Рішення № 139120230, 20.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 р. № 400/8134/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- позивач ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області(далі- відповідач), в якій просить:визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 у період із 01.10.2025 по 30.06.2026 включно; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити нараховану, але не виплачену пенсію ОСОБА_1 за період із 01.10.2025 по 30.06.2026 включно у сумі 93 904 грн; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити індексацію пенсії за 2026 рік ОСОБА_1 ; звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Позивач вказує, що йому на підставі висновку МСЕК та витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 11.06.2025 № 66/25/245/П було встановлено III групу інвалідності до 01.07.2026.

З 01.10.2025 року виплата пенсії була припинена на підставі рішення Центру оцінювання функціонального стану про скасування висновку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 у справі № 400/12616/25 це рішення Центру скасовано як протиправне, оскільки скасований акт не породжує правових наслідків, позивач вважає бездіяльність ПФУ щодо не поновлення пенсії протиправною.

Суд ухвалою від 07.07.2026 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до судового засідання.

Відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву проти задоволення позову заперечує та вказує, що позивачу було на законних підставав припинено виплату пенсії та на підставі офіційного рішення суб`єкта оцінювання зазначає що орган ПФУ діяв правомірно., позовні вимоги задоволенню не підлягають. ?Вимога щодо нарахування та виплати індексації за 2026 рік є передчасною. ?Щодо вимоги про негайне виконання відповідач зазначає, що стягнення та виплата коштів здійснюється з урахуванням бюджетних асигнувань та положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і бюджету ПФУ.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне, позивачу встановлено III групу інвалідності (захворювання пов`язане з проходженням військової служби) до 01.07.2026.

?Відповідач припинив виплату пенсії з 01.10.2025 на підставі рішення Центру оцінювання функціонального стану від 20.08.2025.

?Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 у справі № 400/12616/25 зазначене рішення Центру визнано протиправним та скасовано.

?Незважаючи на скасування рішення про позбавлення інвалідності, виплату пенсії за період із 01.10.2025 по 30.06.2026 відповідач не поновив, позивач не погоджується з вищевказаним звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Приймаючи рішення по справі суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченій: законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непра цездат ними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У преамбулі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначається, що цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків па оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Стаття 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» закріпляє право громадян України на отримання пенсій.

У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Стаття 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлені виключний перелік підстав для припинення пенсії, а саме:якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначається, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров я; екологічної безпеки. Згідно статті 64 Конституції, конституційні нрава і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Позивач звертає увагу Суду до практики Конституційного Суду України (далі - КСУ), який розглянувши справу №1-32/2009 від 7 жовтня 2009 року установив, що Конституційне право на соціальний захист включає і право іромадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у звязку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обовязку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, маннового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (...). Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в У країні чи за її межами. Таким чином, за аналогією, так само не може бути обмежено право на отримання пенсії особі.

Всупереч зазначеному рішенню КСУ, а також Конституції і законам України, відповідач позбавив позивача права на отримання пенсії на підставі рішення яке скасовано судом.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтверджує, що дискримінація щодо виплати пенсії і інших соціальних виплат за ознакою місця проживання суперечить Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенції та практику Суду як джерело права.

Крім того, Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України, не підлягають застосуванню судами закони та інші ноРмативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Таким чином, внаслідок незаконної бездіяльності відповідача, суд приходить до висновку, що позивачу не правомірно не виплачувалася пенсія за періоди: з 01.10.2025-31.06.2026 р. включно, всього за 9 місяців.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

У зразковому рішенні від 03.05.2018 року Верховний Суд вказав, «оскільки позивач звернулася до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення».

?Оскільки рішення про скасування інвалідності позивача визнано протиправним та скасовано судом, воно є нечинним з моменту прийняття. Суд приходить до висновку, що право позивача на отримання пенсії підлягає поновленню за весь спірний період.

Щодо вимоги про проведення індексації за 2026 рік, суд зазначає, що вимога про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію за 2026 рік є передчасною, оскільки стосується правовідносин на майбутнє, а судове рішення не може ухвалюватися наперед за відсутності доведеного факту порушення в цій частині на момент розгляду справи. У задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

?Позивач просив звернути рішення до негайного виконання в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

?Разом з тим, згідно з приписами Кодексу адміністративного судочинства України (зокрема ст. 371 КАС України), перелік судових рішень, які підлягають негайному виконанню, є вичерпним. Поточний спір стосується поновлення виплат та стягнення заборгованості за минулий період (нарахованої, але не виплаченої пенсії), що не підпадає під імперативні категорії справ, за якими суд зобов`язаний звернути рішення до негайного виконання.

?З огляду на зазначене, у задоволенні позовної вимоги про звернення рішення суду до негайного виконання слід відмовити.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

?Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.

?2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 у період із 01.10.2025 по 30.06.2026 включно.

?3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 41/10, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 13844159) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та виплатити нараховану, але не виплачену пенсію за період із 01.10.2025 по 30.06.2026 включно.

4.? У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко