Ухвала суду № 139110452, 06.07.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/10300/22

номер провадження 1-кп/570/54/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області у складі колегії суддів

головуючої судді ОСОБА_1

судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 та продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 42021180000000025 про обвинувачення: ОСОБА_8 за ч.1 ст.255-2, ч. 2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_6 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_11 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_12 за ч.2 ст.255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 за ч.2 ст.307 КК України,

в с т а н о в и в :

03.07.2026 р. прокурором Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_20 подано клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 вх.№13088, у якому він просить змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у селі Ребедайлівка Кам`янського району Черкаської області, громадянину України, запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що злочини, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , передбачають покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років.

Разом з тим, відповідно до ст.177 КПК України прокурор у своєму клопотанні наводить обставини, які свідчать про наявність ризиків, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_6 , а саме, необхідність запобігти спробам останнього:

1) переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується тим, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , віднесені до категорії особливо тяжких, вчинені у складі злочинної організації, за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, а іншого, більш м`якого покарання, санкції цих статей КК України не передбачають.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від суду. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контрактами.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи та її моральністю, місцем проживання, родом занять (не працює, суспільно корисною діяльністю не займався, будь-яких фізичних вад, які б свідчили про неможливість його утримання, не має), майновим станом (не має у власності цінного рухомого/нерухомого майна, яке б стримувало його від переховування), сімейними зв`язками (неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей, осіб з числа членів сім`ї або близьких родичів з інвалідністю не має) та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (не має будь-яких відзнак, пільгових квот).

На той факт, що обвинувачений буде переховуватися від суду вказує те, що, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, обвинувачений намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду;

2) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.

ОСОБА_6 раніше судимий 31.10.2013 р. Сосновським районним судом м. Черкаси до 7 років позбавлення волі за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 304 КК України. Звільнений 01.02.2016 р. по відбуттю строку покарання. 11.06.2019 р. Галицьким районним судом м. Львова до 8 років позбавлення волі за ч. 4 ст. 187 КК України. Судимості не зняті і не погашені.

19 березня 2026 року ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду скасовано ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 21.01.2026 р. про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

20 березня 2026 року ухвалою колегії суддів Рівненського районного суду продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , на 60 днів.

15 травня 2026 року ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено цілодобовий домашній арешт за вищевказаною адресою строком на 60 днів, до 13.07.2026.

Про порушення обвинуваченим ОСОБА_6 умов обраного щодо нього запобіжною заходу вказує наступне:

12.04.2026 до чергової частини Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення про порушення законодавства про мобілізацію громадянином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний факт зареєстрований в ЄО № 16189. Аналогічний факт порушення законодавства про мобілізацію ОСОБА_6 зареєстрований в ЄО № 24722 від 04.06.2026.

16.05.2026 співробітником УПП в Рівненській області на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено постанову № ЕГА/2031225 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП (подія 16.05.2026 о 18 годині 30 хвилин).

11.06.2026 співробітником Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області зафіксований факт відсутності ОСОБА_6 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

На цей час ризики переховування ОСОБА_6 від суду та можливість вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, не зменшились.

Судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені особливо тяжкого злочину у складі злочинної організації фактично триває, окрім того, характер та обставини інкримінованих ОСОБА_21 кримінальних правопорушень, зокрема високий ступінь організації їх вчинення, тривалість цих протиправних дій та зухвалість свідчать про підвищену небезпеку та наявність у даному кримінальному провадженні конкретного суспільного інтересу який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, що в сукупності з вищевказаними обставинами свідчить про існування вказаних ризиків, а тому продовження запобіжного заходу є виправданим.

З огляду на вказані обставини, прокурор ОСОБА_20 вказує, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_6 , які зможуть забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов`язків, а також запобігти реалізації ризиків, неможливе.

Також 03.07.2026 р. прокурор ОСОБА_20 подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 строком на 60 днів та покладення на обвинуваченого ОСОБА_8 обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КК України. Звертаючись до суду із клопотаннями про продовження строку обвинуваченим запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді цілодобового домашнього арешту, а саме: 1) переховуватися від суду; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_20 подані клопотання підтримав, просив суд їх задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_14 в судовому засіданні у задоволенні клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу до ОСОБА_6 просив відмовити, посилався на те, що ризики, на які вказує прокурор у клопотанні, не підтверджені, необхідності у зміні запобіжного заходу немає.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні думку захисника підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_13 у судовому засіданні просять застосувати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 у нічний період доби.

Вивчивши подані клопотання прокурора, вислухавши позиції учасників судового розгляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 .

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Судом встановлено, що 13.07.2026 спливає строк дії ухвали суду про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Оцінюючи наведені прокурором у клопотанні підстави для зміни запобіжного заходу, станом на час розгляду поданого клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону). Статтею 29 Конституції України гарантується право кожної людини на свободу та особисту недоторканність.

Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

17.07.1997 року Україною ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997 року. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини. Саме така правова позиція висловлена у п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких, правопорушення вчинені у складі злочинної організації.

Як вказано Європейським судом з прав людини у п.74 рішення від 01.06.2006 року у справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia), заява № 7064/05, «… хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину… продовження строку тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі…».

Аналізуючи у своїй правозастосовній практиці питання застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути певні ризики, при цьому обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, заява № 40107/02, п. 80).

На час розгляду клопотання прокурора судовий розгляд кримінального провадження не закінчено та такий судовий розгляд продовжується.

Щодо існування з боку ОСОБА_6 ризику переховуватися від суду, слід вказати, що обвинувачений ОСОБА_6 протягом тривалого часу, а саме з 19.03.2026 р. і на сьогодні, перебуває під цілодобовим домашнім арештом. Дослідивши судом докази, надані прокурором на підтвердження клопотання про зміну запобіжного заходу, колегія суддів дійшла висновку, що збільшення ризику переховування обвинуваченого від суду не підтверджується. Наявність порушень обвинуваченим ОСОБА_6 умов обраного щодо нього запобіжного заходу як то складення на обвинуваченого ОСОБА_6 постанови у справі про адміністративне правопорушення за ст. 178 КУпАП та його епізодична відсутність за місцем проживання не свідчить про існування достатніх підстав вважати, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду збільшився і що до нього слід застосувати більш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Локалізація знаходження обвинуваченого ОСОБА_6 на час фіксації працівниками поліції подій, про які вказано у клопотанні прокурора, свідчить про його перебування наближеному до місця знаходження його житла, де він перебуває під цілодобовим домашнім арештом, а таке залишення помешкання було спричинено побутовими потребами, викидання побутових відходів.

Європейський суд в рішенні по справі «В. проти Швейцарії», заява № 14379/88, від 26.01.1993 року, п.33, вказав, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинувачуваного, його моральні якості, його кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти.

Востаннє ухвалою суду продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло 15.05.2026 р. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, поданих прокурором доказів разом із клопотанням про зміну запобіжного заходу, із вказаного часу ризик переховування обвинуваченого від суду не збільшився.

Оцінюючи існування з боку обвинуваченого ризику вчинити інше кримінальне правопорушення суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому діяння припинилось, твердження сторони обвинувачення про можливість вчинити інше правопорушення є абстрактним, не було підтверджене відповідними доказами при зверненні до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.

При цьому, на думку суду, ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з достатньою дієвістю, на даному етапі судового провадження зможе запобігти застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пп. 1 та 2 ч.1 ст. 194 КПК, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Прокурором в судовому засіданні, на думку суду, не доведено недостатність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, що зазначені у клопотанні про зміну запобіжного заходу та не доведено наявність підстав, які б надавали можливість вважати, що обов`язки передбачені ст.194 КПК України обвинуваченим виконані не будуть.

Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

З огляду на те, що колегія суддів під час вирішення клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 обмежена у процесуальному праві виходу за межі заявлених вимог у клопотанні та відповідно, надавши оцінку обставинам, застосувати інший менш суворий запобіжний захід до обвинуваченого, враховуючи ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, дані про особу обвинуваченого, а тому приходить до висновку про відмову в його задоволенні.

Щодо продовження запобіжного заходу ОСОБА_8 .

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 19.03.2026 р. апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_22 , обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_23 задоволено, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_14 задоволено частково.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 21 січня 2026 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 - скасовано.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 задоволено частково.

Застосовано обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено обвинуваченим залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово; покладено на обвинувачених обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК, а саме: прибувати на виклики до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю. Термін дії ухвали та визначених у ній обов`язків встановлено до 21 березня 2026 року. Звільнено обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 з-під варти.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 20.03.2026 р. задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці до 18.05.2026.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18.05.2026 р. задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці до 16.07.2026.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно зі ст. 178 КПК України та практикою Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, суд зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, та особу підозрюваного, обвинуваченого, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

В обґрунтування клопотання, як на підставу продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду, та вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.

Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачені можуть вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинувачених, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

При обранні запобіжного заходу у виді домашнього арешту були враховані наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду та обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 12 років, а тому з метою уникнення відповідальності за кримінальне правопорушення, вчинення якого йому ставиться у провину, може ухилитися від суду, та не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Тяжкість покарання не визначається як обов`язкова підстава для застосування запобіжного заходу. Разом з тим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Водночас прокурор, звертаючись з клопотанням про продовження запобіжного заходу вказує на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може вчинити й інші кримінальні правопорушення, оскільки він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

Наведені вище обставини свідчать, що станом на даний час не встановлено, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти зазначеним ризикам.

Будь-яких нових обставин, що свідчать про відсутність встановлених ризиків, не наведено.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд повинен перевірити чи достатньо підстав для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, національні суди повинні з`ясувати, чи є домашній арешт до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов`язків, а також, чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням іншого запобіжного заходу.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи наведене, з метою недопущення впливу на хід судового розгляду та виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, суд вбачає фактичні та правові підстави для продовження застосування запобіжного заходу.

Суд вважає, що запобіжний захід, обраний обвинуваченому, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, надасть можливість запобігти перешкоджанню інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Прокурором доведено про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність достатніх даних, що існує ризик переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотаннях.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи, що на даний час актуальним залишаються ризики, а саме у спробі обвинуваченого переховуватися від суду, та вчинити інші кримінальні правопорушення, колегія суддів вважає, що запобігти вказаним ризикам можливо шляхом продовження запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Даних, які б вказували на неможливість продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту не встановлено.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, колегія суддів виходить з того, що даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, не встановлено, а також приймає до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, тяжкість покарання за вчинення, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачуються, а тому слід продовжити відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із застосування електронних засобів контролю.

Колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_8 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на підтвердження чого долучає договір безоплатного користування майном (позички) від 27.03.2026, згідно з умовами якого орендодавець ОСОБА_24 передає в безоплатне тимчасове користування одну кімнату користувачу ОСОБА_8 в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 1 рік.

Також, на думку колегії суддів, продовження строку дії вказаного запобіжного заходу обвинуваченому як цілодобовий домашній арешт на даній стадії розгляду справи забезпечить належну поведінку та виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177,181,183,194, 331, 369-372, 376 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні клопотання прокурора про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у с. Ребедайлівка Кам`янського району Черкаської області, громадинину України, запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60днів - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_8 - задовольнити.

У кримінальному провадженні № 42021180000000025 продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився у м. Миколаїв, громадянина України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці до 03 вересня 2026 року.

Заборонити ОСОБА_8 цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , окрім випадків оголошення «Повітряна тривога» (чи інше) та необхідності слідування та перебування в пунктах укриття; а також у випадку необхідності звернення за медичною допомогою.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою, прибувати на виклики до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, де він проживає чи перебуває без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному правопорушенні;

- здати на зберігання у місцеві органи державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали та визначених у ній обов`язків 03 вересня 2026 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого - до ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвала в частині відмови у задоволенні клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено о 13 год. 55 хв. 10.07.2026 р.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_3

Суддя ОСОБА_2