Ухвала суду № 139112394, 20.08.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

м. Хмельницький

"20" серпня 2026 р. Справа № 924/917/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 (вх.№05-08/3025/26 від 18.08.2026р.) про забезпечення позову до подання позовної заяви

ВСТАНОВИВ:

18.08.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову (вх.№05-08/3025/26), у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви.

У заяві про забезпечення позову заявник просить суд: накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825083600:03:005:2301, 6825083600:03:005:2302, 6825083600:03:005:2304, 6825083600:03:005:2305, 6825083600:03:005:2306, 6825083600:03:005:2312, 6825083600:03:005:2400, 6825083600:03:005:2415, що належать на праві власності ТОВ "Житловий квартал "Дехтярка"; накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:005:2336, що належить на праві власності ПП "Телерадіокомпанія "25 канал"; накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "Драйв Парк Хмельницький", ТОВ "Житловий квартал "Дехтярка", ПП "Телерадіокомпанія "25 канал" та ОСОБА_2 і знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, у тому числі на рахунках, відкритих після постановлення ухвали, у межах суми грошових позовних вимог, що становить 7454841,00грн; у разі якщо арештованих грошових коштів буде недостатньо для забезпечення грошових позовних вимог, накласти арешт на інше майно відповідних відповідачів лише в межах різниці між сумою грошових позовних вимог та сумою фактично арештованих грошових коштів; заборонити відповідачам та іншим особам, уповноваженим на проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії, спрямовані на відчуження, поділ, об`єднання, зміну цільового призначення або інше розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 6825083600:03:005:2301, 6825083600:03:005:2302, 6825083600:03:005:2304, 6825083600:03:005:2305, 6825083600:03:005:2306, 6825083600:03:005:2312, 6825083600:03:005:2400, 6825083600:03:005:2415, 6825083600:03:005:2336 до вирішення спору по суті.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що має на меті звернутися до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Парк Хмельницький", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий квартал "Дехтярка", до Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "25 канал", до ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень учасника ТОВ "Драйв Парк Хмельницький" №5 від 01.10.2021р., №6 від 16.07.2022р. про збільшення статутного капіталу товариства за рахунок вкладів учасника ОСОБА_3 та третіх осіб - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , №7 від 11.08.2022р., а також про скасування державної реєстрації змін до відомостей про товариство, проведених на підставі зазначених рішень; припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:005:0004 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку; витребування з незаконного володіння ТОВ "Житловий масив Дехтярка" та ПП "Телерадіокомпанія "25 канал" 1/2 частки у праві власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825083600:03:005:2301, 6825083600:03:005:2302, 6825083600:03:005:2304, 6825083600:03:005:2305, 6825083600:03:005:2306, 6825083600:03:005:2312, 6825083600:03:005:2320, 6825083600:03:005:2321, 6825083600:03:005:2400, 6825083600:03:005:2415, 6825083600:03:005:2336, які належали ОСОБА_1 на праві приватної власності; стягнення з ОСОБА_2 , ТОВ "Драйв Парк Хмельницький", ТОВ "Житловий масив Дехтярка", ПП "Телерадіокомпанія "25 канал" збитків, завданих неможливістю повернення ОСОБА_1 1/2 частки земельних ділянок у зв`язку з їх відчуженням, поділом, об`єднанням, забудовою та іншими діями, внаслідок яких первісні земельні ділянки припинили існування як самостійні об`єкти нерухомого майна або їх повернення стало неможливим чи неефективним, у розмірі 7454841грн, а також стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди, розмір яких буде визначено з урахуванням поданих доказів, відповідних розрахунків та, за необхідності, висновків судових експертиз.

Зокрема, у заяві заявник вказує, що 10.01.2021р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з одного боку та власницею земельних ділянок ОСОБА_4 з іншого укладено договори купівлі-продажу в рівних частках, а саме по 1/2 частки кожної земельної ділянки площею 6,5225 га з кадастровим номером 6825083600:03:005:0087, площею 5,9459 га з кадастровим номером 6825083600:03:005:0088, площею 4,4423 га з кадастровим номером 6825083600:03:005:0090, що розташовані на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, цільове призначення яких для ведення фермерського господарства. Оплата за договором була 100% здійснена ОСОБА_1 . У заяві заявник зазначає, що договори купівлі-продажу були посвідчені 10.12.2021р. у місті Хмельницькому приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О. та зареєстровані у реєстрі відповідно за № № 1858, 1859 і 1860.

Також заявник вказує, що 13.12.2021р. ОСОБА_1 була видана довіреність ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 уповноважив останнього вчиняти дії щодо розподілу вищевказаних земельних ділянок.

Однак, заявник зазначає, що вказані вище земельні ділянки, 1/2 частка яких належала заявнику на праві приватної власності, протиправно вибули з власності ОСОБА_1 , так як більша частина з них вже відчужена чи втрачена через їх трансформацію шляхом поділу, виділу, об`єднання, унаслідок чого значно ускладнилася ідентифікація спірного майна та відновлення порушеного права. Крім того, заявник вказує про те, що продаж земельних ділянок триває.

Зокрема, у заяві також зауважено, що на цей час у власності ТОВ "Житловий масив Дехтярка" перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 6825083600:03:005:2301, 6825083600:03:005:2302, 6825083600:03:005:2304, 6825083600:03:005:2305, 6825083600:03:005:2306, 6825083600:03:005:2312, 6825083600:03:005:2400, 6825083600:03:005:2415, 1/2 права власності на які належала ОСОБА_1 , та у власності ПП "Телерадіокампанія "25 Канал" на цей час перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 6825083600:03:005:2336, 1/2 права власності на яку належала ОСОБА_1 . Також у власності вказаних юридичних осіб перебувають земельні ділянки, що утворилися внаслідок поділу та об`єднання земельних ділянок, 1/2 частка яких належала ОСОБА_1 .

Крім цього, у заяві вказано, що згідно з оцінкою вартості первісних земельних ділянок, зробленою на сайті Фонду державного майна України, їх вартість складає 14909682,39грн, тобто, вартість 1/2 часток земельних ділянок складає 7454841 грн.

З урахуванням викладеного, заявник вказує, що необхідність забезпечення позову у цій справі до подання позовної заяви обумовлена не абстрактним припущенням про можливість відчуження майна відповідачами, а конкретною послідовністю вже вчинених ними дій, так як після поділу земельної ділянки загальною площею 16,9107 га на 142 окремі земельні ділянки, значна їх частина була внесена до статутного капіталу ТОВ "Драйв Парк Хмельницький", після чого окремі земельні ділянки відчужувалися ТОВ "Житловий квартал "Дехтярка", ПП "Телерадіокомпанія "25 канал" та фізичним і юридичним особам.

При цьому, заявник зазначає, що частина земельних ділянок у 2023-2025 роках зазнала поділу, об`єднання, зміни кадастрових номерів, зміни правового статусу та забудови, отже, майно вже неодноразово зазнавало юридичної та фактичної трансформації, та продовжує пропонуватися до продажу.

Відтак, на переконання заявника, такі обставини свідчать про існування реального ризику подальшого відчуження, поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в іпотеку, оренду чи вчинення інших реєстраційних дій щодо спірного майна, що може істотно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, заявником зазначено, що подальша зміна правового статусу земельних ділянок або їх перехід до нових набувачів призведе до виникнення нових спорів, необхідності пред`явлення додаткових позовів та фактичного унеможливлення ефективного поновлення порушених прав позивача в межах цього провадження.

Крім того, заявник вказує, що на момент звернення із цією заявою до суду частина земельних ділянок, щодо яких ОСОБА_1 заявлятиме вимоги про витребування, залишається у власності відповідачів, а саме: у ТОВ "Житловий квартал "Дехтярка" перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 6825083600:03:005:2301, 6825083600:03:005:2302, 6825083600:03:005:2304, 6825083600:03:005:2305, 6825083600:03:005:2306, 6825083600:03:005:2312, 6825083600:03:005:2400, 6825083600:03:005:2415, у ПП "Телерадіокомпанія "25 канал" - земельна ділянка з кадастровим номером 6825083600:03:005:2336. Саме ці об`єкти є безпосереднім предметом майбутніх вимог про витребування, тому заявник вважає, що арешт зазначених земельних ділянок є найбільш адекватним та найменш обтяжливим способом зберегти існуючий стан речей до вирішення спору по суті та запобігти їх подальшому відчуженню або трансформації.

Також заявник повідомляє про те, що ціна майбутнього позову становить 7454841,00грн та буде збільшена за результатами проведених експертних досліджень щодо визначення суми збитків, заподіяних через неможливість повернення в натурі більшої частини земельних ділянок, та моральної шкоди, тому з метою забезпечення саме грошової частини позовних вимог заявник просить накласти арешт на грошові кошти відповідачів у межах суми таких грошових вимог.

На переконання заявника, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти відповідачів, а також у вигляді заборони відповідачам та іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору створює реальну загрозу заподіяння заявнику істотної шкоди, а також не забезпечить ефективного судового захисту.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.08.2026 р., заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Вибодовському О.Д.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх.№05-08/3025/26 від 18.08.2026р.) про забезпечення позову до подання позовної заяви суд зазначає наступне.

Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Пунктом 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Отже, у відповідності до господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст.137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021р. у справі №910/10598/21, від 28.08.2023р. у справі №906/304/23 та інших.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024р. у справі №754/5683/22 зроблено висновок, що при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Разом з тим, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019р. у справі №910/773/19.

Суд зазначає, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Водночас важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Таку правову позицію наведено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018р. по справі №910/361/18.

Виходячи з вищенаведеного, достатньо обґрунтованим для забезпечення як позовних вимог майнового характеру, так і позовних вимог немайнового характеру є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Тобто сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та з цією метою і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, подати докази наявності відповідних обставин.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 має намір звернутися Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Парк Хмельницький", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий квартал "Дехтярка", до Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "25 канал", до ОСОБА_2 з позовними вимогами зазначеними вище.

Як зазначає заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти відповідачів, а також у вигляді заборони відповідачам та іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору зумовлена діями відповідачів, які спричинили незаконне вибуття майна ОСОБА_1 , зокрема земельних ділянок, 1/2 частки яких належали заявнику на праві приватної власності, та унеможливлення його подальшого повернення шляхом багаторазового відчуження, зміни кадастрових номерів і передачі майна різним особам.

Зокрема, заявником зазначено, що після поділу земельної ділянки загальною площею 16,9107 га на 142 окремі земельні ділянки значна їх частина була внесена до статутного капіталу ТОВ "Драйв Парк Хмельницький", після чого окремі земельні ділянки відчужувалися ТОВ "Житловий квартал "Дехтярка", ПП "Телерадіокомпанія "25 канал" та фізичним і юридичним особам.

Відтак, на переконання заявника, невжиття заходів забезпечення позову зазначених вище до подання позовної заяви у цій справі створює реальну загрозу заподіяння позивачу істотної шкоди, а також не забезпечить ефективного судового захисту, оскільки за вказаних обставин подальше відчуження, поділ, об`єднання, зміна цільового призначення, передача в іпотеку або інше обтяження спірного майна може призвести до виникнення нових набувачів та нових реєстраційних ланцюгів, істотно ускладнити ідентифікацію спірних об`єктів та виконання майбутнього рішення суду, а в окремих випадках - фактично унеможливити відновлення порушеного права у межах одного судового провадження.

Суд зазначає, що одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

При вирішенні заяви суд виходить з того, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд вважає, що заявник не обґрунтував необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не довів наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність застосування забезпечення позову. Відтак, зважаючи на зміст доводів заявника та наявних матеріалів справи, заявником не доведено доцільності та необхідності забезпечення позову (у вигляді накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825083600:03:005:2301, 6825083600:03:005:2302, 6825083600:03:005:2304, 6825083600:03:005:2305, 6825083600:03:005:2306, 6825083600:03:005:2312, 6825083600:03:005:2400, 6825083600:03:005:2415, що належать на праві власності ТОВ "Житловий квартал "Дехтярка"; накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:005:2336, що належить на праві власності ПП "Телерадіокомпанія "25 канал"; накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Драйв Парк Хмельницький", ТОВ "Житловий квартал "Дехтярка", ПП "Телерадіокомпанія "25 канал" та ОСОБА_2 і знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, у тому числі на рахунках, відкритих після постановлення ухвали, у межах суми грошових позовних вимог, що становить 7454841,00грн; накладення арешту на інше майно відповідних відповідачів лише в межах різниці між сумою грошових позовних вимог та сумою фактично арештованих грошових коштів, у разі якщо арештованих грошових коштів буде недостатньо для забезпечення грошових позовних вимог; заборони відповідачам та іншим особам, уповноваженим на проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії, спрямовані на відчуження, поділ, об`єднання, зміну цільового призначення або інше розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 6825083600:03:005:2301, 6825083600:03:005:2302, 6825083600:03:005:2304, 6825083600:03:005:2305, 6825083600:03:005:2306, 6825083600:03:005:2312, 6825083600:03:005:2400, 6825083600:03:005:2415, 6825083600:03:005:2336 до вирішення спору по суті), про що зазначив заявник.

Адже заявником в установленому законом порядку не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивача в обраний останнім спосіб.

Так, у заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно ймовірності дій, які ускладнять захист його прав по цій справі у разі задоволення позову.

Відповідно до приписів ст. ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Саме лише посилання заявника на занепокоєння щодо загрози настання обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення, не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, судом звертається увага, що жодних інших обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову, крім описаних вище, які визнаються не обґрунтованими та не підтвердженими, позивачем не наведено. Наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраних заходів забезпечення позову, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником - ОСОБА_1 не підтверджено зазначених ним підстав вжиття заходів забезпечення позову та не доведено, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття обраних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви та відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 232, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх.№05-08/3025/26 від 18.08.2026р.) про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 20.08.2026р. та може бути оскаржена в порядку ст. 257 ГПК України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя О.Д. Вибодовський

Виготовлено 2 примірники:

1 - до справи (в паперовому екз.);

2 - заявнику (до електронного кабінету).