Рішення № 139089483, 19.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 рокусправа № 380/20688/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач, відділення Фонду) звернулося до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 105492,75 грн адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік становила 15 осіб, при цьому середньооблікова чисельність штатних працівників, яким установлено інвалідність, становила 0 осіб, унаслідок чого норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особи відповідачем не виконано. Наголошує, що з набранням чинності Законом України від 18.10.2022 №2682-IX відділення Фонду в автоматизованому режимі, без проведення перевірки, визначає роботодавців, які не забезпечили виконання нормативу, та формує розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій. Вказує, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік у розмірі 96870,43 грн сформовано в автоматизованому режимі та розміщено в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025. Оскільки відповідач самостійно не сплатив суму санкцій у строк до 15.04.2025, позивач нарахував пеню в розмірі 8622,32 грн. Покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23, позивач стверджує, що проведення перевірки Держпраці не є обов`язковою умовою для застосування адміністративно-господарських санкцій, а відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до реєстрів покладається на роботодавця. З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової О.Й. від 17.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

19.11.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що ним належним чином, відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», виділялися та створювалися робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а до державної служби зайнятості подавалася звітність про попит на робочу силу за формою №3-ПН упродовж 2024 року, у якій зазначено про наявність вакансій для осіб з інвалідністю. Наголошує, що обов`язок роботодавця щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб, а фактичне працевлаштування покладається на органи працевлаштування, у зв`язку з чим роботодавець не несе відповідальності за невиконання нормативу, якщо він створив робочі місця та своєчасно поінформував відповідні установи, але не працевлаштував особу з інвалідністю з незалежних від нього причин. Стверджує, що зміни, внесені Законом України від 18.10.2022 №2682-IX, не виключають необхідності проведення перевірки Держпраці, а лише дозволяють відділенню Фонду в автоматизованому режимі визначати роботодавців, які не забезпечили виконання нормативу; позивач же передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів невиконання нормативу, звернувся до суду з цим позовом. Просить у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути на його користь судові витрати.

Ухвалою від 02.02.2026 справу прийнято до провадження судді Андрусів У.Б.

Частиною 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та є роботодавцем, який використовує найману працю.

Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.

Згідно з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за рік становила 15 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким установлено інвалідність, становила 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначено у кількості 1 особи; фонд оплати праці штатних працівників становив 2906112,92 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника становила 193740,86 грн. За наведеним розрахунком сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, де працює від 8 до 15 осіб, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати) становить 96870,43 грн.

Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік розміщено в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025 о 12:09:45, що підтверджується квитанцією від 04.03.2025.

Оскільки відповідач самостійно не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій у строк до 15.04.2025, позивач на підставі ч.2 ст.20 Закону нарахував пеню в розмірі 8622,32 грн за період з 16.04.2025 по 10.10.2025 (178 днів) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Не отримавши сплати нарахованих сум, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 105492,75 грн адміністративно-господарських санкцій та пені.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку зі стягненням з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання у 2024 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та гарантії їх працевлаштування визначені Законом України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-XII).

Частиною 3 ст.18 Закону №875-XII установлено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць.

Частиною 12 ст.19 Закону №875-XII передбачено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною 13 ст.19 Закону №875-XII унормовано, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону №875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частиною 4 ст.20 Закону №875-XII передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку.

Порядок надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 №14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 №17 (далі - Порядок №14-1), визначає механізм надсилання роботодавцям розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій за допомогою програмних засобів вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України від 18.10.2022 №2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» законодавцем змінено механізм виявлення роботодавців, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідно до чинної редакції ч.13 ст.19 Закону №875-XII визначення таких роботодавців та формування розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій здійснюється відділенням Фонду в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Ключовим питанням, щодо якого виник спір у цій справі, є те, чи є обов`язковою умовою для нарахування та стягнення адміністративно-господарських санкцій наявність акта перевірки Держпраці, яким установлено факт невиконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Питання правових підстав та умов застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю після внесення змін Законом України від 18.10.2022 №2682-IX було предметом дослідження Верховного Суду.

Так, у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 Верховний Суд сформував висновок про те, що з 06.11.2022, з набранням чинності Законом України від 18.10.2022 №2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці. Верховний Суд зазначив, що з огляду на зміни у правовому регулюванні правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 у справі №400/3957/21, є неактуальною для спірних правовідносин.

У зазначеній постанові Верховний Суд також сформулював висновок про те, що відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності покладається на роботодавця як джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону №875-XII.

Наведені висновки Верховного Суду є релевантними для обставин справи, що розглядається, оскільки викладені за подібного правового врегулювання та подібних обставин справи, а тому підлягають застосуванню. За змістом ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що зміни, внесені Законом України від 18.10.2022 №2682-IX, не виключають необхідності проведення перевірки Держпраці, а стягнення адміністративно-господарських санкцій можливе лише за наявності акта перевірки Держпраці, яким установлено факт невиконання нормативу. Такі доводи ґрунтуються на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.11.2022 у справі №400/3957/21, яка з огляду на зміни у правовому регулюванні втратила актуальність та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що виникли за 2024 звітний рік.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік становила 15 осіб, а середньооблікова чисельність штатних працівників, яким установлено інвалідність, становила 0 осіб. За таких умов норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особи відповідачем у 2024 році не виконано.

Відповідач наведених відомостей про середньооблікову чисельність штатних працівників та про відсутність працевлаштованих осіб з інвалідністю по суті не заперечує, доказів працевлаштування у 2024 році особи з інвалідністю, для якої це місце роботи є основним, суду не надав, а також не надав доказів подання уточнюючої звітності, яка б змінювала показники, покладені в основу розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що ним вжито всіх залежних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць та подання до державної служби зайнятості звітності про попит на робочу силу за формою №3-ПН упродовж 2024 року, а тому підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій відсутні, з огляду на таке.

За змістом ч.12 ст.19 Закону №875-XII виконанням нормативу робочих місць вважається саме працевлаштування осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним, а не лише створення робочих місць та подання звітності про наявність вакансій. Створення робочих місць та інформування державної служби зайнятості про попит на робочу силу є передумовою працевлаштування, однак самі по собі не є тотожними виконанню нормативу у розумінні наведеної норми.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №1640/2467/18, від 15.06.2022 у справі №520/2875/2020, від 18.11.2021 у справі №2340/4207/18, від 20.05.2019 у справі №820/1889/17 та від 24.06.2020 у справі №440/2008/19, у яких сформовано висновки про субсидіарну відповідальність Фонду, центру зайнятості і роботодавця за працевлаштування осіб з інвалідністю та про звільнення роботодавця від відповідальності у разі вжиття ним усіх залежних заходів, суд оцінює критично. Наведені висновки Верховного Суду викладені за іншого правового врегулювання, яке діяло до внесення змін Законом України від 18.10.2022 №2682-IX, коли механізм притягнення роботодавця до відповідальності за невиконання нормативу передбачав інший порядок виявлення порушень. Після зміни правового регулювання визначення роботодавців, які не забезпечили виконання нормативу, здійснюється відділенням Фонду в автоматизованому режимі за даними державних реєстрів, а відповідальність за повноту та достовірність відомостей у цих реєстрах покладено на роботодавця. За таких обставин наведені відповідачем висновки Верховного Суду не є релевантними для обставин справи, що розглядається, а відтак не підлягають застосуванню.

Доводи відповідача про зворотне зводяться до незгоди з покладеним на нього законом обов`язком виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не спростовують установленого факту невиконання такого нормативу у 2024 році.

Перевіряючи правильність розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, суд зазначає, що з урахуванням середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача за 2024 рік у кількості 15 осіб розмір адміністративно-господарських санкцій відповідно до ч.1 ст.20 Закону №875-XII визначено у розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві. Середня річна заробітна плата штатного працівника становила 193740,86 грн (фонд оплати праці 2906112,92 грн, поділений на 15 осіб), а половина цієї величини становить 96870,43 грн. Наведений розрахунок здійснено відповідно до вимог ч.1 ст.20 Закону №875-XII та є арифметично правильним, а відповідачем по суті не спростований.

Оскільки відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строк до 15.04.2025, встановлений ч.4 ст.20 Закону №875-XII, позивач правомірно нарахував пеню на підставі ч.2 ст.20 цього Закону. Розмір пені за період з 16.04.2025 по 10.10.2025 (178 днів) обчислено ,виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму недоїмки 96870,43 грн, і становить 8622,32 грн. Наведений розрахунок пені відповідає вимогам ч.2 ст.20 Закону №875-XII та є правильним.

Таким чином, загальна сума адміністративно-господарських санкцій та пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 105492,75 грн (96870,43 грн адміністративно-господарських санкцій та 8622,32 грн пені).

Перевіряючи додержання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.20 Закону №875-XII позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати. Оскільки строк для самостійної сплати санкцій сплив 15.04.2025, підстави для звернення до суду виникли 16.04.2025, а тому встановлений законом строк звернення позивачем не пропущено.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, з урахуванням установлених обставин справи та наведених норм законодавства, суд доходить висновку, що факт невиконання відповідачем у 2024 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю знайшов своє підтвердження, розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій та пені здійснено відповідно до вимог закону, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 105492,75 грн адміністративно-господарських санкцій та пені.

В силу приписів ч.2 ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 105492 (сто п`ять тисяч чотириста дев`яносто дві) гривні 75 копійок адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: пл. Маланюка, буд.6, м.Львів, 79000; ЄДРПОУ 13817458).

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна