Рішення № 139096842, 19.08.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/12480/26

Номер провадження № 2/521/8354/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

19 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Ганошенка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Папінян В.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

20.07.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №98373295000 від 13.02.2023 року в загальному розмірі -101539,92 грн., сплачений ним судовий збір в сумі- 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 8 000,00 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 13.02.2023 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» (надалі Банк) та ОСОБА_1 (надалі Відповідач) укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №98770195000 (надалі Договір). Згідно з умовами Договору, Відповідачу було надано кредит у розмірі 101539,92 грн. на погашення суми заборгованості Позичальника за кредитом, наданим Позичальнику Банком на підставі Договору про надання споживчого кредиту №98373295000, шляхом перерахування в безготівковій формі на транзитний рахунок Банку. Відповідач, укладаючи зазначений Договір, прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, а також здійснювати оплату за користування кредитом, у тому числі сплачувати проценти, комісії та інші платежі, передбачені умовами Договору та Правилами надання кредиту. Відповідач зобов`язався виконувати свої обов`язки у строки, порядку та на умовах, визначених Договором і Правилами, з якими був належним чином ознайомлений та погодився під час укладення Договору. На виконання умов Договору Банк у повному обсязі виконав покладені на нього зобов`язання, а саме надав Відповідачу кредитні кошти у сумі та на умовах, передбачених Договором. Кредитні кошти були надані Відповідачу у встановлені Договором строки, чим Банк належним чином виконав свої договірні зобов`язання, що підтверджується виписками з рахунку.

У порушення положень договору та вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач користуючись коштами наданими їй Банком не виконала своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання не вносила платежі, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов Договору у Відповідача утворилася заборгованість за вищезазначеним договором що підтверджується розрахунком заборгованості, що доданий до позовної заяви.

22.02.2024 року АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», уклали Договір факторингу №262, який додано до позову. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №98770195000 від 13.02.2023 року.

Отже, всупереч умов кредитного договору Відповідачка тривалий час своєчасно не вносила платежів на повернення кредиту, чим суттєво порушила взяті на себе договірні зобов`язання.

У зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за договором.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість Відповідача перед Позивачем склала 97937,62 грн., з яких:

-заборгованість за тілом кредиту 88799,02 грн.;

-заборгованість за відсотками 0,00 грн. ;

- заборгованість за комісією 9138,6 грн.

Отже, позивач зазначає що всупереч умовам укладеного кредитного договору, Відповідач протягом тривалого часу належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, а саме не здійснює своєчасного та повного внесення платежів у рахунок погашення кредитної заборгованості, сплати процентів та інших передбачених договором платежів. Такі дії (бездіяльність) Відповідача є істотним порушенням умов Договору та призвели до виникнення простроченої заборгованості. У зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем своїх договірних зобов`язань та відсутністю добровільного погашення заборгованості, ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ -КАПІТАЛ» вимушене звернутися до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення своїх порушених майнових прав та законних інтересів, а саме повернення кредитних коштів, нарахованих процентів, комісій та інших платежів, передбачених умовами кредитного договору.

Ухвалою суду від 22.07.2026 року відкрито провадження по справі, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем його проживання.

Відповідача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем його проживання, які не вручені останньому та повернуті до суду 14.08.2026 року з незалежних від суду причин. Відзиву на позовну заяву від відповідача, у визначений судом п`ятнадцятиденний строк, до суду не надійшло.

У зв`язку з чим та після закінчення тридцятиденного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч. 2 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на те, що розгляд даної справи здійснений у спрощеному провадженні без виклику учасників, підстави для проведення заочного розгляду справи відсутні.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Малиновського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.02.2023 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» (надалі Банк) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №98770195000. Згідно з умовами Договору, Відповідачу було надано кредит у розмірі 101539,92 грн. на погашення суми заборгованості Позичальника за кредитом, наданим Позичальнику Банком на підставі Договору про надання споживчого кредиту №98373295000, шляхом перерахування в безготівковій формі на транзитний рахунок Банку. Відповідач, укладаючи зазначений Договір, прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, а також здійснювати оплату за користування кредитом, у тому числі сплачувати проценти, комісії та інші платежі, передбачені умовами Договору та Правилами надання кредиту. Відповідач зобов`язався виконувати свої обов`язки у строки, порядку та на умовах, визначених Договором і Правилами, з якими був належним чином ознайомлений та погодився під час укладення Договору. На виконання умов Договору Банк у повному обсязі виконав покладені на нього зобов`язання, а саме надав Відповідачу кредитні кошти у сумі та на умовах, передбачених Договором. Кредитні кошти були надані Відповідачу у встановлені Договором строки, чим Банк належним чином виконав свої договірні зобов`язання, що підтверджується виписками з рахунку.

У порушення положень договору Відповідач користуючись коштами наданими йому Банком не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Договору у Відповідача утворилася заборгованість за вищезазначеним договором, яка підтверджується випискою за кредитним договором з 13.02.2023 року по 22.02.2024 року.

22.02.2024 року АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», уклали Договір факторингу №262, який додано до позову. Згідно вищевказаного Договору ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №98770195000 від 13.02.2023 року.

Всупереч умов кредитного договору Відповідач тривалий час своєчасно не вносила платежів на повернення кредиту, чим суттєво порушила взяті на себе договірні зобов`язання.

У зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за договором.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 97937,62 грн., з яких:

-заборгованість за тілом кредиту 88799,02 грн.;

-заборгованість за відсотками 0,00 грн. ;

- заборгованість за комісією 9138,6 грн.

На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути на його користь вказані суми з відповідача також судові витрати по сплаті судового збору в сумі -2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі -8000,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

13.02.2023 року відповідач уклала договір про надання споживчого кредиту №98770195000 від 13.02.2023 року з Акціонерним товариством «УКРСИББАНК», відповідно до якого кошти згідно із заявою про закриття Карткового рахунку при рефінансуванні НОМЕР_1 , яка була власноруч підписана відповідачкою, і на підставі якої останній були видані кошти через касу банку.

У зв`язку із порушеннями зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №98770195000 від 13.02.2023 року, станом на дату подання позову 20.07.2026 року відповідачка має заборгованість у розмірі 97937,62 грн.

22.04.2024 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 262, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Акціонерним товариством «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 98770195000 від 13.02.2023 року.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Проте, у порушення умов договору і чинного законодавства, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала та не повернула використані нею кредитні кошти з відсотками позивача, в результаті чого, станом на момент подання позовної заяви відповідачка має заборгованість у розмірі 97937,62 грн., з яких:

-заборгованість за тілом кредиту 88799,02 грн.;

-заборгованість за відсотками 0,00 грн. ;

- заборгованість за комісією 9138,6 грн.

В силу положень ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Позивач звертався з досудовою вимогою до боржника про повернення кредитних коштів від 10.07.2026 року, № 23398201, але ця вимога відповідачем була проігнорована.

Вказаний розмір заборгованості підтверджений наданими до суду Розрахунком заборгованості станом на 10.07.2026 року за кредитним договором №98770195000 від 13.02.2023 року, витягом з реєстру Боржників до договору Факторингу №262 від 22.02.2024 року.

Відповідачем розмір заборгованості жодними доказами не спростований, суду не надано своїх розрахунків погашення заборгованості які б свою чергу мали противагу розрахункам позивача. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання вимог договору.

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак відповідач свої обов`язки за Кредитним договором належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду (справа №127/15672/16-ц) в постанові від 08 листопада 2019 року зазначила, що для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

У той же час, суд зазначає стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії у сумі 9138,6 грн. про наступне.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року був запроваджений воєнний стан, який продовжено і на момент ухвалення цього рішення.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки суд відхиляє відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії у сумі 9138,60 грн. -задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, надавши оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд вважає, що позивачем вчинено всі дії, згідно із законом та умовами договору кредиту для досудового врегулювання спірних правовідносин.

Відповідачем не було надано до суду жодних доказів у підтвердження своїх заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін. спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( п. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд вважає, що позивачем вчинено всі дії, згідно із законом та умовами договору кредиту для досудового врегулювання спірних правовідносин.

Відповідачем не було надано до суду жодних доказів у підтвердження своїх заперечень. Своїм правом бути присутньою у судових засіданнях відповідачка також розпорядилася на свій розсуд.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №98770195000 від 13.02.2023 року підлягає частковому задоволенню у сумі 88799,02 грн., з яких:

-заборгованість за тілом кредиту 88799,02 грн.;

-заборгованість за відсотками 0,00 грн., а в іншій частині вимог -необхідно відмовити.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат суд виснує про наступне.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частиною 3 тієї ж статті ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» правничу допомогу у вказаній справі надавало Адвокатське об`єднання «АПОЛОГЕТ», індефікаційний код юридичної особи 41557199, що підтверджується договором про надання правничої (правової) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, на суму -8000,00 грн.

На підтвердження вказаного факту в матеріалах справи наявні посвідчені копії Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.08.2025 року, укладеного між АО АПОЛОГЕТ в особі адвоката Усенка М.І. та ТОВ ФК КРЕДИТ КАПІТАЛ, Акт наданих послуг (правової (правничої) допомоги) № 588 від 10.07.2026 року та Детальний опис наданих послуг до Акту № 588 від 10.07.2026 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, згідно яких вартість правової (правничої) допомоги становить у розмірі -8000,00 гривень.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Усенко М.І., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Тому, виходячи з положень частини третьої статті 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. є завищеними.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи у суді.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1,ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати,пов`язані з розглядом справи,покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №42122 від 10.07.2026 року.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, та судові витрати, пов`язані із розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути лише суму сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 2413,97 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 258, 525, 526, 527, 530, 549, 598, 599, 612, 625, 629, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №98770195000 від 13.02.2023 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №98770195000 від 13.02.2023 року в розмірі 88799,02 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236) судовий збір у розмірі 2413,97 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.08.2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО