грн. Зокрема, 12.06.2025 10 000 грн, 16.06.2025 10 000 грн, 23.06.2025 12 000 грн та 07.07.2025 7 900 грн. Вищенаведені обставини підтверджують добросовісність виконання відповідачем умов договору. Зауважує, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). На підставі вищевикладеного, сторона відповідача, вважає, що позивачем безпідставно пред`явлено позовні вимоги до відповідача у заявленому розмірі. Також, у позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Разом з тим, сторона позивача вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу наведені в акті про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 10.12.2024, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, сторона позивача вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.

07 липня 2026 року від представника позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», адвоката Столітнього М.М. на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій він просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зауважує, що з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач не погоджується та вважає їх такими, що не відповідають дійсності. Наголошує, що відповідач не заперечує факт укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів. Так, на підтвердження укладання договору про надання споживчого кредиту з ТОВ «Авентус Україна», позивачем було надано оригінал електронного доказу, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора 17919, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. Крім того, відповідачем на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено оплати на рахунок кредитора, що підтверджується долученим до матеріалів позовної заяви розрахунком заборгованості. Зазначає, що відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на веб-сайт ТОВ «Лінеура Україна» https://www.creditplus.ua, реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. У період з 25.03.2025 по 28.11.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 40000 грн, які спрямовані на оплату оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 39900 грн. Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 5409982 строк кредиту 360 днів: з 25.03.2025 по 20.03.2026. Станом на дату укладання Договору факторингу від 28.11.2025 №28/11/2025, строк дії Договору № 5409982 від 25.03.2025 не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 29.11.2025 по 20.03.2026 (112 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 42 560,00 грн. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 5409982 від 25.03.2025, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 97 280,00 грн (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 54720 грн, проценти нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у сумі 42 560,00 грн. Зауважує, що нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Відповідно до п. 1.4. Договору № 5409982 від 25.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем передбачена комісія за надання кредиту, розмір якої становить 4 000,00 грн. Зазначена комісія є разовою платою, що підлягає сплаті клієнтом товариству в повному обсязі. Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 5409982 від 25.03.2025, загальною сумою 141 280,00 грн, яка складається з тіла кредиту 40 000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 54 720,00 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 112 календарних днів 42 560,00 грн, комісії за надання кредиту 4 000,00 грн. Станом на сьогоднішній день, ані кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісним. Отже, відповідачу у даному випадку нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. Також вважає, що, якщо стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

16 липня 2026 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про витребування доказів, витребувано у АТ «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вулиця Алмазова Генерала, 4а) інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 25.03.2025 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «Райффайзен Банк» у сумі 40000 грн, за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Пейтек».

06 серпня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь від АТ «Райффайзен Банк» за №81-15-9/13344-БТ від 31.07.2026 на виконання ухвали суду від 16.07.2026 року у справі № 595/735/26.

У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» Столітній М.М. не з`явився, у відповіді на відзив, яка надійшла до суду через систему «Електронний суд» 07.07.2026, просив розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Рекуш О.Р. у судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином у встановленому законом порядку. У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду через систему «Електронний суд» 30.06.2026, просив розгляд справи проводити у його та відповідача участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 25 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний Договір № 5409982 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі Договір).

Даний Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 25.03.2025 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 17919.

Згідно п. 1.2. Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 40 000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.2.1. Договору, за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається Додатковий договір/угода. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе в першому розрахунковому періоді, вказаному в Графіку платежів, але до дати здійснення клієнтом першого платежу за Договором, відповідно до Графіку платежів (п.1.3 цього Договору).

Згідно п. 1.3. Договору, строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати комісії, процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.3.1. Договору, строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені (продовжені) в останньому розрахунковому періоді, вказаному в Графіку платежів, за письмовою згодою сторін, шляхом укладання сторонами додаткового договору/угоди до цього Договору. Ініціювання клієнтом продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку Договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для клієнта.

Відповідно до п.1.4 Договору комісія за надання кредиту становить 4000,00 грн. Тип комісії (якщо передбачена договором) разова комісія, нараховується при надані кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладення додаткового договору/угоди згідно з п.1.2.1 Договору).

Стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778 % (п.1.4.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 зазначеного Договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Згідно п. 2.2 вказаного Договору, сума кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дата надання кредиту: 25.03.2025 або 26.03.2025.

Відповідно до п. 3.1 зазначеного Договору, проценти, що нараховуються за цим договором є однією зі складових оплати (другою складовою) за надання та користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом «факт/факт».

Згідно п. 3.2 вказаного Договору, до періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та день фактичного повернення кредиту. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Відповідно до п. 4.1 зазначеного Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата комісії (якщо передбачена Договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 4.3 Договору.

Згідно п. 4.3 вказаного Договору, у разі направлення клієнтом коштів з метою повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, в тому числі, але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний період користування кредитом та інші належні до сплати платежі за Договором повинні бути сплачені в той же час (з урахуванням умов пункту 4.3.1 цього Договору).

За даними п.4.3.1 Договору у разі, якщо дострокове погашення (повне або часткове) здійснюється у першому розрахунковому періоді сторони домовилися, що клієнт сплачує фактично нараховані проценти та фактично нараховує комісію в той же час.

Згідно п. 9.7.1 вказаного Договору, цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим сторонами в договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в особистий кабінет/Мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання.

Відповідно до п. 9.9 зазначеного Договору, підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що: перед укладенням цього договору йому було в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) про фінансову послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньої для прийняття клієнтом свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання, та яка розміщена на Вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідач ОСОБА_1 також підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 17919 Додаток № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5409982 від 25.03.2025 (Таблиця обчислення вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит).

Також, в матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), підписаний 25.03.2025 відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 69349, зі змісту якого вбачається, що сума кредиту становить 40 000 грн; тип кредиту - кредит; строк кредитування 360 днів. Спосіб та строк надання кредиту: у безготівковій формі. Стандартна процентна ставка, відсотків річних становить 346,75 % річних (0,9500% в день). Знижена процентна ставка 3,4675 % річних (0,0095% в день). Знижена процентна ставка застосовується протягом першого розрахункового періоду, як результат отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку відповідно до Програми лояльності кредитодавця, якщо споживачем виконані умови для отримання знижки (здійснена своєчасна оплата за договором чи здійснено дострокове повернення кредиту). Тип процентної ставки фіксована. Комісія за надання кредиту 4000,00 грн.

Як вбачається з листа ТОВ «Пейтек Україна» вих. № 20251201-2109 від 01.12.2025, між товариством та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 03.01.2024. Відповідно до зазначеного Договору, 25.03.2025 о 13:02:12 відбулося перерахування коштів в сумі 40 000,00 грн, призначення платежу: зарахування на карту, маска картки НОМЕР_4 .

Згідно листа АТ «Райффайзен Банк» № 81-15-9/13344-БТ від 31.07.2026 надано виписку про рух коштів по банківській карті НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , за період з 25.03.2025 по 26.03.2025, з якої слідує, що 25.03.2025 о 13.02 год. відбулося зарахування переказу в сумі 40000,00 грн.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи Договір № 5409982 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»,

Згідно із п.п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Законом України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення договору № 5409982 від 25.03.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 5409982 від 25.03.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Факт укладення вказаного вище договору та отримання згідно його умов грошових коштів в сумі 40 000 грн відповідачем визнається та не оспорюється.

Статтею 12 ЦПК України передбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Із матеріалів справи вбачається, що факт отримання коштів відповідачем не оспорюється, а згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на його картковий рахунок.

Згідно розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість ОСОБА_1 за договором № 5409982 від 25.03.2025, станом на 28.11.2025 становить 118620,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 40000,00 грн; заборгованість за процентами 54720,00 грн; заборгованість за комісією 4000,00 грн; штрафні санкції 19900,00 грн.

28 листопада 2025 року між фактором ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та клієнтом ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 28/11/2025, за яким фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язався відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

З акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу № 28/11./2025 від 28 листопада 2025 року та витягу з реєстру боржників до Договору Факторингу № 28/11./2025 від 28 листопада 2025 року, убачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним № 5409982 на суму 118620,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 40000,00 грн; заборгованість за процентами 54720,00 грн; заборгованість за комісією 4000,00 грн; штрафні санкції 19900,00 грн.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач підтвердив своє право вимоги за Договором № 5409982 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.03.2025 відповідно до Договору Факторингу № 28/11/2025 від 28.11.2025.

Договори є правомірними, тобто такими, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять.

Тобто ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснено додаткове нарахування процентів за користування грошовими коштами за 112 календарних днів в період з 29.11.2025 по 20.03.2026, в сумі 42560,00 грн, що вбачається з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Що стосується розміру відсотків, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Первісний кредитор та позивач, здійснюючи розрахунки заборгованості відповідача за кредитним договором, виходили з процентної ставки, що згідно умов договору становить 0,95 % на день.

Договір № 5409982 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений 25.03.2025 строком на 360 днів.

Відсотки за процентною ставкою 0,95 % в день нараховувалися кредиторами строком до 20.03.2025, тобто в межах строку дії договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Таким чином, розмір денної відсоткової ставки, встановлений позичальником не перевищує розмір денної відсоткової ставки, який визначений ЗУ «Про споживче кредитування».

З досліджених матеріалів справи вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Так, в період дії договору відповідач згідно з узгодженими з кредитором умовами повинен був сплатити 136800,00 грн з розрахунку: 40 000 грн (сума наданого кредиту) * 360 днів (строк кредитування) * 0,95 % (процентна ставка).

З розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Лінеура Україна», слідує, що нарахування процентів за користування кредитними коштами за вказаним договором здійснювалося первісним кредитором в строк з 25.03.2025 до 28.11.2025 (248 днів).

Відтак, первісним кредитором могли бути нараховані відсотки у розмірі не більше 94240,00 грн.

З розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Лінеура Україна» слідує, що відповідач ОСОБА_1 здійснив платежі на суму 40 000 грн, зокрема, 12.06.2025 в сумі 10000,00 грн, 16.06.2025 10000,00 грн, 23.06.2025 12000,00 грн, 07.07.2025 8000,00 грн ( з яких 100 грн зараховано первісним кредитором в рахунок погашення штрафу).

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 здійснив вказані вище платежі, відповідно, кошти в сумі 39900,00 грн зараховані первісним кредитором на погашення відсотків.

Разом з тим, зарахування сплачених відповідачем 100 грн в рахунок погашення штрафу є безпідставним. Вказана сума коштів також підлягає зарахуванню в рахунок погашення відсотків за договором з огляду на наступне.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що заборгованість за неустойкою у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 5409982 від 25.03.2025 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що сплачених відповідачем 100 грн в рахунок погашення штрафу є безпідставним і підлягає зарахуванню в рахунок погашення відсотків за договором.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору № 5409982 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.03.2025 у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість в розмірі 94 240,00 грн, з яких 40000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 54240,00 грн (в розрахунку з 94240,00-39900-100) заборгованість за відсотками.

Оскільки на момент відступлення права вимоги станом на 28.11.2025 строк дії Договору № 5409982 від 25.03.2025 не закінчився, відповідно, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснено додаткове нарахування процентів за користування грошовими коштами за 112 календарних днів в період з 29.11.2025 по 20.03.2026, в сумі 42560,00 грн, з розрахунку: 40 000,00*112*0,95%.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, окрім іншого, просив стягнути заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору № 5409982 від 25.03.2025 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 4000,00 грн, встановлена в п. 1.4 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору № 5409982 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 4000,00 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 4000,00 грн.

Таким чином, розмір заборгованості за Договором № 5409982 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25 березня 2025 року, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» становить 136800,00 грн, з яких: 40 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 54240,00 грн проценти нараховані первісним кредитором та 42560,00 грн проценти нараховані позивачем за 112 календарних днів.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Водночас відповідач власного контррозрахунку суду не надав.

Щодо позовних вимог в частині стягнення судових витрат, суд зазначає наступне:

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власної ініціативи.

Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.

Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.

У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

В позовній заяві представник позивача адвокат Столітній М.М. просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 10000,00 гривень надав: копію договору №10/12-2024 про надання правничої допомоги, який укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітній М.М.; копію заявки № 20037 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, за якою погодженою сторонами є юридична допомога та перелік послуг професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5409982 від 25.03.2025, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , наведений в таблиці. Загальна вартість наданих послуг становить 10000 грн; копію Акту № 20037 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024, відповідно до якого, адвокат Столітній М.М. надав ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» послуги по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5409982 від 25.03.2025 на загальну суму 10000,00 грн; копію ордеру серії АІ № 2212826 про надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» адвокатом Столітнім М.М.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10, виданого на ім`я Столітнього М.М. 18.09.2020.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 10000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат та заперечення сторони відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак враховуючи, що позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено частково, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2577,98 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (136800,00 х 2662,40 / 141280,00).

На підставі ст.ст. 207, 512, 526, 530, 549, 551, 625, 629, 633, 634, 639, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст.12, 141, 258, 259, 265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість в розмірі 136800 (сто тридцять шість тисяч вісімсот) грн 00 коп. з яких: 40 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 54240,00 грн проценти нараховані первісним кредитором та 42560,00 грн проценти нараховані позивачем за 112 календарних днів.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2577 (дві тисячі п`ятсот сімдесят сім) грн 98 коп. сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

В решті витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 20 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: 03050, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І. І. Тхорик