Рішення № 139107651, 13.08.2026, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 717/997/26

Номер провадження 2/722/886/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Унгуряна С.В.

секретаря Ткач Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» Кононенко Є.О. через підсистему «Електронний суд» до Кельменецького районного суду Чернівецької області подано вищевказану позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» заборгованості у розмірі 31320 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 24.01.2026 року між позичальником ОСОБА_1 (далі відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» був укладений дистанційно, в електронній формі, договір про надання кредиту №50624-01/2026 (далі Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав споживчий кредит у сумі 13500 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами Кредитного договору.

Проте відповідач не виконав належним чином умов Кредитного договору на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом і комісії за видачу кредиту, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 31320 грн., із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 13500 грн., сума заборгованості за відсотками 9720 грн., сума заборгованості за комісією 1350 грн., сума заборгованості за штрафними санкціями 6750 грн.

З огляду на викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Стар Файненс Груп» заборгованість за Кредитним договором №50624-01/2026 від 24.01.2026 року у розмірі 31320 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Згідно ухвали судді Кельменецького районного суду Чернівецької області Туржанського В.В. від 21.05.2026 року позовну заяву ТОВ «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано на розгляд до Сокирянського районного суду Чернівецької області.

Ухвалою судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 18.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання у справі. Відповідачу надано строк для подання відзиву та заперечень.

30.06.2026 року від відповідача в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити ТОВ «Стар Файненс Груп» у задоволенні позовних вимог до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши при цьому, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення договору позики (кредиту) з ним на умовах, що вказані в наданій копії договору позики (кредиту), не довів перерахування йому тіла кредиту, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами. При цьому, вважає, що правові підстави для стягнення з нього 6000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача відсутні, оскільки вважає, що вказана вартість не співмірна з необхідним часом, який би міг витратити адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах, та є явно завищеною. З огляду на викладене, просив в задоволенні заяви представника про стягнення таких витрат відмовити.

06.07.2026 року представник позивача Гайова А.С. через підсистему «Електронний суд» надіслала до суду відповідь на відзив, в якому просила задовольнити у повному обсязі позовні вимоги позивача з підстав зазначених у ньому.

На виконання ухвали суду від 13.07.2026 року, на адресу суду 03.08.2026 року від АТ «Універсал Банк» надійшли витребувані докази.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак представником позивача Мотузенко І.О. в підсистемі «Електронний суд» 19.06.2026 року було сформовано заяву про розгляд справи без участі, в якій він просив судові засідання по розгляду справи проводити за відсутності представника позивача, та на підставі наявних у справі доказів задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 будучи належним повідомленим про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення R067239701849, у судове засідання також не з`явився та про причину своєї неявки суду не повідомив.

За таких обставин, суд проводить розгляд справи на підставі письмових доказів.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

24.01.2026 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 на підставі його заявки-анкети Клієнта на отримання фінансового кредиту від 24.01.2026 року укладено договір про надання кредиту № 50624-01/2026, який підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора Y834.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, товариство надає клієнту споживчий кредит в розмірі 13500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 24.01.2026. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 23.05.2026.

Згідно п. 1.4 договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 1350,00 грн. (що складає 10% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії: одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Розмір процентів та комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку(терміну) договору.

Пунктом 1.4.1 Кредитного договору обумовлено, що денна процентна ставка складає (15930,00/13500,00)/120*100%=0,98 % та застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення цього договору складає 2572,74%. Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього Договору складає 29430,00 грн. Загальні витрати по кредиту складають 15930,00 грн. Цей тариф залишається незмінним протягом всього строку дії договору.

Відповідно до п.1.5 Кредитного договору, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Згідно п.1.6 Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441-11xx - xxxx - 6625, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.

Відповідно до п.3.1 Кредитного договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування та комісія здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, в дату платежу, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п.3.2 Кредитного договору, сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений договором.

Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. договору, та нараховується на суму кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та включаючи день його повернення. Комісія за видачу кредиту нараховується в процентному відношенні від суми виданого кредиту та підлягає сплаті позичальником в перший платіжний період, відповідно до графіку платежів.

Згідно п.4.1.2 Кредитного договору, у разі затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі відповідно до процедури встановленої чинним законодавством України. При цьому клієнт погоджується, що повідомлення про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» направляється Товариством в особистий кабінет клієнта або поштою.

Відповідно до п.7.1 Кредитного договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.2 цього Договору.

Як вбачається з Додатку №1 до Договору про надання кредиту №50624-01/2026 від 24.01.2026 року, яким є Графік платежів, що підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y834, останній мав повернути кредитні кошти у наступні дати: 22.02.2026 в сумі 4995,00 грн., 24.03.2026 в сумі 3645,00 грн., 23.04.2026 в сумі 3645,00 грн., 23.05.2026 в сумі 17145,00 грн., а також сплатити проценти за користування кредитом у вказані дату платежу у сумі 3645,00 грн. Усього: чиста сума кредиту - 29430,00 грн.; сума кредиту 13500,00 грн., проценти за користування кредитом 14580,00 грн., комісія за надання кредиту 1350,00 грн., реальна річна процентна ставка 2572,74%; загальна вартість кредиту 29430,00 грн.

Крім того, 24.01.2026 року відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W994 Заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту та Паспорт споживчого кредиту (Інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якому викладені основні умови кредитування ТОВ «Стар Файненс Груп», з урахуванням побажань споживача, яким є відповідач ОСОБА_1 , та які відповідають тим, що зазначені у спірному кредитному договорі.

Із квитанції про зарахування №987155530 від 24.01.2026 року та листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3426_260424144302 від 24.04.2026 судом встановлено, що ТОВ «Стар Файненс Груп» через ТОВ «Універсальні платіжні рішення», на підставі укладеного між ними договору на переказ коштів ПУ-П-2026/01-1 від 15.01.2026, здійснило 24.01.2026 року о 11:15:05 успішне перерахування коштів в сумі 13500,00 грн., що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Кредитного договору, шляхом їх перерахування через сервіс онлайн платежів «iPay» на картковий рахунок відповідача з призначенням платежу: зарахування 13500,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , що відповідає масці картки, що зазначена у п.1.6 Кредитного договору.

Крім того, надання кредитних коштів відповідачу та їх використання ним також підтверджується витребуваною судом в АТ «Універсал Банк» інформацією №Е/8866-В від 02.08.2026 року, згідно якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , на яку 24.01.2026 року о 11:15:05 надійшли кошти в сумі 13500 грн., а також рух коштів по картці у період з 24.01.2026 15.02.2026, що підтверджено відповідним додатком №1 від 26.07.2026 року.

Як встановлено з розрахунку заборгованості за кредитним договором №50624-01/2026 від 24.01.2026 року, складеного директором ТОВ «Стар Файненс Груп» Кононенком Є.О. за період з 24.01.2026 по 22.04.2026, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним Кредитним договором у сумі 31320 грн. (13500,00 грн. - тіло кредиту, 2430,00 грн. відсотки, 1350,00 грн. - комісія, та 6750,00 грн. - штрафи). Також із зазначеного письмового доказу суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 не здійснював погашення заборгованості за кредитним договором.

21.04.2026 року поштовим зв`язком на адресу відповідача, яка ним була зазначена в реквізитах при укладенні кредитного договору, ТОВ «Стар Файненс Груп» було направлено повідомлення про повернення кредиту (досудова вимога), якою відповідача було повідомлено про заборгованість у розмірі 31320,00 грн. та строки її погашення.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли між позивачем ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не установлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля його сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до норм статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII (далі Закон № 675-VIII).

Статтею 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Цією статтею зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ (частина сьома, дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).

Норми статті 11 Закону № 675-VIII відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним в кредит від ТОВ «Стар файненс груп» грошових коштів в сумі 13500,00 грн., так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи підтверджується той юридичний факт, що сума кредиту, що обумовлена між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.1 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на його картковий рахунок № НОМЕР_1 , реквізити якого містяться у п.1.6 Кредитного договору.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором кредитодавцю ТОВ «Стар Файненс Груп», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 13500 грн. в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 9720 грн., то суд зазначає про таке.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані в період дії договору за погодженою сторонами в ньому відсотковою ставкою.

Так, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем сумою кредиту, суд керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору встановив, що їх розмір визначений правильно, а також з призми відсоткової ставки, що обумовлена Кредитним договором, розмір якої відповідає положенням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, згідно якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, а також і в межах строку дії Кредитного договору.

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем на користь кредитодавця ТОВ «Стар Файненс Груп» у період строку кредитування (з 24.01.2026 по 23.05.2026) складає 9720 грн., який слід стягнути з нього на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту в розмірі 1350 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 3 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Враховуючи наведене, положення кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту, суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 1350 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6750 грн., то суд зазначає наступне.

Пунктом 5.3 Кредитного договору сторони обумовили, що у випадку прострочення клієнтом сплати процентів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

Крім того, з дослідженого розрахунку заборгованості за кредитним договором №50624-01/2026 від 24.01.2026 року, складеного директором ТОВ «Стар Файненс Груп» суд встановив, що ТОВ «Стар Файненс Груп» здійснило нарахування ОСОБА_1 як позичальнику штрафу в сумі 6750 грн. у період з 23.02.2026 року по 25.03.2026 року.

Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу в розмірі 100% від суми, одержаної клієнтом за Кредитним договором, але не більше ніж граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування, проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 6750 грн. слід відмовити.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 50624-01/2026 від 24.01.2026 року у розмірі 23220 грн., з яких: 13500 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 9720 грн. - заборгованість за процентами.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., суд виходить з наступного.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги №44022416 від 02 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ; 2) додаткової угоди №50624-01/2026 від 24.04.2026 року до договору про надання правової допомоги №44022416 від 02 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ФОП Горобей Р.Г. 3) акту надання послуг № 50624-01/2026 на підтвердження факту надання правової допомоги від 24.04.2026; 4) детального опису робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ» Стар Файненс Груп» щодо стягнення кредитної заборгованості від 01.04.2026 року; 5) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11628/10 від 29.07.2024 року; 6) посвідчення адвоката України від 29.07.2024 року.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити, у тому числі і у стягненні витрат на правничу допомогу в повному обсязі, оскільки вважає, що вказана вартість не співмірна з необхідним часом, який би міг витратити адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах, та є явно завищеною.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, не обтяжена великою кількістю доказів, через що для фахового юриста не вимагала значних часових затрат для підготовки позову, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000 грн., що є об`єктивним та співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги ТОВ «Стар Файненс Груп» задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1973,85 грн.

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 527, 530, 610, 628, 634, 638, 1046, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (ЄДРПОУ: 44022416, адреса для листування: вул. Фізкультури, буд.30В, м. Київ, 01350, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк») заборгованість за кредитним договором №50624-01/2026 від 24.01.2026 року у розмірі 23220 (двадцять три тисячі двісті двадцять) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (ЄДРПОУ: 44022416, адреса для листування: вул. Фізкультури, буд.30В, м. Київ, 01350, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк») судовий збір в розмірі 1973 (одна тисяча сімдесят три) грн. 85 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Унгурян

Повний текст судового рішення складено 19.08.2026 року.