Рішення № 139104088, 13.08.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/5293/25

Провадження № 2/191/2648/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Окладнікової О.І., за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

15.10.2025 року до суду звернувся позивач із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №33/03-7 від 28.03.2007 року в розмірі 216332,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

28.03.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 33/03-7. Відповідно до умов кредитного договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 49504,00 дол. США. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором. Відповідно до виконавчого листа Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.07.2014 року, справа № 191/264/14-ц на користь АТ «Укрсоцбанк» було стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором № 33/03-7 від 28.03.2007 року в розмірі 301527,93 грн. На підставі виконавчого листа №755/14909/14-ц виданий 19.08.2014 року було відкрито виконавче провадження №57905762. В подальшому, відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.03.2020 року, ВП №57905762 було завершено. Таким чином, в результаті не виконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість, розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 року становить 216332,78 грн. та складається із суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 44832,66 грн., та суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 171500,12 грн. Указані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 28.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

З 02.04.2026 року до 06.07.2026 року була призупинена робота Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області через атаку ворожих безпілотних літальних апаратів та пошкодження приміщення суду.

У сьогоднішнє судове засідання представник позивача не з`явився, просили проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 28.03.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 33/03-7. Відповідно до умов кредитного договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 49504,00 дол. США. ОСОБА_1 зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконував, в результаті чого виникла заборгованість перед кредитором.

Рішенням №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року було припинено Акціонерне Товариство «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК». В п.п.1.2. Рішення визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» є Акціонерне Товариство «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.

12.08.2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції.

30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

На підставі виконавчого листа №191/264/14-ц від 19.08.2014 року, виданого Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області, було відкрито виконавче провадження №57905762 щодо боржника ОСОБА_1 .

В подальшому, відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.03.2020 року, виконавче провадження №57905762 щодо боржника ОСОБА_1 було завершено.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості у зв`язку із неповерненням відповідачем кредитної заборгованості за кредитним договором станом на 23.02.2022 року складає 216332,78 грн., з яких: 3% річних на кредитну заборгованість 44832,66 грн., та інфляційні втрати 171500,12 грн.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, Тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо рішенням суду стягнуто всю заборгованість за кредитним договором достроково, то в кредитора виникло право нараховувати відсотки за неправомірне користування кредитом в іншому (збільшеному) розмірі, адже після отримання вимоги про дострокове погашення заборгованості або винесення рішення суду про стягнення такої заборгованості достроково, вся заборгованість за кредитним договором вважається простроченою, оскільки такими діями кредитор змінив строк.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи №444/9519/12 у постанові від 28 березня 2018 року зазначивши, що враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи №5017/1987/2012 постановила ухвалу від 24 січня 2019 року, в якій дійшла наступних правових висновків, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", при чому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.

З приводу не виконання рішення суду Верховний Суд у постанові від 16 травня 2018 по справі № 459/3560/15-ц дійшов наступного правового висновку: відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити три проценти річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим (Постанова Верховного суду України від 26 квітня 2017 року справа № 3-1522гс16).

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 08 липня 2019 року №127/15672/16-ц де зазначено, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачає, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 05.06.2019 року по справі № 589/3683/16-ц.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 по справі № 910/11249/17.

Згідно з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат, заборгованість відповідача перед позивачем інфляційних витрат за неповернутим кредитом становить 171500,12 грн., та заборгованість за три проценти річних на кредитну заборгованість становить 44832,66 грн., а разом заборгованість станом на 23.02.2022 року становить 216332,78 грн. Зазначений розрахунок виконано за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року.

Відповідно до розрахунків, виконаних судом, інфляційні нарахування за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року становлять 154277,42 грн., 3% річних становлять 44832,67 грн.

Зокрема, інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Судом використана наступна формула: [Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу], де:[Сума боргу] сума простроченого боргу, [Сукупний індекс інфляції] добуток щомісячних індексів за відповідний період:

301527,93 грн. х 151,165% / 100% - 301527,93 грн.=154277,42 грн.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню три проценти річних та інфляційні втрати, які виникли внаслідок невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 33/03-7 від 28.03.2007 року, у розмірі 199110,09 грн., з яких: інфляційні втрати за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року 154277,42 грн., та три проценти річних від простроченої суми за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року 44832,67 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи, що позовні вимоги АТ «Сенс Банк» про стягнення заборгованості були задоволені частково, на підставі ст.141 ЦПК України, задоволенню підлягає вимога про стягнення судових витрат з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог по сплаті судового збору у сумі 2389,33 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

частково задовольнити позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ: 23494714, р/р № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором №33/03-7 від 28.03.2007 року за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, у розмірі 199110,09 грн., яка складається із: заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість - 44832,66 грн., заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 154277,42 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2389,33 грн., а всього 201499 (двісті одну тисячу чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 42 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.І. Окладнікова