Рішення № 139107652, 11.08.2026, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 335/4181/26

Номер провадження 2/722/774/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 серпня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Унгуряна С.В.

секретаря Ткач Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Сокирянського районного суду Чернівецької області з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1553975 від 13.04.2024 року в розмірі 19649,92 грн., з яких: 1999,99 грн. заборгованість за тілом кредиту; 11399,93 грн. заборгованість за нарахованими процентами первісним кредитором; 5250 грн. заборгованість за нарахованими процентами ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 105 календарних днів; 1000 грн. штрафні санкції, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

У судове засідання представник позивача Столітній М.М. не з`явився, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання повторно не з`явився і про причини неявки не повідомив, відзиву не подав, заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи не надав, правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не скористався.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без поважних причин або без повідомлення причин, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наведені вище норми закону, суд вважає за можливе розглянути справу без присутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі письмових доказів, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши досліджені письмові докази, які є належними та допустимими, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

13.04.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №1553975 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний».

Відповідно п.1.2 кредитного договору, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За умовами кредитного договору строк кредиту 360 днів, періодичність зі сплати процентів кожні 30 днів (п.1.4 кредитного договору); тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка 2,50 % в день в межах всього строку кредиту (п.1.5.1 кредитного договору); знижена процентна ставка 0,125 % в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 13.05.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 1.5.2 кредитного договору); орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 20000 грн (п. 1.10.1).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

В розділі 10 даного кредитного договору містяться персональні дані відповідача, в тому числі дані паспорта, РОНКПП, номери мобільного телефону, е-mail. Для підписання договору відповідачем було використано електронний підпис одноразовий ідентифікатор «В474».

На виконання умов кредитного договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 2000 грн, шляхом перерахунку на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» за вих. №20250115-1667 від 15.01.2025 року.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо оплати нарахованих відсотків за користування кредитом і повернення тіла кредиту у повному обсязі не виконав.

24.12.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу №24122024, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1553975 від 13.04.2024 року.

Відповідно до п.1.1. Договору Факторингу №24122024 від 24.12.2023, ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» відступити ТОВ «Слон Кредит» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з п.1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно Витягу з реєстру боржників від 24.12.2024 року, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного Договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №24122024 від 24.12.2024 року підтверджується, що ТОВ «Слон Кредит» передало, а ТОВ «ФК «Капітал» прийняло реєстр боржників кількістю 3681 шт.

Разом з тим, позивачем нараховані проценти за 105 календарних днів (з 25.12.2024 по 08.04.2025 року) в межах строку договору у сумі 5250 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, сума заборгованості за кредитним договором відповідача становить 19649,92 грн., з яких: 1999,99 грн. заборгованість за тілом кредиту; 11399,93 грн. заборгованість за нарахованими процентами первісним кредитором; 5250 грн. заборгованість за нарахованими позивачем процентами за 105 календарних днів; 1000 грн. штрафні санкції.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст.ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом норми ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст. 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 зазначеного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З досліджених судом доказів встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

У постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 Верховний Суд виснував щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та їх відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання кредитного договору відповідачем підтверджується змістом кредитного договору, додатків до нього, які містять усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; дату народження та податковий номер відповідача. Отже, суд вказує, що факт укладення кредитного договору первісного кредитора саме з ОСОБА_1 доведено належними та достатніми доказами.

При цьому, відповідач свої зобов`язання за кредитним належним чином не виконував, не здійснює платежів для сплати суми заборгованості по кредиту та відсотках, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання, на підставі чого утворилась заборгованість.

При цьому, матеріали справи містять докази на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 2000 грн та користування такими протягом строку їх кредитування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі ч.ч.1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до положень пункту 3.1 кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

За пунктом 3.2 цього договору, до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана у графіку платежів. У випадку коли день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Строк кредитування передбачено сторонами 360 днів (пункт 1.4 кредитного договору).

Отже, строк кредитування за вказаним договором з 13.04.2024 року по 08.04.2025 року включно.

Таким чином, суд вважає, що позивач, який є новим кредитором за кредитним договором також мав право нараховувати проценти за користування кредитом.

Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.

Згідно кредитного договору нараховування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося за стандартною процентною ставкою 2,50 % (п.1.5.1. кредитного договору).

Проте, на переконання суду, такі умови кредитного договору в частині нарахування процентів за вказаною ставкою за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки такі умови договору є нікчемними.

Так, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Ураховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір був укладений 08.08.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року - 1% від суми кредиту за кожен день.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що до даних правовідносин застосовується зазначений вище закон.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Тобто, нарахування денної процентної ставки в більшому розмірі ніж визначено в перехідних положеннях є неправомірним.

Отже, загальний розмір відсотків за користування кредитом в межах строку дії договору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 8639,95 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що штрафні санкції, які передбачені кредитним договором, нараховані у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022 року, вони підлягають списанню кредитодавцем та підстави для їх стягнення за рішенням суду відсутні.

З огляду на викладене, оскільки отримані за кредитним договором кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також не сплачені відсотки за користування такими коштами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення у розмірі 10639,94 грн, з яких: 1999,99 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 8639,95 грн. сума заборгованості за процентами.

Згідно частин 1 та 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням того, що позов задоволено частково, відповідно розподіл судових витрат має бути розподілено пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1441,62 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5414,74 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 4, 11, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 352, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором №1553975 від 13.04.2024 року в розмірі 10639 (десять тисяч шістсот тридцять дев`ять) грн. 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822) судовий збір в розмірі 1441 (одна тисяча чотириста сорок одна) грн. 62 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5414 (п`ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 74 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В.Унгурян

Повний текст судового рішення складено 20.08.2026 року.