Ухвала суду № 139112113, 20.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

(за результатами розгляду скарги при виконанні судового рішення)

20.08.2026 Справа № 20/102

за скаргою ВЕСЕЛОПОДІЛЬСЬКОГО СІЛЬСЬКОГО СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА, 38250, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, село Веселий Поділ, вулиця Михаська, будинок 38А, Ідентифікаційний код юридичної особи - 01709686 (вх. № 10926 від 11.08.26)

на бездіяльність посадових осіб Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в справі № 20/102

Суддя Киричук О.А.

Представники : згідно протоколу

До суду від ВЕСЕЛОПОДІЛЬСЬКОГО СІЛЬСЬКОГО СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА надійшла скарга (вх. № 10926 від 11.08.26) на бездіяльність посадових осіб Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна.

У поданій скарзі ВЕСЕЛОПОДІЛЬСЬКЕ СІЛЬСЬКЕ СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття ярешту з нерухомого майна, належного ВЕСЕЛОПОДІЛЬСЬКОМУ СІЛЬСЬКОМУ СПОЖИВЧОМУ ТОВАРИСТВУ (приміщення магазина за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Паніванівка, вул. Перемоги, буд. 59а), накладеного постановою Семенівського ВДВС від 09 березня 2005 року (серія АА № 083611, реєстраційний номер обтяження 1755495).

2. Зобов`язати Глобинський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна - приміщення магазина, розташованого за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Паніванівка, вул. Перемоги, буд. 59а, що належить ВЕСЕЛОПОДІЛЬСЬКОМУ СІЛЬСЬКОМУ СПОЖИВЧОМУ ТОВАРИСТВУ, накладений постановою Семенівського ВДВС від 09 березня 2005 року ( серія АА № 083611 ).

3. Зобов`язати Глобинський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження (реєстраційний номер 1755495), накладеного на підставі постанови Семенівського ВДВС від 09 березня 2005 року (серія АА № 083611).

Ухвалою від 11.08.2024р. суд постановив скаргу прийняти до розгляду, розгляд скарги призначити на 20.08.2026, Глобинському відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до судового засідання надати суду письмові пояснення по скарзі; матеріали виконавчого провадження по виконанню рішення господарського суду Полтавської області по справі 20/102, учасникам справи до судового засідання надати суду письмові пояснення по скарзі.

Глобинський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до судового засідання письмові пояснення по скарзі та матеріали виконавчого провадження по виконанню судового наказу Господарського суду Полтавської області по справі № 20/201 суду не надав.

Від стягувача пояснення по справі до суду не надходили.

У судове засідання представники учасників справи та ДВС не з`явились.

Суд враховує, що скаржник при зверненні до суду із скаргою просив суд розглянути скаргу без участі представника Веселоподільського ССТ.

Відповідно до ст. 342 ГПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

В даному випадку, суд вважає, що неявка представників не перешкоджає розгляду скарги відповідно до ст. 342 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та скарги, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з такого.

В обгрунтування скарги скаржник посилається на такі обставини:

ВЕСЕЛОПОДІЛЬСЬКОМУ СІЛЬСЬКОМУ СПОЖИВЧОМУ ТОВАРИСТВУ Семенівської райспоживспілки на праві власності належить приміщення магазину за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район (до зміни адміністративно-територіального устрою - Семенівський район), село Паніванівка, вулиця Перемоги, буд. 59а, що підтверджується дублікатом Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданим 06 лютого 2007 року виконавчим комітетом Семенівської селищної ради.

Під час підготовки документів для оформлення договору купівлі-продажу зазначеної нерухомості з`ясувалося, що 11 березня 2005 року Семенівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Семенівського районного відділу державної виконавчої служби від 09 березня 2005 року (серія АА № 083611) накладено обтяження (реєстраційний номер 1755495) на вказане приміщення (вид обтяження-арешт нерухомого майна). Постанову Семенівського районного ВДВС від 09.03.2005 серії АА № 083611 було винесено під час примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 07.06.2004 у справі № 20/102 про стягнення з Веселоподільського сільського споживчого товариства на користь Управління ПФУ в Семенівському районі штрафних санкцій у розмірі 17 853,93 грн та пені у розмірі 3018, 72 грн.

З метою зняття арешту з належного товариству майна голова Веселоподільського ССТ звернулася до Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (який є правонаступником реорганізованого шляхом приєднання Семенівського відділу ДВС відповідно до Наказу Міністерства юстиції України).

Листом в.о. начальника Глобинського ВДВС № 45523 від 28 липня 2026 року Веселоподільське ССТ було повідомлено про те, що станом на 28.07.2026 відкриті виконавчі провадження стосовно ВЕСЕЛОПОДІЛЬСЬКОГО СІЛЬСЬКОГО СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА у відділі відсутні, та рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання щодо зняття арешту.

Оскільки на цей час у ВЕСЕЛОПОДІЛЬСЬКОГО СІЛЬСЬКОГО СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА відсутня заборгованість, а виконавче провадження, відкрите на виконання наказу № 20/102, завершене та знищене за закінченням строку зберігання у законному порядку, арешт майна боржника підлягає обов`язковому скасуванню.

При цьому, боржник зазначає, що наявність нескасованого обтяження позбавляє власника можливості реалізувати свої законні права щодо розпорядження майном.

У зв`язку із цим, скаржник звернувся до суду із скаргою на бездіяльність посадових осіб Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в справі № 20/102.

При постановленні ухвали, суд виходив з такого.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до частин 1 та 2 статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606- XIV від 21.04.1999 року, що діяв на час видачі виконавчого документа, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтями 5, 55 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) (у редакції, чинній на момент винесення постанови від 15.10.2009) було передбачено, що державний виконавець:

зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст.5);

здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (абз. 1 ч. 2 ст. 5);

має право при здійсненні виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови (абз. 5 ч. 3 ст. 5, ч.1 ст. 55).

Згідно п. 8 ч. 1, ч. 2 ст. 37 Закону № 606-XIV у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом виконавче провадження підлягає закінченню, про що державний виконавець виносить постанову, копії якої у 3-денний строк надсилаються сторонам та суду. У такому разі припиняється чинність арешту майна боржника.

Наслідки завершення виконавчого провадження були встановлені у ст. 38 Закону № 606-XIV, відповідно до якої, у разі закінчення виконавчого провадження згідно зі ст. 37 цього Закону припиняється чинність арешту боржника (ч. 1). Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначається про скасування арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2). За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткову копію такої постанови для її пред`явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна (ч. 3).

Статтею 59 Закону № 606-ХІV унормовано, що однією з підстав звільнення майна з-під арешту є сплата боржником повної суми боргу за виконавчим документом.

На момент звернення відповідачем із скаргою у цій справі (серпень 2025 року) Закон № 606-XIV втратив чинність від 05.01.2017 на підставі Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Суд зазначає, що законодавець визначив порядок переходу від однієї форми регулювання правовідносин до іншої, навівши відповідні правила у розділі ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ, згідно з п. 7 яких виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Тлумачення п. 7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII свідчить, що положення попереднього Закону № 606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

Отже, оскільки постанова про арешт майна боржника у виконавчому провадженні (як окрема виконавча дія) винесена державним виконавцем 09.03.2005, тобто в період дії Закону № 606-XIV, то скасування арешту, накладеного на майно, має бути здійснено в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз ст. 37, 38, 59 Закону № 606-XIV дозволяє зробити висновок, що обставина фактичного повного виконання рішення суду боржником має своїм наслідком закінчення виконавчого провадження, з чим безпосередньо пов`язана можливість зняття арешту з майна боржника державним виконавцем.

Отже, закінчення виконавчого провадження у розумінні вимог вказаного Закону України "Про виконавче провадження" передбачає зняття арешту та скасування вжитих раніше заходів примусового виконання рішення про що зазначається у постанові у постанові про вчинення відповідної дії.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що:

- ВЕСЕЛОПОДІЛЬСЬКОМУ СІЛЬСЬКОМУ СПОЖИВЧОМУ ТОВАРИСТВУ Семенівської райспоживспілки на праві власності належить приміщення магазину за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район (до зміни адміністративно-територіального устрою - Семенівський район), село Паніванівка, вулиця Перемоги, буд. 59а, що підтверджується дублікатом Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданим 06 лютого 2007 року виконавчим комітетом Семенівської селищної ради.

- Постановою Семенівського районного ВДВС від 09.03.2005 серії АА № 083611 накладено арешт на вказане приміщення

- Постанову Семенівського районного ВДВС від 09.03.2005 серії АА № 083611 було винесено під час примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 07.06.2004 у справі № 20/102 про стягнення з Веселоподільського сільського споживчого товариства на користь Управління ПФУ в Семенівському районі штрафних санкцій у розмірі 17 853,93 грн та пені у розмірі 3018, 72 грн.

- 11 березня 2005 року Семенівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Семенівського районного відділу державної виконавчої служби від 09 березня 2005 року (серія АА № 083611) накладено обтяження (реєстраційний номер 1755495) на вказане приміщення (вид обтяження-арешт нерухомого майна).

- згідно листа в.о. начальника Глобинського ВДВС № 45523 від 28 липня 2026 року станом на 28.07.2026 відкриті виконавчі провадження стосовно ВЕСЕЛОПОДІЛЬСЬКОГО СІЛЬСЬКОГО СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА у відділі відсутні.

- у ВЕСЕЛОПОДІЛЬСЬКОГО СІЛЬСЬКОГО СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА відсутня заборгованість, а виконавче провадження, відкрите на виконання наказу № 20/102, завершене та знищене за закінченням строку зберігання у законному порядку.

У даному випадку суд зазначає, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Отже, вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У даній справі відмова у задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на нерухоме майно скаржника у виконавчому провадженні, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна.

Верховний суд у постанові від 03.11.2021 року у справі № 161/14034/20 сформував висновок, з якого слідує, що наявність протягом тривалого часу (понад 18 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а визнання протиправною бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.

Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19), від 12.10.2022 у справі № 203/3435/21 (провадження 61-5467ск22).

При розгляді справи судом не встановлено обставин виконання державним виконавцем приписів ст. 37, 38 Закону № 606-ХІV щодо зняття арешту з майна відповідача після закриття виконавчого провадження з підстав його фактичного повного виконання.

Незняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при закінченні виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право скаржника підлягає захисту.

За змістом положень чинного законодавства боржник у виконавчому провадженні не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця у визначеному відповідним процесуальним законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18.

Матеріалами справи підтверджується наявність арешту, накладеного на майно боржника, що свідчить про не здійснення виконавцем дій, необхідних для його зняття.

Ураховуючи викладене, суд погоджується із твердженням скаржника, що вказані обставини підтверджують бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна відповідача.

Відповідно до положень частини четвертої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Стаття 339 Господарського процесуального кодексу України передбачає право на звернення із скаргою до суду. Даною статтею встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, оскільки матеріальні носії виконавчого провадження відсутні і відслідкувати матеріали виконавчого провадження немає можливості, пройшов тривалий час і виконавче провадження знищене, виконавче провадження було закінчене, відсутні відомості про розмір не сплаченого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, у боржника відсутня будь-яка заборгованість, сплатити виконавчий збір та витрати виконавчого провадження боржник не має можливості в зв`язку з відсутністю інформації про їх розмір; враховуючи відсутність майнових претензій з боку стягувача, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, накладеного саме у виконавчому провадженні по виконанню наказу по справі № 20/102 та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд доходить до висновку про обґрунтованість скарги з огляду на невиправдане втручання у право особи на мирне володіння своїм майном.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 231, 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу ВЕСЕЛОПОДІЛЬСЬКОГО СІЛЬСЬКОГО СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА, Семенівська райспоживспілка на бездіяльність посадових осіб Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в справі № 20/102 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з нерухомого майна, належного ВЕСЕЛОПОДІЛЬСЬКОМУ СІЛЬСЬКОМУ СПОЖИВЧОМУ ТОВАРИСТВУ (приміщення магазина за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Паніванівка, вул. Перемоги, буд. 59а), накладеного постановою Семенівського ВДВС від 09 березня 2005 року (серія АА № 083611, реєстраційний номер обтяження 1755495).

3. Зобов`язати Глобинський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна - приміщення магазина, розташованого за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Паніванівка, вул. Перемоги, буд. 59а, що належить ВЕСЕЛОПОДІЛЬСЬКОМУ СІЛЬСЬКОМУ СПОЖИВЧОМУ ТОВАРИСТВУ, накладений постановою Семенівського ВДВС від 09 березня 2005 року ( серія АА № 083611 ).

4. Зобов`язати Глобинський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження (реєстраційний номер 1755495), накладеного на підставі постанови Семенівського ВДВС від 09 березня 2005 року (серія АА № 083611).

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 235 ГПК України з моменту її підписання і може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали за правилами ст.ст.254-259 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.08.2026 р.

Суддя Киричук О.А.