Рішення № 139122600, 17.08.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/1900/26

Провадження № 2/401/1824/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Волошиної Н.Л., за участю секретаря судового засідання Яцини А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Світловодськ Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС»,-

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2026 року представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» звернувся до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 173837 від 03 березня 2025 року у розмірі 24 525,00 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 173837, за умовами якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики.

На виконання умов договору ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» передані грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, у розмірі 7 500,00 грн.

У зв`язку з невиконанням позичальником умов договору позики 23 липня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» укладений Договір факторингу № 23072025, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за договором позики № 173837 від 03 березня 2025 року у розмірі 24 525,00 грн, із яких: заборгованість за основною сумою боргу- 7 500,00 грн, заборгованість за відсотками - 21,75 грн, заборгованість по комісії -2 003,25 грн, заборгованість по штрафним санкціям 15 000,00 грн. (а.с. 2-7)

Ухвалою судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, призначено судове засідання, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору залучено ТОВ «СІРОКО ФІНАНС». (а.с. 48-49)

Правом надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалася.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» не з`явився, просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. (а.с. 7, 54-55)

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення, яке повернулося до суду з відміткою про вручення адресату. (а.с. 59)

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Враховуючи положення ст. 128 ЦПК України відповідач вважається такою, що повідомлена про дату та час розгляду справи належним чином. Відзив щодо позову та заяв про розгляд справи без її участі відповідач не надала.

При таких обставинах, у відповідності до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, встановлено сукупність умов для проведення розгляду справи в заочному порядку на підставі наявних у ній матеріалів.

Представник третьої особи ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, клопотань, заяв чи заперечень від представника третьої особи на адресу суду не надходило. (а.с. 51)

Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03 березня 2025 року на підставі звернення Позичальника, здійсненого за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційної системи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 173837, за умовами якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти у сумі 7 500,00 грн, на погоджений умовами договору строк 30 днів, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, сплатити Позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики за процентною ставкою фіксованою у розмірі 0,01 % в день та комісію у розмірі 26,71 % від суми позики, що складає 2 003,25 грн. (а.с. 17-21, 36-37)

Після прийняття відповідачем умов договору позики відповідачу перераховано грошові кошти у сумі 7 500,00 грн на його платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції від 03 березня 2025 року. (а.с. 32)

Згідно з розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 173837 станом на 23 липня 2025 року складає 24 525,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 500,00 грн, заборгованість за процентами 21,75 грн, заборгованість за пенею 15 000,00 грн, заборгованість за комісією 2 003,25 грн. (а.с. 14-15)

23 липня 2025 року до ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», відповідно до укладеного Договору факторингу № 23072025, перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики у розмірі 24 525,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 7 500,00 грн, заборгованість за відсотками 21,75 грн, заборгованість за комісією 2 003,25 грн, заборгованість за пенею 15 000,00 грн, що підтверджується договором, додатковою угодою від 24 жовтня 2025 року, актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 24 жовтня 2025 року, платіжною інструкцією № 857 від 29 липня 2025 року про оплату за договором факторингу, витягом із Додатку. (а.с. 12,22-27, 38)

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.

За нормами ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З положень ст. 546 ЦК України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як визначено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов`язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати вимоги проти нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Згідно ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 9 525,00 грн, з яких: основний борг за тілом кредиту 7 500,00 грн, заборгованість за процентами 21,75 грн, заборгованість за комісією 2 003,25 грн.

Водночас, вимоги ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» у частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України, що викладено в постановах від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що договір позики був укладений 03 березня 2025 року, підстави для стягнення пені відсутні.

При поданні позову позивачем заявлено вимогу про відшкодування йому за рахунок відповідача понесених судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору у сумі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн.

За ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи повязані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

На підтвердження понесення позивачем судових витрат на правничу (правову) допомогу суду представлено докази, а саме: Договір № 43657029/02 від 02 січня 2026 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» та Адвокатським об`єднанням «КОНСТРАКТІВ ЛОЙЕРЗ», додаткову угоду від 31 березня 2026 року до Договору, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6426/10, Детальний опис робіт, виконаних адвокатським об`єднанням від 31 березня 2026 року, акт про підтвердження факту надання правової допомоги № 173837 від 31 березня 2026 року, який включає в себе такі види правничої допомоги:

1) усна консультація щодо обставин спірних правовідносин на суму 250,00 грн за 0,5 год. витраченого часу;

2) письмова консультація Клієнта щодо спірних правовідносин на суму 500,00 грн за 0,5 год. витраченого часу;

3) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» на суму 1 500,00 грн за 1 год. витраченого часу;

4) складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на суму 3 000,00 грн за 2 год. витраченого часу;

5) формування додатків до позовної заяви (письмові докази) на суму 750,00 грн за 0,5 год. витраченого часу.

Загальна вартість послуг склала 6 000,00 грн. (а.с. 10, 13, 28-31, 39)

Відповідачем ОСОБА_1 до суду не подавалось клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат, суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, суд враховує, що позовні вимоги ґрунтуються на стягненні кредитних коштів, що виникло з правочинів, укладених в електронній формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Справа є малозначною, її розгляд здійснено судом в судовому засіданні без присутності учасників справи.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 6 000,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.

Враховуючи обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в межах 5 000,00 грн, оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених адвокатом.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а у разі часткового задоволення позову - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 917,00 грн (38,84 %) та судовий збір у розмірі 1 034,08 грн (38,84 %).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 137, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» заборгованість за Договором № 173837 від 03 березня 2025 року у розмірі 9 525 (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн 00 к, що складається з: 7 500 грн 00 к.- заборгованості за тілом кредиту, 21 грн 75 к. - заборгованості за відсотками, 2 003грн 25 к. заборгованості за комісією.

В задоволенні щодо решти заявлених вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» 1 917 (одну тисячу дев`ятсот сімнадцять) грн 00 к. судових витрат на професійну правничу допомогу та 1 034 (одну тисячу тридцять чотири) грн 08 к. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подання апеляційної скарги в порядку ст.ст. 351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42827134, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45 оф. 510А, м. Київ.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Н.Л.Волошина