Рішення № 139089482, 18.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 рокусправа № 380/16140/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач, відділення Фонду) звернулося до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 55853,89 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в автоматизованому режимі за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, та направлено такий розрахунок відповідачу. Згідно з отриманою інформацією середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становить 8 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність, - 0 осіб, а норматив працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа. У зв`язку з невиконанням нормативу на 1 особу відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 52916,83 грн, а за несплату їх у встановлений строк - пеню в сумі 2937,06 грн. Позивач наголошує, що з набранням чинності Законом України від 18.10.2022 №2682-IX Фонд визначає факт невиконання нормативу та розраховує санкції в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, а відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до цих реєстрів покладається на роботодавця. Крім того, позивач вказує, що за інформацією Львівського обласного центру зайнятості відповідач не подавав звіт про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за формою №3-ПН у 2024 році.

Ухвалою судді від 12.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

25.08.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що висновок позивача про незабезпечення нею у 2024 році нормативу робочих місць не відповідає фактичним обставинам. Зазначає, що обов`язок щодо створення одного робочого місця для особи з інвалідністю та щодо працевлаштування однієї такої особи виник у неї у вересні 2024 року, а у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2024 року нею була працевлаштована особа, якій відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність. На підтвердження цієї обставини покликається на те, що наказом від 17.09.2024 №5 з 18 вересня 2024 року на посаду верстатника деревообробних верстатів за основним місцем праці прийнято ОСОБА_2 , якому згідно з Довідкою до акта огляду МСЕК від 22.12.2015 встановлено інвалідність 3-ї групи безстроково. Відповідач стверджує, що виконала норматив робочих місць за 2024 рік, зважаючи як на щомісячну облікову кількість працівників, так і на середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу за 2024 рік. Наголошує, що інформація в Централізованому банку даних з проблем інвалідності відмінна від тієї, яка наведена позивачем у позовній заяві, а тому застосування до неї адміністративно-господарських санкцій у сумі 52916,83 грн та пені в сумі 2937,06 грн є протиправним та необґрунтованим. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Частиною 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець та використовує найману працю.

Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.

Згідно з цим розрахунком середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік становить 8 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 робоче місце. Фонд оплати праці штатних працівників становить 846669,31 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника - 105833,66 грн. Оскільки середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю є меншою, ніж установлений норматив, у розрахунку визначено суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі половини середньої річної заробітної плати - 52916,83 грн.

Наказом від 17.09.2024 №5 з 18 вересня 2024 року відповідач прийняла на посаду верстатника деревообробних верстатів за основним місцем праці ОСОБА_2 , якому згідно з Довідкою до акта огляду МСЕК серія 10 ААВ №908176 від 22.12.2015 встановлено інвалідність 3-ї групи безстроково.

Оскільки відповідач самостійно не сплатила суму адміністративно-господарських санкцій у строк, установлений законодавством, позивач нарахував пеню на підставі ч.2 ст.20 Закону та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №233. На день створення розрахунку 04.08.2025 при обліковій ставці Національного банку України 15,5% одноденний розмір пені становив 0,05% (15,5% х 120% : 365), а розмір пені за один день прострочення - 26,46 грн (52916,83 грн х 0,05%). За 111 днів прострочення з 16.04.2025 по 04.08.2025 розмір пені становить 2937,06 грн.

За інформацією Львівського обласного центру зайнятості, викладеною в листі від 21.07.2025 №06.2-2794/25, відповідач не подавала до служби зайнятості інформацію про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (форма №3-ПН) у 2024 році.

Вважаючи, що відповідач не виконала норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік та не сплатила нараховані адміністративно-господарські санкції і пеню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-XII).

Частиною 3 ст.18 Закону №875-XII (тут і далі - у редакції Закону України від 18.10.2022 №2682-IX) установлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 4 ст.19 Закону №875-XII визначено, що виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

За приписами ч.1 ст.20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною 2 ст.20 Закону №875-XII передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з ч.4 ст.20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для їх самостійної сплати.

Частиною 13 ст.19 Закону №875-XII установлено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Питання правового регулювання порядку визначення факту невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та розрахунку адміністративно-господарських санкцій після набрання чинності Законом України від 18.10.2022 №2682-IX було предметом дослідження Верховного Суду.

У постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 Верховний Суд сформував висновок про те, що з набранням чинності Законом України від 18.10.2022 №2682-IX (з 06 листопада 2022 року) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним. Верховний Суд зазначив, що з 06 листопада 2022 року Фонд не проводить власних розрахунків, а покладається на дані автоматизованого аналізу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які формуються до 10 березня відповідного року зі звітності роботодавця, лише виявляє роботодавців-порушників нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та накладає адміністративно-господарські санкції відповідно до формули обрахунку, передбаченої статтею 20 Закону №875-XII.

У цій же постанові Верховний Суд наголосив, що відповідно до статті 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» роботодавець (платник єдиного внеску) зобов`язаний подавати достовірну звітність до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю. Роботодавець, що виявив помилку в поданій звітності, має право подати уточнюючу звітність до Пенсійного фонду України. Проте, якщо роботодавець подав звітність з неправильною середньообліковою чисельністю штатних працівників або не вказав у звітності працівника з інвалідністю та не уточнив звітність до 10 березня, Фонд має всі підстави вважати, що норматив не виконано, і накласти санкції відповідно до статті 20 Закону №875-XII.

Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку, що відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації; несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону №875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності. Обов`язок роботодавця відповідати за достовірність звітності є ключовим у контексті виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю; для уникнення санкцій або успішного їх оскарження роботодавець має забезпечити точність і своєчасність звітності, а в разі помилок - оперативно їх виправити та надати докази виконання нормативу.

За змістом ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Наведені висновки Верховного Суду є застосовними до обставин цієї справи.

Аналіз наведених правових норм у взаємозв`язку з висновками Верховного Суду дає підстави для висновку, що ключовим для вирішення питання про виконання відповідачем нормативу робочих місць за 2024 рік є показник середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю за рік, а не сам факт наявності особи з інвалідністю у штаті в окремі місяці звітного періоду.

За змістом ч.1 ст.19 та ч.1 ст.20 Закону №875-XII норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю розраховується виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а обов`язок сплати адміністративно-господарських санкцій виникає у роботодавця, у якого середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом. Отже, і виконання нормативу оцінюється за середньообліковою чисельністю працюючих осіб з інвалідністю за рік. Такий показник визначається шляхом підсумовування середньооблікової чисельності осіб з інвалідністю за кожен місяць звітного року та ділення отриманої суми на кількість місяців у році, тобто на 12.

Судом установлено, що особа з інвалідністю ОСОБА_2 прийнята відповідачем на роботу з 18 вересня 2024 року, тобто фактично працювала у відповідача чотири місяці 2024 року - з вересня по грудень. За таких умов середньооблікова чисельність працюючих у відповідача осіб з інвалідністю за 2024 рік є меншою за одиницю та після округлення до цілого значення становить 0, що менше за встановлений для відповідача норматив у кількості одного робочого місця. Наведене підтверджується сформованим позивачем в автоматизованому режимі розрахунком, згідно з яким середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлено інвалідність, за 2024 рік становить 0 осіб.

Суд відхиляє доводи відповідача про виконання нею нормативу робочих місць за 2024 рік з огляду на працевлаштування особи з інвалідністю у вересні-грудні 2024 року. Виконання нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону №875-XII, у розумінні ч.1 ст.20 цього Закону оцінюється за середньообліковою чисельністю працюючих осіб з інвалідністю за рік, а не за фактом працевлаштування такої особи протягом частини звітного року. Оскільки особа з інвалідністю працевлаштована лише в останні чотири місяці 2024 року, середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю за рік є меншою за встановлений норматив, а тому норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік відповідачем не виконано.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що інформація в Централізованому банку даних з проблем інвалідності відмінна від наведеної позивачем у позовній заяві. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23, факт невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій визначаються Фондом в автоматизованому режимі виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним, а відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до цих реєстрів покладається на роботодавця. Відповідач не надала доказів того, що станом на контрольну дату - 10 березня 2025 року дані зазначених реєстрів містили інші відомості про середньооблікову чисельність працюючих у неї осіб з інвалідністю за 2024 рік, ніж ті, що покладені в основу розрахунку позивача, а так само не надала доказів подання нею уточнюючої звітності, яка б впливала на визначену суму санкцій.

Доводи відповідача про зворотне зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду про невиконання нею нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік за показником середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю.

Перевіривши розрахунок адміністративно-господарських санкцій, суд установив, що він відповідає ч.1 ст.20 Закону №875-XII. Оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становить 8 осіб, розмір санкцій за одне не зайняте особою з інвалідністю робоче місце правильно визначено позивачем у розмірі половини середньої річної заробітної плати - 52916,83 грн (105833,66 грн : 2).

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що він відповідає ч.2 ст.20 Закону №875-XII та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Оскільки відповідач у строк до 15 квітня 2025 року самостійно не сплатила адміністративно-господарські санкції, з 16.04.2025 по 04.08.2025 (111 днів) на суму недоїмки правомірно нараховано пеню в сумі 2937,06 грн виходячи з облікової ставки Національного банку України 15,5%.

Стосовно посилання позивача на неподання відповідачем звіту за формою №3-ПН суд зазначає, що ця обставина не є самостійною підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій, оскільки підставою для їх нарахування є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за показником середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю за рік, яке у цій справі підтверджено.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За правилами ст.90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, з урахуванням установлених обставин справи та наведених норм законодавства у взаємозв`язку з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23, суд доходить висновку, що відповідач не виконала норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, а тому позовні вимоги про стягнення з неї адміністративно-господарських санкцій у сумі 52916,83 грн та пені в сумі 2937,06 грн, а всього - 55853,89 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу приписів ч.2 ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.2, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 55853 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят три) гривні 89 копійок адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: пл. Маланюка, буд.6, м.Львів, 79000; ЄДРПОУ 13817458).

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна