Рішення № 139114448, 03.08.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

03.08.2026

ЄУН 389/690/26

Провадження №2/389/358/26

Рішення

іменем України

03 серпня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Брудницької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» 05.03.2026 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 02.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №203532296 на суму 5 000 грн, який підписаний шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора (електронного підпису). На виконання договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 через банк провайдер грошові кошти в сумі 5 000 грн, проте надалі позичальниця збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 22 000 грн. Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1 не виконувала належним чином свої зобов`язання, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість. Водночас, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01. В подальшому до цього договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну його дії. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 підписали Реєстр прав вимоги №171 від 01.02.2022, згідно з яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором №203532296 від 02.12.2021, боржницею у якому є ОСОБА_1 . Надалі, 27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим Договором. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на виконання договору факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024 підписали Реєстр прав вимоги №1 від 27.05.2024, за яким від ТОВ «Таліон Плюс»» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №203532296 від 02.12.2021, боржницею у якому є ОСОБА_1 . Надалі, 15.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №203532296 від 02.12.2021 на загальну суму 69 892 грн 80 коп. При цьому, право вимоги по кредитному договору було відступлено саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору. Після отримання права вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали жодних нарахувань за цим договором, тому на день подання позову розмір заборгованості залишився незмінним 69 892 грн 80 коп, з яких: 22 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 47 892 грн 80 коп заборгованість за відсотками. Оскільки відповідачка заборгованість не погашає, тому позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №203532296 від 02.12.2021 в сумі 69 892 грн 80 коп, а також судові витрати по справі.

Відповідачка подала відзив, в якому позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні. Заперечення мотивовані тим, що строк кредитування становив 30 днів, тому після закінчення цього строку кредитор не мав права нараховувати відсотки, які до того ж вдвічі перевищують розмір боргу за тілом кредиту. Крім того, позивачем не долучено доказів, які б свідчили про те, що електронний підпис належить саме їй. Також матеріали справи не містять доказів підтвердження її реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіну та пароля в системі, подання заявки на кредит, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Крім того, відсутні докази на підтвердження перерахування їй кредитних коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а долучений розрахунок не містить відомостей про використання нею кредитних коштів. Також вважає, що позивачем не доведено набуття права грошової вимоги до неї, оскільки спірний кредитний договір укладений після того, як був укладений перший договір факторингу, а додані документи, які були оформлені під час укладання договорів факторингу, є пустими та не містять інформації стосовно неї. Також позивачем не долучено доказів направлення їй повідомлення про зміну кредитора.

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій просила задовольнити позовні вимоги та, відхиляючи заперечення відповідачки, зазначила, що позивачем надані беззаперечні докази того, що між первісним кредитором та відповідачкою в належній формі укладено електронний кредитний договір в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який був направлений на її номер телефону. У свою чергу, відповідачка не надала доказів того, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, їй не належить. Крім того, позивачем надані належні докази на підтвердження перерахування коштів відповідачці. Водночас відповідачка, ставлячи під сумнів такий факт, не надала будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Також позивач долучив всі належні докази на підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора. Крім того, нарахування відсотків здійснювалося відповідно до умов кредитного договору, з якими відповідачка була ознайомлена та погодилася.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві одночасно просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимог).

Положеннями ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимог) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що 02.12.2021 відповідачка ОСОБА_1 в Інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заповнила заявку на отримання грошових коштів в кредит, де вказала свої персональні дані, адресу, фінансовий номер телефону та номер банківської картки.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальниця) 02.12.2021 шляхом підписання позичальницею електронним підписом з одноразовим ідентифікатором укладено договір кредитної лінії №203532296.

За вказаним договором кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі та додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.3 договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 5 000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 01.01.2022.

Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів), отриманих протягом всього строку дії договору (п.1.5 договору).

У п.1.7 договору зазначено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період), а саме до 01.01.2022. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.

Відповідно до п.1.9.1, 1.9.2 договору виключно на період строку, визначеного в п.1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 292,00 процентів річних, що становить 0,80 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

За умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п.1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 582,78 процентів річних, що становить 1,60 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з п.1.11 договору основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п.1.12 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1 договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

У пункті 1.12 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

- зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п.1.12.1);

- з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (п.1.12.2).

Проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2 договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (п.1.13 договору).

Відповідно до п.5.2 договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п.1.8 та п.1.12.1 договору. В будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Пунктом 1.13 визначено, що проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2 договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.

ОСОБА_1 підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV3С7D3.

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано суду довідку щодо дій позичальниці в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 02.12.2021 об 11:48:28 з використанням одноразового ідентифікатора MNV3С7D3, направленого їй 02.12.2021 об 11:47:31 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , вказаний нею у заявці на отримання грошових коштів.

Також у вказаній довідці міститься інформація про збільшення ОСОБА_1 04.12.2021 суми кредиту на 17 000 грн, що відповідає умовам п.1.1 кредитного договору, відповідно до якого загальна сума наданого ОСОБА_1 кредиту становить 22 000 грн.

Факт первісного перерахування ОСОБА_1 02.12.2021 кредитних коштів підтверджується копією платіжного доручення №83339c8b-2514-4bb0-9eea-466cbb8ecf83 від 02.12.2021 про перерахування 5 000 грн (Перший транш) від фінансово-розрахункової установи на номер карткового рахунку НОМЕР_2 хх-хххх-6721, зазначений ОСОБА_1 у заяві від 02.12.2021.

Факт наступного перерахування ОСОБА_1 04.12.2021 кредитних коштів підтверджується копією платіжного доручення №c28d37fe-fa36-4b5f-bbed-640217da2769 від 04.12.2021 про перерахування 17 000 грн (Другий транш) від фінансово-розрахункової установи на номер карткового рахунку НОМЕР_2 хх-хххх-6721, зазначений ОСОБА_1 у заяві від 02.12.2021.

Крім того, факт належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_3 та факт зарахування на неї 02.12.2021 та 04.12.2021 коштів в сумі 5 000 грн та 17 000 грн відповідно, підтверджується інформацією, наданою АТ «Таскомбанк» на виконання ухвали суду.

Таким чином, у підписаному ОСОБА_1 договорі чітко визначені умови кредитування, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст.204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір згідно зі ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст.526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності доказів її реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, та, відповідно, підписання кредитного договору, суд відхиляє, оскільки відповідачкою не долучено жодного доказу, який би підтверджував, що зазначена ідентифікація була проведена не нею, а іншою особою.

З кредитного договору, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою, слідує, що він укладений сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Так як відповідачка виконала послідовні дії в інформаційній системі, яка використовувалася ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вважається, що сторони кредитного договору досягли згоди щодо істотних умов цих договорів.

Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором, відправленим на номер телефону НОМЕР_1 , тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений. Отримання певного набору літер та/або цифр за допомогою смс-повідомлення на фінансовий номер позичальника вказують на укладення електронного договору, підписаного електронним підписом одноразового ідентифікатора.

ОСОБА_1 не доведено, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, в момент укладення договору їй не належав та використовувався іншою особою без її відома чи доручення.

При цьому, при отриманні кредиту позичальниця заповнила відповідну заявку, яка містить про неї інформацію, проте відповідачкою не спростовані відповідні відомості й не доведено, що вони не відповідають дійсності. Крім того судом встановлено, що кредитні кошти перераховані на банківську картку, яка належить відповідачці.

У свою чергу, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод №19 від 28.11.2019 на строк до 31.12.2020, №26 від 31.12.2020 на строк до 31.12.2021, №27 від 31.12.2021 на строк до 31.12.2022, №31 від 31.12.2022 на строк до 31.12.2023, №32 від 31.12.2023 на строк до 31.12.2024. За умовами договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора та Реєстру прав вимоги №171 від 01.02.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №203532296 від 02.12.2021 в сумі 55 469 грн 60 коп, з яких: 22 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 33 469 грн 60 коп заборгованість за відсотками.

Надалі, 27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» та Реєстру прав вимоги №1 від27.05.2024 до договору факторингу №27/0524-01 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №203532296 від 02.12.2021 в сумі 69 892 грн 80 коп, з яких: 22 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 47 892 грн 80 коп заборгованість за відсотками.

Надалі, 15.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №15/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 15.07.2025 до договору факторингу №15/07/25-Е ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №203532296 від 02.12.2021 в сумі 69 892 грн 80 коп, з яких: 22 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 47 892 грн 80 коп заборгованість за відсотками.

Згідно з розрахунком позивача за вказаним кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 не погашена та складає 69 892 грн 80 коп.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідачки про те, що на момент укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, боргові зобов`язання за спірним кредитним договором №203532296 від 02.12.2021 ще не існували, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України від 12.07.2001 №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон №2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 ч.1 ст.1 Закону №2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені ст.6 Закону №2664-III.

Так, за змістом ч.1 ст.6 Закону №2664-III, договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до п.1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону №2664-III.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що ст.1078 ЦК України чітко визначає, що предметом договору факторингу може бути право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За таких обставин, відповідачка безпідставно посилається на те, що у позивача відсутнє право вимоги до неї, адже між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу, предметом якого може бути майбутнє право вимоги (п.1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018).

Відхиляючи також доводи відповідачки, суд зазначає, що чинне законодавство України не містить чітких вимог щодо форми витягів з реєстрів, які підтверджують перехід права вимоги за договорами факторингу. У контексті ст.512, 1077 ЦК України, перехід права вимоги може підтверджуватися документами, які належним чином фіксують факт укладення договору факторингу та передачі прав. Це можуть бути засвідчені копії витягів, електронні документи або документи, підписані обома сторонами договору. Законодавець не встановлює вичерпного переліку чи форми таких документів, що вказує на необхідність їх оцінки з точки зору загальних критеріїв допустимості та належності, передбачених ЦПК України.

Реєстри прав вимоги в межах договорів факторингу містять інформацію, яка відповідно до законодавства України належить до таємниці фінансової послуги. Це положення закріплене в ст.10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», де зазначено, що конфіденційна інформація, яка стосується фінансових послуг, не підлягає розголошенню без згоди відповідних осіб, крім випадків, прямо передбачених законом. У контексті договорів факторингу така інформація включає деталі щодо боржників, їхніх зобов`язань

Крім того, реєстри прав вимоги містять персональні дані боржників, які захищені Законом України «Про захист персональних даних». Відповідно до цього закону, будь-яка обробка або передача таких даних можлива лише за згодою суб`єкта персональних даних або в межах чітко визначених правових підстав. У разі надання таких даних без правових підстав може виникнути загроза порушення прав осіб, чиї дані зазначені в реєстрі.

Також важливо враховувати, що Закон України «Про інформацію» захищає конфіденційну інформацію, до якої належать дані про особу, умови її зобов`язань чи взаємодії із фінансовими установами. Цей закон встановлює, що доступ до такої інформації має бути обмежений та може здійснюватися виключно уповноваженими особами.

Враховуючи викладене, сторона, яка уклала договір факторингу, не має права надавати повний реєстр прав вимоги третім особам. Це пояснюється тим, що умови договорів, за якими передаються права вимоги, є предметом конфіденційності. Надання такого реєстру могло б розкрити інформацію, яка не стосується конкретного предмета договору або конкретної передачі прав вимоги, що порушує зобов`язання сторони за договором та чинне законодавство України.

Фактор, отримуючи право вимоги до певних боржників, отримує доступ лише до тієї інформації, яка є необхідною для реалізації цих прав. Передача інших даних, що стосуються боржників, права вимоги до яких не передавалися, є неправомірною. Це зобов`язує клієнта забезпечити належний відбір документів та інформації, яка передається фактору, обмежуючись лише витягами або копіями, що стосуються переданих прав.

Важливо також зазначити, що надання копій документів або витягів, які підтверджують право вимоги або містять інформацію, необхідну для реалізації цього права, може здійснюватися безпосередньо особою, до якої перейшло право вимоги. Такий підхід гарантує збереження принципу конфіденційності та захисту персональних даних, оскільки доступ до інформації обмежується лише тими суб`єктами, які мають юридичну необхідність або повноваження для її отримання.

З матеріалів справи слідує, що подані витяги з реєстрів прав вимоги за договором факторингу відповідають вимогам, встановленим законодавством України, вони мають усі необхідні реквізити, а саме: назву, форму, погоджену сторонами, підписи сторін та основну інформацію, яка чітко підтверджує факт переходу права вимоги за кредитними договорами.

Важливо зазначити, що витяги з реєстрів боржників (прав вимог) формуються безпосередньо клієнтом та фактором, тобто сторонами договору факторингу. Позивач, як новий кредитор, не має впливу на їх форму чи вигляд, а також доступу до повного реєстру. Його роль обмежується отриманням документів, які передаються йому у зв`язку з виконанням договору факторингу.

Таким чином, подані витяги з реєстрів відповідають загальним вимогам належності та допустимості доказів, передбаченим ст.76, 77 ЦПК України. Законодавство України не встановлює чіткої уніфікованої форми таких витягів, а тому важливим є зміст документа, його реквізити та відповідність домовленостям між сторонами договору.

Таким чином, оскільки доказів належного виконання відповідачкою кредитних зобов`язань матеріали справи не містять, натомість належними доказами у справі підтверджується факт передання від TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» права дійсної вимоги за кредитним договором, суд вважає встановленими обставини щодо наявності у позивача права вимоги до відповідачки за кредитним договором.

Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстру боржників, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються твердження відповідачки про те, що позивач не набув права вимоги до неї.

Таким чином суд вважає, що встановлені обставини справи підтверджують обов`язок ОСОБА_1 сплатити заборгованість за договором кредитної лінії №203532296 від 02.12.2021. ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання фінансових послуг шляхом підписання договору електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.

Як слідує з позову, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 69 892 грн 80 коп, з яких: 22 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 47 892 грн 80 коп заборгованість за відсотками.

Розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 22 000 грн підтверджується матеріалами справи, тому із ОСОБА_1 підлягає до стягнення заборгованість в згаданому розмірі.

Водночас, відповідачка не погоджувалася з розміром нарахованих відсотків, вказуючи, що кредит був наданий на 30 днів, проте відсотки за користування кредитними коштами нараховані поза межами строку кредитування.

Вирішуючи це питання, суд виходить з наступного.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом ст.1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

В цій справі умовами кредитного договору передбачений строк кредитування, який складає 30 днів: з 02.12.2021 до 01.01.2022, що складає Дисконтний період (п.1.7).

Пунктом 1.8 договору сторони погодили, що встановлений у п.1.7 договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.

Отже, за погодженими сторонами умовами кредитного договору продовження строку кредитування має місце у випадку обов`язкового та одночасного дотримання позичальником двох умов, а саме: 1) сплата у період з 02.12.2021 до 01.01.2022 всіх процентів за користування кредитом; 2) активація функції продовження строку Дисконтного періоду в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця.

Водночас обставини справи свідчать, що у вказаний вище період відповідачкою жодних платежів не здійснювалося, проценти не сплачувалися. Також відсутні докази активації відповідачкою функції продовження строку Дисконтного періоду, або ж вчинення нею інших дій задля пролонгації періоду кредитування.

Таким чином, судом не встановлено настання умов, за яких згідно з п.1.8 кредитного договору можлива пролонгація встановленого строку кредитування (Дисконтного періоду).

Сторонами кредитного договору погоджено, що проценти за користування кредитом у межах визначеного договором строку кредитування (30 днів) розраховуються за дисконтною процентною ставкою у розмірі 292,00 процентів річних, що становить 0,80 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

Таким чином, проценти за користування кредитом мають нараховуватись на тіло кредиту за період строку кредитування з 02.12.2021 до 02.01.2022 (з 02.12.2021 до 03.12.2021 на суму кредиту 5 000 грн (перший транш), з 04.12.2021 (другий транш) до 02.01.2022 на суму кредиту 22 000 грн) за ставкою 0,80 % в день та складають 5 360 грн.

Подальше, поза строком кредитування, нарахування процентів за користування відповідачкою кредитними коштами за кредитним договором є необґрунтованим.

При цьому, судом не беруться до уваги умови кредитного договору щодо продовження строку кредитування, у яких міститься посилання на так звану «відкладальну обставину», якою за умовами договору є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду (п.1.12).

Таке тлумачення суперечить правовій природі відкладальної обставини, зокрема, по причині відсутності невизначеності у її настанні. Відкладальна обставина - це подія, яка може настати або не настати. Натомість, продовження користування кредитними коштами - це поведінка позичальника, яка не створює юридичного наслідку у вигляді продовження договору та не породжує нових прав та обов`язків автоматично. Сам факт неповернення коштів після закінчення строку кредитування не є юридичним механізмом пролонгації такого строку. У зв`язку із викладеним, неповернення позичальником у повному обсязі кредиту протягом погодженого сторонами строку кредитування є неналежним виконанням договірного зобов`язання, а не відкладальною обставиною у розумінні ст.212 ЦК України.

Отже, посилання на відкладальну обставину у спірних правовідносинах є юридично необґрунтованим та не відповідає нормам цивільного законодавства.

Крім того, суд не погоджується з доводами представника позивача про те, що відсотки, нараховані після закінчення строку кредитування підлягають стягненню з відповідачки на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки відповідної вимоги позовна заява не містить.

Таким чином, всього розмір заборгованості за кредитним договором та відсотками за користування кредитними коштами становить 27 360 грн (22 000 грн (тіло кредиту) + 5 360 грн (відсотки)), яка і підлягає стягненню з відповідачки, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст.141 ЦПК України.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача просив стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 грн. Відповідачкою клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не подавалося.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучені належні докази.

Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши подані позивачем докази та матеріали справи, враховуючи, що відповідачкою не подано суду клопотання щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 000 грн, понесених позивачем, є документально підтвердженим, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат за надання правової допомоги в цій справі в сумі 2 740 грн 50 коп пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України та з огляду часткове задоволення позову, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 042 грн 33 коп.

Керуючись ст.3, 6, 207, 509, 512, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626-628, 631, 633, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст.133, 137, 141, 223, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії №203532296 від 02.12.2021в сумі 27 360 (двадцять сім тисяч триста шістдесят) грн, з яких:22 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 360 грн заборгованість за відсотками.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 740 (дві тисячі сімсот сорок) грн 50 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в сумі 1 042 (одна тисяча сорок дві) грн 33 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: вул.Поправки Юрія,6 каб.13, м.Київ, 02094, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 42986956.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 07.08.2026.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва