Рішення № 139112114, 18.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 Справа № 917/1396/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (вул.Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, Код ЄДРПОУ 42225136)

до Кременчуцької гімназії №1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Мельничука сержанта, будинок 1-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, Код ЄДРПОУ 23554020)

про стягнення 1 971 883 грн 61 коп.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін: згідно протоколу

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької гімназії №1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, згідно якого просить суд стягнути кошти у розмірі 1 971 883 грн 61 коп, в тому числі: вартість послуг з постачання теплової енергії в сумі 1 863 399 грн 99 коп.; 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 19 462 грн 67 коп.; інфляційні втрати у розмірі 65 341 грн 37 коп.; пеня у розмірі 23 679 грн 58 коп.

Ухвалою від 14.07.26 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 04.08.2026, встановити сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

21.07.26 від відповідача надійшли відзив на позов, за мотивами якого відповідач просить суд зменшити розмір пені на 95%, а також заява про розгляд справи за відсутності представника.

22.07.26 від позивача надійшла відповідь на відзив.

29.07.26 від відповідача надійшла заява, у якій він повідомляє, що частково погасив суму основного боргу в розмірі 9 694,78 грн та просить суд приєднати до матеріалів справи у якості доказу платіжну інструкцію від 27.07.2026 року № 534 та закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 9 694,78 грн.

22.07.26 від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог та повернення надміру сплаченого судового збору, у якому він підтверджує, що після відкриття провадження у справі № 917/1396/26 Відповідач 28.07.2026 частково, у розмірі 9 694 грн 78 коп, сплатив заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за січень 2026 року. За вказаного, позивач заявив про зменшення позовних вимог в частині стягнення вартості послуг з постачання теплової енергії у розмірі 9 694 грн 78 коп у зв`язку з їх сплатою та просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 1 962 188 грн 83 коп, в тому числі: вартість послуг з постачання теплової енергії в сумі 1 853 705 грн 21 коп; 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 19 462 грн 67 коп; інфляційні втрати у розмірі 65 341 грн 37 коп; пеню у розмірі 23 679 грн 58 коп; повернути з Державного бюджету України надміру сплачений платіжною інструкцією № 0001238894 від 09.07.2026 року судовий збір в розмірі 116 грн 34 коп.

Ухвалою від 04.08.26 суд постановив задовольнити заяву Кременчуцької гімназії №1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в частині прохання приєднати до матеріалів справи у якості доказу платіжну інструкцію від 27.07.2026 року № 534; прийняти до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» про зменшення позовних вимог. Здійснювати розгляд справи з урахуванням зменшених позовних вимог; закрити підготовче провадження у справі № 917/1396/26; призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 18.08.2026.

07.08.26 від відповідача надійшло клопотання, у якому він повідомляє, що частково погасив суму основного боргу в розмірі 445 520,15 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.08.2026 року № 593. Таким чином, за розрахунком відповідача, станом на 07.08.2026 основна сума заборгованості з постачання теплової енергії складає 1 408 185,06 грн.

Також, у клопотанні відповідач зазначив, що платіжна інструкція від 07.08.2026 року № 593 про сплату заборгованості за постачання теплової енергії на загальну суму 445 520,15 грн не могла бути подати з відзивом на позовну заяву з причин, що від нього не залежали, тому керуючись ст.80 ГПК України, просить суд приєднати до матеріалів справи у якості доказу вищезазначену платіжну інструкцію та закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 445 520,15 грн.

13.08.26 від позивача надійшло клопотання, у якому він підтверджує, що після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, Відповідач 06.08.2026 частково, у розмірі 445 520 грн 15 коп, сплатив заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за січень 2026 року. Таким чином, за розрахунком позивача, на час подання клопотання сума боргу за послугу з постачання теплової енергії за спірний період становить 1 408 185 грн 06 коп., а в частині стягнення вартості послуг з постачання теплової енергії у розмірі 445 520 грн 15 коп підлягає закриттю, так як в цій частині відсутній предмет спору у зв`язку зі сплатою.

14.08.26 від відповідача надійшло клопотання, у якому він повідомляє, що частково погасив суму основного боргу 133 783,79 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.08.2026 року № 616. Таким чином, за розрахунком відповідача, станом на 12.08.2026 основна сума заборгованості з постачання теплової енергії складає 1 274 401,27 грн.

Також, у клопотанні відповідач зазначив, що платіжна інструкція від 12.08.2026 року № 616 про сплату заборгованості за постачання теплової енергії на загальну суму 133 783,79 грн не могла бути подати з відзивом на позовну заяву з причин, що від нього не залежали, тому керуючись ст.80 ГПК України, просить суд приєднати до матеріалів справи у якості доказу вищезазначену платіжну інструкцію та закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 133 783,79 грн.

17.08.26 від позивача надійшло клопотання, у якому він підтверджує, що після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, Відповідач 13.08.2026 частково, у розмірі 133 783 грн 79 коп, сплатив заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за січень 2026 року. Таким чином, за розрахунком позивача, на час подання клопотання сума боргу за послугу з постачання теплової енергії за спірний період становить 1 274 401 грн 27 коп., а в частині стягнення вартості послуг з постачання теплової енергії у розмірі 113 783 грн 79 коп підлягає закриттю, так як в цій частині відсутній предмет спору у зв`язку зі сплатою.

У зв`язку з цим та з урахуванням попередніх клопотань, поданих до суду 29.07.2026 та 13.08.2026, позивач просить суд стягнути кошти у розмірі 1 382 884 грн 89 коп (в тому числі: вартість послуг з постачання теплової енергії в сумі 1 274 401 грн 27 коп; 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 19 462 грн 67 коп; інфляційні втрати у розмірі 65 341 грн 37 коп; пеня у розмірі 23 679 грн 58 коп); стягнути судовий збір в розмірі 16 594 грн 62 коп; повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» з Державного бюджету України надміру сплачений платіжною інструкцією № 0001238894 від 09.07.2026 року судовий збір в розмірі 7 067 грн 98 коп.

Суд прийняв подані відповідачем докази до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

Представник позивача у судовому засіданні 18.08.2026 надав усні пояснення по суті спору, підтримав позов у обсязі, що визначений у клопотанні від 17.08.26.

Відповідач явку представників не забезпечив.

Суд враховує, що відповідач подавав заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1396/26.

У судовому засіданні 18.08.2026 судом було з`ясовано обставини справи та досліджено докази. Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 18.08.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №1436 від 04.06.2025 року ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» з покладанням відповідних обов`язків згідно з законодавством.

22.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (надалі Позивач) та Кременчуцькою гімназією №1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі Відповідач) було укладено Договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії №7099 (надалі Договір).

Згідно п. 1 Договору, Виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 3 Договору, надання послуги з постачання теплової енергії для приміщення Відповідача здійснюється за адресою: вул. Мельничука сержанта, будинок 1-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39601. Опалювальна площа будівлі становить 7 986,70 кв.м (21 564,10 куб.м), максимальне теплове навантаження будівлі становить 0,493520 Гкал/год.

Відповідно до п. 5 Договору, будівлю Відповідача за вищезазначеною адресою обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 6 Договору, Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 10 Договору, обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (у редакції наказу Мінрегіону від 28 грудня 2021 р. № 358) (далі - Методика розподілу).

Відповідно до п. 11 Договору, у разі коли будівля на дату укладення цього договору не обладнана вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будівлі визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря.

У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку теплової енергії до відновлення його роботи або заміни ведення комерційного обліку спожитої послуги здійснюється відповідно до Методики розподілу (п. 12 Договору).

Пунктом 15 Договору передбачено, що на час відсутності вузла комерційного обліку у зв`язку з його ремонтом, проведенням повірки засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.

Згідно з п. 16 Договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється щомісяця з 28 по 31 число виконавцем у присутності споживача або його представника, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань.

Відповідно до п. 17 Договору, у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань засобів вимірювальної техніки для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будівлі, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будівлі протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів.

Відповідно до п. 19 Договору, плата виконавцю за послугу за цим договором визначається відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу і розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання.

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (п. 20 Договору).

Відповідно до п. 21, п. 22 Договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Обсяг фактично спожитої Споживачем теплової енергії за розрахунковий період підтверджується Актом приймання-передачі послуг, який надається (надсилається) Споживачеві у двох примірниках разом з рахунком. У десятиденний строк після надання (надсилання) Акту приймання-передачі послуг Споживач повинен повернути Виконавцю один примірник Акту, підписаний зі свого боку, що буде вважатися узгодженням обсягів фактично зазначених у Акті спожитої теплової енергії за розрахунковий період. У разі неповернення Акту, або відмови від його підписання, або відсутності зворотного зв`язку від Споживача у зазначений вище строк, такий Акт буде вважатися дійсним з дати його виписки, а обсяги спожитої теплової енергії, зазначені в такому Акті, - узгодженими і такими, що підлягають оплаті, за умови підписання Акта приймання-передачі послуг трьома представниками виконавця.

Фактом, що підтверджує надання (надсилання) рахунку та актів приймання-передачі послуг є: - особистий підпис споживача або його представника, в тому числі по довіреності з наданням документу, що посвідчує особу, у відповідному реєстрі виконавця; - реєстр відправленої кореспонденції виконавця про направлення споживачам рахунків та актів приймання-передачі послуг з поштовою відміткою.

Відповідно до п. 23 Договору, Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з п.п. 3 п. 28 Договору Споживач зобов`язаний оплачувати спожиту послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені цим договором.

Відповідно п. 31 Договору, Сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.

Відповідно п. 32 Договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 38 Договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 жовтня 2025, а в частині надання послуг з постачання теплової енергії - з початку опалювального періоду, що визначений Рішенням органів місцевого самоврядування (згідно частини 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України) і діє до 30 вересня 2026 (включно), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п.п. 6 п. 29 Договору Виконавець має право звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.

Позивач при зверненні до суду з позовом зазначив, що на виконання умов Договору в період з листопада 2025 по березень 2026 ним було надано Відповідачу послугу з постачання теплової енергії, що підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг, Відомостями про фактичні покази засобів обліку теплової енергії та дублікатами рахунків на оплату таких послуг (копії Актів, Відомостей та дублікати рахунків додані до позовної заяви).

Факт надання послуги з постачання теплової енергії до приміщення Відповідача підтверджується також Актом підключення до системи теплопостачання № 384 від 31.10.2025, згідно якого у зв`язку з початком опалювального періоду 2025/2026 рр. у закладах освіти Кременчуцької міської територіальної громади до приміщення Відповідача, що знаходиться за адресою: вул. Мельничука сержанта, будинок 1-А в м. Кременчуці послугу з постачання теплової енергії було подано 01.11.2025. При цьому, відповідно до Акта відключення до системи теплопостачання №848 від 31.03.2026 у зв`язку з закінченням опалювального періоду 2025/2026 рр. у закладах освіти Кременчуцької міської територіальної громади до приміщення Відповідача за вищезазначеною адресою 31.03.2026 було припинено подачу послуги з постачання теплової енергії.

Разом з тим, у позові позивач вказав, що Відповідач не здійснив своєчасні розрахунки за отримані в період з листопада 2025 року по березень 2026 року послуги з постачання теплової енергії, що призвело до виникнення станом на 07.07.2026 року заборгованості за послуги з постачання теплової енергії спожитої в період з грудня 2025 року по березень 2026 року на загальну суму 1 863 399 грн 99 коп.

Щодо визначеного розміру заборгованості позивач вказав, що оскільки будівлю Відповідача за вищезазначеною адресою обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії, тому, відповідно до умов Договору та Методики розподілу нарахування за спожиту теплову енергію здійснювалося з урахуванням показів вузла комерційного обліку теплової енергії, а в період виходу його з ладу - розрахунково (копії Відомостей про фактичні покази засобів обліку теплової енергії, Актів про вихід з ладу вузла комерційного обліку теплової енергії від 25.12.2025 та 16.02.2026, Акта про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 12.02.2026, Акта про прийняття вузла розподільного обліку/приладу-розподілювача теплової енергії на абонентський облік від 27.02.2026 та Обґрунтування щодо обсягу спожитої теплової енергії та нарахувань додано до позову).

Вказане відповідач при розгляді справи не спростовував.

За вказаного, позивач, звертаючись до суду просив стягнути з відповідача вартість послуг з постачання теплової енергії в сумі 1 863 399 грн 99 коп.

Крім того, за порушення строку оплати, передбаченого п. 23 Договору, позивач Відповідачу нарахував до сплати інфляційні втрати у розмірі 65 341 грн 37 коп. за період з 01.01.2026 по 07.07.2026 та 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 19 462 грн 67 коп. за період з 01.01.2026 по 07.07.2026. Також, відповідно п. 32 Договору за порушення строку оплати, Відповідачу нараховано до сплати пеню в розмірі 23 679 грн 58 коп. за період з 01.01.2026 по 07.07.2026.

Про неправомірність здійснених позивачем нарахувань відповідач при розгляді не повідомляв.

Разом з тим позивач наполягає на вимогах про стягнення коштів у розмірі 1 382 884 грн 89 коп (в тому числі: вартість послуг з постачання теплової енергії в сумі 1 274 401 грн 27 коп; 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 19 462 грн 67 коп; інфляційні втрати у розмірі 65 341 грн 37 коп; пеня у розмірі 23 679 грн 58 коп), оскільки інша частина суми основного боргу відповідачем сплачена під час розгляду справи.

Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є : договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії Договором про постачання теплової енергії.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про теплопостачання», який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії, захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

За приписами статті 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно норм ст. 3 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів. Цьому обов`язку кореспондує обов`язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 Закону України "Про теплопостачання", згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", одним з основних обов`язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За приписами ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору, ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» в період з листопада 2025 по березень 2026 було надано Відповідачу послугу з постачання теплової енергії.

Спору між сторонами щодо обсягу отриманої теплової енергії за вказаний період немає.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ч.1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до п. 23 Договору, Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

З урахуванням приписів п.23 Договору, строк оплати поставленої теплової енергії за спірний період, є таким, що настав.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату звернення позивача до суду з позовом відповідач частково сплатив за вказаний період за відпущену теплову енергію, заборгованість за послуги з постачання теплової енергії спожитої в період з грудня 2025 року по березень 2026 року становила 1 863 399 грн 99 коп. (розміри та дати здійснених відповідачем оплат відображені у детальному розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії).

На етапі підготовчого провадження відповідачем також здійснено часткову оплату суми основного боргу у зв"язку із чим позивач зменшив розмір позовних вимог в частині суми основного боргу до 1 853 705,21 грн.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що в подальшому відповідачем знову проведено часткові оплати основного боргу, залишок основного боргу складає 1 274 401 грн 27 коп. (станом на 17.08.2026).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення 1 274 401 грн 27 коп. основної заборгованості, в іншій частині вимог про стягнення суми основного боргу провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як зазначено вище, за порушення строку оплати, передбаченого п. 23 Договору, Відповідачу нараховано до сплати інфляційні втрати у розмірі 65 341 грн 37 коп. за період з 01.01.2026 по 07.07.2026 та 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 19 462 грн 67 коп. за період з 01.01.2026 по 07.07.2026.

Відповідач на неправильність здійсненого позивачем розрахунку при розгляді справи не вказував, контррозрахунку заявлених до стягнення нарахувань не надав.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми, а також розрахунок інфляційних втрат, і встановив, що обчислення виконано арифметично правильно, згідно з приписами законодавства, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно п. 32 Договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Позивач у позові відповідно до наданого розрахунку просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 23 679 грн 58 коп. за період з 01.01.2026 по 07.07.2026 .

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені, не виявив завищення її розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними.

Разом з тим, відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення розміру пені на 95%.

Відповідач аргументує свою позицію відсутністю доказів, які підтверджують понесення Позивачем збитків або можливість їх понесення Позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за спірними договорами.

Також відповідач просить взяти до уваги соціальну значимість Відповідача, оскільки останній є закладом освіти, який фінансується з міського бюджету. Своєчасне виконання зобов`язань за спірними договорами не залежить від волі Відповідача. Заборгованість утворилася через відсутність своєчасного фінансування з боку власника Відповідача - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, який вимушений через встановлений в країні воєнний стан всі можливі кошти направляти на допомогу армії, облаштування укриттів та інших заходів для забезпечення безпеки населення.

Крім того, вказує відповідач, адміністрацією навчального закладу робилися всі можливі дії щодо погашення виниклої заборгованості і проводилася часткова оплата боргу.

Щодо цього клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 13.01.2020 у справі № 902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

У даному випадку суд враховує баланс інтересів сторін, а також те, що відповідач частково погасив суму основного боргу, є закладом освіти, який фінансується з міського бюджету, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань. Позивач у відшкодування знецінення грошових коштів, що становлять суму боргу, також заявив вимоги про стягнення інфляційних та 3 % річних.

Суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення належного до стягнення розміру пені на 50%, що становить 11839 грн 79 коп.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 11839 грн 79 коп. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості послуг з постачання теплової енергії в сумі 1 274 401 грн 27 коп, 3% річних у розмірі 19 462 грн 67 коп, інфляційних втрат у розмірі 65 341 грн 37 коп, пені у розмірі 11839 грн 79 коп підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині вимог про стягнення суми основного боргу провадження у справі підлягає закриттю, в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Позивач при зверненні з позовом ставив вимогу про стягнення 1 971 883 грн 61 коп. Позовна заява подана позивачем в електронній формі.

При цьому, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 23 662,60 грн відповідно до платіжної інструкції № 0001238894 від 09.07.2026. Згідно із випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, вказана сума зарахована до спеціального фонду державного бюджету України.

Разом з тим, позивач при розгляді справи зменшував розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 1 962 188 грн 83 коп

Оскільки позовна заява подана позивачем в електронній формі, розмір судового збору за подання позовної заяви в редакції заяви про зменшення позовних вимог по цій справі складає 23 546,27 грн (1 962 188 грн 83 коп*1,5%*0,8).

Тобто позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині вартості послуг з постачання теплової енергії в сумі 1 274 401 грн 27 коп, 3% річних у розмірі 19 462 грн 67 коп, інфляційних втрати у розмірі 65 341 грн 37 коп, пені у розмірі 11839 грн 79 коп, у іншій частині вимог про стягнення пені (11839 грн 79 коп) суд відмовив у зв"язку із зменшенням розміру неустойки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує правову позицію, викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, частина витрат по сплаті судового збору, що покладається на відповідача, становить 16 594 грн 62 коп.

Щодо судового збору в частині вимог про стягнення основного боргу (в частині вимог яких позивач зменшив позовні вимоги та в частині вимог яких суд закрив провадження у справі) суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Позивач просив суд вирішити питання про повернення судового збору.

За вказаного, судовий збір у розмірі 7 067 грн 98 коп підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцької гімназії №1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Мельничука сержанта, будинок 1-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, Код ЄДРПОУ 23554020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, Код ЄДРПОУ 42225136) вартість послуг з постачання теплової енергії в сумі 1 274 401 грн 27 коп, 3% річних у розмірі 19 462 грн 67 коп, інфляційні втрати у розмірі 65 341 грн 37 коп, пеню у розмірі 11839 грн 79 коп, витрати по сплаті судового збору в розмірі 16 594 грн 62 коп.

3. Закрити провадження у справі у частині вимог про стягнення 579 303 грн 94 коп. боргу.

4. У іншій частині позову відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, Код ЄДРПОУ 42225136) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 7 067 грн 98 коп сплачений платіжною інструкцією № 0001238894 від 09.07.2026 року.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.08.26 р.

Суддя Киричук О.А.