Ухвала суду № 139110453, 16.07.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/10300/22

номер провадження 1-кп/570/54/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області у складі колегії суддів

головуючої судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

в режимі відеоконференції обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42021180000000025 про обвинувачення: ОСОБА_8 за ч.1 ст.255-2, ч. 2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_11 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_12 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_6 за ч.2 ст.255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_13 за ч.2 ст.307 КК України,

встановив:

У провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Прокурор ОСОБА_14 подав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 строком на 60 днів без визначення розміру застави. У клопотанні прокурор вказує, що наявні ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_6 , а саме необхідністю запобігти спробам останнього переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Даний ризик підтверджується тим, що відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 307, ч.2 ст.255 КК України, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_6 відносяться до категорії особливо тяжких, вчинені у складі злочинної організації, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, а іншого більш м`якого покарання санкцією ці статті КК України не передбачають. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність переховування від суду. Зокрема ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов`язаних з характером особи та її моральністю ( ОСОБА_6 раніше судимий, відбуваючи покарання у державній установі виконання покарань неодноразово порушував встановлений порядок, висловлював погрози застосування насильства стосовно персоналу у станови, характеризується негативно), родом занять ( ОСОБА_6 , будучи працездатною особою, до засудження та обрання запобіжного заходу не працював, суспільною корисною діяльністю не займався), майновим станом (не має у власності цінного рухомого/нерухомого майна, яке б стримувало його від переховування), сімейним зв`язкам (неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей, осіб з числа членів сім`ї або близьких родичів з інвалідністю не має), соціальним станом, який повністю пов`язаний із злочинним впливом і небажання його змінювати (є особою призивного віку, враховуючи введений на території України правовий режим воєнного стану) та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (не має будь-яких відзнак, пільгових квот).

24.04.2026 ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області оголошено розшук обвинуваченого.

Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, то ОСОБА_6 має непогашені судимості: 20.10.2011 р. Ківерцівським районним судом Волинської області до 7 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України. Звільнений умовно-достроково невідбутий строк 3 роки 2 місяці 11 днів; 08.11.2017 р. Апеляційним судом Волинської області до 8 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст.187 КК України; 07.04.2021 р. Маневицьким районним судом Волинської області до 1 рік 9 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ст. 391 КК України.

19.03.2026 ухвалою Рівненського апеляційного суду скасовано ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 21.01.2026 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

20.03.2026 ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 на 60днів.

Відповідно до інформації Рівненського РУП ГУНП в Рівненькій області 25.03.2026, 26.03.2026, 27.03.2026, 16.04.2026 зафіксовані факти відсутності ОСОБА_6 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

У судові засідання, призначені на 23.03.2026, 25.03.2026, 24.04.2026 обвинувачений ОСОБА_6 не з`явився, причини неявки не повідомив. Тому обвинуваченим були порушені умови обраного щодо нього запобіжного заходу, покладені на нього обов`язки, зокрема прибувати на виклики до суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду.

11.06.2026 стосовно ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 08.08.2026.

На цей час ризик переховування ОСОБА_6 від суду є реальним, оскільки було оголошено розшук останнього, ризик вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, існує, враховуючи відсутність в нього роботи, джерела доходу та засобів існування.

Характер та обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зокрема високий ступінь організації їх вчинення, тривалість цих протиправних дій та зухвалість свідчать про підвищену небезпеку та наявність у даному кримінальному провадженні конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, що в сукупності з вищевказаними обставинами свідчить про існування вказаних ризиків, а тому продовження запобіжного заходу є виправданим.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_6 , які зможуть забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов`язків, а також запобігти реалізації ризиків, окрім як тримання під вартою неможливе.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, заперечує щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки останнім вже було порушено умови цілодобового домашнього арешту, а за адресою місця реєстрації ОСОБА_6 не проживає.

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні заперечили проти задоволення вказаного клопотання прокурора, просять застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації обвинуваченого ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до таких висновків.

Так, згідно ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України 1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. 2. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. 3. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Заслухавши думку учасників процесу, беручи до уваги положення процесуального закону щодо цілей і мети запобіжного заходу у даному конкретному випадку колегія суддів відхиляє аргументи обвинуваченого та його захисника, як такі, що не переважують вимог громадського інтересу щодо забезпечення завдань кримінального провадження.Обвинуваченим не були надані докази щодо наявності міцних соціальних зв`язків, наявності житла для проживання у м.Рівне.

За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).

Частинами 1, 3 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 1 статті 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 11.06.2026 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 закінчується 08.08.2026 р.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Наявність ризику переховування від суду у відповідності до КПК України не означає, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 24.04.2026 у вказаному кримінальному провадженні було оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_6 .

На думку колегії суддів, зважаючи на вказану обставину та тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, суворість покарання за їх вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Так, злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 є особливо тяжкими.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.93 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Тому, на думку колегії суддів, ризики переховування обвинуваченого від суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, існують під час судового провадження. Колегія суддів вважає, що такі ризики є реальними. Обвинувачений на даному етапі має можливість їх реалізації за умови незастосування відповідного запобіжного заходу.

На той факт, що обвинувачений буде переховуватися від суду вказує те, що, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за інкримінований злочин, обвинувачений намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду.

Крім того, колегія суддів бере до уваги введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан у зв`язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, щодо якого вирішується клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є особою молодого віку, працездатним, має непогашені судимості, обвинувачується у систематичному вчиненні особливо тяжких злочинів, легальних доходів не має, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, та обставини, встановлені під час їх розгляду, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений зможе переховуватися від суду.

Також, аналізуючи зміст заявленого прокурором клопотання, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який був підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не зменшився і на даний час.

Колегія суддів вважає, що клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає до задоволення, оскільки він обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких; за вчинення яких передбачено максимальну міру покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі; дії обвинуваченого являють підвищену суспільну небезпеку, він може переховуватися від суду; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються.

Окрім того, у п.36 справи ЄСПЛ «Москаленко проти України» (Заява№ 37466/04) від 20 травня 2010 року, зазначено, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Відтак, колегія суддів уважає про доведеність прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, колегія суддів використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Тому, з огляду на вказане та з метою запобігання вище переліченим ризикам і дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки, клопотання прокурора слід задоволити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 раніше застосований судом запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Встановлений законом обов`язок слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, обвинуваченого на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою.

Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи (в тому числі домашній арешт) в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні, що й тримання під вартою.

У цьому кримінальному провадженні колегія суддів, дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу обвинуваченого (при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою) та в право на володіння майном (при визначенні розміру застави як альтернативи триманню під вартою), з однієї сторони, та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, дійшла висновку, що запобігання спробам вчинення ним дій, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК, можуть бути забезпечені виключно шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою із альтернативою застави у мінімальному розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 грн. Розмір такої суми колегія суддів вважає достатнім, з урахуванням того, що загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

У зв`язку з цим, колегія суддів у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України вважає за необхідне покласти на обвинуваченого відповідні обов`язки, зокрема: прибувати на виклик прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, та, виходячи з інформації ФДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» у Волинській та Рівненській областях Рівненської міської медичної частини від 28.08.2024 р. №729-РММЧ/ВН-24 вих від 28.08.2024 р., також обов`язок пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Керуючись ст.ст. 176-179, 331 КПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_14 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - задоволити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ківерці Волинської області, громадянину України, раніше судимому, раніше проживав за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 13.09.2026.

Одночасно визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить: 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, та направити для відома та виконання начальнику ДУ "Рівненський слідчий ізолятор".

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави - до 13.09.2026 р. включно.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадження.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала в частині продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під варто може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_3

Суддя ОСОБА_2