Рішення № 139100171, 18.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"18" серпня 2026 р. Справа № 363/1280/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

18 серпня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань Левковець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд.4; код ЄДРПОУ: 14282829) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001069021401 від 02.07.2018 року, за яким ОСОБА_1 було видано кредит у розмірі 30 000, 00 грн.

АТ «ПУМБ» свої зобов`язання за кредитними договорами виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30 000 грн. 00 коп. шляхом встановлення кредитного ліміту.

У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 51 627 грн. 57 коп.

З урахуванням вищевикладеного, АТ «ПУМБ» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 13.03.2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, шляхом подачі заяви по суті справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення. У позовній заяві стороною позивача заявлено клопотання, в якому позовні вимоги було підтримано у повному обсязі, висловлено прохання про проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного судового рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, будь-яких заяв, клопотань, у тому числі відзиву на позовну заяву, від неї не надходило. Про дату, час та місце судового засідання ОСОБА_1 повідомлялася шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за зареєстрованим місцем її проживання, а також шляхом публікації оголошення про виклик до суду на веб-сайті судової влади України.

Про причини неявки ОСОБА_1 не повідомила, станом на момент ухвалення судового рішення від відповідача ані засобами поштового зв`язку, ані на офіційну електронну адресу суду, ані в будь-який інший спосіб не надходило жодних заяв, клопотань, у тому числі відзиву на позовну заяву.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи зворотних поштових повідомлень, поштове відправлення, що направлялося судом відповідачу за зареєстрованою адресою проживання було повернуто до суду через відсутність відповідача за зареєстрованою адресою проживання.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що положення чинного процесуального законодавства не передбачають обов`язку суду, в якого відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування учасника справи, крім як відомостей про офіційно зареєстроване місце проживання/перебування, повторно направляти судові повістки про виклик до суду. Повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання, яке відправлялася за офіційно зареєстрованою адресою проживання відповідача, що є єдиними відомостями про його проживання, які перебувають у володінні суду, є належним виконанням суду свого процесуального обов`язку щодо повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання, а відповідно вважається належним чином повідомленням особи про проведення судового розгляду.

У Постанові КЦС ВС від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 зроблено висновок, що листи, що повернулися з відміткою/довідкою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, якщо їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або на адресу місця реєстрації фізичної особи чи адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Таким чином, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем було висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, засвідчено обізнаність щодо наслідків ухвалення заочного рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали поданої позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 02.07.2026 року ОСОБА_1 було підписано заяву № 2001069021401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. У цій заяві, крім надання інших банківських послуг, ОСОБА_1 висловила бажання на відкриття на її ім`я поточного рахунку у гривні та надання кредитної картки з встановленням на ній кредитного ліміту у розмірі 30 000 грн. 00 коп.

Заява особисто підписана ОСОБА_1 , а також містить погодження АТ «ПУМБ» на відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , встановлення кредитного ліміту у розмірі 30 000 грн. 00 коп. Крім того, заява містить визначені тип та розмір процентної ставки (49% річних), що буде застосовуватися за використання ОСОБА_1 кредитних коштів. Тобто, у заяві про приєднання сторонами було погоджено всі істотні умови кредитного зобов`язання.

На додаток до заяви № 2001069021401 від 02.07.2018 року ОСОБА_1 також ознайомилася та особисто підписала паспорт споживчого кредиту, що містить вичерпну інформацію стосовно специфікації кредитного продукту (кредитної лінії), який надається ОСОБА_1 , зокрема, відомості щодо типу та розміру процентної ставки, реальних витрат за кредитом, реальної вартості кредиту тощо.

Згідно вказаних вище заяви та паспорту споживчого кредиту, строк кредитування по договору № 2001069021401 від 02.07.2018 року становить 12 місяців. Загальна вартість кредиту складає 37 652 грн. 94 коп. До цієї суми входить тіло кредиту 30 000,00 грн. та 7 652,94 грн. проценти за користування кредитом з період часу з 02.07.2018 року по 10.07.2019 року.

Таким чином, судом встановлено, що на підставі заяви № 2001069021401 від 02.07.2018 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини банківського обслуговування фізичних осіб, складовою частиною яких було кредитне зобов`язання між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 на умовах, що встановлені судом вище.

Заява № 2001069021401 від 02.07.2018 року містить підтвердження уповноваженого працівника АТ «ПУМБ» з приводу відкриття на ім`я ОСОБА_1 поточного рахунку у гривнях та встановлення погодженого кредитного ліміту.

З виписки по банківському рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 , судом підтверджено, що ОСОБА_1 здійснила використання встановленого кредитного ліміту на особисті потреби. Крім того, з виписки вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала часткове повернення кредитних коштів, чим підтвердила виникнення кредитного зобов`язання перед АТ «ПУМБ».

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, визначені в кредитному договорі № 2001069021401 від 02.07.2018 року, враховуючи погоджений строк кредитування, типи та розміри процентних ставок і порядок їх застосування, судом встановлено, що нарахування відсотків було проведено по-за межами строків узгоджених в договорі.

Представником позивача не були надані докази, які б підтверджували вчинення відповідачем дій на пролонгацію строку кредиту, передбачених розділом 4 договору.

За змістом ст. 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

При зверненні до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом в розмірі 21 800,87 гривень.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

В даному випадку з поданих до суду матеріалів вбачається, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до правил ст.625 ЦК України позивач не заявляв.

Позивачем ставляться вимоги про стягнення саме тіла кредиту та процентів.

Розрахунок заборгованості наданий позивачем містить нарахування процентів за користування кредитом поза межами 12 місячного строку кредитування.

У зв`язку із цим, до спірних правовідносин слід застосувати вищевказані правові висновки касаційного суду щодо обмеження нарахування процентів за користування кредитом строком дії договору.

За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст.1048ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Позивач ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства. За таких умов, правомірним є нарахування відсотків за передбачений договором 12 місячний строк кредитування, який сторонами пролонгований не був.

Передбачений паспортом споживчого кредиту розмір процентів від суми кредиту 30 000,00 грн складає 7 652,94 грн., Таким чином, за 12 місяців відсотки мали бути нараховані у розмірі 7 652,94 грн.

Разом, заборгованість позивача станом дату закінчення строку дії кредитування становила 37 652,94 грн (30 000,00 грн. тіла кредиту + 7 652,94 грн. нарахованих відсотків).

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що АТ «ПУМБ» свої зобов`язання за кредитним договором № 2001069021401 від 02.07.2018 року виконало у повному обсязі, відкривши на ім`я ОСОБА_1 картковий рахунок, здійснивши випуск кредитної картки із встановленням на ній погодженого кредитного ліміту у розмірі 30 000, 00 грн. та забезпечивши ОСОБА_1 реальну можливість використання кредитних коштів. У свою чергу, остання здійснила використання наданих кредитних коштів на особисті потреби.

На підставі наданих документів, судом встановлено, що за кредитним договором № 2001069021401 від 02.07.2018 року, виписки по банківському рахунку, ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів за використання кредиту у повному обсязі не виконала, здійснивши лише часткове погашення кредитної заборгованості. Внаслідок цього за кредитним договором утворилася заборгованість.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором № 26258105003696 від 02.07.2018 року.

На підставі цього суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2001069021401 від 02.07.2018 року, що складається з права вимоги заборгованості у загальному розмірі 37 479 грн. 64 коп., з яких: 29 826 грн. 70 коп. заборгованість за тілом кредиту та 7 652 грн. 94 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом протягом встановленого кредитним договором 12 місячного строку.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (2 662 грн. 40 коп.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на розмір задоволених позовних вимог відносно їх заявленого розміру, на користь АТ «ПУМБ» підлягає стягненню 1 932 грн. 80 коп. понесених витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; код ЄДРПОУ: 14282829) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; код ЄДРПОУ: 14282829) суму заборгованості за кредитним договором № 2001069021401 від 02.07.2018 року у загальному розмірі 37 479 (тридцять сім тисяч чотириста сімдесят дев`ять) гривень 64 копійки, з яких: 29 826 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 70 копійок заборгованість за тілом кредиту та 7 652 (сім тисяч шістсот п`ятдесят дві) гривні 94 копійки заборгованість за процентами за користування кредитом;

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; код ЄДРПОУ: 14282829) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 932 (одна тисяча дев`ятсот тридцять дві) гривень 80 копійок.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач:

АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; код ЄДРПОУ: 14282829).

Відповідач:

ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

Головуючий суддя О.В. Рукас