Рішення № 139086312, 18.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокуСправа №160/8712/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №047050028030 від 04.07.2025р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2026р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №047050028030 від 04.07.2025 року про відмову позивачеві в перерахунку пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 27.06.2025 року та при перерахунку пенсії ОСОБА_1 врахувати коефіцієнти її заробітної плати за період роботи з 03.10.1986 року по 31.12.1998 року на підставі довідок про заробітну плату від 19.04.2024 року № П-232-24 та П-233-24, виданих на ім`я ОСОБА_1 ;

- на підставі пункту 1 частини 1 та 2 статті 371 КАС України, постанову суду допустити до негайного виконання.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що на виконання судових рішень у справі №160/25293/24, в червні 2025 року їй було призначено пенсію. Позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою від 27.06.2026р. щодо перерахунку пенсії, проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про часткову відмову у перерахунку пенсії від 04.07.2025р. №047050028030 позивачці було відмовлено у перерахунку пенсії згідно довідок про заробітну плату, оскільки в матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_1 наявний акт від 09.08.2024 №0400-011005-1/17025 про проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідок про заробітну плату від 19.04.2024 №П-232-24 та П-233-24 виданих на ім`я ОСОБА_1 за період з січня 1987 року по грудень 1998 року, яким встановлено невідповідність у вищезазначених довідках імені та по батькові (« ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 ») паспортним даним « ОСОБА_4 ». Позивачка вважає таке рішення відповідача протиправним та такими, що порушують її право на належне пенсійне забезпечення, а тому звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.04.2026р. було поновлено позивачці строк звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.

22.04.2026р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі посилаючись зокрема на те, що в матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_1 наявний акт від 09.08.2024 №0400-011005-1/17025 про проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідок про заробітну плату від 19.04.2024 № П-232-24 та П-233-24 виданих на ім`я ОСОБА_1 за період роботи з січня 1987 року по грудень 1998 року, яким встановлено невідповідність у вищезазначених довідках імені та по батькові ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) паспортним даним ОСОБА_4 . Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 04.07.2025 №047050028030 про відмову у перерахунку пенсії згідно вищезазначених довідок про заробітну плату, оскільки відсутні правові підстави. Відповідно до частини першої статті 40 Закону-1058 долучені довідки про заробітну плату, яка не знайшла свого підтвердження з первинними документами бухгалтерського обліку.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.08.2026р. було продовжено строк розгляду даної справи до 18.08.2026р.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 18.08.2026р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що не заперечується учасниками справи.

На заяву позивачки від 27.06.2026р. щодо перерахунку пенсії, проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про часткову відмову у перерахунку пенсії від 04.07.2025р. №047050028030 позивачці було відмовлено у перерахунку пенсії згідно довідок про заробітну плату, оскільки в матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_1 наявний акт від 09.08.2024 №0400-011005-1/17025 про проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідок про заробітну плату від 19.04.2024 №П-232-24 та П-233-24 виданих на ім`я ОСОБА_1 за період з січня 1987 року по грудень 1998 року, яким встановлено невідповідність у вищезазначених довідках імені та по батькові (« ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 ») паспортним даним « ОСОБА_4 », що підтверджується копією відповідного рішення, наявною у справі.

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивачки з рішенням відповідача №047050028030 від 04.07.2025 року про відмову позивачеві в перерахунку пенсії за віком, у зв`язку з чим позивачка просить захистити її порушені права шляхом визнання такого рішення протиправним, його скасування та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 27.06.2025 року та при перерахунку пенсії ОСОБА_1 врахувати коефіцієнти її заробітної плати за період роботи з 03.10.1986 року по 31.12.1998 року на підставі довідок про заробітну плату від 19.04.2024 року № П-232-24 та П-233-24, виданих на ім`я ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивачки, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058).

Частиною 1 статті 40 Закону №1058 встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9, 14, 15 і 16 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(далі по тексту - Порядок № 22-1).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Аналіз вказаних норм, свідчить про те, що для обчислення пенсії враховується зокрема заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

При цьому, обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

Так, як встановлено судом з матеріалів справи, зокрема у період з 03.10.1986 року по 31.12.1998 року ОСОБА_5 працювала в колгоспі ім. Калініна, що встановлено в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 в адміністративній справі №160/25293/24, яке набрало законної сили 05.06.2025р.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про часткову відмову у перерахунку пенсії від 04.07.2025р. №047050028030 позивачці було відмовлено у перерахунку пенсії згідно довідок про заробітну плату, оскільки в матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_1 наявний акт від 09.08.2024 №0400-011005-1/17025 про проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідок про заробітну плату від 19.04.2024 №П-232-24 та П-233-24 виданих на ім`я ОСОБА_1 за період з січня 1987 року по грудень 1998 року, яким встановлено невідповідність у вищезазначених довідках імені та по батькові (« ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 ») паспортним даним « ОСОБА_4 ».

Разом з тим, вказана відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивачки на підставі архівних довідок про заробітну плату, є протиправною, виходячи з наступного.

Так, складення довідок про заробітну плату від 19.04.2024 №П-232-24 та П-233-24 здійснено Межівським архівним відділом Архівного управління Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на підставі наявних у такої установи документів, переданих останньому.

Відтак, така установа позбавлена можливості зазначати відомості інші, аніж зазначені у відповідних матеріалах, які їй передані роботодавцем (або його правонаступником), однак вказана інформація могла бути передана архівній установі у тому числі із помилковим зазначенням імені та по батькові із скороченням, у той час коли прізвище позивача збігається.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22.

Сумніви пенсійного органу щодо обґрунтованості видачі довідок самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.

Також і суд зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення її бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини уповноваженого органу (роботодавця) не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань отримання пенсії за віком на загальних підставах.

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 р. по справі №687/975/17.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність рішення відповідача №047050028030 від 04.07.2025 року про відмову позивачеві в перерахунку пенсії за віком, враховуючи норми вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем рішення №047050028030 від 04.07.2025 року про відмову позивачеві в перерахунку пенсії за віком, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши у проведенні такого перерахунку позивачеві діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що таке рішення відповідача №047050028030 від 04.07.2025 року про відмову позивачеві в перерахунку пенсії за віком, порушує право позивача на врахування його заробітної плати за вищенаведеними довідками, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Також і слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки про перерахунок пенсії від 27.06.2025 року з урахуванням її заробітної плати за період роботи з 03.10.1986 року по 31.12.1998 року на підставі довідок про заробітну плату від 19.04.2024 року № П-232-24 та П-233-24, враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення відповідача щодо відмови у проведенні такого перерахунку та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі «Кечко проти України» зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про перерахунок пенсії від 27.06.2025 року з урахуванням її заробітної плати за період роботи з 03.10.1986 року по 31.12.1998 року на підставі довідок про заробітну плату від 19.04.2024 року № П-232-24 та П-233-24, є належним способом захисту порушеного права позивачки.

Між тим, позовні вимоги в частині що стосуються допущення негайного виконання рішення суду задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий та реальний захист життєво важливих прав та інтересів позивача.

Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається статтею 371 КАС України.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Отже, до негайного виконання допускається рішення суду про "стягнення" відповідних виплат, а не про зобов`язання відповідача до їх нарахування та виплати позивачеві.

Тобто, саме у випадку постановлення судом рішення про стягнення на користь позивача недоплачених виплат пенсії, суд повинен також визначити суму стягнення за один місяць та в цій частині допустити рішення до негайного виконання.

Разом з тим, обраний у цій справі спосіб захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії означає, що у разі проведення перерахунку пенсії на підставі такої заяви, недоплачену суму повинен визначити сам відповідач в процесі виконання рішення суду після набрання ним законної сили, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для звернення ухваленого рішення до негайного виконання.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачкою згідно квитанцій №2738-4613-8176-1118 від 11.09.2025р. та №3402-7346-8379-8082 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 709 грн. 97 коп., виходячи із розрахунку: (1064,96 грн./3)*2.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №047050028030 від 04.07.2025р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №047050028030 від 04.07.2025 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про перерахунок пенсії від 27.06.2025 року з урахуванням її заробітної плати за період роботи з 03.10.1986 року по 31.12.1998 року на підставі довідок про заробітну плату від 19.04.2024 року № П-232-24 та П-233-24.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 709 грн. 97 коп. (сімсот дев`ять грн. 97 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва