Рішення № 139125381, 20.08.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/849/26

Провадження № 2/595/556/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Тхорик І.І.,

з участю секретаря Єдинак Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», в інтересах якої діє представник - Танцуріна Є.В., звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» суму заборгованості за договором № 543844-КС-003 про надання кредиту від 06 серпня 2025 року в розмірі 104590,00 грн, яка складається з наступного: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 37000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 41690,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ - 18500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7000,00 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 06.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 543844-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Так, позивач зазначив, що 06.08.2025 направив ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір, яку відповідач ОСОБА_1 прийняв на умовах, визначених офертою. Кредитний договір підписаний електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора UA-9903, який був надісланий на номер мобільного телефону останнього. Позивач вказує, що свої зобов`язання за Договором кредиту виконав та надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 25000,00 грн, шляхом перерахування їх на банківську картку НОМЕР_1 , яку він вказав при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.Також, 07.08.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 543844-КС-003 про надання кредиту, відповідно до якої сторони домовились, що ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 12000,00 грн. Разом з тим, відповідач належним чином свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим у нього станом на 05.05.2026 утворилась заборгованість в сумі 104590,00 грн, що складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 37000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 41690,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 18500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7400,00 грн. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20 липня 2026 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про витребування доказів, витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д): письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 06.08.2025 (дата видачі кредиту) по 26.11.2025 (дата закінчення терміну кредитування).

06 серпня 2026 року від АТ КБ «Приват Банк» на адресу суду надійшов лист № 20.1.0.0.0/7-260727/52005-БТ від 28.07.2026 на виконання ухвали суду від 20.07.2026 у справі № 595/849/26.

У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У прохальній частині позовної заяви представник позивача Танцуріна Є.В. просила розглядати справу без участі їхнього представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився повторно, не повідомивши суду про причини своєї неявки, про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подавав, відзив на позовну заяву на адресу суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, з урахування викладеного вище, суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом установлено, що 06 серпня 2025 року ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 543844-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), у якій було викладено усі умови, на яких пропонується укласти кредитний договір, а ОСОБА_1 прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) укласти Договір № 543844-КС-003 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, про що свідчить підписання ним Договору № 543844-КС-003 про надання кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9903.

Згідно з п. 2.1 Договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у сумі 25000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Строк кредиту становить 16 тижнів; стандартна процентна ставка за кредитом в день 1% фіксована, яка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору; комісія за видачу кредиту становить 5200,00 грн; строк дії договору до 26.11.2025; орієнтовна загальна вартість кредиту - 50913, 56 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка 9720,48 % (п.п. 2.3, 2.4, 2.5, 2.8, 2.9, 2.11 Договору).

Так, 06 серпня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписано паспорт споживчого кредиту, згідно з умовами якого сума кредиту становить 25000 грн, строк кредитування 113 днів (16 тижнів), процентна ставка відсотків річних - знижена процентна ставка 365,00 % річних, стандартна процентна ставка 365,00 % річних, тип процентної ставки - фіксована, комісія за надання кредиту 5200,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 50913,56 грн, реальна річна процента ставка 9720,48 % річних. Вказаний паспорт підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-6196, номер телефону НОМЕР_3 .

Відповідно до копії візуальної форми послідовності дій Клієнта ОСОБА_1 , з 06 серпня 2025 року з 13:04:51 год по 07.08.2025 10:38:25 год. вчинено наступні дії: вхід в особистий кабінет, отримання інформації про статус клієнта, передача інформації обраних клієнтом умов кредиту, надання паспорту споживчого кредиту, запит на генерацію та відправку одноразового ідентифікатора для підписання паспорта споживчого кредиту та інформаційного повідомлення, підписання паспорта споживчого кредиту та інформаційного повідомлення, формування шаблону оферти, запит на відправку шаблону акцепту, запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання договору, підписання договору клієнтом, підписання договору товариством, формування інформаційного повідомлення про успішне підписання договору, відправка документів на електронну пошту, відображення документів у особистому кабінеті.

Згідно з копією анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи -https//.my.bizpozyka.com), відповідач вказав особисті дані, в тому числі номер телефону НОМЕР_3 , номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів 4149-4999-9748-1369 та суму бажаного кредиту в розмірі 25000 грн.

Як слідує з інформаційної довідки ТОВ «ПрофітГід» (підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів), 06.08.2025 було здійснено успішний переказ грошових коштів ТОВ «Бізнес Позика» в сумі 25000,00 грн на рахунок отримувача НОМЕР_4 , призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 543844-КС-003 від 06.08.2025.

07 серпня 2025 року ОСОБА_1 ознайомився із паспортом споживчого кредиту, який підписав одноразовим ідентифікатором UA-8048.

Додатковою угодою № 1 від 07 серпня 2025 року до Договору № 543844-КС-003 про надання кредиту від 06 серпня 2025 року (споживчий кредит. Електронна форма) суму кредиту збільшено на 12000,00 грн.

П. 2.2 Додаткової угоди передбачено, що після збільшення суми кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту складатиме 37 000 грн.

П. 4 Додаткової угоди передбачено, що комісія за надання додаткової суми кредиту складає 2400 грн.

Згідно п.5 Додаткової угоди після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення розміру кредиту будуть змінені умови кредитування за Договором. У зв`язку із зазначеним, після укладення цієї Додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит: загальний розмір Кредиту становить: 37 000 грн. (п.1 та п.2. Додаткової угоди); орієнтовна реальна річна процентна ставка: 10507,85 процентів; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 75 177,57 грн.; загальні витрати за Кредитом: 38 177,57 грн.; кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди: 112 календарних днів; денна процентна ставка: 0,92 процентів. Обчислення денної процентної ставки та загальних витрат за споживчим кредитом є репрезентативними та базуються на вказаних у Договорі умовах кредитування, з урахуванням умов цієї Додаткової угоди, і на припущенні, що Договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки належним чином на умовах та у строки, визначені в Договорі з урахуванням умов цієї Додаткової угоди. Загальні витрати за споживчим кредитом обчислені на основі припущення, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься в подальшому згідно умов Договору, з урахуванням положень цієї Додаткової угоди, а сплата процентів за користування кредитом здійснювалась та здійснюватиметься у подальшому за стандартною процентною ставкою.

Вказана угода підписана відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-8690.

Позивачем до матеріалів цивільної спраив долучено візуальну форму послідовності дій ОСОБА_1 , які він вчиняв 07.08.2025 з 10:29:44 год. по 10:38:32 год.

Зазначене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження з умовами кредитного договору шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Як слідує з квитанції АТ «Таскомбанк» через сайт https//.my.bizpozyka.com здійснено переказ коштів в сумі 12000,00 грн на платіжну карту 4149-4999-9748-1369, опис платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно Додаткової угоди від 07.08.2025 до кредитного договору № 643844-КС-003 від 06.08.2025.

Факт надання коштів відповідачу в розмірі 25000 грн і 12000 грн, та користування ними підтверджується також випискою, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 20 липня 2026 року, про рух коштів по банківській карті НОМЕР_1 , яка емітована в банку на ім`я ОСОБА_1 .

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, де зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи Договір № 543844-КС-003 про надання кредиту від 06.08.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформляються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»,

Згідно із п.п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Законом України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Варто зазначити, що проценти нараховані в межах дії кредитного договору з урахуванням укладеної додаткової угоди між сторонами, а саме до 26.11.2025, що вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, який долучено позивачем до матеріалів цивільної справи.

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором № 543844-КС-003 про надання кредиту від 06.08.2025 з урахуванням Додаткової угоди до нього від 07.08.2025 виконав у повному обсязі та надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 25000 грн та 12000 грн, відповідно.

За даними розрахунку заборгованості за кредитним договором № 543844-КС-003, заборгованість ОСОБА_1 становм на 27.05.2026 становить 104590 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 37000,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 41690,00 грн; заборгованість за відсотками річних на підставі ст. 625 ЦК - 18500,00 грн; заборгованість по комісії - 7400,00 грн.

Зазначений розрахунок заборгованості в частині тіла кредиту та прострочених платежів по процентах суд вважає достовірним, арифметично правильним та таким, що відповідає умовам Договору № 543844-КС-003 від 06.08.2025 і Додатковою угодою до нього від 07.08.2025, укладених між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 . Докази на спростування такого розрахунку матеріали справи не містять та відповідач суду не надав.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

Отже, частина друга статті 8 та частина перша статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають комісії кредитодавця за надання кредиту, а передбачають комісію пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується, зокрема в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17, провадження № 61-18730св20.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Як убачається зі змісту Договором № 543844-КС-003 про надання кредиту від 06.08.2025 та Додатковою угодою до нього від 07.08.2025 відповідач погодив комісію «за видачу кредиту» в загальному розмірі 7400 грн, засвідчивши це своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тоді як у договорі позивач не зазначив та не надав доказів, переліку додаткових послуг «за надання кредиту», їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору, а встановлення такої комісії за сам факт надання кредиту Законом України «Про споживче кредитування» не передбачено.

Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 5 статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що нарахована позивачем заборгованість за комісією за Договором № 543844-КС-003 про надання кредиту від 06.08.2025 в сумі 7400,00 грн стягненню не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦКУ в розмірі 18500,00 грн, суд зазначає, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) протлумачив п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по цей час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦКУ, позивачем безпідставно нараховано відповідачу відсотки відповідно до статті 625 ЦКУ в розмірі 18500,00 грн, яка стягненню не підлягає, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за Договором № 543844-КС-003 від 06.08.2025 у розмірі 78690,00 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 37000,00 грн; сума заборгованості за нархованими відсотками - 41690,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак враховуючи, що позов ТОВ «Бізнес позика» задоволено частково, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2003,10 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (78690,00 х 2662,40 / 104590,00).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 543844-КС-003 про надання кредиту від 06.08.2025 в розмірі 78690 (сімдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто) грн 00 коп., з яких: 37000,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту; 41690,00 грн сума заборгованості по відсотках.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2003 (дві тисячі три) грн 10 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Бучацького районного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення суду складено 20 серпня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження: 01133, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411, м. Київ, ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І. І. Тхорик